Ухвала суду № 136789949, 25.05.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1344/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Овідіополь заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №509/1344/26 за позовом

ОСОБА_1

до

ГОА «Вікторія-1»

про

усунення перешкод у користуванні власністю та забезпечення безперешкодного проїзду,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває вищезазначена позовна заява.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.03.2026 року провадження у справі відкрито.

19.05.2026 року позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої він просив суд в якості забезпечення позову забезпечити позов у цивільній справі №509/1344/26 шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Міністерству юстиції України та його територіальним органам (у т.ч. Головному Управлінню юстиції в Одеській області), нотаріусам та іншим особам, які за Законом наділені функціями державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному Державному Реєстрі (ЄДР) щодо ГОА «Вікторія-1», код ЄДРПОУ 20965076, у тому числі, але не виключно:

- змінювати відомості про керівника організації;

- змінювати відомості про склад органів управління;

- реєструвати нову редакцію статуту;

- вносити зміни до установчих документів, а також реєструвати будь-які рішення загальних зборів до набрання законної сили остаточним рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування заяви зазначив, що на сьогоднішній день групою осіб в особі громадянина ОСОБА_2 ініційовано проведення нових нелегітимних загальних зборів, які офіційно призначені на 31 травня 2026 р. Метою зазначених зборів є повторне противоправне обрання нового керівника організації за аналогічною корупційною схемою. Даний факт підтверджується офіційним публічним оголошенням адміністрації.

Такі дії опонентів спрямовані суто на уникнення відповідальності, нівелювання предмету поточного судового спору та захоплення контролю над організацією. У разі проведення цих зборів та внесення нових змін до Єдиного Державного Реєстру (ЄДР) виконання майбутнього рішення суду у даній справі №509/1344/26 стане повність неможливим, оскільки в Реєстрі з`явиться новий запис на підставі чергового сфальсифікованого протоколу.

Це змусить позивача повторно звертатися до суду, що приведе до порушення його прав на ефективний судовий захист, у зв`язку із чим позивач вимушений був звернутися до суду з даною заявою.

Ознайомившись із заявою, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до положень п. 1 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК (1618-15), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

У разі вжиття заходів забезпечення позову, а саме заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Міністерству юстиції України та його територіальним органам (у т.ч. Головному Управлінню юстиції в Одеській області), нотаріусам та іншим особам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, може перешкоджати діяльності ГОА «Вікторія-1», що є неприпустимим, а тому суд відмовляє у заяві про забезпечення зазначеного позову.

Керуючись ст.ст. 149- 153 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №509/1344/26 за позовом ОСОБА_1 до ГОА «Вікторія-1» про усунення перешкод у користуванні власністю та забезпечення безперешкодного проїзду відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.

Суддя А.І.Бочаров