Ухвала суду № 136771062, 22.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5537/26

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

22 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати перерахованої пенсії позивачу з 01.03.2026 двома частинами та не у повному розмірі;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2026 виплату пенсії позивачу у повному розмірі, без розбивки на частини, відповідно виконаного перерахунку пенсії станом на 01.03.2026, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою судді від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування клопотання посилається на те, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі №380/22627/25, а спірні правовідносини перейшли до стадії виконання судового рішення. Зазначає, що позивач фактично оскаржує виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а правомірність дій, вчинених на виконання такого рішення, перевіряється в порядку ст.383 цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними. Підстава позову це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Предметом спору у справі №380/22627/25, рішення в якій набрало законної сили 24.01.2026, були дії відповідача щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії з 90% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення та обмеження розміру пенсії максимальним розміром. Натомість предметом спору у справі, що розглядається, є дії відповідача щодо виплати перерахованої на виконання судового рішення пенсії з 01.03.2026 двома частинами та не у повному розмірі, вчинені із застосуванням Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821. Ці дії мали місце після ухвалення рішення у справі №380/22627/25, у зв`язку з його виконанням, і у тій справі по суті не вирішувалися. Таким чином, підстави цих позовів не є тотожними, а тому передбачені п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач має звертатися із заявою про вжиття заходів судового контролю в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з новим позовом. Норма ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення виконання саме того судового рішення, яке ухвалено на користь особи, і застосовується у разі його невиконання. Питання правомірності дій відповідача щодо виплати пенсії з 01.03.2026 частинами та не у повному розмірі у справі №380/22627/25 по суті не вирішувалося, а отже перебуває поза межами судового контролю за виконанням рішення у тій справі і не може бути вирішене шляхом подання заяви в порядку ст.383 цього Кодексу.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 22.06.2022 у справі №540/2316/21, в якій Суд дійшов висновку, що питання оскарження правомірності дій органу Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії, які не вирішувалися по суті попереднім рішенням суду, перебуває поза судовим контролем за виконанням такого рішення та не може бути вирішене у спосіб подання заяви в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, а особа має право звернутися до суду шляхом пред`явлення нового позову.

Висновки ж Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справах №522/1828/17 і №522/1826/17, на які посилається відповідач, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже вони стосуються неможливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, тоді як у цій справі предметом перевірки є самостійні дії відповідача щодо порядку та повноти виплати пенсії, вчинені на підставі окремого підзаконного акта.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.238, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Ланкевич А.З.