Ухвала суду № 136776317, 25.05.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/4514/26

2/465/4204/26

У Х В А Л А

25.05.2026 м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О.І., розглянувши матеріали позовної заяви у справі:

позивач: Державне некомерційне товариство «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» (код ЄДРПОУ: 02010793, місцезнаходження: 79010, м.Львів, вул. Пекарська, буд 69),

відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

предмет позову: стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом Державного некомерційного товариства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 року цивільну справу №465/4514/26 передано для розгляду судді Франківського районного суду м. Львова Ванівському Ю.М.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.05.2026 року задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Ванівського Ю. М. про самовідвід у розгляді справи №465/4514/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 року матеріали справи передано у провадження судді Гулієвій М. І.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 19.05.2026 року задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Гулієвої М.І. про самовідвід у розгляді справи №465/4514/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 року матеріали справи передано у провадження судді Баран О.І.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи №465/4514/26, представником позивача є ОСОБА_2 , яка з вересня 2013 року по 07.01.2025 року працювала у Франківському районному суді м. Львова.

Указане може свідчити про наявність потенційного конфлікту інтересів та викликати сумнів в неупередженості або об`єктивності головуючого у справі судді.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч.1 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 даного Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно до ст. 39 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Порядок розгляду питання про самовідвід регламентований положеннями частин першої та другої ст. 40 ЦПК України, якими визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє самовідвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Питання про самовідвід вирішується без повідомлення учасників справи на підставі вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України.

Згідно зі ст. 15 Кодексу суддівської етики суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід.

Головна мета відводу гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи, а мета самовідводу запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною.

У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зі сталої судової практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ, Суд) можна виснувати, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) належить визначати окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції" (Morel v. France)); параграф 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії" (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії" (Luka v. Romania)), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland)); параграф 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Ки проти Фінляндії" (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалеф проти Мальти" (Micallef v. Malta).

У рішенні від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" ЄСПЛ, з посиланням на свою усталену практику підкреслив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (параграф 49).

Стосовно об`єктивного критерію цей Суд зазначив, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (параграф 52).

ЄСПЛ у цій справі дійшов висновку, що мала місце небезсторонність суду за об`єктивним критерієм, з огляду на що зазначив, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться".

Незважаючи на відсутність особистої упередженості, тобто суб`єктивного критерію, суддя, керуючись положеннями п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, дійшов висновку про необхідність заявити самовідвід з метою уникнення будь-яких сумнівів учасників справи у неупередженості судді за об`єктивним критерієм у цивільній справі № 465/4514/26.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 36, 39, 40, 247 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Задовольнити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Баран О.І.. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/4514/26 за позовною заявою Державного некомерційного товариства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Матеріали справи № 465/4514/26 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Баран О.І.