Рішення № 136785252, 25.05.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/292/26

Провадження №2/338/528/26

25 травня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., за участю секретаря судового засідання Двібородчин І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

25 лютого 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Дармограй А. Т. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 504817-КС-004 про надання кредиту від 21 липня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 504817-КС-004 про надання кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання договору одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 75 000,00 грн, строком на 24 тижні, до 05 січня 2026 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % на день. Також умовами договору передбачено сплату комісії за видачу кредиту в розмірі 15 000,00 грн.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти шляхом їх безготівкового перерахування на платіжну картку, зазначену відповідачем під час укладення договору. Відповідач належним чином своїх договірних зобов`язань не виконав, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернув, проценти за користування кредитом та комісію не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 13 лютого 2026 року загальна заборгованість відповідача за договором № 504817-КС-004 становить 254 250,00 грн, з яких: 75 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 126 750,00 грн - заборгованість за процентами; 15 000,00 грн - заборгованість за комісією; 37 500,00 грн - нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 254 250,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 3 051,00 грн.

Ухвалою судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Цією ж ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування від АТ «Універсал Банк» доказів, що містять банківську таємницю, а саме інформації щодо випуску банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та виписки про рух коштів за картковим рахунком за період з 21 липня 2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не подав, доказів повного або часткового погашення заборгованості, власного розрахунку заборгованості чи заперечень проти позову до суду не надав, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 21 липня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» було сформовано пропозицію укласти з ОСОБА_1 договір № 504817-КС-004 про надання кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 прийняв пропозицію позивача укласти договір про надання кредиту, повністю та безумовно акцептував її умови, зазначивши свої анкетні дані, РНОКПП НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 , адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 та номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_4 .

Прийняття пропозиції укласти договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6621, який був направлений на номер телефону НОМЕР_5 , 21 липня 2025 року о 15 годині 34 хвилини 04 секунди.

З договору № 504817-КС-004 про надання кредиту від 21 липня 2025 року вбачається, що він укладений між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 у формі електронного документа з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 75 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених договором і правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Пунктом 2.3 договору визначено строк, на який надається кредит, - 24 тижні. Пунктом 2.4 договору встановлено стандартну процентну ставку за кредитом - 1 % на день, фіксована. Пунктом 2.5 договору передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 15 000,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Пунктом 2.8 договору визначено строк дії договору до 05 січня 2026 року, а пунктами 2.13, 2.14 договору визначено дату видачі кредиту - 21 липня 2025 року та дату повернення кредиту - 05 січня 2026 року.

Паспортом споживчого кредиту підтверджується, що до укладення договору відповідачу було надано інформацію про основні умови кредитування, суму кредиту 75 000,00 грн, строк кредитування, процентну ставку, комісію за надання кредиту в розмірі 15 000,00 грн, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку та денну процентну ставку. Паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9193 21 липня 2025 року о 15 годині 33 хвилини 34 секунди.

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, згідно з яким 21 липня 2025 року о 15 годині 34 хвилини було здійснено успішний переказ грошових коштів у сумі 75 000,00 грн від платника ТОВ «Бізнес Позика» на платіжну картку отримувача НОМЕР_4 , емітентом якої зазначено MONOBANK (UNIVERSAL BANK), із призначенням платежу: «Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. №504817-КС-004 від 21.07.2025 Без ПДВ».

Крім того, на виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» надало відповідь від 20 березня 2026 року № БТ/Е-8886, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 . До відповіді банком додано виписку про рух коштів за картковим рахунком, відкритим для обслуговування зазначеної банківської картки, за період з 21 липня 2025 року по 05 січня 2026 року.

З виписки АТ «Універсал Банк» вбачається, що 21 липня 2025 року о 15 годині 34 хвилини 19 секунд на картковий рахунок відповідача було зараховано 75 000,00 грн від Business Pozyka Llc. Подальший рух коштів за рахунком свідчить про використання відповідачем коштів, зарахованих на зазначену банківську картку.

Отже, матеріалами справи підтверджується як факт укладення між сторонами електронного договору про надання кредиту, так і факт фактичного отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 75 000,00 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, тобто кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису, електронного цифрового підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному законом.

Таким чином, підписання договору одноразовим ідентифікатором є належним способом волевиявлення позичальника при укладенні електронного договору, а електронний договір, укладений у такий спосіб, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Відповідач доказів того, що договір ним не укладався, що одноразовий ідентифікатор був використаний іншою особою, що кредитні кошти ним не отримувалися, або що заборгованість була погашена повністю чи частково, суду не надав.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Поданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить, що станом на 13 лютого 2026 року відповідач жодних платежів за договором не здійснив, а загальна заборгованість за договором становить 254 250,00 грн, у тому числі: 75 000,00 грн - за кредитом; 126 750,00 грн - за процентами; 15 000,00 грн - за комісією; 37 500,00 грн - проценти відповідно до ст. 625 ЦК України.

Суд бере до уваги, що заявлені позивачем проценти за користування кредитом у розмірі 126 750,00 грн є саме платою за користування кредитними коштами протягом строку кредитування, погодженого сторонами, а не штрафом, пенею, неустойкою чи іншим видом цивільно-правової відповідальності.

З умов договору вбачається, що стандартна процентна ставка за кредитом становить 1 % на день, а строк користування кредитом - з 21 липня 2025 року по 05 січня 2026 року. За відсутності доказів погашення відповідачем кредиту залишок основної суми боргу протягом строку кредитування становив 75 000,00 грн.

Розмір процентів за користування кредитом у сумі 126 750,00 грн відповідає умовам договору та обраховується як 75 000,00 грн * 1 % * 169 календарних днів користування кредитом.

Матеріали справи не містять доказів нарахування позивачем договірних процентів за користування кредитом після 05 січня 2026 року, тобто після закінчення строку дії договору. Водночас заборгованість за процентами у сумі 126 750,00 грн сформована саме в межах строку кредитування, погодженого сторонами.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 75 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 126 750,00 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині стягнення комісії суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача комісію за видачу кредиту в розмірі 15 000,00 грн, посилаючись на пункт 2.5 договору № 504817-КС-004 від 21 липня 2025 року, яким передбачено, що комісія за видачу кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України змістом основного обов`язку кредитодавця за кредитним договором є саме надання грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, тоді як позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти.

Отже, надання кредиту є не окремою самостійною послугою для позичальника, за яку може стягуватися окремий платіж, а безпосереднім виконанням кредитодавцем свого основного обов`язку за кредитним договором. Саме за користування наданими кредитними коштами законом та договором передбачено плату у вигляді процентів.

За своєю суттю комісія за видачу кредиту в цій справі є додатковим платежем, встановленим за дію, яку кредитодавець зобов`язаний вчинити для виконання самого кредитного договору, тобто за фактичне надання кредиту. Водночас позивач не довів, що у зв`язку з такою комісією відповідачу була надана окрема, самостійна, додаткова фінансова чи інша послуга, відмінна від самого надання кредитних коштів.

Саме по собі зазначення комісії у договорі та паспорті споживчого кредиту не є безумовною підставою для її стягнення, оскільки суд під час вирішення спору має оцінити не лише факт формального погодження відповідної умови, але й її зміст, правову природу, відповідність вимогам закону та принципам добросовісності, розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, виконавець, виробник не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Встановлення обов`язку споживача сплатити одноразову комісію за видачу кредиту при тому, що така дія становить виконання кредитодавцем власного основного обов`язку за кредитним договором, створює для позичальника додатковий майновий тягар, який не пов`язаний із наданням йому окремої самостійної послуги, і фактично збільшує вартість кредиту понад проценти за користування кредитом.

Суд також враховує, що позивач заявляє до стягнення проценти за користування кредитом у розмірі 126 750,00 грн, тобто плату за користування кредитними коштами за весь погоджений сторонами строк кредитування. За таких обставин додаткове стягнення з відповідача ще й комісії за саме надання кредиту призвело б до подвійної оплати споживачем одних і тих самих дій кредитодавця, пов`язаних з укладенням та виконанням кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту в розмірі 15 000,00 грн є необґрунтованою, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Щодо позовних вимог у частині стягнення 37 500,00 грн, визначених у позовній заяві та розрахунку як проценти відповідно до ст. 625 ЦК України, а в довідці про стан заборгованості як заборгованість по штрафах, суд зазначає таке.

З договору вбачається, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, комісії та/або суми кредиту у визначені договором строки позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України. При цьому умовами договору визначено, що такі проценти нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, але не більше 2 % від неповернутої позичальником суми кредиту за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, у тому числі в іншому розмірі, встановленому договором, є не платою за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування, а спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Цією ж нормою встановлено, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредиту, укладеного з іншим кредитодавцем у розумінні пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання виникло в період дії воєнного стану в Україні.

Отже, заявлена до стягнення сума 37 500,00 грн, незалежно від того, чи позначена вона позивачем як проценти відповідно до ст. 625 ЦК України, чи як штрафи, є нарахуванням за прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто видом відповідальності за прострочення. Від такої відповідальності позичальник у період дії воєнного стану звільнений на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У зв`язку з цим позовні вимоги в частині стягнення 37 500,00 грн нарахувань за ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 504817-КС-004 про надання кредиту від 21 липня 2025 року в загальному розмірі 201 750,00 грн, яка складається з: 75 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 126 750,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 15 000,00 грн комісії за видачу кредиту та 37 500,00 грн процентів відповідно до ст. 625 ЦК України необхідно відмовити.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3 051,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено на суму 254 250,00 грн. Суд задовольняє позовні вимоги на суму 201 750,00 грн, що становить 79,3510 % від заявленої ціни позову.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 421,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 504817-КС-004 про надання кредиту від 21 липня 2025 року в розмірі 201 750 гривень 00 копійок, яка складається з: 75 000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 126 750 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 421 гривня 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: