Ухвала суду № 136777791, 25.05.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

УХВАЛА

про відмову у задоволенні відводу судді

Справа № 936/645/26

Провадження №2-а/936/5/2026

25.05.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судових засідань Пензештадлер І.І., розглянувши в письмовому провадженні заяву про відвід судді у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

12.05.2026 до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшов через систему "Електронний суд" позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026, головуючим суддею для розгляду судової справи було визначено суддю Павлюка С.С.

Позивачем подано до суду заяву про відвід судді. Заява обґрунтована тим, що головуючий здійснював попередній розгляд поданих ним позовів на неправомірні дії суб`єктів владних повноважень, приймав рішення не на користь позивача, а тому ОСОБА_1 вважає суддю Павлюка С.С. упередженим та необ`єктивним.

19.05.2026 суддею Воловецького районного суду Закарпатської області Павлюком С.С. постановлено ухвалу, якою визнано необґрунтованим заявлений відвід, оскільки заявником не наведено підстав для відводу, визначених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України; постановлено передати адміністративну справу для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 визначено суддю, який не входять до складу суду, що розглядає дану справу- Софілканич О.А.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд заяви про відвід судді Павлюка С.С. без його участі.

Суддя Павлюк С.С. надав клопотання про розгляд заяви про відвід без його участі, відвід вважає безпідставним.

Частиною 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про відвід в порядку письмового провадження, суд прийшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участь в розгляді адміністративної справи та підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Статтею 37 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

Частиною 4 статті 39 КАС України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Суд зазначає, що положення статей 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України, визначають вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу).

Самого лише сумніву в неупередженості чи об`єктивності судді недостатньо для його відводу, та обов`язково повинні бути обґрунтовані підстави для цього сумніву.

Частиною 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Так, у рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, пункт 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею (суддями) принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді (суддів), що вказують на його (їх) безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Таким чином не може бути підставою для відводу судді (суддям) заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При розгляді заяви не встановлено будь-яких вищенаведених обставин, а доводи заяви та міркування у ній зводяться до припущень заявника та не доводять наявності обставин, які викликали б сумнів у неупередженості або об`єктивності судді при розгляді даної справи.

Незгода позивача з рішеннями судді, прийнятими в інших справах, не може бути безумовною підставою для його відводу.

Інших доводів, підтверджених належними доказами, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді, встановлених чинним законодавством- позивачем не надано.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що заява позивача про відвід судді Павлюка С.С. є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви про відвід судді Павлюка Северина Степановича в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Згідно з статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала окремо не оскаржується, заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя Софілканич О.А.