Рішення № 136812990, 18.05.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/543/26

Провадження № 2/210/1091/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 травня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючої судді Чайкіної О.В., за участю секретаря судового засідання Балкаєвої О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Комерційний банк «Перший Український міжнародний банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між банком та ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір: 22.01.2022 року кредитний договір №1001796209701, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 58 100,00 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 24.11.2025 року складає 50852,77 грн., з яких: - 22150,40 грн. заборгованість за кредитом; - 4,77 грн. заборгованість процентами; - 28697,6 грн. заборгованість за комісією.

Позивач направив письмові вимоги (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитними договорами про надання банківських послуг 50852,77 грн. та понесені судові витрати.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що відповідач внаслідок не виконання належним чином умов кредитних договорів допустив утворення заборгованості за кредитами.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, в резолютивній частині позову просив слухати справу без участі представника позивача, на позовних вимогах наполягають, проти заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не надала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Розгляд справи (формування та зберігання) здійснюється в змішаній (паперовій та електронній) формі, при цьому додатки до позовної заяви зберігаються лише в електронній формі.

З матеріалів справи встановлено, що 22 січня 2021 року між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001796209701, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 видано кредит на суму 58100,00 грн., строком на 36 місяців зі сплатою процентної ставки у розмірі 0,01 % річних, комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99 %.

22 січня 2021 ОСОБА_1 особисто підписано заяву № 1001796209701 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Паспорт споживчого кредиту. Мета кредитування - на споживчі потреби. Строк кредитування - 36 місяців, а саме з 22.01.2021 до 22.01.2024, черговий платежій - до 22 числа кожного календарного місяця.

Отже, відповідач під час підписання договору ознайомилася з умовами кредитування та власноруч підписала Заяву № 1001796209701 від 22.01.2021 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Паспорт споживчого кредиту від 22.01.2021 року, де визначено базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, розмір комісії, строк кредитування тощо.

Відповідно до виписки по вказаному кредитному договору, відповідач користувалася кредитними коштами, здійснювала платежі, знімала готівку та станом на 24 листопада 2025 складає 50852,77 грн, з яких: 22150,40 грн. - заборгованість за кредитом; 4,77 грн. - заборгованість по процентам; 28697,60 грн. - заборгованість за комісією.

На підтвердження надання вказаного кредиту суду представлена платіжна інструкція № TR.46923638.31106.8810, призначення платежу: надання кредитних коштів за договором № 1001796209701 від 22/01/2021 за позикою ОСОБА_1 , сума 58 100 грн.

Загальна сума заборгованості по вищевказаному кредитному договору станом на 24 листопада 2025 рік склала 50852,77 грн., з яких:

-22150,40 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 4,77 грн. заборгованість за процентами

- 28697,60 грн. - заборгованість за комісією.

Мотивувальна частина

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 527 та 530 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В силу статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, Відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитування , взяла на себе відповідні зобов`язання.

Кредитний договір підписаний сторонами по справі, що свідчить, на думку суду, про те, що сторони досягли домовленості з усіх суттєвих умов укладення договору та погоджувались на такі умови. Крім того, з виписки руху коштів за рахунком вбачається, що Відповідач отримала кредитні кошти після підписання анкети-заяви, паспорту споживчого кредиту та заяви клієнта однак порушила умови договору, кредитні кошти не повернула.

Підписана відповідачем Анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту, заява клієнта, виписка по картковому рахунку є належними і допустимими доказами на підтвердження наявності між сторонами кредитних правовідносин.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено, що споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа. Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування зобов`язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

На підставі наданих Позивачем доказів суд вважає встановленою наявність кредитних правовідносин між сторонами.

З аналізу розрахунку заборгованості за договором кредиту 1001796209701 від 22.01.2021 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 22.02.2021 року і по 22.05.2023 року належно виконувала свої зобов"язання з внесенням чергових платежів за отриманий кредит для споживчих цілей, та в рахунок повернення отриманих кредитних коштів виплатила банку 35 949,60 грн.

Крім того, ОСОБА_1 сплачувала відсотки за користування кредитними коштами у у період з 22.02.2021 року і по 22.05.2023 року за ставкою 0,01 %, всього сплачено 9,16грн., заборгованість за відсотками становить 4.77грн.

Також за умовами кредитного договору та паспорту споживчого кредитування, ОСОБА_1 повинна була щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1737,19 грн. Встановлено, що за період з 22.02.2021 року і по 22.10.2022 року в рахунок погашення щомісячної комісії зараховано 33841,24 грн. Банк просить стягнути заборгованість з комісії за період з з 22.11.2022 року і по 25.06.2024 року в розмірі 28697,60грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку Позивач просить стягнути з Відповідачки за розрахунком банку станом на 24 листопада 2025 рік становить 50852,77 грн., з яких:

-22150,40 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 4,77 грн. заборгованість за процентами

- 28697,60 грн. - заборгованість за комісією.

Суд не погоджується із розрахунком заборгованості, представленої позивачем в обгрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17(провадження № 14-53цс21) зазначено, що «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Встановлено, що пунктом 4 заяви № 1001796209701 від 22.01.2021 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування (кредитний договір), а так самой пункту 1 паспорту споживчого кредиту встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка становит 2,99 %, що становить 1737,19 грн., тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й у графіку щомісячних платежів, який наведений в паспорті споживчого кредиту, який є частиною кредитного договору (заяви № 1001796209701 від 22.01.2021 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування ).

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 4 заяви № 1001796209701 від 22.01.2021 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування (кредитний договір), а так самой пункту 1 паспорту споживчого кредиту щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому підстав для стягнення заборгованості з комісії за період з з 22.11.2022 року і по 25.06.2024 року в розмірі 28697,60грн. - не вбачається, оскільки умова договору про таку комісію є нікчемною в силу закону і не тягне за собою жодних правових наслідків.

Суд вважає, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не потребує пред"явлення окремого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-80гс20).

Відповідач ОСОБА_1 належним чином виконувала свої зобов"язання, та сплачувала платежі на погашення отриманого кредиту. Проте банк, керуючись положеннями договору, яке в силу закону є нікчемним, за період з 22.02.2021 року і по 22.11.2022 року в рахунок погашення щомісячної комісії кошти неправомірно зарахував 33841,24 грн.

За таких обставин, відсутні підстави для стягнення 22150,40 грн. за тілом кредиту; та 4,77 грн. за процентами, оскільки вказана заборгованість фактично погашена платежами за комісію, яка стягнувалась на підставі нікчемного пункту 4 кредитного договору (заяви № 1001796209701 від 22.01.2021 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування та паспорту споживчого кредиту)

Враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином виконола, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з останньої на користь АТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості за кредитним договором №1001796209701 у розмірі 50852,77 грн. є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підстав для стягнення судового збору не вбачається.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 626, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку в Дніпровському апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 22 травня 2026 року

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Суддя: О. В. Чайкіна