Ухвала суду № 136787281, 25.05.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/73/21

1-кс/467/89/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинку заяву адвоката ОСОБА_2 про відвід судді ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Суть питання

Арбузинським районним судом Миколаївської області під головуванням судді ОСОБА_3 розглядається кримінальна справа №467/73/21, в рамках якої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

В судовому засіданні 21 травня 2026 року захисник ОСОБА_2 заявив головуючому судді відвід від розгляду справи із посиланням на те, що остання діяла упереджено, так як за власною ініціативою ухвалила про повернення до стадії судового розгляду і дослідження доказів сторони обвинувачення, які не були вчасно надані прокурором.

Позиція учасників справи

Учасники справи №467/73/21 про дату,час і місце розгляду заявленого адвокатом відводу, у т.ч. й безпосередньо сам заявник, були повідомлені належно, але до суду не прибули, свої доводи і міркування стосовно даного питання не висловив, у т.ч. й письмово.

Процедура за КПК України

Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості ( п.4 ч.1 ст. 75 КПК)

За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч.1,2 ст. 80 КПК).

Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду ( ч.4 ст. 80 КПК).

Мотиви прийнятого рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії, учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід (ст. 80 КПК України).

Вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, наводиться у ст. 75 та 76 КПК України. Так, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, якщо він особисто, заінтересований в результатах провадження чи за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (ч. 1 ст. 75 КПК України).

Сутність норм КПК України, покликаних врегулювати порядок та підстави відводу / самовідводу суддів, полягає в необхідності забезпечення розгляду кримінальних проваджень неупередженим та безстороннім судом та усунення від такого розгляду тих суддів, які з об`єктивних чи суб`єктивних причин не можуть бути незалежними в прийнятті певного рішення.

Отже, відвід як окремий правовий інститут, регламентований КПК, є засобом усунення чи самоусунення слідчого судді, судді від участі в досудовому розслідуванні та судовому провадженні за наявності передбачених обставин, що викликають сумнів у їх об`єктивності та неупередженості (ВС від 17 січня 2022 року у справі № 373/2562/15-к).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. При цьому, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Позаяк, згідно рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (заява № 21722/11), зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: 1) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто, чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та 2) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Білуха проти України», п.п. 49, 50). Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії», п. 45). Водночас, привизначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 44).

Тобто, особиста безсторонність суду презюмується, доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо упередженості судді.

У цій справі доводи заявленого відводу зводяться виключно до вчинюваних головуючим процесуальних дій, які, у свою чергу, регламентовані КПК України.

Тоді як завданнями кримінального провадження, що визначені ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Тим самим, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя, самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ, є процесуальними.

Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається (ВП ВС від 03 квітня 2018 року у справі № 820/5586/16).

А у справі № 826/14033/17 в ухвалі від 03 липня 2019 року ВС сформував позицію проте, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Тому сама по собі незгода з діями судді у провадженні чи постановленими ним процесуальними рішеннями не є підставою його відводу.

За такого, слід констатувати, що у даному випадку не встановлено фактів, які можуть викликати сумніви у неупередженості головуючого судді.

Так само не встановлено і інших підстав, передбачених ст. 75 КПК, які б унеможливлювали розгляд справи вказаним суддею та викликали необхідність його відводу.

І як наслідок, суддя проаналізувавши усі обставини, які мають значення для правильного прийняття рішення, не убачає передумов для відводу судді у порядку ст. 75 КПК Україн, з підстав, наведених заявником.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 75, 80, 369-372 КПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_2 про відвід головуючого судді ОСОБА_3 від розгляду кримінальної справи № 467/73/21 (провадження №1-кп/467/4/26) відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_7