Рішення № 136801840, 25.05.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2287/2026 Справа № 641/2265/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі;

головуючого судді - Кожихової Г.В.

за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,

розглянувши у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

13.03.2026 представник позивача АТ «Універсал Банк» - Мєшнік К.І. звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.01.2019 в розмірі 39555,79 грн, яка складається: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) 39555,79 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.01.2019 між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви. Указана Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг щодо продуктів monobank, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту складають єдиний Кредитний договір. Клієнт при підписанні Анкети-заяви погодився на приєднання до Умов і правил надання банківських послуг щодо продуктів monobank. Відповідно до п. 6 Анкети-заяви від 10.01.2019 відповідач просив вважати наведений у заяві зразок його власноручного підпису або його аналогу (у тому числі електронного підпису/удосконаленого електронного підпису) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. Відповідач також зафіксував та засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем «Clyuch», що буде використовуватись для накладання Удосконаленого електронного підпису в мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Відповідач визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладання має рівнозначні юридичні наслідки з підписанням документів власноручним підписом на паперових носіях.На підставі укладеного Договору Відповідач отримав кредит у розмірі 27000 грн у вигляді встановленого ліміту на поточний рахунок із використанням платіжної картки № НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що Банк виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши Клієнту можливість розпоряджатися кредитними коштами. Натомість відповідач належним чином не повертав кошти для погашення заборгованості та не сплачував щомісячний мінімальний платіж, визначений Тарифами, чим порушив вимоги статей 526, 527, 530 та 1054 Цивільного кодексу України. Станом на 29.07.2024 у відповідача відбулося істотне порушення зобов`язань (прострочення понад 90 днів), у зв`язку з чим уся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив Клієнту повідомлення («push»-сповіщення) про необхідність погасити суму заборгованості, а згодом пред`явив вимогу відповідно до п.п. 5.18, 5.19 Умов. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань по укладеному договору про надання банківських послуг «Monobank» від 10.01.2019 щодо своєчасного погашення кредиту, позивач АТ «Універсал Банк» був вимушений звернутися до суду із позовом.

Виклад позиції відповідача

Представник відповідачки ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву, в якому наголошує, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, що відповідач при складанні анкети-заяви ознайомився саме із цими Правилами надання банківських послуг, а також не відомо на яких умовах та з якими відсотками і штрафними санкціями погодився відповідач під час підписання анкети-зави. Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Таким чином, позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що між ним та відповідачем укладено кредитний договір. Представник відповідача зазначає, що позивач не надав суду належним чином завіреної копії або оригіналу Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які б містили особистий підпис відповідача. Додані до позову «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифі Банку» є витягами з публічних документів, сформованими самим банком, не містять підпису відповідача, мають мінливий характер, а тому не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору. Позивачем не доведено, що відповідач при підписанні анкети-заяви був ознайомлений саме з цими конкретними Умовами та Тарифами і погодився на них. Крім того, надана банком копія Анкети-заяви від 10.01.2019 року з боку самого банку підписана особою, повноваження якої на укладення договору та генерацію електронного цифрового підпису матеріалами справи не підтверджені. За змістом ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, має бути підписаний уповноваженою на те особою; за відсутності такого підпису договір не може вважатися укладеним у належній письмовій формі.Перевіривши через офіційний реєстр (https://czo.gov.ua/ca-registry) перелік Кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, сторона відповідача встановила, що АТ «Універсал Банк» відсутній у цьому переліку як суб`єкт, що має законні підстави для генерації електронного цифрового підпису, що додатково ставить під сумнів легітимність генерації ЕЦП при оформленні спірних відносин. Відповідач наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які первинні фінансові документи, які б підтверджували факт видачі чи перерахування кредитних коштів на його особистий рахунок (зокрема, меморіальні ордери, платіжні доручення тощо). Банком також не надано доказів виготовлення та вручення відповідачу платіжної картки, яка б слугувала інструментом отримання кредиту. У самій Анкеті-заяві відсутній погоджений сторонами розмір кредитного ліміту та умови його погашення; зазначено лише загальне прохання відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт у сумі, «вказаній у додатку», проте жодного додатка з визначеною сумою до суду не подано. Представник стверджує, що відповідачка не отримувала зазначені в позові кошти як тіло кредиту, а банк самостійно та безпідставно нараховував щомісячні відсотки, які відповідач ніколи не визнавав і не сплачував. Надалі банк в односторонньому порядку спрямовував кошти на погашення цих безпідставно нарахованих відсотків, у результаті чого відбулося штучне збільшення тіла кредиту на суму 44 102,58 грн. Зазначене «штучне» збільшення заборгованості за рахунок не погоджених відсотків підтверджується наданим позовним розрахунком (15 колонка), згідно з яким відповідач нібито сплатив на користь банку 170 699,92 грн, однак ці кошти були розподілені банком не на погашення тіла кредиту, а на задоволення безпідставних процентних вимог. Відповідач звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 09.01.2020 у справі № 643/5521/19, згідно з якою суми, які банк самовільно розподілив на погашення непередбачених договором відсотків та пені, підлягають зарахуванню виключно в рахунок погашення самого тіла кредиту. З наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо достовірно визначити реальну суму, яка підлягає стягненню, та взагалі факт існування будь-якого боргу. Також представник відповідача вказує на безпідставність доводів банку щодо права на договірне списання коштів з рахунку клієнта. Відповідно до ст. 1071 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинного на момент виникнення відносин) та п. 6.5 Інструкції НБУ № 22, умови договірного списання повинні чітко передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання (найменування отримувача, реквізити рахунку, перелік документів тощо). Оскільки кредитний договір між сторонами у встановленому законом порядку укладений не був, банк не мав жодних правових підстав для здійснення будь-яких операцій у порядку договірного списання чи оформлення меморіальних ордерів без розпорядження клієнта. Посилаючись на вимоги ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», відповідач наголошує, що у випадку порушення умов договору споживачем, кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Належні та допустимі докази направлення відповідачу та отримання ним вимоги про дострокове повернення кредиту (картки до поштових відправлень, описи вкладення, фіскальні чеки) в матеріалах справи відсутні. Недотримання банком цього обов`язкового досудового порядку позбавляє його права вимагати дострокового стягнення коштів (посилання на правову позицію Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16 та Велика Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц). Представник відповідача зазначає, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки позивач не надав жодного належного фінансового чи процесуального документа, який би підтверджував укладення договору на визначених у позові умовах та фактичне перерахування коштів відповідачу, позовні вимоги є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.

Позивач АТ «Універсал Банк» подав відповідь на відзив, у якій не погодився із запереченнями відповідача, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов`язання. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що 10.01.2019 між банком та відповідачем було укладено кредитний договір у письмовій формі шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Підписанням цього документа відповідач засвідчив свій вільний вибір, безумовне ознайомлення та згоду з тим, що ця заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком єдиний договір про надання банківських послуг. Договір за своєю правовою природою є договором приєднання (ст. 634 ЦК України). Відповідач, підписавши Анкету-заяву, добровільно приєднався до запропонованих банком умов у цілому, не висловлюючи зауважень чи застережень при його укладенні. Укладення даного договору здійснювалось у письмовій формі (в електронному вигляді) через мобільний додаток (інтернет-банкінг) з використанням електронних засобів ідентифікації, що повністю відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України, за якими правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох електронних повідомленнях. Зазначає, що встановлення та зміна кредитного ліміту здійснювалися в електронному вигляді через мобільний додаток на підставі заяви-прохання клієнта. Отримання та використання відповідачем платіжної картки, активація рахунку, а також подальше здійснення розрахункових операцій за рахунок кредитних коштів (транзакцій у торгово-сервісних мережах, зняття готівки тощо) є беззаперечним конклюдентним дійством (акцептом), що підтверджує факт відкриття кредитної лінії та використання грошових коштів. На підтвердження цього позивач посилається на надану суду виписку по рахунку відповідача за весь період дії договору, яка є належним і достатнім первинним фінансовим документом, що відображає рух коштів, дату, час та призначення кожної платіжної операції. Позивач відхиляє твердження відповідача про «штучне» збільшення тіла кредиту. Зазначає, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося у відповідності до погоджених Тарифів банку, які діяли на момент проведення операцій, та приписів ст. 1048, 1054 ЦК України. Вказує, що тривалий час відповідач частково виконував умови договору, вносив кошти на рахунок для погашення мінімального платежу, чим щоразу визнавав свої зобов`язання та факт укладення договору на відповідних умовах. Спрямування банком коштів на погашення нарахованих відсотків відбувалося автоматично згідно з черговістю, визначеною чинним законодавством України та умовами обслуговування рахунку. Стверджує, що право банку на договірне списання коштів та оформлення меморіальних ордерів прямо передбачено умовами, на які погодився відповідач при підписанні Анкети-заяви, а також чинним на момент здійснення операцій Положенням НБУ про безготівкові розрахунки. Усі операції з внутрішнього перерахунку чи списання комісій/процентів здійснювалися виключно з метою обліку заборгованості клієнта в автоматизованій системі банку і не порушували прав споживача. Щодо досудового порядку врегулювання спору та направлення вимоги, зазначає, що відповідачу у досудовом порядку надсилались ОСОБА_3 повідомлення у Мобільний додаток з Вимогою сплатит борг та інформацією про наявність заборгованості, копії яких додаються. Також зазначає, що отримання послуг з кредитування також відображається у Деталізованій виписці про рух коштів по картковому рахунку. Відповідно до виписки про рух коштів по картці всього за весь час користування карткою Боржником було проведено поповнень карткового рахунку на суму 17327,78 грн., та зроблено витрат по картці на суму 212827,57 грн. Отже, сума коштів, яка досі не була повернута Банку становить 39555,79 грн. (212827,57 грн. - 173271,78 грн. = 39555.,9 грн.). Всі поповнення використовувалися відповідачем на власні потреби і на рахунку не залишалися, саме тому повернутими їх вважати не можна. У зв`язку з тим, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку, виникла заборгованість. В свою чергу поповнення які проводив відповідач свідчать про те, що відповідач усвідомлював, що винен Банку кошти, які використав з кредитного ліміту, а отже повною мірою розумів наслідки та був ознайомлений з умовами використання наданих йому коштів. Акцентує увагу, що сума регулярного платежу відноситься до тіла кредиту, оскільки банк надав кошти у користування, а клієнт їх виплачує відповідно до договору. Оскільки кошти на погашення цих послуг відповідач не вносив, заборгованість за тілом кредиту зростала. Щодо застосування судової практики на яку посилається відповідач, вважає, що застосування до даних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 є передчасним та незаконним.

У заперченнях на відповідь на відзив, представник відповідача наголошує на тому, що позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Наголошує на тому, що позивачем у відповіді на відзив надо докази, які не досліджувалися відповідачем у відзиві на позов. Крім того, позивач не аргументує неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього. Зазначає, що саме на позивача покладено обов`язок доказування виникнення кредитних зобов`язань та порушення відповідачем умов кредитного договор. Усупереч вимог цивільного процесуального права АТ «УніверсалБанк» не надано до суду належних і допустимих доказів укладення кредитного договору з відповідачем на тих умовах, на які посилається позивач та отримання відповідачем кредитних коштів, не надано належне обґрунтування суми заборгованості. Зазначені вищє позиції підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду своєю Постановою, у справі № 644/888/18 від 28 жовтня 2020 року.

У додаткових поясненнях представник позивача повторно наголосив на тому, що застосування до даних правовідносин, правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17, є передчасним та незаконним. Також представник позивача повідомив, що додаткові докази були подані разом з відповіддю на відзив відповідача у зв`язку з необхідністю підтвердження обставин, викладених у відповіді на відзив, які раніше не були предметом доказування через їх відсутність у первісній позиції відповідача. Так, під час подання позовної заяви позивач надав достатні докази для обґрунтування заявлених вимог. Однак після ознайомлення з відзивом відповідача, в якому було вперше висловлено заперечення щодо факту укладення договору та/або його підписання, виникла необхідність подання додаткових доказів враховуючи нові обставини, які потребують спростування або уточнення. Тобто, у даному випадку позивач пояснює поважність причин пропуску строку подання доказів посиланням на необхідність реагування на обставини, які викладені відповідачем у відзиві. Подані позивачем нові докази охоплюються обставинами, які позивач навів у відповіді на відзив.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 23.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Суд уважає за можливо прийняти додатково подані у відповіді на відзив докази з урахуванням повідомлених представником позивача у додаткових поясненнях обставин. Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, суд уважає за необхідне з метою дотримання принципу змагальності процесу, дослідити всі подані сторонами докази у заявах по суті справи.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

10.01.2019 з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк», підписавши Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити поточний рахунок на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку (а.с. 43). У пункті 2 вказаної анкети зазначено, що ОСОБА_1 погодилася, що вказана Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг. Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях.

До позовної заяви АТ «Універсал Банк» надало виписку з рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається надання відповідачу кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, факт користування ним карткою, рух коштів по рахунку та наявність заборгованості. Також надано довідку про наявність рахунку із зазначенням маска картка та номеру UA, тип рахунку Картка Чорна, активна до 10/29, та довідку про розмір встановленого кредиту, з якої вбачається, що станом на 18.08.2022 кредитний ліміт становив 27000 грн (а.с 31, 32)

Згідно розрахунку заборгованості за Договором від 10.01.2019 станом на 19.01.2026, відповідач має заборгованість у розмірі в розмірі 39555,79 грн, яка складається: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) 39555,79 , 0,0 грн. - заборгованість за пенею та за порушення грошового зобов`язання.

Згідно долученого позивачем до позовної заяви Витягу з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/UniversalBank договір про надання банківський послуг «Monobank» - це укладений між Банком та Клієнтом договір про відкриття рахунку, випуск і обслуговування Платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування, що складається з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/UniversalBank, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг «Monobank», Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, Інформації щодо відкриття поточного рахунку та випуску електронного платіжного засобу (в разі наявності) та Тарифів.

Анкета-заява до договору про надання банківських послуг «Monobank» - це письмове звернення клієнта до Банку з проханням відкрити йому банківський рахунок та/або надання йому інших банківських послуг на умовах, визначених Договором. Підписана клієнтом Анкета-заява є підтвердженням укладення Договору.

Також, згідно Умов банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору.

Номер поточного рахунку, операції за яким здійснюється з використанням електронного платіжного засобу- платіжної картки, зазначається у Анкеті-заяві.

Також до суду надано заяву клієнта № 20.30.0001344861 від 27.06.2020 про надання кредиту з розстрочкою, ліміт кредиту 3900 грн, строк кредиту 21 місяців, процентна ставка фіксована 0,0001% на рік та копію паспорту споживчого кредиту "Розстрочка" (без відомостей про підписання електронним підписом ОСОБА_1 ); заяву клієнта № 20.30.0001807748 від 29.09.2020 про надання кредиту з розстрочкою, ліміт кредиту 4000 грн, строк кредиту 17 місяців, процентна ставка фіксована 0,0001% на рік та копію паспорту споживчого кредиту (без відомостей про підписання електронним підписом); заяву клієнта № 20.30.0002295648 від 23.12.2020 про надання кредиту з розстрочкою, ліміт кредиту 12000 грн, строк кредиту 16 місяців, процентна ставка фіксована 0,0001% на рік та копію паспорту споживчого кредиту (без відомостей про підписання електронним підписом); заяви клієнта № 20.30.006302491 від 07.03.2023 про отримання кредиту "Розстрочка на карту", з лімітом кредиту 10000 грн, строк кредиту 11 місяців, процентна ставка 0,00001 % на рік, документи підписано електронним цифровим прідписом; заяву клієнта № 20.30.005611793 від 29.09.2022 про надання кредиту з розстрочкою, ліміт кредиту 5000 грн, строк кредиту 5 місяців, процентна ставка фіксована 0,0001% на рік, документи підписано електронним цифровим підписом; копії пуш повідомлень на мобільний телефон, вказаний у анкеті.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення АТ "Універсал банк" до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК України).

Так як умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису, накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 10.01.2019, яка підписана електронним цифровим підписом ОСОБА_1 (з урахуванням наданих позивачем доказів суд констатує, що така анкета була підписана ОСОБА_1 ), відсутні умови договору про розмір відсотків за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування, про відповідальність сторін, зокрема пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, їх розміри і порядок нарахування.

Крім того, у заяві клієнта № 20.30.0001344861 від 27.06.2020 про надання кредиту з розстрочкою, ліміт кредиту 3900 грн, строк кредиту 21 місяців, процентна ставка фіксована 0,0001% на рік, заяві клієнта № 20.30.0001807748 від 29.09.2020 про надання кредиту з розстрочкою, ліміт кредиту 4000 грн, строк кредиту 17 місяців, процентна ставка фіксована 0,0001% на рік та заяві клієнта № 20.30.0002295648 від 23.12.2020 про надання кредиту з розстрочкою, ліміт кредиту 12000 грн, строк кредиту 16 місяців, процентна ставка фіксована 0,0001% на рік відсутні відомості про підписання електронним цифровим підписом з боку позичальника ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором АТ "Універсал Банк" покликалося на Витяг з Умов та правил обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, Витяг з тарифів за Чорною карткою monobank та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, які не містять підпису відповідача.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що саме ці Витяги з Тарифів та Витяги з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету до Договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови про розмір відсотків за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування, про відповідальність сторін, зокрема пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, їх розміри і порядок нарахування.

Роздруківки надані позивачем не можуть бути належним доказом, оскільки такі докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Надані позивачем Витяг з Умов та правил обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, Витяг з тарифів за Чорною карткою monobank та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що застосування до даних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 є передчасним та незаконним, з огляду на таке.

Судова практика у вказаній категорії справ є усталеною, що не може свідчити про порушення прав АТ "Універсал Банк" (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, провадження № 61-2498св22).

Так, з наданого банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10 січня 2019 року убачається, що за період з 10 січня 2019 року по 19 січня 2026 року відповідачем періодично вносились кошти на погашення заборгованості перед банком.

Частину внесених на повернення боргу коштів банком зараховувалося на погашення відсотків. Загальний розмір відсотків, списаних банком за період з 23 травня 2018 року по 19 січня 2026 року з карткового рахунку ОСОБА_1 , згідно наданого розрахунку позивача та виписки, складає 44102, 58 грн.

За відсутності договірного врегулювання порядку списання банком коштів, які вносилися позичальником на погашення заборгованості за кредитом, не можна вважати правомірним зарахування банком таких коштів на погашення заборгованості за відсотками, пеню та штрафами, оскільки сторони не обумовили у письмовому вигляді їх розмір та порядок нарахування і погашення.

Оскільки сторонами договору не погоджувалися розмір відсотків та відсутні докази, що позичальником підписувалися Умови і правила обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, якими передбачено автоматичне списання відсотків на погашення відсотків у разі виникнення заборгованості, тому вказане списання банком коштів на погашення відсотків в односторонньому порядку є неправомірним, вказані кошти підлягали зарахуванню у погашення тіла кредиту.

Як вказувалося раніше, загальний розмір відсотків, списаних банком за період з 23 травня 2018 року по 19 січня 2026 року з карткового рахунку ОСОБА_1 складає 44102,58 грн, що перевищує розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту на 19.01.2026 - 39555,79 грн, відтак відсутні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки розмір внесених позичальником коштів перевищує розмір нарахованої банком заборгованості.

Також суд наголошує, що до суду не надано доказів того, що згідно умови кредитного договору згідно заяви клієнта № 20.30.006302491 від 07.03.2023 про отримання кредиту "Розстрочка на карту", з лімітом кредиту 10000 грн, строк кредиту 11 місяців, процентна ставка 0,00001 % на рік та умови кредитного договору згідно заяви клієнта № 20.30.005611793 від 29.09.2022 про надання кредиту з розстрочкою, ліміт кредиту 5000 грн, строк кредиту 5 місяців, процентна ставка фіксована 0,00001% на рік, невиконано у зв`язку з чим нараховано відсотки за процентною ставкою 0, 00001%.

Інші доводи учасників процесу, висловлені у відзиві та відповіді на відзив, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням наданого обсягу доказів відсутні підстави для задоволення вимог позову.

Також суд уважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Висновки за результатами розгляду заяви

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, оскільки позовні вимоги АТ «Універсал Банк» обґрунтовані наявними договірними зобов`язаннями з відповідачем, до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів погодження ними всіх істотних умов договору кредиту, а заявлена до стягнення заборгованість в розмірі 39555,79 грн., на стягненні якої в повному обсязі наполягало АТ «Універсал Банк», була сформована з урахуванням списання нарахованих процентів за користування кредитом за процентними ставками, які не були погоджені сторонами, вказане унеможливлює задоволення позовних вимог.

Отже, з урахуванням обсягу наданих до суду доказів, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку суми непогашеного тіла кредиту за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.01.2019 в розмірі 39555,79 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Повний текст судового рішення складено та підписано 25.05.2026.

Учасники справи;

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, адреса місцезнаходження: вул. Оленівська, буд. 23, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації; АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В.Кожихова