Ухвала суду № 136814128, 20.05.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/660/25

Провадження № 1-кп/201/650/2025

УХВАЛА

20 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 22024040000001472 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1, 3 ст. 436-2 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_5

захисник ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1, 3 ст. 436-2 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 заявив клопотання, у якому послався на незаконність тривалого утримання органом досудового розслідування комп`ютерної техніки та мобільних телефонів, вилучених під час проведення обшуку 24.07.2024 року. В обґрунтування клопотання зазначив, що вилучене майно, зокрема мобільні телефони та ноутбуки, які належать членам його сім`ї, не було прямо визначене в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, у зв`язку з чим таке майно, на його думку, набуло статусу тимчасово вилученого майна у розумінні положень КПК України.

Обвинувачений також зазначив, що сторона обвинувачення не дотрималась установлених законом процесуальних строків звернення з клопотанням про накладення арешту на зазначене майно. За його твердженням, клопотання про арешт мало бути подане протягом 48 годин з моменту вилучення майна, однак фактично питання про накладення арешту було порушене лише під час судового розгляду кримінального провадження, тобто через значний проміжок часу після проведення обшуку. У зв`язку з цим обвинувачений вважав, що протягом усього зазначеного періоду майно утримувалося органом досудового розслідування без належної правової підстави, що, на його думку, є підставою для його повернення законним власникам.

Крім того, обвинувачений послався на порушення права на захист та права на доступ до правосуддя, зазначивши, що він та члени його сім`ї як власники вилученого майна не були повідомлені про розгляд слідчим суддею будь-яких клопотань щодо накладення арешту на це майно, унаслідок чого були позбавлені можливості надати свої заперечення та реалізувати процесуальні права, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.

Узагальнюючи викладене, обвинувачений стверджував, що у зв`язку з незаконним, на його думку, утриманням вилученої техніки, усі результати проведених щодо неї процесуальних дій, у тому числі висновки судових експертиз, є такими, що отримані з істотним порушенням вимог КПК України. З огляду на це просив визнати вилучені пристрої та результати їх експертного дослідження очевидно недопустимими доказами та виключити їх із процесу доказування.

Захисник у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного та просив задовольнити його клопотання.

Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання сторони захисту, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначив, що вилучення комп`ютерної техніки та мобільних терміналів здійснювалось на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, якою було передбачено можливість вилучення відповідних технічних засобів для проведення експертних досліджень у межах кримінального провадження.

Прокурор обґрунтовував, що вилучене майно не набуло статусу тимчасово вилученого майна, а тому вимоги щодо звернення з клопотанням про накладення арешту у строк, передбачений ст. 171 КПК України, застосуванню не підлягали. Також зазначив, що вилучені об`єкти були визнані речовими доказами постановою слідчого, що є підставою для їх подальшого зберігання та дослідження.

Доводи сторони захисту щодо незаконності утримання майна та похідної недопустимості доказів прокурор вважав безпідставними, посилаючись на те, що процесуальні дії у кримінальному провадженні здійснювались у межах та у спосіб, передбачений КПК України.

Суд, дослідивши матеріали клопотання та заслухавши учасників кримінального провадження приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23.07.2024 року було задоволено клопотання про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення: комп?ютерних систем чи їх частин; персональних електронно-обчислювальних машин (комп?ютерів); мобільних терміналів систем зв?язку; носіїв комп?ютерних даних (планшетів, ноутбуків, карт пам?яті, флеш-накопичувачів, переносних жорстких дисків); сім-карток; сім-боксів; банківських карток; грошових коштів в готівковій та електронній формі; роутерів, маршрутизатори та іншого телекомунікаційного обладнання; документальних носіїв інформації та особистих записів(записників, блокнотів, чорнових записів).

В подальшому, 24.07.2024 року, на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді, було проведено обшук за зазначеною адресою, в ході якого було відшукано та вилучено, ряд речей і документів, які мають відношення до кримінального провадження.

Так, постановою слідчого від 25.07.2024 року, було визнано речовими доказами наступні речі та документи: - мобільний телефон марки «Xiaomi Hyper OS», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з номером телефону оператора мобільного зв?язку НОМЕР_3 , з паролем доступу до нього «1983»; - мобільний телефон марки «Samsung», IMEI: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з номером телефону оператора мобільного зв?язку НОМЕР_6 ; - мобільний телефон чорного кольору, марки «Samsung», серійний номер НОМЕР_7 ; - мобільний телефон IME12: НОМЕР_8 , марки «Samsung», IMEII: НОМЕР_9 , - мобільний телефон марки «MIUI Global», IMEI1: НОМЕР_10 , IMEI2: НОМЕР_11 , з номером телефону оператора мобільного зв?язку НОМЕР_12 , з паролем доступу до нього «1008»; - планшет комбінованого біло-чорного кольору, марки «НТС», серійний номер: W1-110402, B18LY20110408; - банківська картка «Приватбанк» № НОМЕР_13 ; - банківська картка «Raiffeisen Bank Aval» № НОМЕР_14 ; - сім-тримач «Київстар» № НОМЕР_15 ; - сім-тримач «Lifecell» на номер НОМЕР_3 ; - ноутбук марки «Lenovo», серійний номер: YX03FRF6 з зарядним пристроєм, з паролем доступу до нього «1983»; - ноутбук синього кольору, марки «ACER», product key: XHBJ9-MVR874XF86-VKJ7K-6FXCJ з зарядним пристроєм; - предмет схожий пістолет системи револьвер з маркуванням «МЕ38Compact» з № НОМЕР_16 ; - п?ять предметів схожих на травматичні набої калібру 9мм.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, підлягає якнайшвидшому поверненню законному володільцю, за винятком випадків, передбачених статтями 160166, 170174 КПК України.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо того, що вищевказане майно є тимчасово вилученим, а стороною обвинувачення порушено вимоги КПК України в частині своєчасного звернення з клопотанням про накладення арешту на таке майно, суд зазначає, що приймає вказані доводи до уваги, однак оцінює їх критично з огляду на необґрунтованість тверджень сторони захисту щодо статусу вилученого майна.

Так, згідно вимог до статей 160166, 170174 КПК України регламентують порядок тимчасового вилучення майна, визначення його процесуального статусу, а також підстави та порядок накладення арешту на таке майно.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України під час проведення обшуку слідчий має право оглядати та вилучати документи і речі, які мають значення для кримінального провадження, а також тимчасово вилучати майно. При цьому речі та документи, вилучені під час обшуку, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку, та не віднесені законом до предметів, вилучених з цивільного обігу, набувають статусу тимчасово вилученого майна.

Абзацом другим ч. 5 ст. 171 КПК України встановлено, що у разі тимчасового вилучення майна під час проведення обшуку або огляду на підставі ухвали слідчого судді клопотання про арешт такого майна має бути подане слідчим або прокурором протягом 48 годин з моменту вилучення. У разі неподання відповідного клопотання у встановлений законом строк таке майно підлягає негайному поверненню особі, у якої його було вилучено.

Водночас суд зауважує, що зі змісту ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2024 року вбачається, що вказаною ухвалою було надано дозвіл на проведення обшуку та вилучення речей, зазначених у відповідному клопотанні сторони обвинувачення. За таких обставин суд дійшов висновку, що вилучене майно не набуло статусу тимчасово вилученого майна у розумінні положень КПК України, а відтак не потребувало накладення арешту у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом.

З огляду на викладене, суд вважає доводи сторони захисту необґрунтованими та не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання.

Враховуючи викладене та керуючись, ст.ст. 100, 160-166, 170-174 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зняття арешту і повернення речей відмовити.

Ухвала окремому оскарженню на підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали буде оголошено 25 травня 2026 року о 11 годині 40 хвилин.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3