Рішення № 136779045, 25.05.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/734/26

2/683/889/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в особі головуючого -судді Лугового О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №683/734/26, 2/683/889/2026 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

10 березня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза договором про споживчий кредит №9766635 від 04.01.2024 року в розмірі 34 250 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 23 250 грн. заборгованість за процентами, 1 000 грн. заборгованість за комісією та просить стягнути понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 04.01.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №9766635, згідно з умовами якого відповідач отримав 10 000 грн. строком на 105 днів, з 04.01.2024 року, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 18.04.2024 року.

Кредитний договір укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Мілоан» виконав умови кредитного договору та перерахував шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача кошти в розмірі 10 000 грн.

28 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №106-МЛ та 04 лютого 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено додаткову угоду №1 до Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28 травня 2024 року.

Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення прав вимоги і за кредитним договором №9766635 від 04.01.2024 року, сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан», згідно Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ та додаткової угоди №1 від 04 лютого 2025 року до Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28 травня 2024 року.

Таким чином, первинний кредитор ТОВ «Мілоан» передав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024 року та додаткової угоди №1 від 04 лютого 2025 року до Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ, разом з матеріалами кредитної справи і довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що відповідач, з яким укладено кредитний договір договором №9766635 від 04.01.2024 року ідентифікований. Акцепт договору відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Сума заборгованості відповідача становить 34 250 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 23 250 грн. заборгованість за процентами, 1 000 грн. заборгованість за комісією.

04 лютого 2026 року відповідачу було надіслано досудову вимогу на погашення кредитної заборгованості. Однак відповідачем не було вчинено дій на погашення заборгованості, у зв`язку з чим товариство змушене звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2026 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачам 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву у встановлені судом строки, згідно ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2026 року скористався.

22 травня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких останній зазначає, що він з 21 вересня 2021 року проходить військову службу за контрактом та на даний час є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , на підтвердження чого долучив копії підтверджуючих документів, та згідно ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом за період з моменту його призову у зв`язку з мобілізацією. Тому вважає що з нього не повинні стягуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.01.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 9766635, згідно з умовами якого відповідач отримав 10 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором.

Кредит надається строком на 105 днів з 04.01.2024 року.

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 18.04.2024 року.

Відповідно до пунктів 1.5 договору, загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 3 550 грн. в грошовому виразі та 162276.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за пільговий період, загальні витрати пощзичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 24 250 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 34 250 грн.

Комісія за надання кредиту становить 1000 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1 договору).

Проценти за користувания кредитом протягом пільгового періоду становлять 2 550 грн., які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду (п.1.5.2 договору).

Проценти за користувания кредитом протягом поточного періоду становлять 20 700 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2.30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.3 договору).

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2., 2.3 цього Договору. (п. 1.6. Договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1 договору).

Відповідно до п.6.1 та п.6.5 договору, цей договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Кредитний договір укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджено довідкою про ідентифікацію.

Приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил (п.6.3 Договору).

Сторони погодили, згідно п.7.1 договору, що цей договір ( з додатками №1, 2, 3 та Правилами) набуває чинності з моменту його укладання в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладання і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовилися, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 18.04.2024 року, що підтверджується копіями договору про споживчий кредит № 9766635 від 04.01.2024 року, графіком платежів за договором про споживчий кредит № 9766635 від 04.01.2024 року та заявою на отримання кредит № 9766635 від 04.01.2024 року.

ТОВ «Мілоан» виконав умови кредитного договору та перерахував шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача кошти в розмірі 10 000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №119431718 від 04.01.2024 року.

28 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №106-МЛ та 04 лютого 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено додаткову угоду №1 до Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28 травня 2024 року.

Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення прав вимоги і за кредитним договором №9766635 від 04.01.2024 року, сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан», згідно Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ та додаткової угоди №1 від 04 лютого 2025 року до Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28 травня 2024 року.

Таким чином, первинний кредитор ТОВ «Мілоан» передав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024 року та додаткової угоди №1 від 04 лютого 2025 року до Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ, разом з матеріалами кредитної справи і довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що відповідач, з яким укладено кредитний договір договором №9766635 від 04.01.2024 року ідентифікований. Акцепт договору відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Сума заборгованості відповідача становить 34 250 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 23 250 грн. заборгованість за процентами, 1 000 грн. заборгованість за комісією, що підтверджено копією витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024 року (у новій редакції згідно додаткової угоди №1 від 04.02.2025 року).

04 лютого 2026 року відповідачу було надіслано досудову вимогу на погашення кредитної заборгованості. Однак відповідачем не було вчинено дій на погашення заборгованості, у зв`язку з чим товариство змушене звернутися до суду із даним позовом.

Усупереч умовам Кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки наданим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору та наявність заборгованості за ним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором розмірі 11 000 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1 000 грн. заборгованість за комісією.

Щодо стягнення відсотків за кредитними договорами слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що кредитором ТОВ «Мілоан» за договором про споживчий кредит №9766635 від 04.01.2024 року нараховано відсотки в розмірі 23 250 грн., однак відповідач на момент укладення кредитного договору був військовослужбовцем, а саме з 21.09.2021 року по сьогоднішній день, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки від 19.05.2026 року та копією військового квитка серії НОМЕР_2 , тому згідно ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи викладене, оскільки відповідач не сплатив заборгованість за кредитним договором, необхідно задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10 000 грн. 00 коп. та по комісії в розмірі 1 000 грн..

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн., що підтверджується копією договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копією ордеру від 20.10.2025 року, копією акту №Д/16822 наданих послуг від 12.02.2026 року, детальним описом наданих послуг від 12.02.2026 року.

Про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу відповідач не заявляв.

Враховуючи, що позов задоволено частково, а саме на 32,12%, судові витрати на правничу допомогу, понесені позивачем в суді покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 2 569 грн. 60 коп. (8 000 грн. х 32,12%).

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд відповідно до ст.141 ЦПК України враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 34 250 грн., а підлягає задоволенню в сумі 11 000 грн., що складає 32,12% (11 000 грн. х 100 : 34 250 грн.). Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 855 грн. 16 коп. судового збору (2662,4 х 32,12%).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість заборгованості за договором про споживчий кредит №9766635 від 04.01.2024 року в розмірі 11 000 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1 000 грн. заборгованість за комісією.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 855 грн. 16 коп. судового збору. та 2 569 грн. 60 коп. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», місцезнаходження: 79018, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м.Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: