Рішення № 136797733, 25.05.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/364/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Гребенара Олексія Володимировича (далі представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якій представник позивача, з урахуванням уточненої позовної заяви від 07 березня 2026 року та ухвали суду від 30 березня 2026 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ ПФУ в Харківській області від 13 січня 2026 року № 1099903673/1099903673-2026-2 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг позивача;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області поновити нарахування та виплату позивачу за його заявою від 28 грудня 2025 року щомісячних страхових виплат з 22 серпня 2025 року, з виплатою заборгованості, яка виникла за період невиплати по дату відновлення щомісячних страхових виплат.

Вказуючи на те, що дії відповідача щодо не поновлення щомісячних страхових виплат згідно з заявою про здійснення страхової виплати від 28 грудня 2025 року є протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, який просить задовольнити.

Луганський окружний адміністративний суд своїми ухвалами від:

02 березня 2026 року позовну заяву залишив без руху;

16 березня 2026 року підстави, зазначені представником позивача для поновлення строку звернення до адміністративного суду у заяві від 07 березня 2026 року, визнані судом неповажними, продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви;

30 березня 2026 року:

повернув позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області в частині позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії за період з 1 липня 2022 року до 21 серпня 2025 року включно позивачу;

відкрив провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, справу визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Харківській області у квітні 2026 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач діяв правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є отримувачем страхової виплати, яку отримував у Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, з 1 січня 2023 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області як отримувач щомісячної страхової виплати, про що свідчать довідка МСЕК серії 10 ААА № 090957 від 24 січня 2013 року, постанови ГУ ПФУ в Харківській області від 31 грудня 2025 року № 1099903673/1099903673-2025-1, від 08 січня 2026 року № 1099903673/1099903673-2026-1, від 13 січня 2026 року № 1099903673/1099903673-2026-2 «Про відмову у здійсненні страхових виплат / наданні соціальних послуг».

Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААА № 090957 від 24 січня 2013 року позивачу з 10 березня 2013 року встановлено ступень втрати професійної працездатності 25 % безстроково.

Згідно з витягом з акта приймання-передачі від 16 січня 2023 року № 2 (додаток № 2 до передавального акта) справ про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати (по яких прийнято рішення про припинення здійснення страхових виплат, але справу не передано на архівне зберігання) за порядковим № 3217 значиться ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , відомості щодо наявної заборгованості відсутні.

Відповідно до реєстру осiб, яким було припинено/затримано виплати відділеннями управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня року 2022 року під № 617 зазначено позивача, номер справи 521237 (18688.0), вид страхового випадку (ПЗ) Професійне захворювання, дата припинення/затримання виплат 30 червня 2022 року, відсоток втрати 25, розмір припиненої/затриманої страхової виплати 4480,72 грн.

28 грудня 2025 року засобами вебпорталу Пенсійного фонду України позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про здійснення страхової виплати (поновлення щомісячної страхової виплати), яку подав тричі.

До заяви додано: паспорт, ідентифікаційний номер, повідомлення про неодержання ним пенсії/страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком/професійним захворюванням від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, довідка ВПО, банківські реквізити, довідка МСЕК.

За наслідками розгляду звернень позивача від 28 грудня 2025 року ГУ ПФУ в Харківській області прийняв:

- постанову від 31 грудня 2025 року № 1099903673/1099903673-2025-1 «Про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг», причина відмови відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи);

- постанову від 08 січня 2026 року № 1099903673/1099903673-2026-1 «Про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг», причина відмови відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи);

- постанову від 13 січня 2026 року № 1099903673/1099903673-2026-2 «Про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг», причина відмови відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).

Також 28 грудня 2025 року позивачем пройдено в органах Пенсійного фонду України ідентифікацію через Дія.Підпис. Виплата пенсії позивачу поновлена.

Отже, дослідження вищеописаних доказів суд встановив, що:

- припинення страхових виплат з 01 липня 2022 року здійснено Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Харківській області;

- будь-які рішення щодо припинення позивачу нарахування та виплати щомісячної страхової виплати в матеріалах справи відсутні;

- з 01 січня 2023 року особова справа позивача знаходиться на обліку у ГУ ПФУ в Харківській області, виплата страхових виплат ГУ ПФУ в Харківській області починаючи з січня 2023 року не здійснювалася;

- відмова у поновленні / продовженні страхової виплати ГУ ПФУ в Харківській області за заявами позивача від 28 грудня 2025 року здійснена внаслідок відсутності інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи) (так зазначено у постановах).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), який набрав чинності з 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

У статті 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105-XIV).

Згідно із пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній до 1 січня 2023 року) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення2 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній до 1 січня 2023 року):

- утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

- припинено виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності шляхом приєднання до Фонду соціального страхування України;

- припинено управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчі дирекції відділень цього Фонду, що є юридичними особами, шляхом приєднання до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України;

- припинено всі відокремлені підрозділи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та/або їх робочих органів та відділень протягом 30 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, забезпечивши повне правонаступництво таких відокремлених підрозділів юридичними особами, які їх створили, а за їх відсутності - Фондом соціального страхування України, у тому числі щодо всіх прав, обов`язків та майна;

- припинення управлінь та відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчих дирекцій відділень цього Фонду, а також їх відокремлених підрозділів, що знаходяться на тимчасово окупованій території, території проведення антитерористичної операції, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, після прийняття ним відповідного рішення.

Пунктом 5 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній до 1 січня 2023 року) регламентовано, що Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.

Розділом V Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час припинення страхової виплати) врегульовані питання загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно із частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час припинення страхової виплати) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час припинення страхової виплати) страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

У частині першій статті 47 Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час припинення страхової виплати) визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час припинення страхової виплати).

Згідно із частинами четвертою, сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час припинення страхової виплати) виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

У статті 27 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначені підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. Так, виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:

а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування;

д) в інших випадках, передбачених законами.

Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час припинення страхової виплати) регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Із вищевказаних норм чинного законодавства слідує, що частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV визначено вичерпний перелік підстав припинення страхових виплат і надання соціальних послуг. Цими переліками передбачена можливість припинення здійснення страхових виплат з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Як вже вище вказано, припинення з 01 липня 2022 року нарахування та виплати щомісячної страхової виплати позивачу відбулося у зв`язку з непереміщенням позивача з тимчасового окупованої території на територію, контрольовану українською владою.

Водночас, статтею 46 Закону № 1105-XIV не передбачено таких підстав припинення здійснення страхових виплат, як непереміщення особи з тимчасового окупованої території на територію, контрольовану українською владою. Не передбачено таких підстав й будь-яким іншим законом України. Окрім того, матеріали страхової справи також не містять доказів повідомлення позивача про припинення нарахування та виплати страхової виплати з 01 липня 2022 року.

За змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 02 березня 1999 року № 2-рп-99 висловив позицію, згідно із якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що зміни до Закону № 1105-XIV з приводу особливостей виплати страхових виплат потерпілим, які не перемістилися на контрольовану територію з тимчасово окупованої території України, Верховною Радою України не приймалися.

Згідно із статтею 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За встановлених обставин, оскільки частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV не визначено такої підстави для припинення виплати страхових виплат як непереміщення особи з тимчасового окупованої території на територію, контрольовану українською владою, суд дійшов висновку, що припинення страхових виплат позивачу відбулося не з підстав, визначених законом, а тому є протиправним.

Що стосується поновлення нарахування та виплати страхових виплат, суд виходить з такого.

При розгляді справи суд встановив, що з 1 січня 2023 року набрали чинності зміни до Закону № 1105-XIV.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1105-XIV:

- цей Закон набирає чинності з 1 січня 2023 року (пункт 1);

- припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону (пункт 2);

- до завершення заходів, пов`язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України (пункт 3);

Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 5);

установлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється (пункт 6);

стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України (пункт 7);

особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України (пункт 9).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» припинено з 1 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, зокрема Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.

Абзацами першим, другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» установлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду України з 2 січня 2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.

Судом встановлено, що з січня 2023 року здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фактично забезпечено Пенсійним Фондом України та його органами.

Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.

Отже, страхову виплату позивачу має відновити ГУ ПФУ в Харківській області у межах шестимісячного строку, а саме з 22 серпня 2025 року.

Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299 (далі Порядок № 299), серед іншого визначає механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати), особам які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації (далі - тимчасово окуповані Російською Федерацією території України); які виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території.

Згідно із абзацами першим-четвертим пункту 1 Порядку № 299 цей Порядок визначає механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати), особам які:

- тимчасово проживають за межами України;

- проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації (далі - тимчасово окуповані Російською Федерацією території України);

- які виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 299 виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат особам, які тимчасово проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, проводиться з урахуванням обмежень, установлених для банків Національним банком для видаткових операцій таким особам.

Пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати виплачуються через установи уповноважених банків відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 35, ст. 1803; 2016 р., № 79, ст. 2636), або за бажанням одержувачів пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат (далі - одержувачі) з числа осіб, які виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, - акціонерним товариством «Укрпошта» відповідно до Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги» (Офіційний вісник України, 2021 р., № 1, ст. 43) (пункт 4 Порядку № 299).

Виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому особа востаннє перебувала на обліку, або за заявою одержувача:

- за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання на території України;

- за зазначеним у заяві місцем проживання (перебування) на підконтрольній Україні території (абзаци перший-третій пункту 5 Порядку № 299).

За приписами пункту 6 Порядку № 299:

- одержувачам, які тимчасово проживають за межами України, і тим, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат здійснюється за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року;

- фізична ідентифікація одержувачів як процедура встановлення ідентифікаційних даних особи із документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної особи, здійснюється органами Пенсійного фонду України або установою уповноваженого банку, в якій особа отримує пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати;

- до фізичної ідентифікації прирівнюється:

- авторизація в особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія. Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія);

- ідентифікація особи за допомогою відеоконференцзв`язку, проведеного територіальним органом Пенсійного фонду України із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час сеансу якого пред`являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, встановленого правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри;

- для підготовки даних для процедур ідентифікації особи за допомогою відеоконференцзв`язку та узагальнення їх результатів можуть використовуватись інформаційні технології із застосуванням складних комплексних завдань, системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, отриманих або самостійно створених під час роботи (елементи штучного інтелекту);

- посвідчення в установленому порядку за зверненням одержувача, який тимчасово проживає за кордоном, відповідною закордонною дипломатичною установою України факту, що особа є живою;

- документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою, разом із письмовою заявою особи про продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, складеною в довільній формі, надсилається рекомендованим поштовим відправленням або поштовим відправленням з оголошеною цінністю територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем її перебування на обліку. Заява про продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат разом із сканованою копією документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, яка відповідає оригіналу документа і придатна для сприйняття її змісту (повинна містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), може бути подана через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису;

- установи уповноважених банків щомісяця до 25 числа в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису через захищені канали зв`язку надсилають згідно з протоколами обміну інформацією Пенсійному фонду України інформацію про одержувачів, які пройшли фізичну ідентифікацію, та дату її проведення відповідно до абзацу другого цього пункту.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 299 у разі відсутності в територіальних органах Пенсійного фонду України інформації про проходження фізичної ідентифікації станом на 31 грудня календарного року одержувачами, які тимчасово проживають за межами України або які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, з 1 січня року, наступного за календарним роком, у якому особа зобов`язана пройти ідентифікацію, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) припиняється відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а страхові виплати припиняються відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У разі надходження до Пенсійного фонду України від установ уповноважених банків інформації про відсутність протягом шести місяців видаткових операцій на поточних рахунках одержувачів, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, відповідно до абзацу першого пункту 17 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 35, ст. 1803; 2016 р., № 79, ст. 2636), та за умови, що протягом цього періоду не проводилася фізична ідентифікація особи, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) припиняється відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Приписами пункту 8 Порядку № 299 передбачено, що:

- поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) особам, виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) яким припинено відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також поновлення страхових виплат особам, яким їх припинено відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України:

- після проходження фізичної ідентифікації протягом року з дати припинення виплати;

- за заявами про поновлення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу;

- пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати, виплату яких припинено до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у зв`язку з непроходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, поновлюються за заявами про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до органів Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу;

- одержувачі, які тимчасово проживають за межами України або отримали тимчасовий захист або статус біженця, заяву про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат можуть надіслати поштою в порядку, передбаченому абзацом восьмим пункту 6 цього Порядку;

- під час поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат відповідно до цього пункту виплата проводиться за період, за який особі не було виплачено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати після їх припинення, на умовах, передбачених частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частиною четвертою статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Зазначений Порядок набрав чинності 20 березня 2025 року.

З огляду на те, що позивач пройшов ідентифікацію (виплата пенсії поновлена) та подав до 31 грудня 2025 року до органів Пенсійного фонду України заяву з повідомленням про неодержання страхових виплат від органів соціального / пенсійного забезпечення Російської Федерації, відповідач має поновити нарахування та виплату щомісячної страхової виплати позивачу, починаючи з 22 серпня 2025 року, з виплатою усієї заборгованості за період її несплати.

Щодо посилання відповідача на положення Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 26 січня 2024 року № 4-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2024 року за № 353/41698 (далі Порядок № 4-1), суд зазначає, що зазначеним порядком не врегульовані питання поновлення страхових виплат, припинених за рішенням органу, що їх виплачує.

Розділом ІІ «Звернення за призначенням, перерахуванням, продовженням та здійсненням страхових виплат» Порядку № 4-1 передбачено можливість звернення потерпілих із заявою щодо продовження та здійснення страхових виплат. Водночас, поняття «поновлення» не є тотожнім поняттям «продовження» та «здійснення».

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога відповідача про надання позивачем документів, які підтверджують право на страхову виплату, є необґрунтованою, оскільки, по-перше, у відповідача наявна вся необхідна інформація щодо страхового випадку позивача, яка надана йому Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Харківській області (мігрована справа). По-друге, спірним у цій справі не є питання наявності у позивача права на страхову виплату, а спірним є питання наявності законних підстав для припинення страхової виплати та, як наслідок, відновлення становища позивача, яке існувало до такого припинення.

Отже, постанови ГУ ПФУ в Харківській області від 31 грудня 2025 року № 1099903673/1099903673-2025-1, від 08 січня 2026 року № 1099903673/1099903673-2026-1, від 13 січня 2026 року № 1099903673/1099903673-2026-2 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг позивачу «Про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг», якими позивачу відмовлено у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг, також є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що будь-які рішення щодо припинення позивачу нарахування та виплати щомісячної страхової виплати в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, суд вважає зазначити наступне.

Як установлено судом за результатами розгляду справи, позивач на момент припинення страхових виплат перебував на обліку у Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.

Таким чином, протиправні дії щодо припинення страхових виплат позивачеві з 01 липня 2022 року вчинено саме Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, структурним підрозділом якого є Харківське міське відділенні.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати щомісячної страхової виплати позивачу з 01 липня 2022 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ ПФУ в Харківській області від 31 грудня 2025 року № 1099903673/1099903673-2025-1 «Про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг», якою позивачу відмовлено у здійсненні страхових виплат;

- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ ПФУ в Харківській області від 08 січня 2026 року № 1099903673/1099903673-2026-1 «Про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг», якою позивачу відмовлено у здійсненні страхових виплат;

- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ ПФУ в Харківській області від 13 січня 2026 року № 1099903673/1099903673-2026-2 «Про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг», якою позивачу відмовлено у здійсненні страхових виплат;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області поновити нарахування та виплату позивачу щомісячної страхової виплати, починаючи з 22 серпня 2025 року, з виплатою усієї заборгованості за період її несплати.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги потрібно задовольнити із корегуванням обраного способу захисту порушених прав позивача та виходом за межі заявлених позовних вимог.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог (частина третя статті 139 КАС України).

У частині восьмій статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовом, поданим в електронній формі, позивач сплатила судовий збір у сумі 1 064,96 грн, що підтверджено квитанцією від 22 лютого 2026 року №4663-2043-5555-1781.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання страхової виплати як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд присуджує позивачу понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не вирішується, оскільки до ухвалення рішення суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката позивачем не заявлено і суду не надано доказів, які підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 370, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344, місцезнаходження: майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61022) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31 грудня 2025 року № 1099903673/1099903673-2025-1 «Про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг», якою ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні страхових виплат.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08 січня 2026 року № 1099903673/1099903673-2026-1 «Про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг», якою ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні страхових виплат.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13 січня 2026 року № 1099903673/1099903673-2026-2 «Про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг», якою ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні страхових виплат.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати, починаючи з 22 серпня 2025 року, з виплатою усієї заборгованості за період її несплати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення страхової виплати за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Кисіль