Ухвала суду № 136799046, 25.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/12305/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №440/12305/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 20.04.2024 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 20.04.2024 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 440/12305/24 - залишено без змін.

29.01.2025 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/12305/24.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.03.2026 відкрито виконавче провадження №80448317 з примусового виконання виконавчого листа №440/12305/24, виданого 29.01.2026.

18.05.2026 до суду надійшла заява позивача, у якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вчинені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі № 440/12305/24, щодо нарахування ОСОБА_1 основної пенсії за період з 01.01.2026 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 № 230/96-ВР) в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом станом на 24.04.2024, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік нарахування та виплати пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі № 440/12305/24 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 основної пенсії за період з 01.01.2026 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону У країни «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 № 230/96-ВР), в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний календарний рік виплати пенсії;

- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області строк для надання Полтавському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів на виконання ухвали суду.

В обґрунтування заяви зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області з 08.04.2025 позивачу виплачується пенсія у розмірі восьми мінімальних пенсій з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 20.04.2024 - 2361 грн. Проте, відповідач під час виконання рішення суду вчинив протиправні дії, а саме на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі № 440/12305/24 щодо нарахування пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХП, здійснив нарахування та виплату пенсії з 01.01.2026 у розмірі восьми мінімальних пенсій з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 20.04.2024 - 2361 грн, а не з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік» - 2595 грн.

У зв`язку з тим, що у січні 2026 року проведено виплату пенсії з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" - станом на 20.04.2024 - 2361 грн., позивач 09.03.2026 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перерахунку з 01.01.2026 та виплати пенсії по інвалідності в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96-ВР, частини першої статті 28, абзацу другого частини третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням змін розміру прожиткового мінімуму.

Листом від 10.04.2026 № 6175-9255/К-02/8-1600/26, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі № 440/12305/24 проведено перерахунок пенсії в межах покладених зобов`язань виходячи із розміру прожиткового мінімуму 2361 грн. Судове рішення не містить зобов`язань щодо перерахунку пенсії в подальшому при зміні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Вказаний лист було отримано 04.05.2026.

Як зазначає позивач, нарахування основної пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на рівні 2361 грн. за період з 24.04.2024 по 31.12.2025 є правомірним.

Таким чином, на думку позивача, вказане рішення суду виконується відповідачем у протиправний спосіб, здійснено нарахування основного розміру пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі ((2361,00 х 8)= 18888,00 грн.) і після 01.01.2026, що суперечить нормам чинного законодавства та постановленому у цій справі судовому рішенню, оскільки після 01.01.2026 при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розмір прожиткового мінімуму на рівні 2595 грн. Це є свідченням того, що працівники Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вчинили та продовжують вчиняти протиправні дії при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі № 440/12305/24.

Ухвалою суду від 19.05.2026 заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №440/12305/24 призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

22.05.2026 до суду надійшли пояснення представника відповідача на заяву позивача, подану в порядку статті 383 КАС України, в обґрунтування якого, зокрема, зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/12305/24 нараховано пенсійні кошти в сумі 134315,81 грн за період з 20.04.2024 по 31.03.2025. Зазначені кошти обліковані в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області для здійснення виплати на умовах Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі Порядок). В межах бюджетних асигнувань, виплату нарахованих пенсійних коштів ОСОБА_1 проведено наступним чином: в жовтні 2025 року 187,35грн.; в листопаді 2025 року 187,35грн.; в грудні 2025 року 187,35грн.; в лютому 2026 року 103,00грн.; в березні 2026 року 101,00грн.; в квітні 2026 року 100,00грн. Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань.

Відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

При вирішенні вищезазначеної заяви позивача суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статі 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказана норма кореспондується з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання або неналежне виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006р., пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002р., «Ромашов проти України» від 27.07.2004р., «Шаренок проти України» від 22.02.2004р. зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005р., та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009р.).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Як передбачає частина перша статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частини третьої статті 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина 6 статті 383 КАС України).

Слід зазначити, що вирішуючи питання щодо визнання дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень допущених при виконанні рішення суду протиправними, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання протиправності дій/бездіяльності відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинених на виконання рішення суду, виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

З матеріалів справи встановлено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №440/12305/24 набрало законної сили 21.01.2025.

Водночас, з викладених у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.03.2026 та у письмових поясненнях доводів представника відповідача вбачається, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/12305/24 проведено перерахунок пенсії в добровільному порядку та нараховано заборгованість в сумі 134315,81 грн за період з 20.04.2024 по 31.03.2025, яка облікована в органах Пенсійного фонду та підлягає виплаті згідно Порядку №821. Відповідно до Порядку здійснено виплату частини коштів в жовтні 2025 року - 187,35грн, в листопаді 2025 року - 187,35 грн. в грудні 2025 року - 187,35 грн, в лютому 2026 року - 103,00 грн, в грудні 2025 року 187,35грн, в лютому 2026 року 103,00грн,в березні 2026 року 101,00грн, в квітні 2026 року 100,00грн.;

Відтак, судом встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №440/12305/24 позивачу здійснено перерахунок пенсії та частково проведено виплату донарахованої пенсії.

Суд враховує, що 17.07.2025 набрала законної сили постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" від 14.07.2025 №821, якою затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. Цією постановою встановлено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили після набрання чинності цією постановою, здійснюються після введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

Також Урядом постановлено Пенсійному фонду України не пізніше ніж до 1 вересня 2025 року забезпечити доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

Органи Пенсійного фонду України, як органи державної влади, в силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що рішення від 19.11.2024 у справі №440/12305/24 набрало законної сили, відтак зважаючи на положення статті 129 Конституції України та статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідача виник обов`язок його виконання, а прийняття Кабінетом Міністрів України вищевказаної постанови ніяким чином не нівелює такий обов`язок відповідача.

Суд зазначає, що застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

В контексті розуміння вимог чинного законодавства протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, про що зазначив у постанові від 13 червня 2017 року у справі № 21-1393а17 Верховний суд України, роз`яснивши при цьому, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

З огляду на вищевикладене, суд вказує на те, що бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.

Згідно наданих до суду пояснень представника відповідача на заяву позивача, подану в порядку статті 383 КАС України, на виконання рішення суду у цій справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивача. Нараховано доплату пенсії та частково проведено її виплату з держбюджету за Постановою КМУ № 821, про що надаємо відповідні докази (витяг з підсистеми ПВП ДКГ).

Отже, пенсійним органом виконано судове рішення в частині перерахунку пенсії позивача, відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024, а заборгованість з недоплаченої пенсії за період з 20.04.2024 по 31.03.2025, яка складає 134315,81 грн. нарахована ОСОБА_2 , проте не виплачена з огляду на відсутність бюджетних асигнувань.

Позивач у своїй заяві, поданої у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України не оскаржує правильність розрахунку перерахованої пенсії на виконання рішення суду у цій справі та не заперечує, що нарахування основної пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на рівні 2361 грн. за період з 24.04.2024 по 31.12.2025 є правомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково за рахунок коштів Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач не виплачує заборгованість з недоплаченої пенсії позивачу з огляду на відсутність фінансування з Державного бюджету України на відповідні цілі.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 № 4901- VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.

Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Зазначені кошти входять до складу запланованих асигнувань з державного бюджету по бюджетній програмі за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".

Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат за зазначеною бюджетною програмою, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України (далі - Фонд) - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.

Приписами пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, яке передбачає, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 та підпункту 4 пункту 4 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.

Бюджет Фонду затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Отже, у Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій. Як наслідок, покладені судом зобов`язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області, після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України.

Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Верховний суд у висновках постанови від 31.08.2023 по справі 560/16807/21 вказав, що оскільки відповідач (ГУ ПФУ у Хмельницькій обл.) є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи зазначене виплата пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024, буде здійснюватись Головним управлінням відповідно до покладених судом зобов`язань в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, згідно з Порядком № 821.

При цьому судове рішення в порядку та у спосіб, які встановлені таким рішенням, залишається не виконаним відповідачем в повному обсязі з підстав, які відповідач пояснює саме відсутністю фінансування.

На виконання названого Порядку позивачу у жовтні 2025 року, в листопаді 2025 року, грудні 2025 року, лютому 2026 року, в березні 2026 року, в квітні 2026 року проведено виплату частини облікованої заборгованості.

Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області здійснені вичерпні дії, залежні від нього задля належного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 в адміністративній справі № 440/12305/24.

У даній справі відповідач не провів виплату пенсії позивачу на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 в адміністративній справі № 440/12305/24.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що така бездіяльність відповідача відбулася з незалежних від нього причин.

Виходячи з викладеного, зважаючи на ненаведення позивачем обґрунтованих аргументів та ненадання відповідних доказів вчинення відповідачем протиправних дій при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 в адміністративній справі № 440/12305/24, а також в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для застосування статей 249, 383 КАС України.

Суд враховує, що наявність заборгованості з пенсійних виплат за судовими рішеннями в України є структурною проблемою, на якій акцентував увагу Європейський суд з прав людини у рішеннях від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" та від 12.10.2017 у справі "Бурмич та інші проти України".

Крім того, суд зауважує, що, згідно з частиною третьою статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 змінено спосіб і порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 440/12305/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 20.04.2024 по 31.03.2025 в сумі 134315,81 грн.

Суд звертає увагу, що предметом судового розгляду в межах заявлених позовних вимог у справі №440/12305/24 були дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 20.04.2024 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

В межах адміністративної справи №440/12305/24 судом не вирішувалось питання щодо дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії позивачу у майбутньому.

Судом у межах справи №440/12305/24 не досліджувалось питання нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2026 пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, навпаки, обставини здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026 на виконання рішення суду у справі №440/12305/24 не входили до предмета доказування у цій справі та виникли після ухвалення судом рішення від 19.11.2024.

Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Arras та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").

Отже, у випадках, коли в рішенні суду не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесені рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

При цьому, відповідачем на виконання рішення суду від 19.11.2024 здійснено нарахування та виплату пенсії з 20.04.2024 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з врахування висновків, наведених у вказаному рішенні.

Таким чином, в разі незгоди з рішенням суб`єкта владних повноважень щодо здійснення обрахунку розміру його пенсії з 01.01.2026, позивач має право звернутись до суду із позовною заявою про оскарження цього рішення, або дій пенсійного органу в загальному порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, постановлення окремої ухвали.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 241, 248, 256, 383 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №440/12305/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва