Ухвала суду № 136805454, 25.05.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/765/22

Провадження № 4-с/355/5/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

державного виконавця Качур Т.М.

представника стягувача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Баришівського відділу у Броварському районі Київської області Київського міжрайонного управління Міністерства юстиції України Качур Тетяни Миколаївни,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась заявник ОСОБА_1 з скаргою у якій просить визнати протиправним та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 березня 2026 року винесену державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Качур Тетяни Миколаївни у виконавчому провадженні ВП №76994766.

Скаргу обґрунтовано тим, що 17 березня 2026 року вона отримала лист Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області в Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16 березня 2026 року вих. №6246 до якого була додана постанова від 16 березня 2026 року про відновлення виконавчого провадження ВП №76994766.

З постанови вбачається, щодо фактичною підставою для її винесення послужила заява стягувачки ОСОБА_4 про відновлення виконавчого провадження про усунення перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 та вселення її в будинок в зв`язку з тим, що боржниця ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні вказаним будинком.

Виникнення виконавчого провадження є те, що 10 червня 2024 року рішенням Баришівського районного суду Київської області по справі №355/765/22 було задоволено позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення. Після набуття рішення законної сили, Баришівським роайонним судом Київської області було видано виконавчий лист №2/355/18/24 від 13 січня 2025 року, який був наданий до виконання Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. На підставі виконавчого листа, державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Качур Т.М. 12 лютого 2025 року о 10 годині проведено вселення стягувача ОСОБА_4 в будинок АДРЕСА_2 . Рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 червня 2024 року у справі №355/765/22 було повністю виконано. Поновлення виконавчого провадження на підставі заяви стягувача в зв`язку з тим, що боржник ОСОБА_1 чинить перешкоду у користуванні будинком є необґрунтованим, безпідставним і неправомірним. За результатами виконання виконавче провадження ВП№76994766 було закінчено згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження. Заява стягувача Бабко М.Б. про перешкоду у користуванні будинком не є підставою для відновлення виконавчого провадження державним виконавцем, оскільки: заява є голослівним твердженням, не містить конкретних фактів та доказів, які б підтверджували ці факти; оцінка фактів і наданих в їх підтвердження доказів, може здійснювати виключно суд, а не державний виконавець Качур Т.М., яка не наділена такими повноваженнями.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні скаргу підтримала, послалась на вище означені обставини.

Представник заявника адвокат Хаврошин М.С. у судовому засіданні скаргу підтримав послався на вище означені обставини та пояснив, що його довіритель боржник ОСОБА_1 виконала рішення суд про вселення стягувача до будинку, про що був складений акт. Будь яких підстав про відновлення виконавчого провадження не було. Стягувачем не були надані докази про перешкоджання стягувача до будинку куди її було вселено. Ухвали суду, яка б скасувала постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувачу не існує.

Державний виконавець Качур Т.М. у судовому засіданні скаргу не визнала та пояснила, що дійсно нею було відкрито виконавче провадження згідно рішення про вселення стягувача до будинку. Стягувачем ОСОБА_4 був наданий виконавчий лист по її вселенню у будинок. Виконуючи рішення Баришівського районного суду Київської області вона повідомила сторони про його виконання. За адресою вказаною у виконавчому листі знаходились боржник ОСОБА_1 та стягувач ОСОБА_7 , будь яких перешкод до доступу до території подвір`я та приміщення будинку з боку сторони боржника ОСОБА_1 скоєно не було. З таких підстав вона склала акт від 12 лютого 2025 року та закрила виконавче провадження. Однак до виконавчої служби знову звернулась стягувач ОСОБА_8 з заявою у якій просила відновити виконавче провадження, оскільки боржник ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні будинком. Крім заяви стягувач ОСОБА_4 підтверджень дій, які б вказували про перешкоду у користуванні будинком з боку боржника ОСОБА_1 надано не було. На підставі заяви від стягувача ОСОБА_4 , вона постановила постанову про відновлення виконавчого провадження. Повторно стягувача ОСОБА_4 вселено поки не було.

Представник стягувача адвокат Шаповал О.В. у судовому засіданні скаргу не визнала та пояснила, що боржник ОСОБА_1 чинить перешкоду у користуванні будинком, стягувач не може пройти до території подвір`я та приміщення будинку.

Судом досліджено матеріали надані до скарги, а саме:

Копію Акту державного виконавця від 12 лютого 2025 року з якого слід, що стягувача ОСОБА_8 28 січня 2025 року боржниці ОСОБА_1 вручено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано не чинити перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 та добровільно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів шляхом вселення ОСОБА_9 у будинок. На день перевірки виконання рішення суду було встановлено, що стягувач ОСОБА_4 має вільний доступ до будинку, вхід у подвір`я був без перешкод.(а.с.6)

Копію листа головного державного виконавця Качур Т.М. від 16 березня 2026 року №6246 (а.с.4)

Копію постанови про відновлення виконавчого провадження від 16 березня 2026 року з якого слід, що від стягувачки ОСОБА_4 16 березня 2026 року надійшла заява паро відновлення виконавчого провадження про усунення перешкод в користуванні будинком АДРЕСА_1 та вселення її в будинок. В зв`язку з тим, що боржник ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні будинком. (а.с.5)

Вислухав сторони, дослідив надані матеріали до скарги, слід прийти до висновку про відмову у задоволенні скарги з таких підстав:

Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України № 2-рп(ІІ)/2019) від 15.05.2019 р. Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» слід, що державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Відповідно до ч 6. ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» слід, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною)

Відповідно до ч.,ч.3,ч.4,ч.5,ч.6 ст.67 Закону України «Про виконавче провадження» слід, що примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому. Державний виконавець зобов`язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції. Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення. У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

Отже, як було встановлено, судом, що боржник заперечує проти відновлення виконавчого провадження про усунення перешкод в користуванні будинком та вселення стягувача в будинок оскільки вселення вже відбулося і вона не чинить перешкод у користуванні будинком. Застосування ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем вважає таким, що воно підлягає відновленню тільки за рішенням суду, який визнає постанову виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувачу незаконним. Державний виконавець не регулює питання відновлення виконавчого провадження за заявою стягувача оскільки не наділений повноваженнями на самоправне відновлення виконавчого провадження на підставі свого рішення.

Однак, суд вважає, що постанова винесена державним виконавцем з посилкою на ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» є формальним підходом на реагування заяви стягувача. Оскільки в самій постанові немає посилки на конкретні дії стягувача які пов`язані з звернення до суду про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого листа, що є незаконними. Державним виконавцем конкретно вказано про існування заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження про усунення перешкод в користуванні будинком які чинить ОСОБА_1 .. Державний виконавець будучи переконаним що маються подальше перешкоджання боржником проживанню стягувача у будинку, в яке його було вселено, за заявою стягувач відновив виконавче провадження, що малось на увазі за ст.67 Закону України «Про виконавче провадження». Законом не обмежено, скільки разів може бути відновлено виконавче провадження (у тому числі й стосовно вчинення вселення чи виселення), отже, таке відновлення можливе без обмежень у кількості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,18,431,447-449ЦПК України, ст.ст.26,41,67 Закону України «Про виконавче провадження»,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про відновлення виконавчого провадження від 16 березня 2026 року винесену державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Качур Тетяною Миколаївною у виконавчому провадженні ВП №76994766, відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів до Київського апеляційного суду.

Суддя Баришівського районного суду С. І. Чехов