Рішення № 136798259, 25.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 рокусправа № 380/3686/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, площа Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) з вимогами:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції України у Львівській області у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до календарної вислуги років з 27.07.2004 по 06.11.2015 у загальній кількості 5 років 7 місяців 24 дні та в підготовці пакету документів для подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції України у Львівській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за період з 27.07.2004 року по 06.11.2015 року у загальній кількості 5 років 7 місяців 24 дні, та оформити і подати необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звернувся до відповідача з рапортом щодо зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за період проходження служби на посадах начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ з 27.07.2004 по 06.11.2015 з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, однак у відповідь отримав відмову. Позивач не згідний з відмовою та вказує, що спірний період підлягає зарахуванню на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393, зі змінами, внесеними на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 р. №497, якою доповнено підпункт «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 абзацом двадцять четвертим такого змісту: «час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною злочинністю за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ», а також наказу МВС України від 20.07.2006 №722 «Про затвердження Переліку посад начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця». В подальшому, відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №780, яка набрала чинність 27.07.2011, виключено абзац двадцять четвертий підпункту «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393. При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №780 установлено, що вислуга років осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка була обчислена до прийняття цієї постанови, перегляду не підлягає. Отже, позивач мав законні очікування, що спірний період буде зарахований в пільговому обчисленні до його календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Позивач вважає, що не зарахування до стажу спірного періоду позбавляє його права на звернення за отриманням пенсії згідно з нормами Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 06.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 13.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

18.03.2026 за вх.№22286 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, вважає що спірний період пільгового стажу мав бути обчислений з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби.

30.03.2026 за вх.№25949 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 XII (далі - Закон № 2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», і стаття 12 Закону № 2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII. Вважає, що згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років. Просить у задоволенні позову відмовити.

08.04.2026 за вх.№28909 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що відповідач у відзиві помилково виходить із того, що для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України №2262-XII враховується виключно календарна вислуга, тоді як пільгова вислуга може застосовуватися лише для визначення розміру пенсії. Такий підхід є неправильним, оскільки не відповідає системному тлумаченню норм Закону №2262-XII, Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII та підзаконних актів, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України №393, які прямо передбачають можливість та обов`язковість зарахування пільгової вислуги років при визначенні права на пенсію, а не лише її розміру. Законодавство та підзаконне регулювання однозначно встановлюють, що служба в окремих підрозділах органів внутрішніх справ, зокрема в підрозділах боротьби з організованою та економічною злочинністю, зараховується до вислуги років на пільгових умовах із коефіцієнтом 1,5 року за 1 рік служби. Така пільгова вислуга є способом обчислення стажу служби, а не окремим видом вислуги, і відповідно підлягає врахуванню при визначенні загальної вислуги років для призначення пенсії. Зазначений підхід підтверджується також усталеною судовою практикою Верховного Суду, відповідно до якої пільгове обчислення є складовою загальної вислуги та обов`язково враховується при вирішенні питання про право на пенсію. Позивач проходив службу у відповідних підрозділах у період з 2004 по 2015 роки, що відповідно до чинного законодавства підлягає пільговому зарахуванню. У разі правильного застосування норм матеріального права та врахування пільгової вислуги, загальний стаж позивача досягає необхідного рівня для призначення пенсії за вислугу років. Відтак, вважає, що відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною, оскільки ґрунтується на неправильному тлумаченні норм права та неврахуванні обов`язкових положень спеціального законодавства. Просить позов задовольнити.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 08.08.2000 (наказ по Львівському Інституту внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ України №176 о/с від 31.07.2000) по 06.11.2015 (наказ ГУ МВС України у Львівській області №871 о/с від 06.11.2015).

З 06.11.2015, згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнений у запас Збройних Сил України, за пунктом 64 «з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації)).

В подальшому службу проходив у Національній поліції України в період з 07.11.2015 року (наказ Національної поліції України №172 о/с від 11.11.2015) по 08.09.2020 (наказ Головного Управління Національної поліції України у Львівській області №276 о/с від 08.09.2020, - звільнений зі служби в Національній поліції України за власним бажанням, за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію»).

У відповідності до даних біографічної довідки, виданої Начальником УКЗ ГУНІ у Львівській області полковником поліції Романом Онисиком від 24.04.2025 року, Позивач в період з 27.07.2004 - 10.06.2007, з 10.06.2007 - 10.06.2009, з 10.06.2009 01.08.2010, з 01.08.2010 - 01.08.2011, з 01.08.2011 - 14.07.2012, з 14.09.2012 19.03.2013, з 19.03.2013 - 21.11.2014, з 21.11.2014 - 04.06.2015, - проходив службу у підрозділах оперативних служб УМВС та ГУМВС України у Львівській області, а саме: Державної служби боротьби з економічною злочинністю та Управління боротьби з організованою злочинністю. Відтак, ці періоди служби підлягають зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах з розрахунку 1,5 роки за кожен рік служби до стажу проходження служби в календарних роках та відповідно до загального трудового стажу під час проходження служби в ОВС та Національній поліції України.

В період з 08.08.2000 року по 06.11.2015, позивач перебував на наступних посадах під час проходження служби в органах внутрішніх справ України:-

08.08.2000 - 25.06.2004: курсант факультету №1 (економічний напрямок) Львівського юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України (поступив на навчання курсантом у Львівський Інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, на факультет №1, зі званням рядовий міліції та посадою «курсант», наказ №176 від 31.07.2000 року. Закінчив даний заклад вищої освіти у системі МВС України, однак після закінчення навчання в цьому закладі, його було через внутрішню реформу перейменовано у Львівський юридичний інститут внутрішніх справ України, після чого мені було присвоєно звання: «лейтенант міліції», наказ №913 від 24.06.2004 року);

- 27.07.2004 - 10.06.2007: оперуповноважений відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю Сихівського РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області (наказ про призначення УМВС України у Львівській області №535 о/с від 27.07.2004 року);

- 10.06.2007 - 10.06.2009: оперуповноважений сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області (наказ про призначення ГУ МВС України у Львівській області №413 від 10.06.2007 року);

- 10.06.2009 - 01.08.2010: оперуповноважений відділу боротьби з організованими групами та злочинними організаціями економічної спрямованості Управління боротьби з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області (наказ про призначення ГУ МВС України у Львівській області №162 о/с від 10.06.2009 року);

- 01.08.2010 - 01.08.2011: оперуповноважений відділу боротьби з організованими злочинними групами у пріоритетних напрямках економіки Управління боротьби з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області (наказ про призначення ГУ МВС України у Львівській області №822 ГУМВС України у Львівській області від 09.08.2010 року);

- 01.08.2011 - 14.07.2012: оперуповноважений в особливо важливих справах відділу боротьби з корупцією Управління боротьби з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області (наказ 225 о/с ГУ МУСВ України у Львівській області від 25.07.2012 року);

- 14.09.2012 - 19.03.2013: старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу боротьби з корупцією Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області (наказ №276 о/с від 12.09.2012 року);

- 19.03.2013 - 21.11.2014: заступник начальника відділу боротьби з корупцією Управління боротьби з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області (підстава: погодження ГУ БОЗ МВС №9/11-1109, наказ №73 о/с від 18.03.2013 року);

- 21.11.2014 - 04.06.2015: начальник відділу боротьби з корупцією Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області (наказ ГУ МВС України у Львівській області №563 о/с від 20.11.2014 року);

- 04.06.2015 - 06.11.2015: старший оперуповноважений міжрайонного відділу №5 Управління протидії злочинності у сфері економіки ГУ МВС України у Львівській області (призначається у зв`язку із організаційно - методичними заходами, наказ ГУ МВС України у Львівській області №390 о/с від 04.06.2015 року);

- 07.11.2015 - 27.02.2017: старший оперуповноважений Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки України (наказ Національної поліції України №172 о/с від 07.11.2015 року);

- 27.02.2017 - 01.12.2019: старший оперуповноважений міжрайонного відділу №5 (м. Стрий) Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України №44 о/с від 13.02.2017 року);

- 01.12.2019 - 29.06.2020: старший оперуповноважений відділу кримінальної поліції Шевченківського ВП ГУ НП України у Львівській області (наказ ГУ НП України у Львівській області №756 о/с від 26.11.2019 року - на період відпустки ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років 6 місяців, за переведенням. Стан служби в поліції: 19 років 03 місяці 22 дні );

- 29.06.2020 - 08.09.2020: старший інспектор сектору дізнання Шевченківського ВП ГУ НП України у Львівській області (наказ про призначення - ГУ НП України у Львівській області №183 о/с від 25.06.2020 року);

- 08.09.2020 звільнений за власним бажанням зі служби у Національній поліції України, у відповідності до наказу ГУ НП у Львівській області №276 о/с (підстава: особистий рапорт від 25.08.2020 року).

Відповідно до витягу з наказу ГУ ПН у Львівській області №276о/с від 08.09.2020 позивача звільнено відповідно до п.7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням) зі служби в поліції. Стаж служби в поліції при звільненні у календарному обчисленні становить 20 років 00 місяців 29 днів.

Листом від 21.01.2026 за №20254-2026 ГУ НП у Львівській області повідомило позивача, у зв`язку з тим, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 00 місяців 29 днів, право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відсутнє.

Листом від 26.01.2026 №П-15-2026, ГУ МВС України у Львівській області повідомлено позивача про те, що вислуга років на пільгових умовах зараховується для визначення розміру пенсії. Згідно наказу ГУ НП у Львівській області від 09.08.2020 №276 о/с, позивача звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) з 08.09.2020, вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 00 місяців 29 днів. Враховуючи викладене, права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у позивача немає

Вважаючи протиправною відмову Головного управління Національної поліції України у Львівській області у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до календарної вислуги років з 27.07.2004 по 06.11.2015 у загальній кількості 5 років 7 місяців 24 дні та в підготовці пакету документів для подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 78 Закону України «Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Частиною четвертою статті 78 цього Закону визначено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 Закону України «Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту «б» статті 1-2 вказаного Закону право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Частиною другою статті 17 цього Закону передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно з частиною четвертою статті 17 вказаного Закону при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 цього Закону порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України постановою № 393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 393), крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб.

Згідно з пунктом 1 цього Порядку для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду, служба в Національній поліції.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 393 до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам із спеціальним званням Бюро економічної безпеки, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, Бюро економічної безпеки або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

За приписами абзацу дев`ятого підпункту «в» пункту 3 вказаного Порядку до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Положеннями статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підпункту «в» пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992, передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні лише для визначення розміру пенсії (а не призначення пенсії), тому посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років є обґрунтованими та не суперечать вищезазначеним положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та вказаного Порядку.

В аспекті Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за цим Законом календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.

Отже, саме через застосування норм вказаного Порядку календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах, в разі відсутності таких норм у цьому Порядку такого зарахування не відбувається.

Суд акцентує увагу на тому, що Порядок обчислення календарної вислуги на пільгових умовах зазнав певних змін.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (набрала чинності з 19.02.2022) внесені зміни до пункту 3 Порядку № 393, а саме передбачено зарахування на пільгових умовах певних періодів до вислуги років лише для визначення розміру пенсії, в тому числі відповідно до підпункту «в» з розрахунку один місяць служби за півтора місяця.

За таких умов на час звільнення позивача зі служби (08.09.2020) у Головного управління НП України у Львівській області не виникало правових підстав для зарахування його календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.

До спірних правовідносин не можуть бути застосовані висновки, викладені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, на які посилається позивач у позовній заяві, оскільки після прийняття вказаних постанов змінилося правове регулювання спірних правовідносин, а саме постановою № 119 внесені зміни до абзацу 1 пункту 3 Постанови № 393, відповідно до якого на пільгових умовах зараховуються певні періоди служби до вислуги років саме для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.

Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 13.11.2023 у справі № 140/1151/23.

Суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Враховуючи те, що станом на дату звернення позивача із заявою до відповідача щодо оформлення та подання необхідних документів до пенсійного органу для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ діяла нова редакція підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393, суд робить висновок про відсутність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу часу проходження служби, оскільки такі періоди враховуються тільки для визначення розміру пенсії.

При цьому, суд не бере до увагу твердження позивача про незарахування календарної вислуги на пільгових умовах на дату його звільнення зі служби, оскільки на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ питання обчислення календарної вислуги на пільгових умовах не було спірним, так як звернення позивача щодо вказаного питання відбулось лише 20.01.2026. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22, у якій, серед іншого суд зробив висновок про те, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22.

При вирішенні цієї справи апеляційний суд враховує правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23, від 13.02.2025 у справі №420/31238/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З матеріалів цієї справи встановлено, що позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії. Станом на день звільнення вислуга років в календарному обчисленні становила 20 рік 00 місяців 29 днів при необхідних 25 роках та більше.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, суд робить висновок, що у відповідача не було фактичних та правових підстав для зарахування до календарної вислуги позивача періодів його служби в органах внутрішніх справ у пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць за півтора місяця та підготовки та подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову.

Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна