Ухвала суду № 136771541, 22.05.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/3667/25

Провадження № 2-з/756/61/26

У Х В А Л А

про застосування заходів забезпечення позову

22 травня 2026 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Примак-Березовська О.С. розглянула заяву представника позивача ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «СТОП КОРУПЦІЇ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОП КОРУПЦІЇ ТБ», ГО «СТОПКОР» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, зобов`язання видалити інформацію, -

в с т а н о в и л а :

У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває зазначена цивільна справа.

Представник позивача звернулась до суду із заявою про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони Громадській організації «СТОПКОР» (далі - ГО «СТОПКОР», «Громадська організація») вчиняти дії щодо передачі доменного імені stopcor.org іншій особі, вчиняти дії щодо передачі веб-сайту https://www.stopcor.org/, на якому розміщений Інформаційний портал «СТОПКОР» іншій особі, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Крім того, просила заборонити ОСОБА_3 , як керівнику ГО «СТОПКОР» вчиняти дії щодо передачі доменного імені stopcor.org іншій особі від свого імені та від імені громадської організації до набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування заяви зазначила, що ГО «СТОПКОР» наводить суперечливі твердження щодо того, хто є реєстрантом доменного імені, а оновлення інформації у базі даних реєстратора WHOIS може свідчити про можливість вчинення, як громадською організацією, так і її керівником, дій щодо передачі доменного імені іншій особі, що значним чином ускладнить розгляд справи чи унеможливить виконання прийнятого судом рішення, у разі задоволення вимог позивача.

Дослідивши матеріали заяви, суд зазначає таке.

Позивач звернувся до відповідача із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, зобов`язання видалити інформацію.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у ГО «СТОПКОР». На виконання ухвали суду від громадської організації надійшли витребувані відомості.

Представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про залучення ГО «СТОПКОР» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, а представник просив залучити вказану громадську організацію в якості співвіповідача.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 травня 2026 року ГО «СТОПКОР» залучено в якості співвідповідача.

Згідно з частиною 2 статті 149 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 2 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пунктів 4, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог. Недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18).

При цьому суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій відповідачу, суд має дотримуватись розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача та особи, яка не є учасником справи, з огляду на заявлені в позовній заяві вимоги.

Зі змісту позовної заяви, вбачається, що суть спору сторін зводить до захисту немайнового права - честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, зобов`язання видалити інформацію.

У заяві про забезпечення позову, представник позивача зазначає, що ГО «СТОПКОР» є власником веб-сайту https://www.stopcor.org/, а ОСОБА_3 є керівником ГО «СТОПКОР». У зв`язку з чим, у сторони позивача є припущення, що такі особи можуть вчиняти дії для передачі доменного імені та веб-сайту іншим особам з метою створення технічної неможливості виконання майбутнього рішення суду та порушення розумних строків розгляду справи.

Відповідно до пункту 5 частини 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема об`єктів авторського права та/або суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту та/або облікового запису власника такого веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу в мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики та/або числової адреси за Інтернет-протоколом.

Пунктом 15 частини 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу.

Враховуючи те, що судом не встановлено на даній стадії розгляду справи, що співвідповідач ГО «СТОПКОР» є власником веб-сайту https://www.stopcor.org/, у суду відсутні допустимі і належні докази для застосування вказаних заходів забезпечення позову.

Щодо наданої представником позивача роздруківки з бази даних WHOIS, слід зазначити, що з такої вбачається, що реєстратором доменного імені stopcor.org є ТОВ GoDaddy.com, дата створення 2 лютого 2016 року. Однак, будь-яких відомостей про керівництво або належність на праві власності будь-якій особі, така роздруківка не містить.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача не релевантні із заходом забезпечення позову, шляхом заборони організації вчиняти дії щодо передачі доменного імені або веб-сайту, так як статус ГО «СТОПКОР», як власника веб-сайту https://www.stopcor.org/, на даній стадії розгляду справи не встановлено.

Стосовно вимоги заявника про заборону ОСОБА_3 , як керівнику ГО «СТОПКОР» вчиняти дії щодо передачі доменного імені stopcor.org іншій особі від свого імені та від імені громадської організації до набрання рішенням суду законної сили, суд зауважує таке.

Верховний Суд у постанові № 916/3668/25 від 15 січня 2026 року дійшов висновку, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Такі заходи не повинні блокувати господарську діяльність юридичної особи, порушувати права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовувати обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Беручи до уваги, що ОСОБА_3 станом на дату розгляду, не має процесуального статусу у даній справі, суд зазначає, що заява про застосування заходів забезпечення не містить доказів щодо спроб передачі нею доменного імені або веб-сайту.

Відповідно до доводів сторони позивача, ОСОБА_3 може бути керівником ГО «СТОПКОР», однак на день розгляду заяви, такий факт судом не встановлено та доказів на підтвердження суду не надано.

Отже, такі твердження є припущенням сторони позивача.

Вирішуючи питання про співмірність позовних вимог із вказаними заходами забезпечення позову, суд вважає непропорційним таке втручання у права та інтереси особи, яка не має процесуального статусу у справі, а також суд не вбачає існування реального ризику ускладнення вирішення спору між сторонами без вживання таких заходів забезпечення.

Посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, суд відхиляє і вважає необґрунтованими.

Зі змісту поданої заяви судом не встановлено реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а відповідні доводи представника позивача, якими мотивовано заяву про забезпечення позову, ґрунтуються лише на її припущеннях.

Суд зауважує, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору. Натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Суд звертає увагу, що предметом даного спору не є визнання права власності на веб-сайт за певною особою, а є захист немайнових прав позивача, порушених внаслідок розповсюдження недостовірної інформації.

За таких обставин суд не вбачає підстав для її задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150, 260 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и л а :

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Київського апеляційного суду.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА