Рішення № 136779044, 25.05.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1197/26

2/683/1129/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючого - судді Лугового О.М.,

з участю секретаря Градомської Д.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Старокостянтинові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 683/1197/26, № 2/683/1129/2026 за позовом ОСОБА_1 до Староостропільської сільської ради Хмельницької області про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

20 квітня 2026 року адвокат Козак І.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Староостропільської сільської ради Хмельницької області про визнання права власності в порядку спадкування та просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом від 04.12.1991 року, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ..

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом від 04.12.1991 року, до складу якого увійшло також право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .. Після смерті ОСОБА_2 , спадщину прийняла ОСОБА_1 та оформила частину спадкового майна після смерті ОСОБА_2 ..

Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також відсутність відомостей щодо реєстрації права власності на даний будинок в КП «БТІ Старокостянтинівської міської ради», ОСОБА_1 було відмовлено державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Заворотною Т. у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на даний будинок. Тому, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду для захисту своїх спадкових прав.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2026 року по даній справі відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено дату підготовчого засідання, також вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 травня 2026 року у даній справі було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник позивача - адвокат Козак І.О.., в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, однак подав заяву, якою просив розгляд справи здійснити без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач Староостропільська сільська рада Хмельницької області, яка була повідомлена про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, до суду свого представника не направила, причин неявки суду не повідомила.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Губин, Старокостянтинівського р-н., Хмельницької обл., у віці 85 років, померла ОСОБА_2 , про що 14.06.2010 року зроблено запис за №15 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 14.06.2010 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина за заповітом від 04.12.1991 року посвідченим секретарем виконкому Ладигівської сільської ради народних депутатів Довгальською Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за №251, згідно якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті, і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 .

Таким чином, до складу спадщини увійшло, в тому ж числі і право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , яку прийняла ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією спадкової справи №35/2012 від 18.01.2012 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ..

Однак, згідно відповіді на звернення №407/02-14 від 31.03.2026 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Заворотною Т. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на даний будинок, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також відсутність відомостей щодо реєстрації права власності на даний будинок в КП «БТІ Старокостянтинівської міської ради».

Згідно довідки №529 виданої Староостропільською сільською радою Хмельницької області від 30.10.2024 року, судом встановлено, що ОСОБА_2 , станом на 14.06.2010 року, на день смерті була зареєстрована та проживала одна за адресою АДРЕСА_1 ..

Відповідно до довідки №16 виданої Староостропільською сільською радою Хмельницької області від 16.04.2026 року, судом встановлено, що згідно по господарської книги №2 за 1991-1995 р.р. житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , станом а 15.04.1991 року відносився до домогосподарств суспільної групи колгоспний двір. Головою даного колгоспного двору була ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Зареєстрована була одна.

Згідно довідки КП «БТІ Старокостянтинівської міської ради» №4008 від 01.12.2025 року, встановлено, що згідно даних реєстрації права власності КП «БТІ Старокостянтинівської міської ради», житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрований.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про власність», застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; згідно зі ст.4 Постанови ВРУ «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.

Відповідно до ст.ст.1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно чинного на час відкриття спадщини законодавства, спадкоємцем, що прийняв спадщину, вважається особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, ця особа не заявила про відмову від спадщини, а також спадкоємцем, що прийняв спадщину, є особа, яка на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, однак у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України).

Суду при розгляді справ про визнання права власності на спадкове майно належить встановити: факт смерті спадкодавця, коло спадкоємців, наявність (відсутність) заповіту, факт прийняття спадщини, наявність спадкового майна.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Положеннями ст. ст. 316, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п.23 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, в тому числі на житлові будинки, які відносились до колгоспного двору, не залежить від державної реєстрації цього права.

При вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991 р., коли був введений в дію ЗУ «Про власність».

Відповідно до положень ч.1 ст.120 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Колгоспний двір - це родинно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

Відповідно до ч.2 ст.123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У відповідності до ст.125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

Відсутність у спадкодавця оригіналу правовстановлюючого документа на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а згідно зі ст.16 ЦК України способом захисту свого права є, зокрема, визнання права.

Обраний позивачем спосіб захисту права - визнання права власності є ефективним, право позивача підлягає захисту, оскільки іншого порядку визнання права власності в даному випадку не існує, тому позов необхідно задовольнити.

Враховуючи, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , належав до майна «колгоспного двору», головою колгоспного двору була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому за позивачем ОСОБА_1 слід визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

За таких обставин, враховуючи, що наявні достатні правові підстави для визнання права власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за позивачем та враховуючи, що іншого шляху для захисту спадкових прав позивач не має, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вони законні, обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, суд керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства закріпленого ст. 13 ЦПК України не вирішує питання про розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 83, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Староостропільської сільської ради Хмельницької області про визнання права власності в порядку спадкування, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом від 04 грудня 1991 року після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області від 05 червня 2003 року, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Староостропільська сільська рада Хмельницької області, місце знаходження: 31146, с.Старий Остропіль, Хмельницького р-н., Хмельницької обл., код ЄДРПОУ 04405461.

Суддя