Рішення № 136797550, 25.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Київ справа №320/19451/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2024 року №№96774240208 прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2024 року №96738240208 прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2024 року №96803240208 прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2024 року №96801240208 прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2024 року №96799240208 прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті за відсутності належних доказів отримання нею оподатковуваного доходу у розумінні Податкового кодексу України. Позивач вказує, що сам по собі факт надходження коштів на банківський рахунок фізичної особи у вигляді р2р-переказів не свідчить автоматично про отримання доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. На переконання позивача, контролюючим органом не встановлено правову природу відповідних коштів, джерело їх походження, а також не доведено, що такі надходження є саме доходом, а не переказами між фізичними особами, поверненням боргу, власними переказами чи іншими операціями, які не утворюють об`єкта оподаткування. Крім того, позивач посилається на порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також зазначає про неналежне повідомлення її про результати перевірки та прийняті податкові повідомлення-рішення.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/19451/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

На виконання ухвали суду від 06.05.2025 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №320/19451/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позову та зазначає, що Головним управлінням ДПС у м. Києві перевірку проведено у межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України. Відповідач вказує, що підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки стала податкова інформація, отримана від Національного банку України та ДПС України, відповідно до якої на рахунок позивача у 2023 році надійшли грошові кошти у вигляді р2р-переказів на загальну суму 1 109 935 грн. Відповідач зазначає, що позивачем не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2023 рік, не надано пояснень та документального підтвердження походження отриманих коштів, а також не надано документів під час проведення перевірки, незважаючи на направлення відповідних запитів та повідомлень. На думку відповідача, саме ненадання позивачем пояснень та підтверджуючих документів стало підставою для висновку про те, що отримані кошти є доходом, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Також відповідач зазначає, що наказ про проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки, запити та податкові повідомлення-рішення направлялись на податкову адресу позивача рекомендованою кореспонденцією, а тому вважаються належним чином врученими відповідно до статті 42 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач наголошує, що відповідно до положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі ненадання документів під час перевірки вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на момент складання податкової звітності. Відтак, на переконання відповідача, висновки акту перевірки є обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.06.2024 №4087-п посадовою особою контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходів, отриманих у вигляді переказів на рахунок фізичної особи із використанням електронних платіжних засобів (р2р-платежів) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.07.2024 №91278/Ж5/26-15-24-02-08/3822403028, у якому контролюючим органом зроблено висновок про неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, ненадання документів, пов`язаних з предметом перевірки, а також незадекларування доходу у вигляді р2р-переказів на загальну суму 1 109 935 грн, що, згідно позиції податкового органу, призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 199 788,30 грн та військового збору у сумі 16 649,03 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2024 №96774240208, №96738240208, №96803240208, №96801240208 та №96799240208, якими позивачу визначено грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосовано штрафні санкції.

Вважаючи свої права порушеними даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який визначає порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, а також межі та способи реалізації владних управлінських функцій у сфері податкового контролю.

За змістом підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки. Документальною перевіркою є перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Положеннями підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків вимог податкового законодавства, та якщо платник податків не надасть пояснення і їх документальне підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом встановленого законом строку.

Разом із тим, сама по собі наявність податкової інформації не є безумовним доказом порушення платником податків вимог законодавства та не звільняє контролюючий орган від обов`язку повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль є системою заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування та сплати податків і зборів.

За змістом статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

При цьому інформаційно-аналітичне забезпечення є лише способом отримання та обробки інформації, однак саме по собі не підтверджує факту вчинення платником податків податкового правопорушення.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім прямо визначених статтею 165 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що об`єктом оподаткування є саме дохід особи, тобто реальне збільшення її майнового стану, яке має економічний зміст та свідчить про отримання особою економічної вигоди.

Сам факт руху коштів по банківському рахунку фізичної особи не є тотожним поняттю «дохід» у розумінні податкового законодавства.

Надходження коштів на рахунок фізичної особи можуть бути обумовлені різною правовою природою таких платежів, зокрема переказами між власними рахунками, поверненням позики чи боргу, допомогою від членів сім`ї, помилковими переказами, транзитними операціями або іншими цивільно-правовими відносинами, які самі по собі не створюють обов`язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб.

При цьому визначальним є не факт надходження коштів, а встановлення контролюючим органом саме природи відповідних коштів та доведення того, що вони є доходом у розумінні норм Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів та інших показників на підставі первинних документів.

Разом із тим, обов`язок доказування правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається саме на такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, саме відповідач повинен довести існування у позивача об`єкта оподаткування, підтвердити правову природу спірних коштів та надати належні й допустимі докази того, що відповідні надходження є саме оподатковуваним доходом.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово звертав увагу на те, що будь-які висновки контролюючого органу про порушення податкового законодавства повинні ґрунтуватися на належних, достатніх та допустимих доказах, а податкові зобов`язання не можуть визначатися виключно на підставі припущень або формального тлумачення окремих фінансових операцій.

Оцінюючи спірні правовідносини по суті, суд виходить з того, що у даному випадку контролюючим органом фактично зроблено висновок про отримання позивачем оподатковуваного доходу виключно з огляду на наявність р2р-переказів на банківський рахунок та ненадання позивачем пояснень і документів.

Разом із тим, з акту перевірки та матеріалів справи не вбачається, що відповідачем встановлено правову природу спірних коштів, джерела їх походження, осіб, від яких такі кошти надходили, підстави відповідних платежів, а також обставини, які б свідчили про отримання позивачем економічної вигоди саме у вигляді доходу.

Суд звертає увагу, що податкова інформація, отримана від Національного банку України та ДПС України щодо значних обсягів переказів між фізичними особами, є лише інформаційним приводом для здійснення податкового контролю, однак не є безумовним доказом отримання фізичною особою оподатковуваного доходу.

Водночас відповідачем не надано доказів того, що позивач здійснював систематичну господарську діяльність без державної реєстрації, реалізовував товари чи надавав послуги, а спірні кошти були оплатою за відповідні товари чи послуги.

Так само матеріали справи не містять доказів того, що всі грошові кошти у сумі 1 109 935 грн є виключно доходом позивача, а не іншими видами фінансових операцій між фізичними особами.

Суд критично оцінює підхід контролюючого органу, відповідно до якого будь-яке надходження коштів на рахунок фізичної особи автоматично вважається оподатковуваним доходом лише з підстави ненадання пояснень платником податків.

Такий підхід фактично створює презумпцію винуватості платника податків та перекладає обов`язок доказування виключно на фізичну особу, що суперечить принципам адміністративного судочинства та положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також враховує, що неподання платником податків документів під час перевірки не звільняє контролюючий орган від обов`язку належного доказування обставин, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Наведені відповідачем обставини щодо ненадання позивачем пояснень та документів можуть свідчити про недобросовісну поведінку платника податків, однак самі по собі не підтверджують факту виникнення об`єкта оподаткування.

Щодо доводів позивача про процедурні порушення при призначенні та проведенні перевірки суд зазначає, що окремі недоліки оформлення наказу про проведення перевірки та порядку повідомлення платника податків дійсно мали місце. Разом із тим, самі лише процедурні аспекти у даному випадку не є визначальними для вирішення спору, оскільки суд вважає за необхідне надати оцінку спірним правовідносинам саме по суті визначених позивачу податкових зобов`язань.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факту отримання позивачем у 2023 році оподатковуваного доходу у розумінні статей 163 та 164 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті без належного встановлення фактичних обставин справи, без достатнього доказового підтвердження існування об`єкта оподаткування та без дотримання принципу обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень.

Резюмуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності визначення позивачу грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосування штрафних санкцій, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінює.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 4334,17 грн.

З огляду на те, що адміністративний позов задоволено, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 4334,17 грн.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2025 №266680412.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4334,17 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.