Ухвала суду № 136791378, 15.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/8449/25 1-кс/335/1817/2026

15 травня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025087060000297 від 13 серпня 2025 року відносно,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Донецьк, громадянки України, ФОП « ОСОБА_7 », незаміжньої, яка має малолітню доньку та повнолітнього сина, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , має статус внутрішньо переміщеної особи, раніше не судимої, -

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.5 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

13.08.2025 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №12025087060000297 за фабулою: 13.08.2025 до відділу поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області через секретаріат вх. № 3180 від 13.08.2025 надійшла ухвала Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя у справі № 335/7651/25 (провадження № 1-кс/335/2670/2025) за зверненням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_3 щодо підробки невстановленою особою заповіту на спадщину після смерті ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Попередня кваліфікація за ч. 1 ст. 358 КК України.

Надалі, 25.12.2025 згідно матеріалів правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, а саме рапорту співробітника сектору дізнання ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, відповідно до якого слідує, що під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12025087060000297 від 13.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, було встановлено в діях невстановленої особи наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

07.05.2026 на підставі усної заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення до ЄРДР 07.05.2026 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за наступних обставин. Так, під час розслідування кримінального провадження №12025087060000297 від 13.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, виявлено новий злочин, який полягає в тому, що 14.07.2025 приблизно о 13 годині ОСОБА_4 , маючи у своєму розпорядженні підроблений заповіт, знаходячись в приміщенні нотаріальної кантори приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 , з метою легалізації претензій на майно та отримання свідоцтва про право на спадщину, надала підроблений заповіт № 68886852 від 20.12.2021 разом із заявою про прийняття спадщини від імені своєї малолітньої доньки, таким чином використала завідомо підроблений документ.

14.05.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя звернувся старший слідчий СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області підполковник поліції ОСОБА_6 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на наступне нерухоме майно:

- квартиру за адресою: АДРЕСА_5 ;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_6 ;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_7 ;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_8 ;

домоволодіння за адресою: АДРЕСА_9 .

Після цього, ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий мотив, спрямований на незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, розробила злочинний план, який полягав у виготовленні підробленого офіційного документа заповіту від імені померлого ОСОБА_9 , який містив би неправдиві відомості про призначення спадкоємицею її малолітньої доньки, ОСОБА_11 , 2020 р.н.

Далі, ОСОБА_4 , в невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та обставин, діючи умисно, з корисливих мотивів, вступила у злочинну змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами щодо незаконного заволодіння шахрайським шляхом майном померлого ОСОБА_9 .

Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 , в невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та обставин, маючи умисел, направлений підроблення офіційного документа у 2025 році, точної дати та місця у ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, діючи за попередньою змовою із невстановленою особою, реалізуючи злочинний умисел, направлений на підроблення офіційного документа - заповіту на все належне ОСОБА_9 майно надала невідомим особам всі анкетні дані своєї малолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (прізвище, ім`я, по-батькові, число, місяць, рік народження, місце народження) з метою подальшого використання даного документа для заволодіння майном померлого ОСОБА_9 .

У подальшому невстановлені особи, за сприяння ОСОБА_4 , виготовили завідомо підроблений документ заповіт № 68886852 від 20.12.2021, який згідно інформації з Єдиного реєстру бланків нотаріальних документів, насправді був використаний для складання заповіту зовсім іншою особою ОСОБА_13 , а підписи та печатки нотаріуса ОСОБА_14 були підроблені.

Невстановлена особа, реалізуючи спільний злочинний умисел, в невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та обставин, надала ОСОБА_4 заповіт, який відповідно до ст. 1248 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню, у наданому невстановленою особою заповіті № 68886852 від 20.12.2021, в якому вже містились необхідні для даного виду документів відомості, дані спадкоємця - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , підпис від імені «Заповідача»- ОСОБА_9 , відомості щодо посвідчення вказаного заповіту приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_14 та реєстрація в реєстрі за № 3731.

Згідно з приміткою до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи ? докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Отже, заповіт є офіційним документом, оскільки може бути використане як документ, що складається та посвідчується нотаріусом або іншими уповноваженими особами з дотриманням визначених законом форм та містить передбачені законом реквізити.

Таким чином, вважали, що ОСОБА_4 за цим епізодом обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченому ч.3 ст.358 КК України, а саме: у підробленні офіційного документа, який посвідчується нотаріусом, який має право посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою його використання, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Продовжуючи свою злочину діяльність, 14.07.2025 приблизно о 13 годині ОСОБА_4 , маючи у своєму розпорядженні вищевказаний підроблений заповіт та достеменно знаючи про його нелегітимність, вирішила використати його для набуття права власності на майно , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, з метою подальшого заволодіння правом на чуже майно шляхом обману, знаходячись в приміщенні нотаріальної кантори приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 , діючи з прямим умислом та вводячи нотаріуса в оману щодо справжності документів, з метою легалізації претензій на майно та отримання свідоцтва про право на спадщину, надала підроблений заповіт № 68886852 від 20.12.2021 разом із заявою про прийняття спадщини від імені своєї малолітньої доньки, таким чином використала завідомо підроблений документ.

Таким чином, вважали, що ОСОБА_4 за цим епізодом обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.358 КК України, а саме: використання завідомо підроблених документів.

Не зупиняючись на досягнутому, 14.07.2025 приблизно о 13 годині ОСОБА_4 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, з метою подальшого заволодіння правом на чуже майно шляхом обману, знаходячись в приміщенні нотаріальної кантори приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 надала нотаріусу підроблений заповіт № 68886852 від 20.12.2021, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_14 за р.№ 3731 та подала заяву про прийняття спадщини, намагаючись заволодіти правом на майно померлого ОСОБА_9 , а саме:

- квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна: 6428107, загальна площа (кв.м) 72,4, житлова площа (кв.м) 48,2, яка належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі договору дарування, № 1-169 від 02.07.2004, вартістю 1354351,43 гривень;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер майна : 12078532, загальна площа (кв.м): 63,62, житлова площа : 43,19, яка належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі договору купівлі-продажу, 223, 25.02.1999, вартістю 1436672,62 гривень;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_7 реєстраційний номер майна: 13819322, загальна площа (кв.м): 57,99, житлова площа (кв.м): 32,9, номер запису: 37449 в книзі: 261, яка належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі договір купівлі- продажу, 1835,28.07.2006, вартістю 967365,80 гривен

- квартиру за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер майна: 10821691, загальна площа (кв.м) 78,6, житлова площа(кв.м): 50,0, номер запису:37827, в книзі: 267, яка належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі договору купівлі-продажу, 1272, 30.05.2006, вартістю 2284318,59 гривень;

домоволодіння за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер майна: 4601697, площа земельної ділянки (кв.м): 1061, номер запису: 38556, в книзі 278, а саме 13/20 частки приватної власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вартістю 961808 гривень, а всього на загальну суму 7004516 гривень, тобто в особливо великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_4 виконала всі дії, які вважала за необхідне для заволодіння правом на це майно, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, оскільки приватний нотаріус в ході перевірки за реєстрами виявив ознаки підробки документа та зупинив нотаріальні дії.

Таким чином, вважали, що ОСОБА_4 за цим епізодом обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.15 ч.5 ст.190 КК України, а саме: у закінченому замаху придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене у особливо великих розмірах.

13 травня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15, ч.5 ст.190 КК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, на переконання органу досудового розслідування, в повному обсязі підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 19.03.2026, згідно якого остання пояснила, що 09.09.1983 року вона уклала шлюб із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У шлюбі народилися діти: син ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та донька ОСОБА_16 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ). ІНФОРМАЦІЯ_4 чоловік помер внаслідок онкологічного захворювання та після його смерті відкрилася спадщина. 06.03.2025 року вона подала заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу ОСОБА_10 , якою заведено спадкову справу № 8/2025. До складу спадщини входить нерухоме майно (більше 5 об`єктів, у т.ч. квартири в м. Запоріжжі та м. Бердянськ), рухоме майно, грошові кошти та цінності. Спадкоємцями за законом є: вона, мати померлого ОСОБА_17 , син ОСОБА_15 та донька ОСОБА_16 . За інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 06.03.2025 року відомості про заповіт відсутні. У липні 2025 року їйі стало відомо, що до того ж нотаріуса звернулася невідома жінка, яка подала заяву про прийняття спадщини за нібито наявним заповітом на користь її малолітньої дитини. 01.08.2025 року отримано витяг зі Спадкового реєстру, відповідно до якого існує заповіт №68886852 від 20.12.2021, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_14 (м.Маріуполь). Разом з тим, за відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_8 , свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_14 анульовано наказом від 20.03.2023 № 1035/5 у зв`язку з порушеннями. Потерпіла зазначила, що вона вважає зазначений заповіт підробленим, оскільки її чоловік проживав із сім`єю, конфліктів не мав, спадкоємці постійно перебували поруч із ним та 20.12.2021 року, у час нібито посвідчення заповіту в м. Маріуполь, чоловік фактично перебував у м. Києві, що підтверджується геолокацією з його мобільного телефону, а надалі у м. Запоріжжі. У зв`язку з цим вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_9 з позовом про визнання заповіту недійсним (справа № 335/4566/25). На теперішній час їй відомо, що з заповітом до нотаріуса звернулась раніше незнайома ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

протоколом огляду предмета від 24.03.2026, згідно якого під час огляду мобільного телефону марки «Apple iPhone XS Max» в корпусі чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який знаходився в користуванні померлого ОСОБА_9 в розділі «Фотогалерея» пристрою виявлені фотозображення, що містять метадані (EXIF), дату, час та геолокацію створення., а саме: 20.12.2021, час 15:54 м. Київ, 21.12.2021 час 15:53 м. Запоріжжя, 21.12.2021 час 18:05 м. Запоріжжя, 22.12.2021 час 08:37 м. Запоріжжя, що вказує на неможливість знаходження померлого ОСОБА_9 під час укладання заповіту №68886852 від 20.12.2021 у м. Маріуполі;

протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 02.12.2025, згідно якого остання підтвердила факт подання ОСОБА_4 вказаного заповіту та зазначила, що у неї виникли обґрунтовані сумніви щодо його справжності;

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_10 від 02.12.2025, у ході проведення впізнання ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_4 як особу, яка намагалася використати зазначений документ для вступу у спадщину;

протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 19.12.2025, згідно якого остання пояснила, що на протязі з 01.10.2019 по 31.10.2025 вона працювала на посаді помічника приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_19 та мала персональний логін та кваліфікований електронний підпис для доступу до Спадкового реєстру за допомогою якого в період до 07.07.2025 включно здійснювала вхід до Спадкового реєстру під своїм логіном для здійснення реєстрацій вчинених нотаріальних дій, які також реєструвались в реєстрі нотаріальних дій та в книзі обліку та реєстрації спадкових справ, однак внаслідок несанаційного втручання до комп`ютера вони звернулись 07.07.2025 до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » вхід було заблоковано.10.07.2025 було подано заява про вчинення кримінального правопорушення до управління протидії кіберзлочинам в Сумській області ДКП НПУ, внаслідок чого відкрито кримінальне провадження № 120252048001850 від 10.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.361 КК України.

Крім того, свідок зазначив, що 07.05.2025 та 12.05.2025 на електрону адресу надходили листи у виді архівних файлів, які при відкритті не завантажувались а 15.05.2025 спеціалістами з комп`ютерного обслуговування провели діагностику комп`ютера, внаслідок чого виявили вірус по типу «Троян» та програму віддаленого доступу RDP Wrap, скрипти VBS з автозапуску та новостворених користувачів. Будь-яких дій, пов`язаних із внесенням змін у реєстр відносно заповіту майна ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та із заповітом майна ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не здійснювали;

копіями матеріалів кримінального провадження № 1202520048000185 від 10.07.2025 , за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.5 ст.361 КК України, отриманих в порядку ст.93 КПК України від СВ Сумського районного управління ГУНП в Сумській області, згідно яких слідчим та експертним шляхом встановлено наявність шкідливого функціоналу який без відома користувача виконує інші дії в операційній системі комп`ютера. Який перебував у користуванні ОСОБА_18 ;

протоколом допиту свідка ОСОБА_20 від 04.12.2025, згідно якого остання пояснила, що на протязі з 14.11.2002 по теперішній час вона працює на посаді приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу та має персональний логін та кваліфікований електронний підпис для доступу до Спадкового реєстру за допомогою якого в період до 20.09.2025 включно здійснювала вхід до Спадкового реєстру під своїм логіном для здійснення реєстрацій вчинених нотаріальних дій, які також реєструвались в реєстрі нотаріальних дій та в книзі обліку та реєстрації спадкових справ, однак внаслідок несанаційного втручання внаслідок хакерської атаки до комп`ютера вона звернулись до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » змінила власний логін та КЕП, після чого звернулась до управління протидії кіберзлочинам в Сумській області ДКП НПУ, будь-яких дій, пов`язаних із внесенням змін у реєстр відносно заповіту майна ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та із заповітом майна ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не здійснювали;

протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 16.03.2026, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_21 проведено тимчасовий доступ з можливістю вилучення оригіналів документів спадкової справи № 8/2025 від 06.03.2025, заведеної після смерті ОСОБА_9 та вилучені оригінали заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину від 29.09.2025 від ОСОБА_4 та заяву від ОСОБА_4 від 14.07.2025 про прийняття спадщини;

протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 24.04.2026, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_21 проведено тимчасовий доступ з можливістю вилучення оригіналів документів зі зразками підпису ОСОБА_4 в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та вилучені оригінали вищевказаних документів;

висновком експерта № 569-26 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи документів від 04.05. 2026, згідно якого підпис , який виконаний від імені ОСОБА_4 на заяві приватному нотаріусу ОСОБА_10 від 14.07.2025 та підпис виконаний від імені ОСОБА_4 на заяві про видачу свідоцтва на спадщину приватному нотаріусу ОСОБА_10 від 29.09.2025 виконаний самою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та іншими матеріалами кримінального провадження.

З огляду на викладене, зазначили, що є достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 с.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15, ч.5 ст.190 КК України.

Далі зазначили, що наразі виникла необхідність у застосуванні до підозрюваної ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладене, згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування, на переконання органу досудового розслідування, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілу, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку слідства, підтверджується тим, що ОСОБА_4 на теперішній час, обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину, який, згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, та за який передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років, що свідчить про її підвищену суспільну небезпечність.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.190 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що суворість можливого покарання є суттєвим фактором при оцінці ризику втечі особи.

Підозрювана ОСОБА_4 усвідомлює невідворотність кримінальної відповідальності та тяжкість покарання, а тому, перебуваючи на волі, може вжити заходів для ухилення від органу досудового розслідування та суду.

Вказаний ризик підтверджується також тим, що підозрювана ОСОБА_4 фактично проживає у м. Київ, тоді як досудове розслідування здійснюється у м.Запоріжжя, зареєстрована на тимчасово окупованій території України у м. Донецьк, має можливість змінювати місце перебування та проживання, володіє достатніми соціальними та комунікаційними можливостями для приховування свого місцезнаходження, злочин, у якому вона підозрюється, був ретельно спланований та підготовлений, що свідчить про її здатність до конспіративної поведінки.

Крім того, враховуючи воєнний стан на території України, складність контролю за переміщенням осіб та наявність значної кількості тимчасово окупованих територій, ризик переховування є підвищеним, перебуваючи під більш м`яким запобіжним заходом ніж тримання під вартою, матиме можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, унеможлививши проведення за її участю необхідних слідчих дій для повного, всебічного досудового розслідування та подальшого судового розгляду, а також виконання у відношенні неї процесуальних рішень.

Ризик, передбачений п.2 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку органу досудового розслідування, обґрунтовуються тим, що на теперішній час не встановлені усі обставини вчиненого кримінального правопорушення, на даний час досудове розслідування триває, встановлюються всі особи, причетні до виготовлення та використання підробленого заповіту, не вилучено всі речові докази та носії інформації, які можуть містити відомості та інформацію про виготовлення підробленого документа, комунікацію між співучасниками, передачу документів, джерела отримання нотаріальних реквізитів, електронне листування, фінансові операції, чорнові записи та електронні файли.

Перебуваючи на волі, підозрювана ОСОБА_4 може знищити мобільні телефони, ноутбуки та інші носії інформації, видалити листування у месенджерах, приховати документи та предмети, узгодити зі співучасниками спільну позицію щодо приховування доказів, вчинити інші дії, спрямовані на перешкоджання встановленню об`єктивної істини.

Особливу увагу слід звернути на те, що злочин був пов`язаний із використанням підробленого нотаріального документа, виготовлення якого потребувало попередньої підготовки, отримання персональних даних, доступу до реквізитів та координації дій кількох осіб.

Це свідчить про високий рівень організованості дій підозрюваної ОСОБА_4 та підвищує ризик активного приховування доказів.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на переконання слідства, обґрунтовуються тим, що у кримінальному провадженні мають істотне значення показання приватного нотаріуса ОСОБА_10 , яка виявила ознаки підробки та повідомила потерпілий про можливе вчинення злочину з метою заволодіння майном померлого ОСОБА_9 , в подальшому свідок ОСОБА_10 під час слідчих дій впізнала ОСОБА_4 як особу яка вчинила злочин.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 діяла не самостійно, а за попередньою змовою з невстановленими особами, що свідчить про наявність у неї стійких контактів із особами, причетними до вчинення злочину, а також можливості координувати свої дії з іншими співучасниками. Перебуваючи на волі, підозрювана може узгоджувати показання зі співучасниками, схиляти свідків до відмови від показань, здійснювати психологічний тиск, переконувати учасників провадження надати неправдиві відомості, впливати на потерпілих, свідків та експертів шляхом особистих контактів або через третіх осіб.

При цьому характер інкримінованих злочинів безпосередньо пов`язаний із використанням обману, введенням в оману нотаріуса та використанням підроблених документів, що свідчить про схильність підозрюваної ОСОБА_4 до протиправного впливу на інших осіб задля досягнення злочинного результату.

У випадку обрання до підозрюваної запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, не виключається вірогідність особистих зустрічей підозрюваного з потерпілою, свідка, що негативно впливатиме на психологічний та моральний стан потерпілого, свідків у провадженні, провокуватиме у них бажання відмовитися від наданих свідчень, що викривають підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, очікуючи на можливу її помсту, що вплине на швидке, повне, всебічне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також на об`єктивність та швидкість судового розгляду кримінального провадження, оскільки потерпіла та свідки на сьогоднішній день безпосередньо судом не допитані, їх показання безпосередньо судом не сприйняті.

Вищевказане може вплинути на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку органу досудового розслідування, обґрунтовуються тим, що перебуваючи на волі, підозрювана ОСОБА_4 може штучно затягувати проведення слідчих та процесуальних дій, зокрема не з`являтися за викликами, повідомляти неправдиві відомості щодо свого місця перебування, симулювати неможливість участі у слідчих діях, використовувати третіх осіб для створення штучних перешкод розслідуванню та координувати дії зі співучасниками щодо уникнення відповідальності.

Вказаний ризик є реальним з огляду на характер кримінального правопорушення, яке було вчинене шляхом обману, використання підроблених документів та прихованої координації з іншими особами.

Ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку слідства, обґрунтовуються тим, що інкриміноване підозрюваній ОСОБА_4 кримінальне правопорушення не є спонтанним чи випадковим, а навпаки її дії свідчать про заздалегідь сформований злочинний умисел, ретельну підготовку, використання підробленого офіційного документа, залучення інших осіб, використання персональних даних малолітньої дитини та прагнення незаконного заволодіння значним обсягом нерухомого майна.

Такі дії свідчать про підвищену суспільну небезпечність підозрюваної ОСОБА_4 та її готовність до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень.

Крім того, не встановлено всіх осіб, причетних до виготовлення підробленого заповіту, а тому існує ризик подальшої координації дій між співучасниками.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Приймаючи до уваги наведені доводи, на підставі ст. 176, ст. 177, ст. 178, ст.183 КПК України, вважали, що на теперішній час, при застосуванні до підозрюваної іншого запобіжного заходу більш м`якого ніж взяття під варту, запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо.

Просили звернути увагу на те, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Необхідність арешту підозрюваної ОСОБА_4 , що обмежує її особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст. 5 ч. 1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом. Такі обов`язки передбачено в чинному кримінальному процесуальному законодавстві України, зокрема, встановлені ст. 177 КПК України.

Таким чином, з огляду на практику Європейського Суду з прав людини, сторона обвинувачення наголошує про наступне: небезпека того, що підозрюваний буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтверджують обґрунтування досудового тримання під вартою ( рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пп. 56 та 59).

А тому, звертаємо Вашу увагу на наступні фактори, які можуть обґрунтовувати заявлене клопотання а саме: можливе переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду; тяжкість вчиненого кримінального правопорушення; вплив на потерпілу, свідка; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; можливість продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Все вищевикладене, є свідченням наявності ризиків, які виправдовують тримання під вартою особи з метою унеможливлення перешкоджанню кримінальному провадженню.

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність в підозрюваної місця роботи або навчання, її репутацію, майновий стан, наявність судимостей, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується тощо.

Сторона обвинувачення звертає увагу на:

- наявність вагомих доказів щодо вчинення підозрюваною ОСОБА_4 інкримінованих їй кримінальних правопорушень;

- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винуватою за ч.3 , ч. 4 ст.358, ч.2 ст.15, ч.5 ст.190 КК України від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна;

- вік та стан здоров`я ОСОБА_4 : підозрювана є молодою працездатною особою, має стан здоров`я, достатній для продовження вчинення нею інших кримінальних правопорушень;

Вказані вище обставини прямо вказують на необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_4 , в тому числі з метою забезпечити виконання нею процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків та забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

- при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, є ризик того, що підозрювана ОСОБА_4 буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання ОСОБА_4 , досудовим розслідуванням не встановлено, що унеможливлює застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Зазначені вище факти, на переконання органу досудового розслідування, свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків і застосування більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_4 окрім, як тримання під вартою до розгляду кримінального провадження в суді.

Згідно ч.5 п.3 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вважали, що застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, відповідає нормам національного та міжнародного законодавства.

Просили застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з утриманням в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » із визначенням застави у розмірі трьохсот (300) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

15.05.2026 захисником підозрюваної ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 надані письмові заперечення щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування своєї позиції захисник зазначила, що сторона захисту вважає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра є необґрунтованою.

Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що кримінальне правопорушення мало місце і що особа, якій вручено письмове повідомлення про підозру, могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватися тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні.

На переконання сторони захисту до матеріалів справи не долученого жодного доказу, який би підтверджував, що ОСОБА_4 підробила офіційних документ, а саме заповіт з метою його використання, за попередньою змовою групою осіб; використала завідомо підроблений документ та здійснила закінчений замах на придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене у особливо великих розмірах, за обставин викладених у повідомленні про підозру.

Сторона захисту вважає, що підозра, повідомлена ОСОБА_4 ґрунтується лише на припущення сторони обвинувачення, що суперечить КПК України.

Документи, які додані стороною обвинувачення до клопотання про застосування запобіжного заходу, ні самі по собі, ні у сукупності, не свідчать про те, що ОСОБА_4 причетна до вчинення кримінальних правопорушень, у якому її підозрюють.

Згідно повідомленої підозри орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_4 , вступивши в змову з невстановленими у ході досудового розслідування особами, підробила заповіт від імені померлого ОСОБА_9 .

Разом з тим, матеріали досудового розслідування, долучені до клопотання не містять жодного доказу, який би дав підстави вважати, що ОСОБА_4 здійснила будь-які дії для підроблення заповіту, у тому числі за попередньою змовою групою осіб.

Так, у повідомленій підозрі сторона обвинувачення зазначає, що невстановлені особи, за сприяння ОСОБА_4 , виготовили завідомо підроблений документ - заповіт N? 68886852 від 20.12.2021, який згідно інформації з Єдиного реєстру бланків нотаріальних документів, насправді був використаний для складання заповіту зовсім іншою особою - ОСОБА_13 , а підписи та печатки нотаріуса ОСОБА_14 були підроблені.

Разом з тим, вказані обставини є лише припущенням сторони обвинувачення та не ґрунтуються на доказах, здобутих в ході досудового розслідування.

Так, заповіт це особисте розпорядження фізичної особи (заповідача) щодо належного їй майна, майнових прав та обов`язків на випадок своєї смерті. Це документ, що дозволяє власнику самостійно визначити долю своєї власності, складається виключно особисто у письмовій формі та посвідчується нотаріально.

ОСОБА_4 не було відомо про те, що заповіт ОСОБА_9 має ознаки фіктивності, оскільки вона не має можливості встановити його дійсність, та це належить до компетенції нотаріуса, який має доступ до відповідних реєстрів, а відтак на переконання сторони захисту стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_4 усвідомлено використовувала підроблений документ (заповіт).

В матеріалах кримінального провадження відсутні висновки експерта, які б підтверджували підробку заповіту, та відповідно спосіб його підроблення, та із повідомленої підозри взагалі не відомо в чому полягає його підроблення.

Крім того, сторона захисту вважає, що правовідносини по яким здійснюється досудове розслідування свідчать про наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_4 та дружиною і дітьми спадкодавця.

Далі зазначили, що у провадженні ІНФОРМАЦІЯ_15 , на розгляді, перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_22 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.

Крім того, в матеріалах справи відсутні висновки експертизи, які б підтверджували, що підписи та печатки нотаріуса ОСОБА_14 були підроблені. Як і відсутності відомості про допит вказаного нотаріуса, який би міг підтвердити або спростувати вказані обставини.

Згідно повідомленої підозри ОСОБА_4 підозрюється у здійсненні закінченого замаху на придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене у особливо великих розмірах.

Частиною 5 ст. 190 КК України передбачена кримінальна відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо вартості майна замах на придбання якого інкримінується ОСОБА_4 , а відтак вважали, що кваліфікація вказаних дій за ч. 5 ст. 190 КК України є безпідставною.

Як на підставу обґрунтованості підозри слідчий посилається на допит потерпілої ОСОБА_8 , однак на переконання сторони захисту відомості, які містяться у таких показах є лише її версією подій та не можуть бути доказами причетності ОСОБА_4 до вказаних кримінальних правопорушень.

Далі зазначили, що протокол огляду предмету мобільного телефону, який нібито належить померлому, на переконання сторони захисту не може бути доказом того, що ОСОБА_4 причетна до інкримінованих правопорушень, оскільки дані, які були предметом огляду слідчого не доводять, що остання підробила заповіт.

Протокол допиту свідка ОСОБА_10 , протокол пред`явлення особи ОСОБА_4 свідку ОСОБА_10 для впізнання, протокол тимчасового доступу до матеріалів нотаріальної справи, протокол тимчасового доступу до документів зі зразками підпису ОСОБА_4 та висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, згідно якого підпис виконаний від імені ОСОБА_4 на заяві про видачу свідоцтва про спадщину виконаний самою ОСОБА_4 , на переконання сторони захисту, лише підтверджують факт звернення ОСОБА_4 до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на спадщину, що не заперечується стороною захисту, однак жодним чином не доводять причетність ОСОБА_4 до підроблення заповіту.

Покази свідка ОСОБА_18 та свідка ОСОБА_20 лише підтверджують факт втручання у їх комп`ютери, однак жодним чином не доводять причетність ОСОБА_4 до обставин кримінального провадження.

Сторона захисту вважає за доцільне зазначити, що сам по собі факт звернення ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини за заповітом, як представника своєї малолітньої доньки, не може свідчити про наявність в її діях ознак кримінальних правопорушень.

Наявність вказаного заповіту давала підстави вважати ОСОБА_4 , що її дії законні. Крім того, після виявлення ознак нібито фіктивності заповіту, проведення обшуку за місцем її проживання, ОСОБА_4 не вчиняла будь-яких дій з приводу вказаних правовідносин.

Окрім іншого, сам заповіт був складений на доньку ОСОБА_4 , що у свою чергу не узгоджується із позицією обвинувачення щодо корисливих мотивів саме ОСОБА_4 , та фактично сторона обвинувачення криміналізацію спадкових прав малолітньої дитини.

Повідомлена ОСОБА_4 підозра ґрунтується переважно на припущеннях сторони обвинувачення, не підтверджується належними та достатніми доказами, а матеріали, долучені до клопотання, не містять об`єктивних даних, які б беззаперечно свідчили про наявність у підозрюваної прямого умислу на вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, обізнаності щодо можливої підробленості документів чи участі у попередній змові, а відтак на переконання сторони захисту клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу не підлягає задоволенню, оскільки стороною обвинувачення не доведено обґрунтованість її підозри

У своєму клопотанні слідчий зазначає, що під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно ОСОБА_4 , а саме остання може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити те, у якому підозрюється.

Разом з тим, із такими твердженнями сторона захисту не погоджується.

На підтвердження такої позиції сторона захисту зазначила, що обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 було проведено 15.10.2025, про підозру ОСОБА_4 повідомлено 13.05.2026 за тим же самим місцем її мешкання, а відтак посилання стони обвинувачення на те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування є безпідставними, оскільки з часу проведення обшуку за її адресою вона не змінювала місце проживання.

Крім того, ОСОБА_4 через свого представника подавала до суду скаргу на неповернення тимчасово вилученого майна, тобто приймала активну участь у проведенні досудового розслідування.

Слідчий жодного разу не викликав ОСОБА_4 для її допиту або ж проведення слідчих дій із нею.

Також, ОСОБА_4 за першим викликом суду та слідчого прибула до м. Запоріжжя для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, що свідчить про її належну процесуальну поведінку.

ОСОБА_4 раніше не судима, має на утриманні двох дітей, що свідчить про її соціалізованість, має постійне місце проживання.

Посилання слідчого на наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України вважали безпідставним.

Так, у клопотанні слідчим зазначено, що ОСОБА_4 може знищити мобільні телефони, ноутбуки та інші носії інформації, видалити листування у месенджерах, приховати документи та предмети.

Разом з тим, у ОСОБА_4 більше ніж пів року тому було проведено обшук, у ході якого було вилучено її мобільні телефони та ноутбуки, та тривалий час вказані речі перебували у органу досудового розслідування, а відтак є незрозумілим, що саме може знищити та приховати ОСОБА_4 .

Посилання слідчого на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не підтверджується жодним доказом. Протягом всього часу проведення досудового розслідування ОСОБА_4 не спілкувалась із свідками у кримінальному провадженні.

До того ж, вважаю, що запобігти вказаному ризику можливо шляхом заборони ОСОБА_4 спілкуватись із свідками у вказаному кримінальному провадженні.

Ризик, який полягає у можливості ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий обґрунтовує тим, що перебуваючи на волі, підозрювана ОСОБА_4 може штучно затягувати проведення слідчих та процесуальних дій, зокрема не з`являтися за викликами, повідомляти неправдиві відомості щодо свого місця перебування, симулювати неможливість участі у слідчих діях, використовувати третіх осіб для створення штучних перешкод розслідуванню та координувати дії зі співучасниками.

Однак вказані твердження, на переконання захисту, є надуманими, та більше обґрунтовують ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості переховування від органу досудового розслідування.

Крім того, слідчий жодного разу не викликав ОСОБА_4 для її допиту або проведення слідчих дій. Також, у клопотанні слідчого відсутні посилання на те, які ж слідчі дії він вважає за необхідне провести із ОСОБА_4 . Що має слідчий на увазі у твердженнях про те, що ОСОБА_4 може використовувати третіх осіб для створення штучних перешкод розслідуванню є незрозумілим, а посилання на те, що ОСОБА_4 може координувати дії зі співучасниками є безпідставними, оскільки згідно матеріалів кримінального провадження у неї немає співучасників.

Посилання слідчого на те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне провадження є безпідставними, оскільки вона раніше не судима.

На переконання сторони захисту органом досудового розслідування ризики належним чином не обґрунтовані і до клопотання не додані докази на їх підтвердження.

Також, клопотання слідчого щодо неможливості застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, містить формальні посилання на наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, без їх належного обґрунтування, та на те, що інші більш м`які запобіжні заходи будуть не достатніми та не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень у яких підозрюється ОСОБА_4 не може бути підставою для застосування до неї найсуворішого запобіжного заходу.

У разі якщо слідчий суддя дійде до встановлення обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_4 , вважали за доцільне застосувати до неї запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

У своєму клопотанні слідчий просив визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Разом з тим, такий розмір застави є необґрунтованим, та він є завідомо непомірним для підозрюваної. Прокурором не надано суду жодної інформації про майновий стан підозрюваної, про її статки та доходи, які би давали підстави припустити можливість сплати ОСОБА_4 застави у заявленому стороною обвинувачення розмірі.

Крім того, у клопотанні не зазначено чим керувались слідчий та прокурор вказуючи такий розмір застави, враховуючи, що майнової шкоди у вказаному кримінальному провадженні не завдано.

Просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор прохала задовольнити клопотання, так як застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Прокурор вважала, що клопотання є повністю обґрунтованим з тих підстав, які в ньому викладені. Просила його задовольнити. Вказала на те, що у випадку задоволення клопотання, нею підставі ч. 9 ст. 194 КПК України, будуть прийняті заходи щодо повідомлення уповноваженого підрозділу органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування малолітньої дитини підозрюваної ОСОБА_4 , про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.

В судовому засіданні ОСОБА_4 заперечувала щодо клопотання про обрання їй найсуворішого запобіжного заходу, вказала на те, що у неї немає намірів ухилятися в слідства та суду, а також будь-яким іншим чином перешкоджати проведенню досудового розслідування. Додатково зазначила, що у її доньки ОСОБА_23 батька немає, відомості про нього внесені до актового запису про її народження зі слів матері, вона має статус матері-одиначки.

Захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання органу досудового розслідування за тих підстав, які нею були викладені в письмових запереченнях.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників процесу та дослідивши документи, додані до клопотання, доходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити буді-які з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим; незаконно впливати на свідків та потерпілих з метою створення сприятливих для себе умов; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що особа може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025087060000297 від 13.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.

13.05.2026 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, а саме у підробленні офіційного документа, який посвідчується нотаріусом, який має право посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою його використання, вчинене за попередньою змовою групою осіб; використання завідомо підробленого документа та у закінченому замаху придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене у особливо великих розмірах, за обставин, викладених у повідомленні про підозру.

14.05.2026 слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підставою для звернення слідчого до суду щодо застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК України ОСОБА_4 вважали наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею злочинів, передбачених ч.3 ст.358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст.190 КК України.

В КПК України відсутнє нормативне визначення змісту стандарту доказування «обґрунтована підозра».

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обставини здійснення підозрюваною особою конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого судового розгляду, що не виключає можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку».

В Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» оцінюється ЄСПЛ при встановленні порушення п. «с» §1 ст.5 та §3 ст.5 Конвенції щодо права на свободу та особисту недоторканність при затриманні особи та обранні стосовно неї запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням свободи. Уперше Суд дав визначення цьому стандарту в 1990 р. у рішенні у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom». Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Слід звернути увагу, «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).

У практиці ЄСПЛ відсутній універсальний підхід, за якого підозра вважається обґрунтованою. Це визначається конкретними обставинами (рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», п.32; «Merabishvili v. Georgia», п.184), а також пов`язується зі ступенем суспільної небезпечності діяння.

Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження. Це пов`язано з тим, що на ранніх етапах кримінального провадження такі докази неможливо було здобути або, беручи до уваги характер кримінальних правопорушень, в яких підозрюється особа, ці докази неможливо надати суду, щоб не поставити під загрозу життя інших осіб.

Якби відповідні докази, що підтверджують підозру, можна було зібрати відразу, то органи слідства, імовірно, відразу ж пред`явили б обвинувачення й передали особу до компетентного органу (рішення у справі «Brogan and others v. United Kingdom», п.53). Тут вираз «компетентний орган» має те саме значення, що й «суддя чи інша особа, уповноважена законом виконувати судові функції» (рішення у справі «Schiesser v. Switzerland», п.29).

Тобто стандарт доказування «обґрунтована підозра» є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі й не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення.

На переконання слідчого судді на користь обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_4 підозри можуть свідчити наступні документи, які долучені до клопотання: 1) протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 19.03.2026, згідно якого остання пояснила, що 09.09.1983 року вона уклала шлюб із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У шлюбі народилися діти: син ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та донька ОСОБА_16 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ). ІНФОРМАЦІЯ_4 чоловік помер внаслідок онкологічного захворювання та після його смерті відкрилася спадщина. 06.03.2025 року вона подала заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу ОСОБА_10 , якою заведено спадкову справу № 8/2025. До складу спадщини входить нерухоме майно (більше 5 об`єктів, у т.ч. квартири в м. Запоріжжі та м. Бердянськ), рухоме майно, грошові кошти та цінності. Спадкоємцями за законом є: вона, мати померлого ОСОБА_17 , син ОСОБА_15 та донька ОСОБА_16 . За інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 06.03.2025 року відомості про заповіт відсутні. У липні 2025 року їй стало відомо, що до того ж нотаріуса звернулася невідома жінка, яка подала заяву про прийняття спадщини за нібито наявним заповітом на користь її малолітньої дитини. 01.08.2025 року отримано витяг зі Спадкового реєстру, відповідно до якого існує заповіт № 68886852 від 20.12.2021, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_14 (м. Маріуполь). Разом з тим, за відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_8 , свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_14 анульовано наказом від 20.03.2023 № 1035/5 у зв`язку з порушеннями. Потерпіла зазначила, що вона вважає зазначений заповіт підробленим, оскільки її чоловік проживав із сім`єю, конфліктів не мав, спадкоємці постійно перебували поруч із ним та 20.12.2021 року, у час нібито посвідчення заповіту в м. Маріуполь, чоловік фактично перебував у м. Києві, що підтверджується геолокацією з його мобільного телефону, а надалі у м. Запоріжжі. У зв`язку з цим вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_9 з позовом про визнання заповіту недійсним (справа № 335/4566/25). На теперішній час їй відомо, що з заповітом до нотаріуса звернулась раніше незнайома ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; 2) протоколом огляду предмета від 24.03.2026, згідно якого під час огляду мобільного телефону марки «Apple iPhone XS Max» в корпусі чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який знаходився в користуванні померлого ОСОБА_9 в розділі «Фотогалерея» пристрою виявлені фотозображення, що містять метадані (EXIF), дату, час та геолокацію створення., а саме: 20.12.2021, час 15:54 м. Київ, 21.12.2021 час 15:53 м. Запоріжжя, 21.12.2021 час 18:05 м. Запоріжжя, 22.12.2021 час 08:37 м. Запоріжжя, що вказує на неможливість знаходження померлого ОСОБА_9 під час укладання заповіту №68886852 від 20.12.2021 у м. Маріуполі; 3) протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_10 від 02.12.2025, у ході проведення впізнання ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_4 як особу, яка намагалася використати зазначений документ для вступу у спадщину; 4) протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 16.03.2026, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_21 проведено тимчасовий доступ з можливістю вилучення оригіналів документів спадкової справи № 8/2025 від 06.03.2025, заведеної після смерті ОСОБА_9 та вилучені оригінали заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину від 29.09.2025 від ОСОБА_4 та заяву від ОСОБА_4 від 14.07.2025 про прийняття спадщини; 5) протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 24.04.2026, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_21 проведено тимчасовий доступ з можливістю вилучення оригіналів документів зі зразками підпису ОСОБА_4 в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та вилучені оригінали вищевказаних документів; 6) висновком експерта № 569-26 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи документів від 04.05.2026, згідно якого підпис, який виконаний від імені ОСОБА_4 на заяві приватному нотаріусу ОСОБА_10 від 14.07.2025 та підпис виконаний від імені ОСОБА_4 на заяві про видачу свідоцтва на спадщину приватному нотаріусу ОСОБА_10 від 29.09.2025 виконаний самою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та іншими матеріалами кримінального провадження.

Щодо копій матеріалів кримінального провадження № 1202520048000185 від 10.07.2025, за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.5 ст.361 КК України, отриманих в порядку ст.93 КПК України від СВ Сумського районного управління ГУНП в Сумській області, згідно яких слідчим та експертним шляхом встановлено наявність шкідливого функціоналу, який без відома користувача виконує інші дії в операційній системі комп`ютера, що перебував у користуванні ОСОБА_18 слідчий суддя зазначає наступне.

Матеріали одного кримінального провадження можуть набути статусу доказів в іншому лише за умови їх легалізації (долучення через законні процесуальні механізми). Вони мають відповідати вимогам належності та допустимості, закріпленим у Кримінальному процесуальному кодексі України. Будь-які документи, висновки експертів чи протоколи слідчих дій з іншої справи мають бути витребувані та долучені законним шляхом, наприклад, через тимчасовий доступ до речей і документів.

Якщо докази були здобуті в результаті проведення слідчих дій в одному кримінальному провадженні, це може унеможливити подальше їх використання в іншому провадженні та є безумовною підставою для визнання таких доказів недопустимими.

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду в постанові від 26 січня 2021 року у справі №127/25394/18 (провадження № 51-2133км20).

У ККС наголосили, що згідно з приписами Кримінального процесуального кодексу недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому суд зобов`язаний визнати порушеннями, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Перевіркою матеріалів провадження може бути встановлено, що у кримінальному провадженні щодо однієї особи в основу її обвинувачення було покладено докази, здобуті в результаті проведення слідчих дій під час досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні. При цьому провадження не об`єднувалися та не виділялися.

Разом з тим, слідчий суддя звертаючи увагу на зазначені обставини, зауважує на тому, що оцінка доказів через призму їх належності та допустимості здійснюватиметься на більш пізніх стадіях кримінального провадження.

З огляду на зазначене, слідчий суддя, дійшов висновку, що зауваження сторони захисту про необхідність надання прокурором чи слідчим до клопотання про обрання запобіжного заходу беззаперечних доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст.358 та ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України є передчасними та не можуть бути виконані на цій стадії процесу.

При цьому, доведення наявності ризиків є обов`язковою передумовою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що модифікує стандарт доказування «обґрунтована підозра» в більш суворий. Це зумовлено тим, що більше втручання в права особи вимагає переконаності з вищим ступенем імовірності у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Слідчим та прокурором зазначалося про наявність ризиків, які визначені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу обов`язково повинно містити посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Тобто, одних припущень слідчого та прокурора щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення рішення про обрання запобіжного заходу, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

З матеріалів провадження та пояснень наданих сторонами у судовому засіданні встановлено, що документи, які посвідчують особу ОСОБА_4 , зокрема, такі як паспорт громадянина України для виїзду закордон, у неї відсутні. Остання має зареєстроване місце проживання, а також і зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщена особа. Наразі проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає зі своїми дітьми та матір`ю. При цьому, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній, її соціальні зв`язки, віддаленість її місця проживання від місця знаходження органу досудового слідства, відсутність на час розгляду клопотання постійного місця роботи, молодий вік підозрюваної, можливість вільно залишити межі України за наявності введеного воєнного стану, зокрема у зв`язку зі супроводом своєї малолітньої доньки, приймаючи до уваги те, що у неї офіційно змінився процесуальний статус на підозрювану саме 13.05.2026, а не на час обшуку, який проведено за її місцем проживання 15.10.2025, у суду є ґрунтовні сумніви в тому, що вона не може залишити своє фактичне місце проживання та переховуватися від слідства чи суду. Тому, слідчий суддя вважає наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обставини, які в судовому засіданні навів прокурор, а саме щодо можливості знищити мобільні телефони, ноутбуки та інші носії інформації, видалити листування у месенджерах, приховати документи та предмети, матеріалами провадження не підтверджені, оскільки про наявність перешкод у виявлені їх місця знаходження в жодному з наданих документів мова не йде. Особисті речі ОСОБА_4 були вилучені під час обшуку 15.10.2025 і визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, що забезпечувало можливість в проведенні з ними відповідних слідчих дій чи експертиз. Останні перебували в розпорядженні органу досудового розслідування мінімум до 04.02.2026, коли слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_16 було ухвалено рішення про задоволення скарги представника власника майна адвоката ОСОБА_24 , який діяв в інтересах ОСОБА_4 , щодо неповернення тимчасово вилученого майна. Щодо наявності конкретних документів та предметів, які б могла знищити, приховати саме підозрювана в клопотанні не зазначено. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що ризик щодо можливості з боку підозрюваної ОСОБА_4 знищити, сховати або спотворити буді-які з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення не був доведений.

Посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_4 зможе впливати на потерпілу чи свідків не знайшли свого підтвердження, оскільки відомостей про те, що остання має реальну можливість на них впливати не зазначено. Так, з матеріалів провадження встановлено, що потерпілою здійснюється захист її прав також і в порядку цивільного судочинства. Так, з 04.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_17 розглядається цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним. Відомостей про те, що підозрювана якимось чином неправомірно впливає чи погрожує потерпілій слідчому судді не надано. Більшість встановлених свідків за кримінальним провадженням, зокрема приватний нотаріус ОСОБА_10 , були відомі підозрюваній і раніше, але будь-яких дій щодо неправомірного впливу на них остання не вчиняла, протилежного слідством не доведено. Відомостей про будь-яких встановлених співучасників підозрюваної матеріали провадження не містять. Особисті зустрічі підозрюваної з потерпілою, зокрема можуть бути обумовлені наявністю цивільно-правового спору між ними. Потерпіла вже була допитана органом досудового розслідування щодо обставин кримінального провадження. Свідки у справі також допитувалися, про що свідчать відповідні протоколи їх допиту. Принцип безпосередності сприймання їх показань судом застосовний вже на більш пізніх стадіях провадження.

За таких обставин, слідчий суддя, вважає, що ризики, передбачені пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час судового засідання.

Також, на переконання слідчого судді, наявність ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України не знайшло свого підтвердження, оскільки він здебільшого обґрунтований на припущеннях. На протилежне зазначеним органом слідства обставинам свідчить те, що відомостей про виклик слідчим ОСОБА_4 для її допиту або проведення з нею слідчих дій не наведено. Обставин неявки її за будь-яким викликом не встановлено. Також, у клопотанні слідчого відсутні посилання на те, які ж саме слідчі дії він вважає за необхідне провести із ОСОБА_4 та наразі остання відмовляє йому в цьому або уникає такого. Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 достеменно знаючи з серпня 2025 року про наявність кримінального провадження, яке порушено за обставинами підробки заповіту та його пред`явлення, на час розгляду клопотання, місце проживання не змінювала, з`явилася для розгляду клопотання про обрання їй запобіжного заходу з м. Києва до м. Запоріжжя, від отримання всіх процесуальні документи, які вважав за необхідне їй вручити слідчий, не відмовлялася. Під час досудового розслідування приймала участь в судових засіданнях самостійно або через своїх представників, які були обізнані щодо її місця перебування. Також, на переконання слідчого судді, органом досудового розслідування, в цьому випадку не спростовано того, що застосування більш м`якого запобіжного заходу з покладенням на підозрювану обов`язку з`являтися до слідчого та суду за першою вимогою та не залишати свого місця проживання без їх повідомлення, не нівелює такого ризику.

Також, орган досудового розслідування вважав наявним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який на думку слідчого, обґрунтовується тим, що інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення не є спонтанним чи випадковим, а навпаки її дії свідчать про заздалегідь сформований злочинний умисел, ретельну підготовку, використання підробленого офіційного документа, залучення інших осіб, використання персональних даних малолітньої дитини та прагнення незаконного заволодіння значним обсягом нерухомого майна. Тому, на переконання слідства, такі її дії свідчать про підвищену суспільну небезпечність підозрюваної ОСОБА_4 та її готовність до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень. Крім того, застережили на тому, що не встановлено всіх осіб, причетних до виготовлення підробленого заповіту, а тому існує ризик подальшої координації дій між співучасниками.

При встановлені наявності чи відсутності такого ризику суд приймає до уваги те, що ОСОБА_4 не є такою, яка раніше судима. Відомостей про те, що вона наразі перебуває під судом чи слідством за іншим кримінальним провадженням слідчому судді не надано.

Окремо, в цьому випадку, слідчий суддя зауважує на тому, що виклад підстав вважати наявним такий ризик, слідчим здійснено без врахування презумпції невинуватості.

Презумпція невинуватості це фундаментальний правовий принцип, згідно з яким особу вважають невинною у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Це міжнародний стандарт прав людини, який діє на всіх стадіях кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий зазначає, що на цій стадії вже можна стверджувати, що дії підозрюваної свідчать про заздалегідь сформований злочинний умисел, ретельну підготовку, використання підробленого офіційного документа, залучення інших осіб, використання персональних даних малолітньої дитини та прагнення незаконного заволодіння значним обсягом нерухомого майна.

Одним із фундаментальних положень презумпції невинуватості є заборона упередженості. Тому, наявність чи відсутність обов`язкових елементів складу певного злочину в діях саме певної особи, встановлюється вже при судовому слідстві.

При цьому, продовження кримінального правопорушення означає, що підозрюваний (або обвинувачений) може продовжити вчиняти протиправні дії того ж виду, в яких він наразі підозрюється.

Разом з тим, координація дій зі співучасниками після пред`явлення підозри не вважається продовженням самого злочину.

Згідно з нормами Кримінального кодексу, співучасть передбачає спільну участь у вчиненні незавершеного або вчинюваного кримінального правопорушення. Умисні дії співучасників об`єктивно припиняються в момент настання злочинного результату або припинення злочинної діяльності.

Узгодження позицій, розподіл ролей щодо тиску на слідство, приховування злочину або узгодження неправдивих свідчень (алібі) вже після вручення підозри у вчиненому: - не утворюють нового або триваючого складу первинного злочину; -можуть розглядатися як окремі кримінальні правопорушення (наприклад, перешкоджання правосуддю або приховування злочину, якщо вони не обіцяні заздалегідь).

Таким чином, в даному випадку, слідчим не доведено, що ОСОБА_4 може продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, зокрема і через специфіку самих цих злочинів, які вичерпалися чи були завершені.

Вчинення ж іншого кримінального правопорушення підозрюваною ОСОБА_4 , на час розгляду клопотання, є лише припущеннями органу досудового розслідування.

За встановлених обставин, слідчий суддя не знайшов підтвердження наявності таких ризиків, які передбачені п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя має сумлінно виконувати обов`язки щодо загального захисту прав людини у порядку ст. 206 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 184 КПК України слідчим при складені клопотання не було зазначено свідків, яких він вважав би за необхідне допитати в судовому засіданні щодо запобіжного заходу. За таких обставин, враховуючи положення ст. 95 КПК України, слідчим суддею було виключено з доказів доданих до клопотання протоколи допиту свідків, а саме щодо дослідження їх змісту.

Не може слідчий чи прокурор подавати на розгляд слідчому судді певні докази з тією умовою, що слідчий суддя їх дослідить та на їх підставі прийме рішення про обрання запобіжного заходу, але підозрюваному та його захиснику вони представлені не будуть, оскільки таке представлення зашкодить подальшому досудовому розслідуванню. Це буде суперечити засадам кримінального провадження, визначеним у ст. 7 КПК України, таким як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів; публічність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами тобто сторони мають право знати та висловлювати свої міркування щодо усіх наданих у справі доказів чи пояснень, висловлювати свої міркування щодо форми доказів, законності їх отримання, правдивості, та підтверджується рішеннями ЄСПЛ « ІНФОРМАЦІЯ_18 від 23.06.1993» та «ImmeublesGroupeKosserv. France від 21.03.2002».

Слідчий суддя приймає до уваги заперечення сторони захисту в частині того, що клопотання слідчого щодо неможливості застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, містить формальні посилання на відсутність таких підстав, без їх належного обґрунтування, та на те, що інші більш м`які запобіжні заходи будуть не достатніми та не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України.

Слідчим суддею при визначені можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу приймаються до уваги також обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України: обґрунтованістю підозри ОСОБА_4 щодо вчинення нею злочинів передбачених ч.3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, у разі визнання останньої винною у скоєнні цих злочинів їй загрожує покарання у виді позбавлення волі строком понад 10 років, останній 39 років, на теперішній час вона має задовільний стан здоров`я, є фізичною особою-підприємцем, окрім цього ніде офіційно не працює, але має зайнятість в благодійній організації Благодійний фонд « ОСОБА_25 », де характеризується лише з позитивного боку, відомостей про її доходи не надано, має родину, утримує та опікується двома дітьми, зокрема малолітньою донькою, у шлюбі не перебуває, є внутрішньо переміщеною особою, має зареєстроване місце проживання та зареєстроване місце перебування на підконтрольній Уряду України території, а отже має сталі соціальні зв`язки, раніше не судима, відомостей про притягнення її до будь-якої іншої відповідальності суду не надано, інформації, що особа зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами або ж не виконує своїх батьківських обов`язків не здобуто.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Згідно вимогам Конвенції і рішенням ЄСПЛ міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може бути виправдана очікуваним покаранням у вигляді позбавлення волі.

Також сама по собі тяжкість покарання чи злочину не може бути єдиною підставою для взяття під варту чи продовження такого утримання.

Окрім тяжкості покарання, суд зобов`язаний враховувати і інші чинники.

Відповідно до практики ЄСПЛ в рішенні ЄСПЛ за скаргою № 38717/04 від «14» жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України», п. 29, «…на момент взяття заявника під варту йому було близько двадцяти років, він не мав судимості та мав постійне місце проживання, де, як підтвердили місцеві органи влади, він мав добре налагоджені соціальні зв`язки. Як вбачається з відповідних постанов суду, жоден із цих факторів не брався до уваги національними судами при ухваленні ними рішення про взяття заявника під варту. Крім того, здійснюючи оцінку особистості заявника, національні суди вирішили посилатися виключно на негативні характеристики та не враховували позитивні.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Так, в своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».

При цьому слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до вимог ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою статті 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрювану на строк не більше двох місяців.

Слідчий суддя погоджується з тим, що в матеріалах провадження міститься інформація, яка стосується обґрунтованості підозри.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що прокурор не довів необхідність застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що можливо застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , альтернативний запобіжний захід, а саме: особисте зобов`язання з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На переконання слідчого судді, на цій стадії кримінального провадження, такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваної та тяжкості пред`явленої їй підозри, може забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та унеможливить її переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Згідно зі ст. 205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст. ст. 179, 183-184, 193, 194, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У клопотанні слідчого СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції ОСОБА_6 , погодженому з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025087060000297 від 13 серпня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.5 ст. 190 КК України відмовити.

Обрати підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025087060000297 від 13 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.5 ст. 190 КК України запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на строк з 14 травня 2026 року до 13 липня 2026 року включно.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки, а саме:

прибувати до слідчого, прокурора та слідчого судді за першою вимогою;

не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.

повідомляти слідчого, прокурора та слідчого суддю про зміну місця проживання, роботи;

утримуватись від спілкування з потерпілою та свідками у вказаному провадженні.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , положення ч. 2 ст. 179 КПК України, у відповідності до якої, у разі невиконання покладених обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надати підозрюваній після її проголошення. Інші учасники кримінального провадження можуть отримати копії ухвали в суді.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду складено 20.05.2026 та проголошено о 12.45 год.

Слідчий суддя: ОСОБА_1