Ухвала суду № 136780605, 20.05.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 20.05.2026Справа № 554/3125/26 Провадження № 2/554/2762/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря - Єфименко І.С.,

за участю представника позивача - адвоката Януш А. І.,

представника відповідача Фесенко Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальне підприємство «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради» про відшкодування моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду, -

В С Т А Н О В И В :

09.03.2026 року Шевченківським районним судом м. Полтави відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради про відшкодування моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 02.04.2026 року залучено до участі у справі замість відповідача - Комунальне підприємство «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради», яке припинено, на його правонаступника Комунальне підприємство «Полтавська обласна клінічна лікарня ім.М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради».

19.05.2026 року від представника відповідача, адвоката Фесенко Ю. О. надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху.

Клопотання мотивовано тим, що позивачем за подання вказаного позову має бути сплачено судовий збір в сумі 16 640,00 грн. та у зв`язку ненаданням документа про сплату судового збору позовна заява підлягає залишенню без руху, зазначає що пільга,передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

В судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримала, просила задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Януш А. І., проти задоволення клопотання заперечувала, зазначивши, що позовні вимоги стосуються стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі, який прирівнюється до заробітної плати, позивача фактично позбавлено права на отримання заробітної плати внаслідок не виконання відповідачем рішення суду.

Суд, перевіривши матеріали справи в межах поданого клопотання, дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання представника відповідача, адвоката Фесенко Ю. О. про залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11.07.2017 року у справі № 545/2959/16-ц наказ № 122-К від 15.07.2016 року скасовано. ОСОБА_1 поновлено на посаді лікаря-терапевта обласної МСЕК Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 15.07.2016 року. Стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15.07.2016 року по 11.07.2017 року в розрахунку 243 грн.68 коп. за кожен день вимушеного прогулу. Вказане рішення суду переглядалось в апеляційному та касаційному порядку. 05.02.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв остаточне рішення у вказаній справі. Рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишено в силі.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 серпня 2022 року у справі №380/6129/20 до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 Кодексу законів про працю України).

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. За цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій, має безумовне право на отримання заробітної плати.

Верховний Суд в постанові від 08.10.2025 року у справі № 320/7077/24 прийшов до висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою. Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці, а отже позивач користується пільгою, наданою пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

В Постанові від 10.08.2023 у справі № 380/19504/21 Верховний Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справа №755/12623/19) визначила правову природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію.

Незаконне звільнення - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. У свою чергу, виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

У постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 Велика Палата Верховного Суду не надавала безпосередньої оцінки природі середнього заробітку у разі затримки роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі, адже вказана справа стосувалася, передусім, розмежування середнього заробітку, передбаченого статтею 235 КЗпП України (за вимушений прогул), та статтею 117 КЗпП України (за нездійснення розрахунку при звільненні) для цілей застосування статті 233 КЗпП України.

У цій постанові Велика Палата розмежувала правову природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (ст.117 КЗпП): середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є; відступила від раніше висловлених об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та неодноразово продубльованих нею висновків про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Отже, у разі визнання звільнення незаконним та постановлення судом рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі держава гарантує отримання ним середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, - оскільки цей працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Тому при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний одночасно прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період, що обчислюється починаючи з дати незаконного звільнення по дату постановлення рішення про поновлення на роботі, що підлягає негайному виконанню (ст.235 КЗпП).

Якщо ж роботодавець затримує/ухиляється від виконання рішення суду про поновлення на роботі (котре підлягає негайному виконанню), то вимушений прогул триває, а суд виносить ухвалу про виплату незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу (від дати постановлення рішення про поновлення на роботі до дати фактичного поновлення цієї особи на роботі).

При цьому стягнуті судом суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу мають правову природу заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 247, 259-261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» адвоката Фесенко Ю. О. про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» про стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час невиконання рішення суду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Материнко