Рішення № 136792102, 18.05.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1000/26

Провадження № 2-а/456/29/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Михавківа І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за адміністративним ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа: поліцейський відділення поліції № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Набитович Петро Володимирович про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 6580867 від 28.01.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення у виді штрафу в сумі 510 гривень.

В обґрунтування позову стверджує, що постанова винесена без будь-яких належних та допустимих доказів, так як в матеріалах справи відсутні будь-які докази (протокол про адміністративне правопорушення, відеофіксація події; показання свідків; схема місця події та ін.) які б свідчили про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУПАП.

Крім цього, частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити, зокрема: опис обставин, установлених під час розгляду справи.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, за те що він керуючи транспортним засобом, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху при повороті ліворуч не надавши перевагу автомобілю, що рухався головною дорогою, чим порушено п.16 ПДР - Порушення водіями ТЗ правил проїзду перехресть. Проте в супереч ч. 2 ст. 283 не встановлено ключового елементу складу адміністративного правопорушення факту перебування на перехресті, що є обов?язковою умовою застосування п.16 ПДР. Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність об?єктивної сторони правопорушення.

Наголошує, що вказаного правопорушення не вчиняв, з`їхав з головної дороги на другорядну до того як зустрічний автомобіль наблизився до нього, що чітко видно з відео запису долученого до матеріалів справи відповідачем. Також, всупереч ст. 268 КУпАП постанова не була складена в його присутності, без надання йому можливості надати пояснення. Про ці дії працівників поліції позивач повідомляв на гарячу лінію поліції.

Відповідач позов заперечив, 16.03.2026 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 28.01.2026 року близько 19 год. у м. Стрий, вул. Підзамче, 17, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом FORD MONDEO номерний знак НОМЕР_1 , здійснив виїзд на смугу зустрічного руху при повороті ліворуч не надавши перевагу автомобілю, що рухався головною дорогою, відтак із доводами позову абсолютно не погоджується, вимоги вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Стверджує, що позивач порушив вимоги п.16 Правил дорожнього руху України. Вказане правопорушення було безпосередньо виявлено працівником поліції та зафіксовано технічним засобом відеофіксації (відеокамерою реєстратором патрульного автомобіля ).

3 наявного відеозапису чітко вбачається, що транспортний засіб позивача, здійснюючи маневр повороту ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, який рухався головною дорогою, що свідчить про ненадання переваги в русі. (13 OPEL ASTRA BC97450B відеозапис NO20260128-192746-000552F.MP4 00:57 секунда). Щодо доводів позивача про те що постанова складалась не в його присутності, вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

В судовому засіданні позивач позов підтримав просив постанову ЕНА № 6580867 від 28.01.2026 скасувати, представник відповідача в судове засідання не з`явився, в поданому суду відзиві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи, справу розподілено та негайно передано судді Валовін Ю.В.

Ухвалою від 24.02.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

16.03.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву. Представник позивача не скористався правом на подання відповіді на відзив.18.05.2026 представником позивача Михавківим І. В. долучено до матеріалів справи по кадрову фото таблицю події, а також роздруківку з Googl map з визначенням відстані між пішохідним переходом (місцем знаходження зустрічного транспортного засобу) та місцем з`їзду автомобіля Кліщуна М. В. на другорядну дорогу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Набитович П. В. будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи в судове засідання не з`явився.

Розгляд справи відбувся 18.05.2026, за участю позивача та представника позивача з винесенням за результатами розгляду вступної і резолютивної частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Судом встановлено, що 28.01.2026 інспектор поліцейський відділення поліції № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Небитович П. В. виніс постанову серії ЕНА № 6580867 від 28.01.2026 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення у виді штрафу в сумі 510 гривень, а саме за вчинення 28.01.2026 року близько 19 год. у м. Стрий, вул. Підзамче, 17, ОСОБА_1 порушення п. 16 ПДР України, - виїзд на смугу зустрічного руху при повороті ліворуч не надавши перевагу автомобілю, що рухався головною дорогою.

Норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності,запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Перевіряючи юридичну та фактичну підстави, які покладені відповідачем як суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення - постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6580867 від 28.01.2026, на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд враховує таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною другою статті 122 КУпАП визначено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди,-тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Необхідною умовою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, у даному випадку, є встановлення факту ненадання позивачем переваги в русі транспортному засобу, що рухався головною дорогою. Положеннями частини 2 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (надалі також - ПДР)

Поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (пункт 11 частина 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В оскаржуваній постанові зазначено про порушення ОСОБА_1 пункту 16 ПДР. Суд звертає увагу, що пункту 16 ПДР не містять, натомість містять розділ 16 «Проїзд перехресть», який регулює правила проїзду регульованих та нерегульованих перехресть.

Який саме рух був організований на вказаному відрізку дороги з матеріалів адміністративної справи не вбачається. Будь якої згадки про дорожню розмітку чи дорожні знаки, які підтверджували урегульованість чи нерегульованість перехрестя, постанова не містить. Водночас, описуючи обставини вчинення правопорушення інспектор зазначає: «виїзд на смугу зустрічного руху при повороті ліворуч не надавши перевагу автомобілю, що рухався головною дорогою». Тобто інспектор зазначає що було здійснено маневр без дотримання правила про надання переваги в русі транспортному засобу що рухається по зустрічній смузі руху.

Регулювання такого роду маневрів міститься в розділі 10 ПДР. Так в п. 10.1. зазначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

В п. 10.4. ПДР зазначено, що водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам.

Якщо припустити що подія мала місце на нерегульованому перехресті, з перехрещуванням нерівнозначних доріг, застосуванню підлягає п. 16.11 ПДР: на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Проте, не суд повинен встановлювати, як саме було організовано рух на ділянці дороги під час вчинення адміністративного правопорушення, а відтак і які саме норми закону було порушено особою. Суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву вказана обставина, яка безпосередньо впливає на кваліфікацію дій особи залишилась поза увагою відповідача.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція невинуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення представник відповідача в запереченнях зазначив, що факт вчинення правопорушення зафіксовано на відеозаписі з відеореєстратора автомобіля патрульної поліції, до відзиву долучено вказаний відеозапис на DVD-R диску. Поданий представником відповідача, в якості підтвердження факту вчинення правопорушення, та досліджений в судовому засіданні відеозапис, містить фіксацію того, що ОСОБА_1 здійснив маневр з`їзду з головної дороги на другорядну, при цьому суд звертає увагу, що при покадровому сповільненому перегляді не вбачається що ОСОБА_1 здійснив виїзд на зустрічну смугу руху з подальшим поворотом ліворуч з порушенням ПДР. Транспортний засіб який рухався по зустрічній смузі руху був на достатній відстані від ОСОБА_1 (орієнтовно на відстані 50 метрів), а відтак дозволяв йому безперешкодно здійснити маневр. З відеозапису вбачається, що водій зустрічного транспортного засобу їхав орієнтовно з такою ж швидкістю як і автомобіль працівників поліції (орієнтовно 44 км/год згідно відеозапису) і під час маневру ОСОБА_1 стоп сигнали на його автомобілі не загорілись, він безперешкодно проїхав місце з`їзду на другорядну дорогу.

Інших доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови стороною відповідача не надано.

Суд звертає увагу, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачкою адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та зокрема довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Отже, суд констатує відсутність підстав притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Провадження в адміністративній справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП слід закрити, оскільки згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Львівській області необхідно стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8-10, 134, 139, 242, 246, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа: поліцейський відділення поліції № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Набитович Петро Володимирович про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задоволити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6580867 від 28.01.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення у виді штрафу в сумі 510 гривень, провадження по вказаній справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Львівській області на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування витрат по оплаті судового збору в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, ЄДРПОУ 40108833, юридична адреса: пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: поліцейський відділення поліції № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Набитович Петро Володимирович, адреса місця праці: вул. Франка, 3, м. Сколе, Львівська область.

Повний текст рішення складено 22.05.2026.

Суддя Юлія ВАЛОВІН