Ухвала суду № 136805452, 25.05.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/765/22

Провадження № 4-с/355/6/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

державного виконавця Качур Т.М.

представника стягувача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Баришівського відділу у Броварському районі Київської області Київського міжрайонного управління Міністерства юстиції України Качур Тетяни Миколаївни.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась заявник ОСОБА_1 з скаргою у якій просить визнати протиправним та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 березня 2026 року винесену державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Качур Тетяни Миколаївни у виконавчому провадженні ВП №80512347.

Скаргу обґрунтовано тим, що 17 березня 2026 року вона отримала лист Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області в Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16 березня 2026 року вих. №6239 до якого була додана постанова від 16 березня 2026 року про відкриття виконавчого провадження ВП №80512659. З постанови вбачається, щодо неї на підставі виконавчого листа №355/765/22 виданого 10 червня 2024 року Баришівським районним судом Київської області.

Вона вважає, що постанова державного виконавця винесена з грубим порушенням чинного законодавства, є протиправною та підлягає скасуванню.

Підставами є те, що Баришівським районним судом Київської області за результатами розгляду цивільної справи№355/765/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення 10 червня 2024 року ухвалено рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

В подальшому рішення Баришівського районного суду Київської області оскаржувалось в апеляційному суді і набуло законної сили лише після розгляду справи в апеляційної інстанції 20 листопада 2024 року.

Виконавчий лист у справі №355/765/22 не міг бути виданий раніше 20 листопада 2024 року, відкриття виконавчого провадження ВП №80512347 на підставі виконавчого листа №355/765/22 виданого 10 червня 2024 року, не відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірним.

Після набуття законної сили рішенням Баришівського районного суду Київської області від 10 червня 2024 року у справі №355/765/22, Баришівським районним судом Київської області видано виконавчий лист №2/355/18/24 від 13 січня 2025 року, щодо вселення ОСОБА_4 в будинок АДРЕСА_1 .

В рамках виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого листа №76994766 , державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Качур Т.М. 12 лютого 2025 року о 10 годині було проведено вселення стягувача ОСОБА_4 в будинок АДРЕСА_1 рішення суду було повністю виконано 12 лютого 2025 року. Вона вважає, що постанова державного виконавця є порушенням положень ст.19 Конституції України.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні свою скаргу підтримала, послалась на вище означені обставини.

Представник заявника адвокат Хаврошин М.С. у судовому засіданні скаргу підтримав послався на вище означені обставини та пояснив, що в постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем вказана назва документу виконавчого листа, який не міг бути виданий 10 червня 2024 року, оскільки рішення Баришівського районного суду було оскаржене в апеляційному порядку та знаходилось у провадженні апеляційного суду. Рішення суду набуло законної сили лише 20 листопада 2024 року. Виконавчий лист стягувачу був виданий 13 січня 2025 року. Рішення суду було виконано державним виконавцем 12 лютого 2025 року про що, складено Акт державного виконавця про вселення стягувача ОСОБА_4 в будинок. Отже,рішення Баришівського районного суду було виконано.

Державний виконавець Качур Т.М. у судовому засіданні скаргу не визнала та пояснила, що в неї у провадженні знаходиться три виконавчих листа за рішенням Баришівського районного суд Київської області від 10 червня 2024 року про усунення перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 боржниками є ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .. Стосовно ОСОБА_6 примусове виконання судового рішення ще не проводилось була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з підстав поданої заяви стягувача ОСОБА_4 , оскільки її вселенню перешкоджає боржниця. Згідно Закону України «Про виконавче провадження» вона направила боржниці постанову про відкриття виконавчого провадження з супровідним листом. Під час реєстрації виконавчого листа була допущена помилка у напису видачі виконавчого листа де вказано, 10 червня 2024 року замість 11 березня 2026 року, рішення вступило у законну силу 20 жовтня 2024 року замість 20 листопада 2024 року.

Представник стягувача адвокат Шаповал О.В. у судовому засіданні скаргу не визнала та пояснила, що боржник використав своє право на оскарження рішення виконавця, а свій обов`язок на виконання рішення суду не виконує. Державний виконавець здійснив правильні дії на відкриття виконавчого провадження для примусового виконання рішення суду попередив боржника про необхідність виконати рішення суду вказавши строк на виконання, стягнення з боржника виконавчий збір, а також роз`яснив право на оскарження цієї постанови.

Судом вислухані сторони, досліджені матеріали надані до скарги, а саме:

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 березня 2026 року №80512347 винесену головним державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Качур Т.М. про розгляд заяви ОСОБА_4 про примусове виконання за виконавчим листом № 355/765/22 виданого 10 червня 2024 року Баришівським районним судом Київської області. Боржник ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса Київська область, Броварський район, село Пасічна вулиця Щастя 8, документ вступив у законну силу 20 жовтня 2024 року.(а.с.5)

Копію Акту державного виконавця від 12 лютого 2025 року з якого слід, що державний виконавець Качур Т.М. Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) при примусовому виконанні виконавчого листа №2/355/18/24 виданого 13 січня 2025 року Баришівським районним судом про усунення перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_4 у присутності стягувача ОСОБА_4 боржниці ОСОБА_5 28 січня 2025 року вручено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано не чинити перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 добровільно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, шляхом вселення ОСОБА_4 .. На день перевірки виконання рішення суду було встановлено, що стягувач має доступ до будинку двері в будинок були не зачинені вхід у подвір`я був без перешкод, хвіртка без замка не закривається ключі від будинку відсутні.(а.с.6)

Досліджений виконавчий лист Баришівського районного суду Київської області який був наданий для дослідження державним виконавцем Качур Т.М. з якого слід, що ОСОБА_4 був виданий виконавчий лист 11 березня 2026 року згідно рішення суду, яке набрало законної сили 20 листопада 2024 року боржник ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_4 в будинок АДРЕСА_1 , місце реєстрації якої АДРЕСА_2 (а.с.28)

Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Конституційний Суд України вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України № 2-рп(ІІ)/2019) від 15.05.2019 р. Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік вимог, які мають міститься у виконавчому документі, та визначено, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб за наявності).

Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

У пункті 2 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 зазначено, що виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» слід, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як слід п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» слід, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Отже, як було встановлено судом, що у виконавчому листі зазначено рішення Баришивського районного суду Київської області ухваленого 10 червня 2024 року, вказано повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження, ідентифікаційний номер платника податків, час набрання рішення законної сили, строк пред`явлення виконавчого листа, прізвище стягувача та боржника місце їх проживання. Згідно заяви стягувача ОСОБА_4 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження яка відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», де було зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів. Боржнику було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження, попереджено про наслідки невиконання рішення суду. Помилки, які були зроблені державним виконавцем під час складання постанови про відкриття провадження ніяким чином не можуть вплинути на подальше виконання рішення суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду у справі №369/8367/16-ц, викладеній в постанові від 14.01.2019 описки це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є опискою граматичні помилки, які спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття. В свою чергу, арифметичною вважається помилка у визначенні результату підрахунку: пропуску цифр, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку з використанням несправної техніки. Верховний Суд зауважив, що суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.є

Слід також враховувати, що Законом передбачено право виконавця з власної ініціативи виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки (16 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 814/758/17, адміністративне провадження №К/9901/23224/18 (ЄДРСРУ № 92252718).

При цьому Верховний суд зазначає, що обраний боржником спосіб усунення помилки в наказі (скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження) не сприяє захисту інтересу, який би не суперечив меті судового провадження та загальнодержавним інтересам відповідно до норм статті 129-1 Конституції України, ч. 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено обов`язковість виконання судових рішень.

Стосовно виконання рішення суду про вселення стягувача ОСОБА_4 яке було здійснено за виконавчим листом де боржником була вказана ОСОБА_5 ні яким чином не стосується боржника ОСОБА_1 , оскільки рішення суду стосовно боржника ОСОБА_1 не виконано і підлягає подальшому виконанню з наведеного скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 431,447-449 ЦПК України, ст.ст. 1,3,4,5,18,26 Закону України «Про виконавче провадження»,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 березня 2026 року винесену державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Качур Тетяною Миколаївною у виконавчому провадженні ВП №80512347, відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів до Київського апеляційного суду.

Суддя Баришівського районного суду С. І. Чехов