Рішення № 136812276, 25.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/41119/25

Провадження 2/127/10027/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 2110652076211 від 16.04.2021 у розмірі 64820,08 грн, з яких: 5200 грн заборгованість за тілом кредиту, 59620,08 грн - заборгованість за процентами.

Позов мотивовано тим, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 16.04.2021 укладено кредитний договір № 2110652076211, за яким відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 5200 грн, однак належним чином не виконала зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Позивач зазначив, що право вимоги за вказаним договором перейшло до нього за ланцюгом договорів відступлення права вимоги, а саме: ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» за договором факторингу № 1-12 від 01.12.2021; надалі ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» за договором № 10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення права вимоги.

Крім основної суми заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Суд постановив проводити розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою роз`яснено відповідачу, зокрема, право на подання відзиву на позовну заяву та наслідки його не подання.

Відповідно до ст. 128 ЦПК України відповідач повідомлена про розгляд справи належним чином. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася.

Будь-які докази у справі, крім поданих стороною позивача разом із позовною заявою, а також клопотання від учасників справи на адресу суду не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд установив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 16.04.2021 укладено кредитний договір № 2110652076211.

Відповідно до п. 1.1 договору товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, у розмірі 5200 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами договору, його додатків та правил.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, які є додатками до договору.

Відповідно до п. 1.3 договору орієнтовний строк повернення кредиту становить 16 днів з моменту отримання кредиту.

Згідно з п. 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту.

Відповідно до п. 1.4 підпункту «а» договору початкова процентна ставка становить 0,40 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту.

Згідно з п. 1.4 підпунктом «б» договору, починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 3,24 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 підпункті «а» договору.

Відповідно до п. 1.4 підпункту «в» договору, починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 підпункті «б» договору.

Згідно з п. 1.4 підпунктом «г» договору, починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 підпункті «в» договору. Тип процентної ставки фіксована.

Отже, за умовами п. 1.4 договору після 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, розмір процентної ставки фактично становить 7,67 % на день від суми кредиту.

Відповідно до п. 1.5 договору у разі підписання електронного договору договір вважається укладеним у письмовій формі з дати прийняття позичальником пропозиції товариства.

Відповідно до п. 1.9 договору граничний строк кредитування, тобто строк дії кредитного договору, становить 1 рік.

Згідно з п. 3.1.7 договору товариство має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою без додаткового погодження з позичальником.

До матеріалів справи додано паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію, що надавалася споживачу до укладення договору, зокрема щодо кредитодавця, типу кредиту, суми кредиту, строку кредитування, процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту та порядку повернення кредиту.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Вей Фор Пей», відповідно до якої 16.04.2021 о 17 год 34 хв 03 с здійснено успішний переказ грошових коштів у розмірі 5200 грн на картку НОМЕР_1 за договором № 2110652076211.

Отже, матеріали справи підтверджують укладення між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем кредитного договору № 2110652076211 від 16.04.2021, підписання договору відповідачем в електронній формі, зазначення відповідачем платіжної картки для зарахування кредитних коштів та фактичне перерахування 5200 грн на таку картку.

Між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» як клієнтом та ТОВ «Вердикт Капітал» як фактором 01.12.2021 укладено договір факторингу № 1-12.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги в сумі 60183678,63 грн, а фактор зобов`язався передати клієнту суму фінансування за плату.

Згідно з п. 2.2 договору факторингу клієнт відступає фактору належні йому права вимоги до боржників, а фактор набуває права вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до п. 7.1 договору факторингу фактор зобов`язався сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 5535543,12 грн.

Платіжним дорученням № 307600018 від 03.12.2021 підтверджено, що ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «Служба миттєвого кредитування» 5535543,12 грн з призначенням платежу: «Оплата лоту згідно договору факторинга № 1-12 від 01.12.2021 ,без ПДВ».

ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» 03.12.2021 підписали акт приймання-передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 31632 боржники, після чого до фактора перейшли права вимоги за договорами, зазначеними у реєстрі.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 встановлено, що до реєстру включено право вимоги за договором № 2110652076211, укладеним з ОСОБА_1 . У витягу зазначено заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5200 грн та заборгованість за процентами у розмірі 34892 грн.

Між ТОВ «Вердикт Капітал» як первісним кредитором та ТОВ «Коллект Центр» як новим кредитором 10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Відповідно до п. 2.1 договору відступлення права вимоги первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги, а новий кредитор набуває у повному обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках до договору.

Згідно з п. 2.2 договору відступлення права вимоги новий кредитор у день належного укладення договору набуває усіх прав кредитора за договорами позики стосовно боржників, включених до реєстрів боржників.

Відповідно до п. 5.2 договору відступлення права вимоги права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором у день підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» 10.01.2023 підписали акт приймання-передачі реєстру боржників до договору № 10-01/2023.

З витягу з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 встановлено, що до нового кредитора перейшло право вимоги за договором № 2110652076211, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора встановлено, що станом на 30.11.2021 заборгованість за договором № 2110652076211 становила 40092 грн, з яких: 5200 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34892 грн - проценти.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» встановлено, що станом на 01.12.2021 заборгованість за тілом кредиту становила 5200 грн, заборгованість за процентами - 34892 грн. За період з 01.12.2021 по 15.04.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» додатково нарахувало 54242,24 грн процентів, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості станом на 10.01.2023 зазначена у розмірі 94334,24 грн, з яких: 5200 грн - тіло кредиту, 89134,24 грн - проценти.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» встановлено, що після набуття права вимоги позивач не здійснював нових нарахувань процентів, пені, комісії, трьох процентів річних та інфляційних збитків. Загальна сума заборгованості за договором станом на 11.12.2025 зазначена у розмірі 94334,24 грн, з яких: 5200 грн - тіло кредиту, 89134,24 грн - проценти.

Разом із тим, у позовній заяві ТОВ «Коллект Центр» зазначило, що з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 64820,08 грн, з яких: 5200 грн - заборгованість за тілом кредиту, 59620,08 грн - заборгованість за процентами. Пеня, штраф, комісія, інфляційні збитки та три проценти річних позивачем до стягнення не заявлені.

Перевіряючи заявлений позивачем розрахунок заборгованості, суд враховує, що заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5200 грн підтверджена кредитним договором, довідкою про перерахування коштів, розрахунками заборгованості та матеріалами щодо переходу права вимоги до позивача.

Однак заявлену до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 59620,08 грн суд оцінює критично з огляду на умови договору, механізм збільшення процентної ставки, співмірність заявлених процентів із сумою фактично отриманого кредиту, а також спеціальні гарантії захисту прав споживача у кредитних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, фактів, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, групі однотипних доказів, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу, групи доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 2 ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо суд не визнав його недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк, термін, його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, термін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, неналежне виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою, змінюваною або змінюваною із застосуванням максимальної величини процентної ставки.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона, фактор, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони, клієнта, за плату, у будь-який передбачений договором спосіб, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи, боржника.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію, оферту, укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи, повідомлення, пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису, факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису, за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, виконавець, виробник не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації, понад п`ятдесят відсотків вартості продукції, у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач, позичальник, зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та, або, супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника, за наявності, та третіх осіб.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит, кредит, - грошові кошти, що надаються споживачу, позичальникові, на придбання товарів, робіт, послуг, для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг зазначив, що межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Конституційний Суд України у цьому ж Рішенні зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником, споживачем, за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення ЦК України про зобов`язання та договір, так і приписи його частини другої статті 627 щодо необхідності врахування вимог законодавства про захист прав споживачів.

У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 також зазначив, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 також зазначено, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 звернув увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій користуються можливістю дослідити проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум та встановити їх обґрунтованість або необґрунтованість. Верховний Суд зазначив, що доводи касаційної скарги щодо недослідження судами розрахунку суми боргу та невстановлення його реального розміру з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності частково є обґрунтованими.

Перевіряючи заявлену позивачем заборгованість за процентами, суд враховує, що початкова процентна ставка за договором становить 0,40 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів не пізніше орієнтовного строку повернення кредиту.

Разом із тим, умовами п. 1.4 договору передбачено поетапне збільшення процентної ставки після спливу орієнтовного строку повернення кредиту. Починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 3,24 %, починаючи з 15 дня - ще на 1,38 %, а починаючи з 30 дня - ще на 2,65 %. Отже, після 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, розмір процентної ставки фактично становить 7,67 % на день від суми кредиту.

Суд враховує, що таке збільшення процентної ставки пов`язане не зі звичайним користуванням кредитними коштами у межах орієнтовного строку повернення кредиту, а саме з невиконанням позичальником обов`язку повернути кредит та сплатити проценти в орієнтовний строк. Незалежно від назви такого платежу у договорі за своїм змістом підвищена процентна ставка виконує функцію додаткового майнового обтяження споживача у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

За сумою кредиту 5200 грн початкова процентна ставка 0,40 % на день становить 20,80 грн за один день користування кредитом. За орієнтовний строк користування кредитом 16 днів сума процентів становить 332,80 грн.

Натомість ставка 7,67 % на день становить 398,84 грн за один день користування кредитом, тобто 7,67 % від усього тіла кредиту щоденно. Заявлена позивачем до стягнення сума процентів 59620,08 грн більш ніж в одинадцять разів перевищує суму отриманого відповідачем кредиту 5200 грн.

Суд враховує, що відповідач є фізичною особою, яка уклала договір про споживчий кредит, а тому є споживачем у розумінні Закону України «Про споживче кредитування». Проценти за користування кредитом входять до загальних витрат за споживчим кредитом, а тому умови про їх нарахування підлягають оцінці не лише з точки зору формального погодження у договорі, але й з точки зору справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та недопущення істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості суд керується чітко обумовленими між сторонами умовами кредитного договору про суму кредиту, початкову процентну ставку та орієнтовний строк повернення кредиту, а не умовами, які дають змогу кредитодавцю після спливу орієнтовного строку повернення кредиту нарахувати непропорційно велику суму компенсації. Така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Суд виходить з того, що нарахування 59620,08 грн процентів за кредитом у розмірі 5200 грн створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За таких обставин суд не приймає до стягнення проценти, нараховані із застосуванням підвищених процентних ставок після спливу орієнтовного строку повернення кредиту, оскільки такі нарахування є надмірними, неспівмірними із сумою отриманого кредиту, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та фактично мають характер відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас суд вважає підтвердженими проценти за користування кредитом у межах орієнтовного строку повернення кредиту за початковою процентною ставкою 0,40 % на день у розмірі 332,80 грн.

Отже, позивач довів наявність підстав для стягнення з відповідача 5532,80 грн, з яких: 5200 грн - заборгованість за тілом кредиту, 332,80 грн - проценти за користування кредитом у межах орієнтовного строку повернення кредиту.

У задоволенні позовних вимог про стягнення решти процентів у розмірі 59287,28 грн необхідно відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково (на 8,54%), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 206,87 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України, суд враховує, що справа є незначної складності, обсяг підготовлених та наданих доказів є незначним, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження за відсутності сторін, позов задоволено частково (на 8,54%), а тому суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача 1500 гривень витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 2110652076211 від 16.04.2021 у розмірі 5532 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять дві) гривні 80 копійок, з яких: 5200,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 332,80 грн заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 206,87 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Горбатюк