Рішення № 136774662, 25.05.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7125/24

Номер провадження 2/404/1975/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропи вницького

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Котової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління комунальної власності Кропивницької міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 та зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 . На обгрунтування позову зазначив, що Кропивницький апеляційний суд від 10.01.2023 у справі №404/348/20 за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кропивницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КП «Правник», приватний нотаріус Зубко О. П. про визнання недійсним та скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло та визнання недійсним договору дарування виніс постанову, якою визнав незаконним та скасував рішення органу приватизації Міської ради міста Кропивницького №52397 від 14.08.2019 щодо приватизації на ім`я ОСОБА_2 спірної квартири; визнав недійсним та скасував свідоцтво про право власності від 14.08.2019, видане Міською радою міста Кропивницького на ім`я ОСОБА_2 на вищевказану квартиру; визнав недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 21.12.2019 року, зареєстрований у реєстрі за номером 3998, посвідчений приватним нотаріусом Зубко О.П. Апеляційною інстанцію встановлено, що приватизація спірної квартири проведена з порушенням вимог частини другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пункту 5 Положення, на підставі скасованого судового рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що має наслідком визнання приватизації, здійсненої органом приватизації 14.08.2019, незаконною. І як наслідок відновлено право позивача щодо права користування квартирою. Однак відповідачами чиняться перешкоди щодо можливості вільного доступу позивачадо житла та проживання в ньому, а тому звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с.30).

Представником відповідача ОСОБА_2 , адвокатом Іващенко І.Ю. подано до суду заяву (вх. № 16992 від 29.04.2025 року) про застосування строку позовної давності, оскільки загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (а.с. 96).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.104).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 11 листопада 2025 року у задоволенні заяв відповідачів та представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Іващенка І.Ю. (вх. № 45788 від 10.11.2025 року, вх. № 45848 від 10.11.2025 року), про зупинення провадження у справі, відмовлено (а.с. 135).

Крім того, позивачем подано до суду заяву (вх. № 48991 від 27.11.2025 року), в якій вказує, що у даній справі подано заяву про застосування строків позовної давності. На підтвердження обставин справи позивачем надано заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що 13.05.2024 о 13.55 разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 прийшли в квартиру АДРЕСА_1 для врегулювання житлового конфлікту, який виражається в тому, що проживаючі в цій квартирі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не пускають ОСОБА_1 для проживання у квартирі АДРЕСА_1 . На вимогу ОСОБА_1 надати доступ для проживання у квартири АДРЕСА_1 такими особами йому було категорично відмовлено. Також позивачем надано вимоги від 27.02.2025 вручені відповідачам про негайне надання доступу для проживання у квартири АДРЕСА_1 та негайне надання ключів від вхідних дверей до цієї квартири. Враховуючи викладене, у даній справі позивач посилається на обставини щодо перешкод у користуванні спірною квартирою у травні 2024 та під час розгляду справи у суді в лютому 2025. За таких обставин, порушення прав позивача є триваючим, підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності відсутні (а.с. 139-14141).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 02 грудня 2025 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Іващенка І.Ю. на підставі частини третьої статті 53 Цивільного процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Управління комунальної власності Кропивницької міської ради. (а.с. 168).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 04 травня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, повернуто заявнику (а.с. 205-206).

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовні заяві

Відповідачі в судовому засіданні заперечували проти позову та просили застосувати строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 з 20.10.2004 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 5).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 387689898 від 22.07.2024 року відомості про права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні (а.с. 6).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 червня 2022 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення органу приватизації Міської ради м. Кропивницького № 52397 від 14 серпня 2019 року щодо приватизації на ім`я ОСОБА_2 квартири, розташованої по АДРЕСА_2 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності від 14 серпня 2019 року, видане Міською радою м. Кропивницького на ім`я ОСОБА_2 на квартиру, розташовану по АДРЕСА_2 . Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 21 грудня 2019 року, зареєстрований у реєстрі за номером 3998, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.П. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Кропивницької міської ради (м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, буд.41) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 1401 (одній тисячі чотириста одній) грн 33 коп з кожного (а.с. 8-17).

ОСОБА_1 звертався 27.02.2025 року з письмовою вимогою до ОСОБА_4 про врегулювання спору мирним шляхом, зокрема просив негайно надати доступ для проживання у квартирі АДРЕСА_3 та негайно надати ключі від вхідних дверей до цієї квартири (а.с. 71-73).

Також, ОСОБА_1 звертався 27.02.2025 року з письмовою вимогою до ОСОБА_2 про врегулювання спору мирним шляхом, а саме просив негайно надати доступ для проживання у квартирі АДРЕСА_3 та негайно надати ключі від вхідних дверей до цієї квартири (а.с. 74-78).

Під час розгляду справи обговорювалось можливість вселення у спірну квартиру позивача, однак відповідачі залишали надання такої можливості без реагування.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У цій справі спір виник щодо вселення в квартиру члена сім`ї власника квартири та зобов`язання не чинити йому перешкоди у користуванні квартирою.

Статтею 9 Житлового кодексу України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції кожній особі крім інших прав гарантовано право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання насамперед має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві. Державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, визначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом. Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine).

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (рішення ЄСПЛ у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria).

Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення ЄСПЛ від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom).

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому відповідачі подали заяву про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Водночас, суд вважає, що про порушення свого права позивач дізнався після встановлення судовими рішеннями його права на користування спірною квартирою та неможливістю його вселитися в квартиру через перешкоди, які чиняться йому відповідачами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом статей 268, Цивільного кодексу України позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном, оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення, а тому позов з таким способом захисту може бути пред`явлений у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення прав киристувача.

Відтак, суд вважає заяву відповідачів про застосування строку позовною давності безпідставною та також, що не заслуговує на увагу.

Отже, матеріалами справи доведено, що позивач зареєстрований у спірній квартирі, однак внаслідок непорозумінь з відповідачами позивачу заборонено проживати у квартирі та користуватися нею, що в свою чергу відповідачами не спростовано, а відтак позовні вимоги є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, щодо позовної вимоги, про зобов`язання відповідачів надати позивачеві, ключі від вхідних дверей квартири за адресою: АДРЕСА_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року справа № 925/642/19 провадження № 12-52гс20 висловлена наступна правова позиція. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)). Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовілносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про надання ключів від вхідних дверей є неефективним способом захисту, який не спрямований на усунення порушень прав позивача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статями 16, 321, 355, 368, 391 Цивільного кодексу України, статтями 4, 7, 10, 11, 76-81, 141, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні майном, задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 , у квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

В задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надати ОСОБА_1 , ключі від вхідних дверей квартири за адресою: АДРЕСА_2 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 484,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 484,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління комунальної власності Кропивницької міської ради; місцезнаходження: 25006, місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок № 41, код ЄДРПОУ 37623993.

Повний текст рішення суду складено 25.05.2026 року.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка