Рішення № 136791511, 25.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3041/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої судді Павлюк О. В., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. С. Петлюри, 21/1; код в ЄДРПОУ: 43657029) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

До Галицького районного суду міста Львова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3355775 від 06 березня 2020 року у розмірі 76705,26 грн., судових витрат понесених у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим що 06 березня 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання кредиту № 3355775. ТОВ «Алекскредит» направило Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого Відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 3355775 від 06 березня 2020 року.

За цим Договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом Кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця наступного за днем підписання договору.

Таким чином, Відповідач уклав кредитний договір № 3355775 від 06 березня 2020 року та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 12000,00 грн.

Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України у частині виконання договірних відносин.

Окрім того, 29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладений Договір факторингу № 29/10-2025.

Також, 31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладений Договір факторингу № ДФ-31102025.

Згідно з Договором факторингу від 29 жовтня 2025 року та Договором факторингу від 31 жовтня 2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3355775 від 06 березня 2020 року.

Таким чином, сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та становить 76705,26 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 11999,27 грн.; заборгованість за відсотками становить 64705,99 грн.

У зв`язку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року Галицький районний суд м. Львова відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження, проте такі з у судове засідання не з`явилися та не забезпечили явку уповноважених представників.

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).

Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Сторони у справі не подавали клопотань про розгляд зазначеної справи з повідомленням сторін, а суд не вбачав підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, а тому суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розгляд справи по суті відбувся 25.05.2026.

Суд, з`ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Суд встановив, що 06 березня 202 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 76705,26 в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору, сума кредиту складає 12000 гривень. Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника.

Згідно з п. 1.7.2. договору, у випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 06 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,02% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 15427,20 грн., у тому числі Основна сума кредиту 12000,00 грн., Проценти за користування кредитом 3427,20 грн.

Відповідно до п. 1.7.3. договору, при використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: - в Базовий період з 06 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); - в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 04 квітня 2020 року до 30 вересня 2020 року (включно) - 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 17717,40 грн.

Згідно п. 3.1 договору, сторони погодили, що Строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 06 березня 2020 року до Кінцевої дати виконання Договору 30 вересня 2020 року (включно).

Відповідно до п. 4.7. договору, кредит вважається простроченим при наявності Заборгованості після закінчення Кінцевої дати виконання Договору, зазначеної в п. 3.1. цього Договору, якщо вона не була змінена шляхом укладення Додаткової угоди.

Договір був підписаний ОСОБА_2 06 березня 2020 року за допомогою одноразового ідентифікатора PS3355775.

Відповідно до детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 3355775 від 06 березня 2020 року, заборгованість ОСОБА_2 складає 76705,26 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 11999,27 грн.; заборгованість за відсотками становить 64705,99 грн.

Між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» 29 жовтня 2025 року укладений Договір факторингу № 29/10-2025, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняті такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року, ТОВ «Секвоя Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3355775 від 06 березня 2020 року на загальну суму заборгованості у розмірі 76705,26 грн.

Між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» 31 жовтня 2025 року укладений Договір факторингу № ДФ-31102025, згідно з яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняті такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3355775 від 06 березня 2020 року на загальну суму заборгованості у розмірі 76705,26 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Між сторонами виникли правовідносини щодо неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 умов укладеного договору кредиту.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Так, на підтвердження існування договірних відносин позивачем по справі були надані договір про надання кредиту № 3355775 від 06 березня 2020 року, графік платежів, що є додатком 1 до цього Договору. Усі документи підписані Відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора PS3355775.

Таким чином, сторона Позивача довела, що Договір про надання кредиту № 3355775 від 06 березня 2020 року з додатками до нього, був підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та Первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://alexcredit.ua/ за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено.

З огляду на викладене вище, суд вважає доведеним факт підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відтак укладення договору узгоджуються з вимогами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час укладення кредитного договору сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Кредитодавець належним чином виконав зобов`язання за кредитним договором та перерахував кредит у встановленому розмірі на картковий рахунок позичальника.

ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Згідно з пунктом 1) частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження №12-1гс21, п.38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

У частині 1 статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Верховний Суд України у своїй постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 зробив висновок про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц, від 6 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 6 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

На підтвердження факту відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання кредиту№ 3355775 від 06 березня 2020 року на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» від ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал», Позивач до позовної заяви долучив такі документи: копію Договору факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року; копію Витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року; копію Договору факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року; витяг з Додатку № 1 до Договору факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року.

У частинах 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Водночас, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Як вбачається з умов договору, що також узгоджується із графіком платежів, який є додатком № 1 до договору та його невід`ємною частиною, які було підписані ОСОБА_1 , строк кредиту становить зі 06 березня 2020 року по 30 вересня 2020 року.

Враховуючи наведене, починаючи з 01 жовтня 2020 року у ТОВ «Алекскредит», як кредитодавця, було відсутнє право нараховувати проценти за даним кредитним договором.

У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що позичальник ОСОБА_1 ініціював пролонгацію дії договору та, відповідно, укладалися додаткові угоди між сторонами з цього приводу, а отже вимога Позивача про стягнення процентів за період з 01 жовтня 2020 року не підлягає до задоволення, оскільки проценти за умовами договору можуть нараховуватися у межах строку дії останнього.

А тому, доводи Позивача, що проценти нараховані у період строку дії договору, а саме з моменту його укладення між сторонами та діє до повного виконання сторонами обов`язків за ним, є безпідставними, оскільки, як вбачається з умов договору, що також узгоджується із графіком платежів, який є додатком № 1 до договору та його невід`ємною частиною, які були підписані ОСОБА_1 , строк кредиту становить зі 06 березня 2020 року по 30 вересня 2020 року.

Як вбачається з детального (щоденного) розрахунку заборгованості за Договором про надання кредиту № 3355775 від 06.03.2020, проценти у розмірі 64705,99 грн, які Позивач просить стягнути з Відповідача, нараховані після закінчення строку кредитування (починаючи з 01.10.2020).

Також, відповідач ОСОБА_1 після закінчення строку кредитування сплатив 3497,87 грн., які зараховані на погашення прострочених процентів за кредитом. А тому сплачені кошти слід зарахувати до погашення заборгованості за кредитним договором.

У цьому випадку з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 8501,40 грн (11999,27 3497,87). У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні цього позову сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 295,08 грн (з розрахунку 8501,40 грн/76705,26 грн. х 2662,40).

У частині 1 статті 133 ЦПК України визначений перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Також, Позивач заявив до стягнення з Відповідача на свою користь 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Представник позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу надав: договір про надання правової допомоги № 43657029/03 від 02 січня 2026 року, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Солвентіс», додаткову угоду № 3355775 від 02 січня 2026 року до № 43657029/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на загальну суму 6000 грн., акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 27 березня 2026 року на загальну суму 6000 грн.

Суд дійшов до висновку, що понесені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи та іншими істотними обставинами, а також підтверджені належними доказами.

Оскільки, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу у цьому конкретному випадку підлягають до пропорційного розподілу, з урахуванням наведеного розміру та обсягу задоволених вимог, що становить 664,99 грн (з розрахунку 8501,40 грн/76705,26 грн. х 6000,00).

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. С. Петлюри, 21/1; код в ЄДРПОУ: 43657029) заборгованість за кредитним договором у розмірі 8501,40 грн (вісім тисяч п`ятсот одну гривню сорок копійок).

3. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. С. Петлюри, 21/1; код в ЄДРПОУ: 43657029) витрати на оплату судового збору в розмірі 295,08 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 664,99 грн.

4. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ПАВЛЮК