Ухвала суду № 136787985, 19.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9497/26

Провадження по справі № 1-кп/752/1945/26

У Х В А Л А

"19" травня 2026 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

під час судового розгляду кримінального провадження №12025000000002339, дані про яке 22.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосовно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Курково РФ, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.15 ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 369 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

встановив:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025000000002339 від 22.08.2025, у якому ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення у тому, що він маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживаючи довірою, пообіцяв посприяти ОСОБА_7 у переведені з однієї військової частини до іншої, та 29 вересня 2025, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 15000 доларів США, що еквівалентно 622183,50 грн, які він нібито мав намір передати командиру військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 та іншим невстановленим особам.

Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190 КК України як закінчених замах на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану у великих розмірах, а також за ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 369 КК України як підрубування до вчинення закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, певних дій з використанням наданого їй службового становища.

Ухвалою суду від 06.05.2026 обвинувальний акт призначено до судового розгляду під час проведення якого прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 . В обґрунтування вимог прокурор вказав, що пред`явлене обвинувачення доводиться зібраними під час досудового розслідування доказами, які будуть досліджені в під час судового розгляду. Крім того вказав, що продовжують існувати ризики, які були підставною для застосування запобіжного заходу, зокрема ризики: переховування, незаконно впливу на потерпілого та слідків; перешкоджання кримінальному провадженню; вчинення нового злочину. Зокрема вказував на те, що потерпілий приймає участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, оскільки побоюється особистого контакту із обвинуваченим, з огляду на характер поведінки останнього та можливість здійснення психологічного тиску.

Обвинувачений має інформаційні ресурси, публічну аудиторію та досвід здійснення інформаційного впливу, й може поширювати інформацію про учасників кримінального провадження такого характеру, яка буде формувати негативне суспільне ставлення тощо. Вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи, не забезпечать належного контролю за поведінкою ОСОБА_3 та не унеможливлять його незаконний вплив на потерпілого та свідків.

Просив продовжити строк тримання під вартою на 60 днів

Захисник заперечив проти клопотання прокурора. Вказував на те, що пред`явлене обвинувачення доводиться зібраними під час досудового розслідування доказами та є необґрунтованим. Діяння, вчинення яких інкримінується ОСОБА_3 , були вчинені в наслідок провокації з боку правоохоронних органів за участі потерпілого зокрема. Ризики, про які вказує прокурор, не існують. Його підзахисний має постійне місце проживання, соціальні зв?язки. Не має можливості сплатити визначену заставу. Просив врахувати строк тримання під вартою, який обчислюється з 29 вересня 2025, та вік ОСОБА_3 , наявні у нього захворювання та необхідність отримання медичної допомоги. Просив змінити запобіжний захід на більш м`який - домашній арешт у певний період доби.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав захисника. Запевнив суд, що ризики, про якій вказує прокурор, не існують. Він має намір доводити в суді свою невинуватість. Його родина не має статків та не може внести будь яку суму застави. Просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання та звільнити його з-під варти.

Вирішуючи клопотання прокурора, заслухавши заперечення сторони захисту, дослідивши, надані сторонами документик доведення своїх аргументів, суд приходить до наступного.

Згідно із ст. 31 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Вирішуючи клопотання сторони обвинувачення в частині продовження раніше обраного запобіжного заходу, суд враховує конкретні обставини інкримінованих обвинуваченій дій, ступінь їх тяжкості, існування на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, зазначені у ст. 178 КПК України.

Так, з матеріалів судового провадження встановлено, що 29 вересня 2025 ОСОБА_3 був затриманий, в порядку ст. 208 КПК України, як особа, яку застали під час вчинення злочину (замаху) на його вчинення. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.10.2025 стосовно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів. Такий запобіжний захід продовжився, востаннє ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 24.03.2026 строком, до 22.050.2026 (включно).

Згідно фактичних обставин, як вони викладені у обвинувальному акті, ОСОБА_3 обвинувачується у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, а саме у сприянні військовослужбовцю ОСОБА_7 перевестися з однієї військової частини до іншої за грошову винагороду у 15000 доларів США, під час отримання яких 29 вересня 2025 адресою: м. Київ, біля будинку №6 по вул. Родини Кістяківських, він був затриманий. А також у підбурюванні військовослужбовця ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди службовій особі - командиру військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 за вчинення останнім в його інтересах певних дій з використанням наданого йому службового становища, а саме переведення до певної військової частини. Такі його діяння кваліфіковані за ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190 КК України як закінчених замах на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану у великих розмірах, а також за ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 369 КК України як підрубування до вчинення закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, певних дій з використанням наданого їй службового становища. Вказані кримінальні правопорушення є тяжкими злочинами, відповідно до положень ст. 12 КК України.

Окрім того, згідно встановлених в судовому засіданні даних, ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання, офіційно не працевлаштований, пенсіонер, журналіст, головний редактор, одружений, має двох повнолітніх дітей, не судимий.

Відповідно до вимог ст. 132, ч.2 ст.177, ст. 178, 194 КПК України, суд вважає, що ризик переховування продовжує існувати, що разом із тяжкістю пред`явленого обвинувачення, про яке викладено в обвинувальному акті, дають підстави для продовження забезпечення дійсного кримінально провадження таким видом заходу як: запобіжний захід відносно обвинуваченого.

Між тим, ризики незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення нового злочину, на думку суду прокурором не доведені.

Частина 1 статті 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого повинен бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом, (пп. «а» п.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Між тим слід зазначити, що виключно тяжкість пред`явленого обвинувачення не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який, у відповідності до ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом.

В ході розгляду клопотання обвинувачений зазначив, що не має наміру переховуватися, оскільки всі його зв`язки пов`язані з Україною та він має намір довести сою невинуватість. Зобов`язується виконувати покладені на нього обов`язки та мати належну процесуальну поведінку.

Враховуючи, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також намір обвинуваченого усунути негативні наслідки від вчиненого ним діяння шляхом відшкодування шкоди потерпілим, суд вважає, що застосування до ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного, ніж тримання під вартою, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Суд вважає за доцільне змінити запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_3 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, вважаючи що такий захід при зазначених вище обставинах забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У зв`язку із чим, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 132, 176-178, 182, 314-316 КПК України, суд,-

постановив:

Відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги на два місяці тобто до 19 липня 2026 (включно), звільнивши його з - під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки згідно ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це суд;

- не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Строк дії обов`язків визначити до 19.07.2026.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтись у житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту негайно направити для виконання до органу поліції за місцем проживання обвинуваченого та зобов`язати негайно поставити його на облік, про що повідомити суд.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_4 .

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала суду може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1