Рішення № 136780289, 25.05.2026, Тетіївський районний суд Київської області

25.05.2026 Провадження по справі № 2/940/583/26

Справа № 940/729/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 травня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Косович Т.П.

при секретарі Козуб І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 24286,12 гривень заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101755595173541 від 19.08.2025 року та судові витрати по справі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.08.2025 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № АВН0СТ155101755595173541, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 20000 гривень на строк 24 місяці зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 85% річних в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки у відповідності до умов договору.

На виконання умов вищевказаного договору позивач свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Проте відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами не здійснює, внаслідок чого станом на 29.04.2026 року має заборгованість загальною сумою 24286,12 гривень, яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що 23.12.2023 року ОСОБА_1 став клієнтом АТ «Акцент-Банк», підписавши заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком (а.с. 11-14). 19.08.2025 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір у вигляді заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101755595173541, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 20000 гривень на строк 24 місяці зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 85% річних в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки у відповідності до умов договору (копія договору а.с. 21-23, паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка « - а.с. 24-25).

На виконання умов вищевказаного договору позивач свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується копією меморіального ордеру № TR.48950175.30554.65455 від 19.08.2025 року (а.с. 26) та копією виписки по картці ОСОБА_1 (а.с. 34-36), проте відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами не здійснює, внаслідок чого станом на 29.04.2026 року має заборгованість за договором від 19.08.2025 року в сумі 24286,12 гривень, в тому числі 18525,34 гривень заборгованості за кредитом, 5492,63 гривень заборгованості за відсотками та 268,15 грн. пені (виписка по кредиту від 29.04.2026 року а.с. 32-33, розрахунок заборгованості а.с. 31).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із дослідженого судом договору у вигляді заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101755595173541 від 19.08.2025 року, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , встановлено, що останній укладений в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним цифровим підписом.

Отже, підписання кредитного договору № АВН0СТ155101755595173541 від 19.08.2025 року свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, а згідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовф`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З боку відповідача не надано до суду переконливих доказів необґрунтованості позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити, оскільки відповідачем порушено умови договору у вигляді заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101755595173541 від 19.08.2025 року та не виконано взятих на себе зобов`язань.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 6005315579532 від 29.04.2026 року (а.с. 10), а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідача.

Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, Україна, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101755595173541 від 19.08.2025 року в сумі 24286 (двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 12 копійок та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Т.П.Косович