Рішення № 136794837, 18.05.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 травня 2026 р. Справа № 120/1155/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни,

за участі секретаря судового засідання: Голованюк Ірини Валеріївни

представника позивача: Дейнегіна Сергія Миколайовича

представника відповідача: Нечипорук Яни Анатоліївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 02.12.2025 №0383600705.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що посадові особи Головного управління ДПС у Вінницькій області 30.10.2025 провели фактичну перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , де позивач здійснює свою господарську діяльність. Фактична перевірка проводилася на підставі наказу заступника начальника ГУ ДПС у Вінницькій області від 29.10.2025 за № 4952к та підпункту 80.2.2 пункту 80.2. статті 80 ПК України. Вважає, що перевірка проведена з істотними порушеннями вимог законодавства (без розкриття в наказі на перевірку змісту інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства) та не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Позивач стверджує, що відсутність підстав для призначення перевірки та порушення процедури проведення перевірки є достатньо істотним порушенням, яке повинно мати своїм наслідком скасування оскаржуваного рішення контролюючого органу. Також звертає увагу, що зі змісту акту перевірки та матеріалів перевірки не можливо встановити, яким чином та на підставі яких доказів контролюючий орган прийшов до висновку про наявність на залишку за місцем діяльності необлікованого товару на суму 999843 грн. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення неправомірним, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 04.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.02.2026.

Головне управління ДПС у Вінницькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що на виконання листа ДПС України №24944/7/99-00-07-03-02-07 від 17.10.2025 в порядку здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення, відповідачем проведено аналіз суб`єктів господарювання та прийнято доповідну записку №3850/02-32-07-05 від 28.10.2025 щодо проведення фактичної перевірки. Вважає, що вказаний лист та доповідна записка в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка діє підстави для призначення та проведення фактичних перевірок. Наказом від 29.10.2025 №4952к призначено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з 29.10.2025 року тривалістю 10 діб. Так, 22.10.2025 здійснено контрольно-розрахункову операцію придбано сертифікати на суму 3000 грн. та 5000 грн., проте розрахунковий документ встановленої форми та змісту не створено та не видано. Надалі, під час проведення перевірки 30.10.2025 придбано сертифікат на суму 10000 грн. та товар на суму 7949 грн, проте розрахункову операцію не було проведено через РРО, відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту не видано. Таким чином, встановлено порушення позивачем вимог п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 85.2 ст. 85, п. 291.6 ст. 291 ПК України та засновані штрафні (фінансові) санкцій на підставі п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Під час проведення перевірки представнику позивача Рябому В.О. вручено під розписку запит від 30.10.2025 з проханням надати документи, що стосуються предмету перевірки, однак станом на 16:20 год 30.10.2025 всі документи надані не були. У зв`язку з чим, на підставі матеріалів перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про порушення з боку позивача порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб. Відповідач вказує, що статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачена відповідальність суб`єктів господарювання не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а й за ненадання документів, які підтверджують облік товарів. Тобто ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.

25.02.2026 представником позивача подано клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 25.02.2026. Судом задоволено клопотання представника відповідача та відкладено підготовче засідання на 24.03.2026.

Ухвалою суду від 24.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2026.

В судовому засіданні 22.04.2026 оголошено перерву у зв`язку з необхідністю отримання додаткових письмових пояснень від відповідача.

08.05.2026 представником відповідача, на виконання вимог усної ухвали суду, надані письмові пояснення щодо підстав проведення фактичної перевірки.

Представник позивача під час судового розгляду справи підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

У свою чергу, представник відповідача позовні вимоги заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши усні пояснення сторін, оцінивши наведені сторонами доводи та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрований як фізична особа підприємець та здійснює господарську діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі наказу ГУ ДПІС у Вінницькій області №4952к від 29.10.2025 та направлень №6597 та №6598 від 29.11.2025 відповідачем проведена фактична перевірка магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «про ліцензування видів господарської діяльності», Кодексу законів про працю України, інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС. Термін перевірки складав 1 добу 30.10.2025 з 15:19 год по 18:00 год.

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки №32275/5/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 30.10.2025, відповідно до якого встановлено порушення:

- пункту 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: при продажу «подарунковий сертифікат» на суму 3 000 грн, 5000 грн (вчинено вперше), 10000 грн (вчинено вдруге) за готівку, розрахункову операцію не проведено через програмний реєстратор розрахункових операцій, відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту на суму проведеної операції не створено та не видано (не надіслано в електронному вигляді), а також на місці проведення розрахунків знаходилися готівкові кошти в розмірі 17949 грн. (з урахуванням контрольних розрахункових операцій), які не проведено через РРО.

- пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. На початок проведення перевірки суб`єктом господарювання не надано документи, що підтверджують облік та погодження товарів, що на момент перевірки знаходяться в місці продажу. Загальна вартість необлікованого товару становить 999843,00 грн.

- пункту 291,6 статті 291 Податкового кодексу України, а саме: в ході перевірки здійснено придбання товару «навушники та зарядний пристрій» на суму 7949,00 грн., розрахунок здійснено за допомогою подарункового сертифікату.

- пункту 85,2 статті 85 Податкового кодексу України, а саме: на запит контролюючого органу не надано документи (в паперовому або електронному вигляді), які підтверджують облік та походження товару.

Позивачем подані заперечення на Акт фактичної перевірки, за результатами розгляду яких ГУ ДПС у Вінницькій області листом №75795/6/02-32-07-05-14 від 27.11.2025 висновки акта фактичної перевірки від 30.10.2025 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0383600705 від 02.12.2025, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та пункту 1 статті 17, статті 20 Закону №265/95-ВР застосовано до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1035786,50 гривень.

Вважаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про його скасування.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідно з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України).

Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до ст. 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.

Так, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений ст. 80 ПК України.

На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України.

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах п. 80.2 ст. 80 ПК України.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що правове формулювання п. 80.2 ст. 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Як видно з матеріалів справи, відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області наказу № 4952к від 29.10.2025 про проведення фактичної перевірки позивача, така була проведена контролюючим органом на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 ст. 80 ПК України.

В межах цієї справи наказ про призначення перевірки був реалізований шляхом допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, а тому цей акт індивідуальної дії за висновками Верховного Суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, а також Великої Палати у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, вже вичерпав свою дію і не може бути предметом самостійного оскарження в суді. Разом з тим, ключовим питанням у цій справі є перевірка правильності порушення/дотримання контролюючим органом процедури призначення фактичної перевірки в аспекті перевірки достатності відображення в наказі підстав для її проведення (абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України) відповідно до пп. 80.2.2 і 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

За приписами пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2);

Проаналізувавши зміст норм п. 80.2 ст. 80, п. 81.1 ст. 81 ПК України у сукупності Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював у своїй постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 таку правову позицію з тлумачення положень пп. 80.2.2 зазначених пункту й статті Кодексу: «… єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

... Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

З огляду на викладене, Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним».

Досліджуючи у цій адміністративній справі наказ від 29.10.2025 №4952-к, суд зазначає, що податковим органом зазначено відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, та посилання на те, що наказ прийнятий на підставі доповідної записки управління податкового аудиті від 28.10.2025 №3850/02-32-07-05 в якій своєю чергою зазначено, що на виконання завдання ДПС України, зазначеного в листі від 17.10.2025 за №24944/7/99-00-07-03-02-07 зобов`язано провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання, платників єдиного податку, які здійснюють розрахункові операції у негрошовій формі з використанням подарункових сертифікатів, а саме:

-Ф ОП Клішенко Таісія Олександрівна, магазин «Giulia», вул. Хмельницьке шосе, буд. 114А, м. Вінниця.

- Місце здійснення торгівлі магазин «Tehnotop», вул. Хмельницьке шосе, 114В, м. Вінниця.

- Місце здійснення торгівлі - магазин «Мій гаджет», вул. Миколи Оводова, 51, м. Вінниця.

З приводу визначення контролюючим органом такого суб`єкта господарювання платника єдиного податку слід зазначити те, що магазин не може бути окремим платником податків, оскільки платниками податків є юридичні чи фізичні особи.

Водночас, згідно доводів органу податкової служби, підставою для призначення перевірки слугував лист ДПС України від 17.10.2025 за №24944/7/99-00-07-03-02-07, в якому зазначено, що сфера роздрібної торгівлі технікою та електронікою є одним із пріоритетним напрямів уваги органів ДПС, особлива увага приділяється продажам високоліквідних товарів, зокрема гаджетів торгової марки «APPLE» та аксесуарів до них.

Разом з тим, лист ДПС України не містить в собі будь-яких конкретних відомостей про виявлення будь-яких ознак порушення законодавства.

Також, з такого листа не можна дійти висновку про які можливі порушення з наведеного вище переліку, що виявлені саме щодо позивача.

При цьому, з цього наказу неможливо ідентифікувати чи дійсно підставою для його прийняття слугувала інформація, яка містилася в листі ДПС України та чи саме ця інформація слугувала такою підставою для проведення перевірки саме позивача.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що для зазначення підстави проведення перевірки недостатньо посилатися при розгляді справи лише на номер підпункту та статті ПК України, а необхідно обґрунтувати конкретну підставу для проведення фактичної перевірки. Водночас, підстава для призначення перевірки - це реальні події, обставини, з настанням яких законодавець пов`язує у контролюючого органу виникнення права на призначення фактичної перевірки.

Таким чином, суд встановив, що фактична перевірка позивача призначена за відсутності законних на те, визначених п.п. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України підстав, що є самостійною та окремою підставою для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, контролюючий орган не дотримався вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого його посадові особи мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Крім того, з акту фактичної перевірки вбачається, що 22.10.2025 в магазині «Мій гаджет» контролюючим органом здійснювалась контрольна розрахункова операція: придбано подарункові сертифікати на суму 3000 грн та 5000 грн., яке описано в акті як вчинене вперше правопорушення.

Відповідно до пункту 80.4. ст. 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

За правилами підпункту 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до п. 20.1.11 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів;

Отже, контролюючий орган може перед початком фактичної перевірки проводити контрольні розрахункові операції з метою здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Тобто, факт проведення контрольної розрахункової операції має бути зафіксований в акті фактичної перевірки із зазначенням часу її проведення, предмета купівлі, вартості товару, посадової особи, яка здійснила таку операцію, а також інших важливих відомостей, зокрема щодо видачі або невидачі розрахункового документа.

Водночас закон покладає чіткий обов`язок повернути платнику податків товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції. Проте, порядок проведення контрольної розрахункової операції має свої особливості та має відбуватися у порядку та у спосіб, визначені законодавством. Ініціюючи та проводячи контрольну розрахункову операцію певна посадова особа ДПС України діє від імені держави в особі державного органу, що у свою чергу зумовлює використання для проведення такої операції державних коштів.

Контрольна розрахункова операція посадовими особами відповідача проведена не у порядку та у спосіб, встановлені нормами чинного законодавства, яка могла б свідчити про факт порушення платником податків Закону України № 3817.

Це підтверджується тим, що відповідачем не надано суду доказів здійснення контрольної розрахункової операції, зокрема:

- складення акту за результатами проведення контрольної розрахункової операції під час проведення фактичної перевірки діяльності позивача;

- відомості про посадову особу фіскального органу, яка здійснила контрольну розрахункову операцію, у кого та коли;

- складення акту про повернення товару позивачу, за результатами такої контрольної розрахункової закупки;

- акту отримання та повернення грошових коштів для здійснення контрольної розрахункової операції у позивача.

У наказі відповідача про проведення фактичної перевірки не передбачено проведення посадовими особами контролюючого органу контрольної розрахункової операції відповідно до вимог п. 20.1.11 ст. 20 та п. 80.4 ст. 80 ПК України.

У матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на видачу посадовим особам, що в межах проведення фактичної перевірки позивача здійснили контрольну розрахункову операцію в даній справі, грошових коштів (готівки) з каси бюджетних асигнувань контролюючого органу.

Чинне законодавство не містить положень щодо використання для проведення контрольних операцій приватних коштів, у т.ч. коштів осіб, які проводять перевірку, а відтак в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, посадові особи контролюючого органу, за відсутності законодавчого дозволу, не мають права використовувати власні кошти для проведення контрольної розрахункової операції.

Крім того, наказ про проведення фактичної перевірки винесено 29.10.2025, перевірка проведена 30.10.2025, а контрольна розрахункова операція була проведена 22.10.2025, тобто не перед початком проведення фактичної перевірки та за відсутності підстав для проведення такої перевірки та здійснення контроль-розрахункової операції.

Вказане вище свідчить про недоведеність факту проведення контрольної розрахункової операції перед початком фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 та спростовує твердження відповідача про те, що фіскальний чек від 22.10.2025 підтверджує факт вчинення вперше порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону №265/95, про яку йдеться в акті перевірки.

Що стосується доводів відповідача про те, що позивачем не було надано контролюючому органу відповідних документів, що засвідчують облік та походження товарів, про що посадовими особами ГУ ДПС складено відповідний акт, то суд вважає такі необґрунтованими, оскільки встановлено сам факт незаконності перевірки.

За усталеною позицією Верховного Суду, не виконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Зокрема, у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 160/9277/19 Верховний Суд дійшов висновку, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, виключає необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства та є підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

При цьому, суд звертає увагу, що таким обставинам суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, і лише у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства (в контексті спірних правовідносин господарські операції позивача з відповідними контрагентами).

Таким чином, встановивши зазначені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що у спірному випадку контролюючим органом не було дотримано вимог закону щодо визначених підстав для призначення фактичної перевірки та процедури проведення фактичної перевірки, що, у свою чергу, свідчить про неправомірність проведення відповідачем такої перевірки.

У свою чергу, невиконання або порушення вимог Податкового кодексу України при призначені та проведенні перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, оскільки така перевірка не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такої перевірки. А Акт фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені у цій справі обставини справи, які свідчать про призначення контролюючим органом фактичної перевірки без достатніх для цього правових підстав та проведення перевірки з порушенням встановленої процедури, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення.

За приписами вимог п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Також, згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, пункт 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи повинні бути розглянуті на підставі наданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів мусять саме податківці.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки по суті спору позов задоволено, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 8286,30 грн слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області форми "С" №0383600705 від 02.12.2025.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8286,30 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 44069150)

Суддя Віятик Наталія Володимирівна