Рішення № 136773426, 22.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026м. ДніпроСправа № 904/990/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфрейт" (Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе)

до Фізичної особи-підприємця Горщарука Артура Владиславовича (Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, смт Іларіонове)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діфрейт" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Горщарука Артура Владиславовича про стягнення заборгованості в загальному розмірі 75763,79грн, з якої: 61407,60грн основного боргу, 6140,76грн штрафу, 6362,84грн пені, 615,76грн трьох відсотків річних, 1236,83грн інфляційних втрат. Також просить здійснити нарахування пені до дня фактичного виконання зобов`язання. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором транспортного експедирування №НН1313 від 16.07.2025 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги з перевезення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфрейт" залишено без руху на підставі статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

19.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої надано якісні копії додатків до позовної заяви, належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити наступне.

Господарським судом направлялася ухвала суду від 23.03.2026 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 23.03.2026 був повернутий працівниками поштового зв`язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 47, 48 том 1).

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 28.04.2026, оскільки 13.04.2026 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов`язано надати відповідача відзив на позов.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.

Станом на 22.05.2026 відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

16.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діфрейт" (далі позивач, експедитор чи виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Горщаруком Артуром Владиславовичем (далі відповідач, клієнт) був укладений договір транспортного експедирування №НН1313 (далі договір)

Відповідно до пункту 1.1 договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта власними та залученими силами здійснити або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, що безпосередньо пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу:

1.1.1. Послуги міжнародного перевезення вантажу морським транспортом (код ДКПП 50.20 Послуги морського та каботажного вантажного транспорту та/або код ДКПП 52.29. Послуги допоміжні щодо транспортування, інші);

1.1.2. Послуги зберігання вантажу в порту (Код ДКПП 52.10 Послуги щодо складування та зберігання та/або код ДКПП 52.29. Послуги допоміжні щодо транспортування, інші);

1.1.3. Транспортне обробляння контейнерів у порту (Код ДПКК 52.24 Послуги щодо транспортного обробляння вантажів та/або код ДКПП 52.29. Послуги допоміжні щодо транспортування, інші);

1.1.4. Інші послуги для забезпечення морського перевезення (Код ДПКК 52.22 Послуги, суміжні з водним перевезенням та/або код ДКПП 52.29. Послуги допоміжні щодо транспортування, інші);

1.1.5. Послуги міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом (код ДКПП 52.29. - Послуги допоміжні щодо транспортування інші та/або Код ДПКК 49.41 Перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами);

1.1.6. Послуги міжнародного перевезення вантажу повітряного транспортом (код ДПКК 51.21 Послуги вантажного повітряного транспорту);

1.1.7. Інші послуги для забезпечення перевезення повітряним транспортом (код ДПКК 52.23 Послуги, суміжні з повітряним перевезенням);

1.1.8. Транспортне обробляння вантажу в аеропортах (код ДПКК 52.24 Послуги щодо транспортного обробляння вантажів);

1.1.9. Послуги експедирування (код ДКПП 52.29. Послуги допоміжні щодо транспортування, інші);

1.1.10. Інші послуги за погодженням Сторін (міжнародні та/або в межах митної території України) тут та надалі іменується - «Послуги», що узгоджуються Сторонами у Заявці.

Згідно з пунктом 3.1 договору заявки на виконання транспортно-експедиційних послуг надається клієнтом не пізніше, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження / прийому (у випадку експедирування залізничним транспортом за 14 (чотирнадцять) календарних днів), із зазначенням повного переліку транспортно-експедиційних послуг, які Клієнт замовляє у експедитора.

Послуги експедитора, а також витрати, збори та інші платежі, здійснені експедитором на користь клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, сплачуються клієнтом в день вивантаження вантажу клієнта, але в будь-якому разі не пізніше 3 (трьох) банківських днів, з моменту виставлення рахунку-фактури, якщо інше не обумовлено в заявці клієнта, прийнятої для виконання експедитором (пункт 7.1.1 договору).

Вартість послуг експедитора оплачується клієнтом шляхом перерахунку грошей на поточний рахунок експедитора. Валютою платежу за даним договором є гривня (пункт 7.1.2 договору). Рахунок вважається сплаченим при зарахуванні коштів на поточний рахунок експедитора.

Банківські витрати по перерахуванню коштів несе сторона, що здійснює платіж (пункт 7.1.3 договору).

Відповідно до пункту 7.1.8 договору за прострочення оплати рахунку експедитора, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочення. За прострочення оплати рахунку експедитора більш ніж на 14 (чотирнадцять) календарних днів, клієнт сплачує експедитору штраф у розмірі 10% від суми відповідного рахунку.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те представниками сторін, скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (при наявності) та діє до 31.12.2025. Якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну дії договору не повідомляє у письмовій формі іншу сторону про намір розірвати договір, строк його дії буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

20.07.2025 між сторонами підписана заявка на перевезення №1, в якій сторони узгодили умови перевезення (а.с. 12, 52 том 1).

03.07.2023 на виконання вказаної заявки позивачем надані послуги відповідачу з організації та надання транспортно-експедиційних послуг, що безпосередньо пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів відповідача.

Зазначене підтверджується транспортними документами, зокрема коносаментами №QD250801355 та №QD250801355A, а також CMR №529-125 та CMR №529-7 (а.с. 5-6, 13-14 том 1).

Позивачем було надано відповідачу рахунок №201 від 24.10.2025 на суму 6140,76грн та рахунок №202 від 24.10.2025 на суму 55266,84 грн (а.с. 15, 16 том 1).

Як зазначає позивач, відповідач за надані послуги з перевезення не розрахувався у зв`язку із чим, у нього виникла заборгованість у сумі 61407,60грн, яку позивач і просить стягнути, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо виконання позивачем послуг з транспортного перевезення за укладеним із відповідачем договором та щодо виконання/невиконання останнім своїх договірних зобов`язань з їх оплати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором перевезення вантажу.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом частини першої статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною першою статті 919 цього Кодексу передбачено, що доставка вантажу до пункту призначення здійснюється перевізником у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків у розумний строк.

Відповідно до частин першої, другої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач факту надання йому позивачем послуг не заперечив та не спростував, доказів належного виконання зобов`язань в частині оплати вартості отриманих послуг суду не надав.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цієї послуги.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 7.1.1 договору та у заявці на перевезення порядок розрахунків за надані послуги з перевезення, приймаючи до уваги їх надання позивачем, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 61407,60грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% відсотків від суми невиконаного зобов`язання у сумі 6140,76грн, інфляційні втрати - 1236,83грн за загальний період з 01.11.2025 по 02.03.2026, три відсотки річних - 615,76грн за загальний період з 01.11.2025 по 02.03.2026 та пеню - 6362,84грн за загальний період з 01.11.2025 по 02.03.2026.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.1.8 договору за прострочення оплати рахунку експедитора, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочення. За прострочення оплати рахунку експедитора більш ніж на 14 (чотирнадцять) календарних днів, клієнт сплачує експедитору штраф у розмірі 10% від суми відповідного рахунку.

Заявлена позивачем пеня розрахована в загальній сумі 6362,84грн за загальний період з 01.11.2025 по 02.03.2026 та штраф у розмірі 10% у сумі 6140,76грн.

Перевіркою здійсненого судом перерахунку пені та штрафу, судом порушень не встановлено, відповідачем розрахунок не спростований.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних судом встановлено, що він виконаний невірно. За перерахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем, однак, враховуючи межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 1236,83грн та три відсотки річних у розмірі 615,76грн.

Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 75763,79грн, з якої: 61407,60грн основного боргу, 6140,76грн штрафу, 6362,84грн пені, 615,76грн трьох відсотків річних, 1236,83грн інфляційних втрат.

Частиною десятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про зазначення в рішенні про нарахування пені з 03.03.2026 до моменту виконання рішення, оскільки розрахунок пені у позовній заяві здійснений по 02.03.2026.

Суд зазначає, що органу (особі), який проводитиме примусове виконання цього рішення необхідно буде здійснювати нарахування пені на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 03.03.2026 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: СОБ*подвійна облікова ставка НБУ/КДР*КДП/100 = сума пені, де СОБ - сума основного боргу, подвійна облікова ставка НБУ, КДР - кількість днів у році, КДП - кількість днів прострочення.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 2662,40грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфрейт" до Фізичної особи-підприємця Горщарука Артура Владиславовича про стягнення заборгованості в загальному розмірі 75763,79грн, з якої: 61407,60грн основного боргу, 6140,76грн штрафу, 6362,84грн пені, 615,76грн трьох відсотків річних, 1236,83грн інфляційних втрат задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Горщарука Артура Владиславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфрейт" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 4, оф. 309, ідентифікаційний код 44384970) 61407,60грн - основного боргу, 6140,76грн - штрафу, 6362,84грн - пені, 615,76грн - трьох відсотків річних, 1236,83грн - інфляційних втрат та 2662,40грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування та стягнення пені на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 03.03.2026 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: СОБ*подвійна облікова ставка НБУ/КДР*КДП/100 = сума пені, де СОБ - сума основного боргу, подвійна облікова ставка НБУ, КДР - кількість днів у році, КДП - кількість днів прострочення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 22.05.2026.

Суддя В.О. Татарчук