Ухвала суду № 136776318, 22.05.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа №461/5683/24

Провадження1-кп/465/452/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

22.05.26 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62023140110000295 від 19.07.2024 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця c. Косівщина, Сумського району Сумської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Франківського районного суду м. Львова тривалий час знаходиться кримінальне провадження № 62023140110000295 від 19.07.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09.02.2026 надано дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 фактично затримано 22.05.2026.

У судовому засіданні прокурор підтримав раніше подане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його наявністю ризиків, передбачених п. 1. ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від суду, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує); п. 4. ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зриваючи судові засідання, що уже тривалий час унеможливлює завершення дослідження доказів, зокрема допит свідка); п. 5. ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, на що вказує зазначення обтяжуючої обставини - повторність у межах уже висунутого обвинувачення, а також наявність вироку Сумського апеляційного суду від 19.01.2026, яким обвинуваченого засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України).

Обвинувачений та його захисник заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, обвинувачений зазначив про те, що бажає продовжити службу, а захисник, зважаючи на необґрунтованість, на його думку, клопотання прокурора.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно із ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Заслухавши прокурора, вивчивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 , будучи наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №35 від 04.02.2023 призначеним на посаду водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 десантно-штурмового батальйону, зарахованим у розпорядження військової частини НОМЕР_1 та визначеним таким, що справи і посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою, під час проходження військової служби, відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Однак, солдат ОСОБА_3 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, 15.03.2023 у точно не встановлений в ході досудового розслідування час, діючи в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служи, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та попрямував до місця свого проживання в с. Косівщина, Сумського району, Сумської області, де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього, де перебував до 26.03.2023.

27 березня 2023 року солдат ОСОБА_3 повернувся до місця служби - військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), де заявив про себе як військовослужбовця.

Солдат ОСОБА_3 з 15.03.2023 до 27.03.2023 обов`язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а перебував в с. Косівщина Сумського району Сумської області, де займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

У подальшому, солдат ОСОБА_3 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, 24.04.2023 у точно не встановлений в ході досудового розслідування час, діючи в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, повторно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та попрямував до місця свого проживання в с. Косівщина, Сумського району, Сумської області, та проводить час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.

30 травня 2024 року солдат ОСОБА_3 був доставлений до ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери, б. 11 де повідомив про обставини злочину.

Солдат ОСОБА_3 з 24.04.2023 до 30.05.2024 обов`язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Звернення до суду з обвинувальним актом вказує на наявність обґрунтованої підозри.

При цьому, суд підкреслює на існуванні відмінності між стандартом доказування «обґрунтованої підозри» та «поза розумним сумнівом» (ч. 2 ст. 17 КПК України), оскільки затримання особи чи тримання під вартою не вимагає і не може вимагати такого ж ступеня доведеності причетності особи, що й для визнання його винним у вчиненні злочину.

Суд погоджується із наявністю заявлених прокурором ризиків.

Суд бере до уваги те, що інкримінований обвинуваченому злочин є тяжким злочином, тяжкість якого посилюється у випадку його вчинення в умовах воєнного стану, наслідком чого є можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ). Зокрема, у п.80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, заява №33977/96 від 26/07/2001), а також п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) ЄСПЛ нагадав, що «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину». В обидвох рішеннях ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Сукупність обставин, у тому числі зазначення у обвинувальному акті обтяжуючої обставини «повторність» та зазначення обставин його вчинення 15.03.2023 та повторно 24.03.2023, наявність вироку Сумського апеляційного суду від 19.01.2026, яким обвинуваченого засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, тобто вироку, ухваленого за час розгляду цього кримінального провадження, попередня триваюча неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого, яка деталізовано описана в ухвалі про надання дозволу на затримання з метою приводу, що і призвела до тривалого розгляду справи у суді, вказують на обґрунтованість клопотання прокурора та реальність заявлених прокурором ризиків.

Судом уже неодноразово констатовано про наявність низки фактів триваючого неналежного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим, починаючи з 28.10.2024. Однак обвинувачений належних висновків для себе не робив.

Судом раніше уже також накладено на обвинуваченого грошове стягнення за чергове поспіль не прибуття без поважних причин за викликом у судове засідання на 12.03.2025, після попередніх неодноразових неявок на раніше призначені дні (29.10.2024, 25.11.2024, 17.01.2025).

У подальшому, зважаючи на клопотання сторони захисту, допит свідків розпочато лише 03.11.2025, а у судовому засіданні оголошено перерву до узгодженої з усіма учасниками дати - 19.11.2025.

Надалі суд також не зміг допитати одного свідка, який щоразу з`являвся у судове засідання. При цьому, допит такого свідка так і не відбувся.

Допит свідка у судовому засіданні, призначеному на 19.11.2025 перервано, за черговим клопотанням сторони захисту оголошено перерву до узгодженої з усіма учасниками дати - 09.12.2025 (том 2 а.с. 189-193).

Допит свідка у судовому засіданні, призначеному на 09.12.2025 знову не відбувся за неявки обвинуваченого. Узгоджено дату наступного судового засідання - 06.01.2026 (том 2 а.с. 201-202).

У судовому засіданні, 06.01.2026 стороною захисту до початку допиту свідка заявлено чергове клопотання про перерву у судовому засіданні. Указане клопотання, як і низку аналогічних попередніх, вчергове задоволено. Допит свідка вчергове не розпочато. Узгоджено дату наступного судового засідання - 20.01.2026. Разом із цим, у присутності обвинуваченого та його захисника, зважаючи на те, що участь обвинуваченого ОСОБА_6 у режимі відеоконференції, дозволена судом для забезпечення оперативності судового розгляду та сприяння у реалізації його прав, мала протилежний наслідок у цьому кримінальному провадженні та використовувалась стороною захисту з метою затягування судового розгляду, зобов`язано обвинуваченого прибути до зали суду у м. Львові, у судове засідання призначене на 09 год. 00 хв. 20.01.2026 (м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 69, кабінет № 304). Роз`яснено необхідність виконання обов`язків обвинуваченим щодо явки до суду (том 2 а.с. 222).

Також у судове засідання, призначене 20.01.2026 в чергове викликано того ж свідка ОСОБА_7 .

При цьому, у судовому засіданні, що відбулось 06.01.2026, обвинувачений жодним чином не вказав про неможливість прибуття до зали суду Франківського районного суду м. Львова у судове засідання на 20.01.2026, а відповідно не виконав свого обов`язку, передбаченого п.1 ч. 7 ст. 42 КПК України. При цьому, обвинувачений був обізнаний про черговий виклик того ж свідка на 20.01.2026.

Однак, у судове засідання, призначене на 20.01.2026 до зали суду у м. Львові обвинувачений все ж не з`явився, у зв`язку із цим оголошено перерву.

Надалі, 20.01.2026 від захисника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи повідомлення від 01.10.2025 №587/2012/24/20779/2025 11-кп/816/446/25, про час і місце судового засідання, призначеного Сумським апеляційним судом на 19.01.2026, тобто за один день, до 20.01.2026. Участь у зазначеному судовому засіданні, за доводами сторони захисту, позбавило його можливості прибути з м. Сум до м. Львова на судове засідання, призначене на 20.01.2026, зважаючи на значну віддаленість.

Пунктом п.1 ч. 7 ст. 42 КПК України, встановлено обов`язок обвинуваченого прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

Із сайту судової влади встановлено, що інформація про час і місце судового засідання, призначеного Сумським апеляційним судом на 19.01.2026 внесена 01.10.2025.

За наявності ознак тривалого зловживання правом з метою затягування судового розгляду справи № 461/5683/24, та з`ясування того, чи знав обвинувачений завчасно інформацію про час і місце судового засідання, призначеного на 19.01.2026 і не повідомив про це суд 06.01.2026, судом скеровано відповідний запит до Сумського апеляційного суду.

Даними Сумського апеляційного суду встановлено, що обвинувачений знав про час і місце проведення судового засідання 19.01.2026 ще з 07.10.2025, отримавши відповідне повідомлення від 01.10.2025 №587/2012/24/20779/2025 (том 2 а.с. 238, 247-249).

З огляду на триваючу, системну неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого, яка унеможливлювала виконання завдань кримінального провадження, 09.02.2026 постановлено ухвалу про надання дозволу на затримання з метою приводу.

Відтак, окрім реальності ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, найбільш істотним, що уже тривалий час перешкоджає кримінальному провадженню, є ризик, передбачений п. 4. ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним обов`язків, передбачених КПК України, а тому необхідним є застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.

Абзацом восьмим частини 4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на всю сукупність обставин, суд не вбачає підстав визначити розмір застави, оскільки така продовжить толерувати його неналежну процесуальну поведінку.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 176, 177, 178, 182, 183, 196, 197, 331 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Клопотання захисника та обвинуваченого залишити без задоволення.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Сумський слідчий ізолятор», терміном на 60 днів, тобто до 20.07.2026 включно, без можливості внесення застави.

Копію ухвали направити для виконання адміністрації ДУ «Сумський слідчий ізолятор» (08565090, yristsizo@gmail.com), вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Повний текст ухвали складено 25.05.2026.

Суддя: ОСОБА_1