Ухвала суду № 136805862, 20.05.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5843/26

Провадження №4-с/367/12/2026

УХВАЛА

Іменем України

20 травня 2026 року м.Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Мерзлий Л.В., розглянувши скаргу адвоката Шуляк Н.П., яка діє від імені та у інтересах скаржника ОСОБА_1 на дії виконавця, заінтересовані особи: приватний виконавець Сидорчук А.А., стягувач: ТОВ «СВЕА ФІНАНС»,-

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла вищевказана скарга, в якій представник скаржника просить суд визнати дії приватного виконавця Сидорчука А.А. у виконавчому провадженні №80234519 щодо примусового стягнення коштів після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність незаконними та такими, що не створюють правових наслідків; визнати виконавчі дії щодо списання коштів нікчемними; зобов`язати приватного виконавця Сидорчука А.А. повернути грошові кошти, стягнуті з ОСОБА_1 шляхом їх перерахування з депозитного рахунку приватного виконавця на рахунок боржника; зобов`язати приватного виконавця усунути наслідки незаконного виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи скаргу вказує, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука А.А. перебувало виконавче провадження №80234519 щодо примусового виконання виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області №367/10563/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» грошових коштів у загальному розмірі 60 938,90 грн..

28.04.2026 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду, що відбулось шляхом списання грошових коштів боржника.

Додає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 року у справі №910/115/26 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .. Відомості про відкриття провадження офіційно оприлюднено 09.04.2026 року.

Вказала, що приватний виконавець належним чином повідомлявся про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, шляхом направлення відповідного повідомлення електронною поштою, натомість, не зважаючи на вказане, приватним виконавцем виконавче провадження зупинено не було та продовжено вчинення виконавчих дій.

Таким чином, після 25.03.2026 року будь-які дії приватного виконавця, спрямовані на примусове стягнення коштів з боржника, є такими, що вчинені з порушенням імперативних норм законодавства, зокрема приписів статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, та вимог статті 34 ЗУ «Про виконавче провадження».

При цьому грошові коши були зараховані на депозитний рахунок приватного виконавця, шо свідчить про наявність у нього фактичної можливості їх повернення боржнику, а неповернення зазначених коштів свідчить про триваюче порушення прав боржника.

За таких обставин дії приватного виконавця підлягають визнанню незаконними, а їх наслідки усуненню шляхом повернення коштів.

Сторони та інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими, в судове засідання не з`явились.

Частиною 2 статті 450 ЦПК України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи приписи ст.450 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності сторін та інших учасників процесу.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука А.А. в рамках виконавчого провадження №80234519, при примусовому виконанні виконавчого листа №367/10563/23, виданого 02.01.2026 року Ірпінським міським судом Київської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованості на загальну суму в розмірі 60 938,90 грн., винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендії та інші доходи боржника.

При цьому, як вбачається, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 року у справі №910/115/26, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у визначений законом спосіб.

За приписами статті 34 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Статтею 141 Кодексу України з питань банкрутства передбачено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника.

Про запровадження мораторію керуючий реструктуризацією повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні (частина 1 статті 141 цього Кодексу)

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах (п.2 ч.2 статті 141 цього Кодексу).

Відповідно до ст.447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

При цьому, з огляду на обставини здійснення щодо боржника провадження у справі про банкрутство, підвідомчість розгляду скарги боржника на дії державного виконавця, вчинені після 21.10.2019, слід визначати із застосуванням положень статті 7 КУзПБ як закону, якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство. (Постанови КГС ВС від 29.08.2022 у справі № 910/10877/17, від 22.09.2022 у справі № 910/13550/20).

Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог. КУзПБ розширив юрисдикційнсть господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін. Системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила. Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство. Такі рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, що безпосередньо або опосередковано впливатимуть на майнові активи боржника, можуть відбуватися, зокрема, у виконавчих провадженнях, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (Постанова судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 13.04.2023 у справі № 910/21981/16).

Відповідно до правової позиції, викладеної Постанові судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 13.04.2023 у справі № 910/21981/16 вказано, що ЄСПЛ зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного провадження. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес. У разі оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, які стосуються виконання судового рішення, ухваленого у спорі за участю боржника в межах справи про банкрутство відповідно до приписів статті 7 КУзПБ, очевидно, що така скарга (заява, позов) підлягає розгляду судом, який розглянув справу в майновому спорі чи іншому спорі з вимогами до боржника як суд першої інстанції (стаття 340 ГПК України), тобто судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, навіть за умови, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень згідно з абзацом четвертим частини другої цієї норми. Здійснюючи системне тлумачення приписів статті 7 КУзПБ, підпункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, а також статті 339 ГПК України, слід виходити з того, що процедура банкрутства це спеціальна правова процедура, норми КУзПБ є спеціальними і під час їх зіставлення з нормами загальними вони повинні мати процесуальний пріоритет. За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

Телеологічне та лексичне тлумачення приписів пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України у взаємозв`язку зі статтею 7 КУзПБ свідчить, що у цих нормах законодавець, застосувавши категорії "справи у спорах з майновими вимогами", "майновий спір", "спір щодо майна" та залишивши перелік таких спорів відкритим, визначив передумови для реалізації судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, функції судового контролю щодо максимально широкого кола правовідносин за участю боржника та щодо його майна. Повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника (Постанова КГС ВС від 09.06.2023 у справі № 910/21981/16).

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Тобто законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності КУзПБ. Відтак можна зробити висновок, що вказаний КУзПБ передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу. Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Спори щодо оскарження постанови державного виконавця про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з примусового виконання наказів господарського суду, стороною яких є боржник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, підлягають розгляду господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 640/26320/20).

Статтею 120 Кодексу України з питань банкрутства визначені наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.

З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду; припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника; здійснення корпоративних прав боржника та реалізація майнових прав відбуваються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав; будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні скарги адвоката адвоката Шуляк Н.П., яка діє від імені та у інтересах скаржника ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, заінтересовані особи: приватний виконавець Сидорчук А.А., стягувач: ТОВ «СВЕА ФІНАНС» слід відмовити.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити скаржнику його право на звернення до відповідного Господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 із аналогічною скаргою.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.2, 4, 6, 186, 258, 260, 261, 272, 353, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги адвоката Шуляк Н.П., яка діє від імені та у інтересах скаржника ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, заінтересовані особи: приватний виконавець Сидорчук А.А., стягувач: ТОВ «СВЕА ФІНАНС»,- відмовити .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Л.В. Мерзлий