Рішення № 136769978, 22.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/29875/24

Провадження №2/760/8167/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

«13» травня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

за участю секретаря судового засідання Бережної С.П., Бебешка Д. С., Верганівського Б.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2024 року до Солом`янського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява обґрунтована наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим - ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 Василенка) в м. Київ. Спадкодавець заповіт за життя не складав, що підтверджується відомостями зі Спадкового Реєстру. Оскільки дітей у спадкодавця не було, спадкоємців за законом першої черги немає. Дружина спадкодавця (його мати) та його батьки померли ще за його життя. Спадкоємцями після його смерті є позивач та відповідач, який є племінником спадкодавця по лінії своєї матері: ОСОБА_5 - рідної сестри спадкодавця, яка також померла ще до смерті спадкодавця. Вказані обставини можуть бути підтверджені Свідоцтвом про народження відповідача, Свідоцтвом про народження та Свідоцтвом про смерть його матері. Після смерті спадкодавця позивач прийняв спадщину і в встановлений законом строк подав до нотаріальної контори відповідну заяву про це. А також і фактично прийняв спадщину, оскільки до та на момент смерті спадкодавця був зареєстрований та постійно, з 1989 року (тобто 23 роки) проживав разом із спадкодавцем однією сім`єю в зазначеній вище квартирі. Вказані обставини підтверджуються копією його паспорту, в якому наявний запис про його зареєстроване постійне місце проживання в квартирі АДРЕСА_2 . Позивач також вступив в фактично управління та володіння спадковим майном, оскільки фактично прийняв і володів рухомим майном спадкодавця, зокрема його особистими та іншими, в т.ч. побутовими речами, одягом, взуттям, нагородами тощо, що залишилася після його смерті в вказаній вище квартирі. Спадкоємець був другим чоловіком її матері - ОСОБА_6 (своє дівоче прізвище вона не змінювала як в першому шлюбі з його біологічним батьком - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ще до його народження, так і в другому шлюбі вже із спадкодавцем), з якою вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з 28 липня 1979 року. З його ще дитинства, відповідно вони усі разом і проживали в зазначеній квартирі як одна сім`я. ІНФОРМАЦІЯ_3 його матір померла. Після її смерті позивач залишився проживати так само однієї сім`єю разом з вітчимом (спадкодавцем) в зазначеній квартирі, якого позивач завжди вважав батьком. Зазначена квартира, яка є спадковим майном, була ще в 2004 році приватизована нею та спадкодавцем в рівних долях, що і підтверджує Свідоцтво про право на житло, видане 14 грудня 2004 року Відділом приватизації державного житла Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації за реєстр. № 33517. Звертав увагу суду, що в вказаному Свідоцтві прямо вказано, що зазначена квартира дійсно належить його іншому батькові (вітчиму) та йому, як члену його сім`ї. Вони дійсно увесь час жили з ним та були однієї сім`єю. Він замінив йому батька. І він й називав його батьком, бо він з дитинства виховував його. У них були тісні з ним сімейні стосунки, як між рідною дитиною та рідним батьком. І вони зберігались і після смерті його матері, чого вона власне і хотіла. І саме про це і просила їх, коли вже хворіла. У них все було, як в звичайній сім`ї. Батько - його вітчим, звісно був головою, а він у всьому йому допомагав. Він отримував невеличку пенсію. Відповідно, оскільки він працював, він також і забезпечував разом з ним усі витрати для забезпечення їх з ним спільного проживання. Вони не тільки проживали з ним разом, а й вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом облаштовували житло, робили в ньому ремонт, здійснювали спільні витрати на придбання майна в інтересах сім`ї. Зокрема придбавали за спільні кошти необхідні меблі та побутову техніку, здійснювали покупки та несли спільні витрати по утриманню квартири, сплачували комунальні послуги. Проживання в одній квартирі безумовно потребує ведення домашнього господарства. Він разом з ним і займався цим. Під час їх спільного сімейного проживання, після вже смерті його матері в 2004 році, на ньому вже було прибирання у квартирі, закупівля та доставка продуктів та речей побуту, побутової хімії, прання речей, тощо. А він, оскільки у нього для цього було більш часу, займався приготуванням їжі, перевіркою показань лічильників, укладанням договорів з комунальними службам, тощо. Зокрема ним, за його на то згодою, як іншого співвласника та члена його сім`ї було укладено Договір про участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території. Тобто він робив те, що він і міг робити. Позивач в свою чергу разом з ним оплачував комунальні послуги та допомагав йому у всьому. Зокрема укладав також договори про прибирання у квартирі, оскільки чоловікам, на відміну від жінок, це дається завжди чомусь важче. Питання ремонту квартири вони вирішували спільно. На ньому було постачання для цього матеріалів, а він контролював ті роботи, які вони не могли самі виконати, коли наймали для їх виконання фахівців, які і можуть підтвердити це у суді, як свідки. Позивач так саме також шукав виконавців та також укладав з ними договори на виконання ремонтних робіт. Звісно усе це потребувало коштів, які вони і витрачали разом. Бюджет у них з ним був спільний. Вони не ділили гроші між собою. А витрачали його пенсію та те, що позивач заробляв разом за взаємною на то згодою на потреби їх сім`ї. Між ними дійсно існували саме сімейні відносини, як між батьком та сином. Вони постійно спілкувалися з ним, він надавав йому поради та настанови, іноді сварив, як батько, за його помилки. При цьому будь-яких серйозних непорозумінь між ними не було. Проте була повага та інтерес життям та проблемами один одного. Ні позивач, ні він ніколи не пропускали і завжди вітали один одного з днем народження, а також зі святами, тощо. Ст. 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Між ними і існували такі відносини. У п. 6 рішення від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п. Усі зазначені умови є наявними та існують в даному конкретному випадку. Продовж їх спільного проживання вітчим мав хронічні захворювання. Вказані обставини та наявність у нього хвороб і проходження лікування підтверджуються, зокрема записами в його медичних картках. Медична документація містить записи про те, що він дійсно мав хронічні захворювання. І коли вже він захворів більш серйозно, він вже не міг самостійно забезпечувати умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. Позивач і допомагав звісно йому в лікуванні. Відвідував разом з ним лікарів, купував йому ліки та забезпечував прийом їх ним, бо він не дуже любив лікуватися. Але ж вік та стан його здоров`я безумовно впливали. Загострення хронічних хвороб призвели у подальшому до його безпорадного стану. Він вже не міг вільно пересуватися і після чергового падіння та перелому ноги він не міг повноцінно за собою доглядати. На жаль, це вплинуло на нього. Самостійно забезпечувати свої життєві потреби йому було все важче і важче. У подальшому він вже був неспроможним самостійно забезпечувати це та потребував стороннього догляду, допомоги і піклування, яку позивач і надавав йому впродовж усього часу - до самої його смерті. Так як позивач працював і не міг постійно з ним знаходитися, останній вирішував питання, зокрема харчування, шляхом укладання договору про постачання йому готової їжі. У подальшому вже цього було замало і позивач найняв йому ще доглядальницю, з якою уклав також відповідний договір про це. Відповідно саме позивач, як член його сім`ї, займався та надавав йому всю необхідну допомогу. Забезпечував його догляд вдома, купляв ліки, відвозив та супроводжував його на прийомах до лікарів. Відповідач участі у цьому не приймав. Лише позивач опікувався ним матеріально, забезпечував всім необхідним, здійснював догляд за ним та утриманням житла, в якому вони спільно і проживали. Крім викладеного зазначав, що ще за життя вітчим хотів подарувати йому належну йому 1/2 частку вказаної вище квартири. Він навіть звертався за отриманням для цього документів. Зокрема, отримав Довідку про показники об`єкта нерухомого майна, замовляв новий технічний паспорт. Таким чином, усе наведене вище свідчать про наявність у нього зі спадкодавцем відносин притаманних саме одній сім`ї, в т.ч. про ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільне харчування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Вказані обставини у їх сукупності підтверджують факт його проживання зі спадкодавцем однією сім`єю протягом більш ніж 5 років до дня його смерті. Ці ж самі обставини наявності у них сімейних відносин додатково також підтверджуються і спільними фото з місць відпочинку та спільних свят. Окремо ними підтверджуються і обставини, в т.ч. і місця його поховання та присутності відповідача при цьому. Після смерті вітчима саме позивач займався його похованням. Позивач, як його фактично син, здійснив усі необхідні дії щодо його належного поховання. Як він цього і бажав та просив його саме про це - він похований у своєму рідному селі Ягнятин, де він і народився біля своєї рідної сестри ОСОБА_5 - матері відповідача. При цьому відповідач разом зі своїми родичами був присутній при похованні спадкодавця та відповідно був обізнаний про його смерть. Позивач забезпечував вирішення усіх питань, пов`язаних з оформленням смерті спадкодавця. Отримав Свідоцтво про його смерть, забезпечив транспортування його тіла за 153 км від Києва, ніс усі втрати пов`язані з цим та його погребінням. Відповідно до норм ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Вказані умови й є наявними в даному випадку. Позивач дійсно майже 23 роки до часу відкриття спадщини проживав зі спадкодавцем однією сім`єю. А відтак і є спадкоємцем, який має право на спадщину. Нормами ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України також встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї. Позивач від спадщини не відмовлявся і протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї, а навпаки вчинив усі необхідні дії і по нині здійснює догляд за спадковим майном - спірною квартирою. Позивач увесь час постійно продовжує проживати в ній і здійснює догляд за спадковим майном та його утриманням, несе усі витрати по оплаті комунальних послуг, що підтверджується також відповідними рахунками і платіжними документами. У встановлений законом шестимісячний строк позивач подав до П`ятої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття ним спадщини після смерті вітчима. Відповідно до приписів закону визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Усе інше спадкове майно, в т.ч. особисті речі спадкодавця, його нагороди та побутові речі і речі домашнього вжитку відповідно також успадковані ним, оскільки позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Ощадні книжки спадкодавця за його рахунками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 також є наявними у нього. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини. Наведене узгоджується із позицією Верховного суду, що викладена у постанові № 305/235/17 від 25 березня 2020 року. Ним були вчинені усі дії, що і підтверджують прийняття ним спадщини, як спадкоємцем 4 черги. Саме за його заявою була відкрита спадкова справа. Саме йому, як спадкоємцю нотаріусом були видані відповідні запити в Київське БТІ та Солом`янську РДА. Відповідач такої заяви не подавав і в строк встановлений законом будь-яких дій щодо прийняття спадщини не вчиняв. Втім заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. Відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Тобто відповідач відмовився фактично від прийняття спадщини. Проте, всупереч цього, відповідач, як виявляється це лише зараз, вже не погоджується з цим та заперечує його право на спадщину, що і примушує його звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Оскільки відповідач після смерті спадкодавця у порядку й у строки, визначені законом, не прийняв спадщину - позивач має право на спадщину, як спадкоємець 4 черги. Проте на його звернення до нотаріуса, останнім було надано відповідь, що позивач має звернутися до суду та отримати відповідне рішення суду про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем та, враховуючи наявність спору, і про визнання права власності на спадкове майно. Вказане може бути підтверджено під час розгляду у суді. Будь-яким іншим шляхом встановити факт його постійного проживання разом із спадкодавцем однієї сім`єю більш ніж 5 років позивач не має можливості, оскільки вказане відбувається лише у судовому порядку. Так саме позивач не може і оформити своє право власності на спадкове майно, оскільки існують перешкоди для здійснення цього в нотаріальному порядку. Встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем однієї сім`єю більш ніж 5 років та, за вказаних вище обставин, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є належним способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку. Такий правовий висновок міститься зокрема і в Постанові Верховного суду у справі № 227/3750/19 від 22.09.2021 р. З врахуванням наведеного просив встановити факт постійного проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_4 ; визнати ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги після смерті спадкодавця - ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом спадкового майна після смерті спадкодавця - ОСОБА_4 .

21 листопада 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 25 листопада 2024 року.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на запит надійшла до суду 14 січня 2025 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 20 січня 2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 19 березня 2025 року.

25 лютого 2025 року від ОСОБА_3 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

19 березня 2025 року від представника позивача - адвоката Кондратова М.І. надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 19 березня 2025 року клопотання представника позивача - адвоката Кондратова М.І. про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно, - задоволено; витребувано у 5-ої Київській державній нотаріальній контори (Адреса: вулиця Машинобудівна, 8, Київ, 03058, код ЄДРПОУ -39023905, є наявним зареєстрований ел. кабінет в системі ЕСІТС, ел. адреса: 5kdnk@ukr.net, тел. 044 457 4020,0444578837) засвідчену належним чином копію спадкової справи за № 53070014 у Спадковому Реєстрі, яка була заведена після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 спадкодавця - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

14 травня 2025 року на виконання ухвали суду від 5-ої Київській державній нотаріальній контори надійшла копія спадкової справи.

23 червня 2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про заміну відповідача.

Ухвалою від 23 червня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Кондратова Миколи Івановича про заміну відповідача в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно, - задоволено; замінено первісного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача - Київську міську раду (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141).

28 липня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним. Як вбачається з матеріалів позовної заяви спадкодавець ОСОБА_4 при життя заповіту не склав. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України). У відповідності до пунктів 1, 3.1 листа від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 суду слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. В додатках до позовної заяви ОСОБА_2 і в тексті самої позовної заяви відсутні посилання на відмову нотаріусу у вчиненні нотаріальних дій, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Пунктом 9 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, судам роз`яснено, що при встановленні судами факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до дня смерті (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати положення статті 3 Сімейного кодексу України, відповідно до якої сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, а також те, що сім`я створюється на підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. У цьому випадку встановлення факту не зумовлює юридичних наслідків, тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99). Тобто, необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання Позивача разом зі спадкодавцем, і визнання його спадкоємцем четвертої черги за законом є доведеність факту спільного проживання однією сім`єю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків. Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що померлий ОСОБА_4 є його вітчимом, разом вони проживали в квартирі АДРЕСА_2 з 1989 по день смерті спадкодавця, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_4 . Як зазначає Позивач, квартира АДРЕСА_2 була приватизована в 2004 році Позивачем та померлим ОСОБА_4 по 1/2 на кожного. В своїй позовній заяві Позивач неодноразово наголошує на те, що фактично був сином для померлого, однак жодних документів, які б підтверджували факт усиновлення не надано. Єдиний спадкоємець за законом ОСОБА_3 відмовився від права на спадкове майно, про що зазначено в ухвалі Солом`янського районного суду міста Києва від 23.06.2025 у справі 760/29875/24 де Київську міську раду замінено на належного відповідача. Тобто спадкоємці за законом відсутні. Позивач зазначає, що вів спільне господарство з померлим ОСОБА_4 , додавши до позову безліч техпаспортів на побутову техніку, договори на проведення ремонту квартири, на клінінг квартири і т.д. Однак, звертає увагу, на той факт, що Позивач є одруженим, тобто має безпосередньо свою власну родину та всі вказані докази в позовній заяві стосуються фактично його та його дружини та доводять факт ведення спільного господарства та ведення спільного бюджету між ними, а не між Позивачем та померлим ОСОБА_4 . Позивач не надав жодного доказу сплати рахунків за комунальні послуги. Фото, які надав Позивач, не доводять факту спільного проживання. Позивач посилається на те, що померлий ОСОБА_4 був особою похилого віку та потребував стороннього догляду, тобто догляду Позивача. Однак, Позивач або померлий ОСОБА_4 не зверталися до соціальних служб з цього приводу. Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 542/1648/19 (Лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини). Звертав ще раз увагу Суду на той факт, що померлий ОСОБА_4 за свого життя не вчинив жодних дій щодо відчуження свого майна на користь Позивача. З врахуванням наведеного просив відмовити в задоволенні позовної заяви.

Ухвалою від 06 лютого 2026 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно, - закрито; призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача з`явилась, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні було допитано свідків, заявлених позивачем.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що він знайомий з ОСОБА_9 20 років, знає що той завжди (скільки його пам`ятає) жив зі своїм батьком на АДРЕСА_3 , жили вдвох. Все побутове приладдя у них було спільне, будь - якого поділу на окремі приміщення не було. ОСОБА_9 завжди купував продукти та інші необхідні речі. Після смерті батька його похованням займався ОСОБА_10 , знає, що перед смертю батько хворів, а ОСОБА_10 його доглядав. В побуті при спілкуванні завжди називали один одного сином та батьком, будь - яких конфліктів між ними не існувало.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила, що давно знайома з ОСОБА_9 , вони дружили сім`ями, ніколи не знала, що ОСОБА_4 не є рідним братом ОСОБА_9 , у них були сімейні відносини і вона вважала, що вони є батьком та сином. Вона працює старшою медичною сестрою, тож допомагала ОСОБА_10 доглядати батька. Вказала, що ОСОБА_10 з батьком проживали разом у квартирі по АДРЕСА_3 , разом святкували свята, у них все було спільне. ОСОБА_10 отримував заробітну плату, а його батько пенсію, у них був спільний бюджет.

Свідок ОСОБА_12 повідомила суду що знайомі 20 років з ОСОБА_13 , була здивована, що через стільки років виникло це питання з приводу його батька. ОСОБА_10 завжди проживав з батьком, не знала що він не рідний, оскільки у них були сімейні стосунки, як у батька з сином. Мати ОСОБА_10 померла ще до їх знайомства. У ОСОБА_9 та його батька все було спільне, вони разом все купляли необхідне для проживання. Коли батько захворів все оплачував ОСОБА_10 , похованням також займався він.

Свідок ОСОБА_14 повідомила суду, що вона є дружиною ОСОБА_2 , ніколи з ним не проживала з моменту одруження, після шлюбу вона з ним та його батьками зв`язків не підтримувала.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні вказав, що він є сином ОСОБА_2 , ніколи батько з ним не жив, він жив завжди з мамою, бабусею та дідусем. До 2018 року батько його не шукав, він ніколи нічого від нього не отримував, в 2018 році він сам його знайшов. З ким проживав батько йому не відомо, якось був у нього в гостях у Відрадному, адреси не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні повідомив, що з ОСОБА_2 він разом працював з 2004 року, був у нього в гостях, дружив з ним, знає що він проживав в квартирі за адресою АДРЕСА_4 , жив там з вітчимом. Також, вказав, що вітчим помер, коли точно він не пам`ятає, але це було тривалий час назвав. Вказав, що позивач і зараз проживає за тією самою адресою. Зазначив, що у ОСОБА_17 були добропорядні відносини з вітчимом, він його доглядав, але як його звал не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомив, що він знайомий з позивачем з дитинства; разом ходили на гурток, потім разом були в армії, після цього товаришували. ОСОБА_9 проживав за адресою: АДРЕСА_3 , 3 поверх, квартира трикімнатна, там ще проживали його мати та вітчим. ОСОБА_19 завжди називав батьком, стосунки у них були дружні, спокійні. Мати ОСОБА_17 померла давно, після її смерті ОСОБА_9 проживав разом з вітчимом. Всі питання у їх рідні вирішувались разом, бюджет був спільний. Вітчим помер давно, як саме йому не відомо. Його похованням займався ОСОБА_10 . На скільки йому відомо у позивача не було ні жінки, ні дітей.

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Відповідно до Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 одружились 25 вересня 1965 року (т. 1 а.с. 17).

Згідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_7 від 22.10.1968 року, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_20 т. 1 (а.с. 19).

Зі Свідоцтва про смерть НОМЕР_8 від 19.07.1968 року вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 1 а.с. 18).

Відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_9 від 28.07.1979 року, ОСОБА_21 одружилась з ОСОБА_4 28.07.1979 року (т. 1 а.с. 20).

Згідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 від10.02.2004 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 21).

Як вказано в Свідоцтві про право власності на житло від 14.12.2004 року квартира за адресою: АДРЕСА_5 , належить на праві власності ОСОБА_4 та членам його сім`ї ОСОБА_2 в рівних долях (т. 1 а.с. 25).

Як вбачається зі Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_11 , виданого 27 січня 2012 року відділом реєстрації смерті у м. Києві та Довідки про причину смерті від 27.01.2012 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 14 - 15).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №78337395 від 13.09.2024 року, за запитом щодо спадкодавця ОСОБА_4 наявна інформація - заведена спадкова справа №53070014 (т. 1 а.с. 26).

Судом досліджено матеріали спадкової справи з яких вбачається, що позивач звернувся до П`ятої державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 212 - 228).

Відповідно до Довідки КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» від 04.07.2012 року №818, в квартирі за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстровані ОСОБА_4 (власник рахунку), ОСОБА_2 (син) (т. а.с. 214).

Судом також досліджено надані позивачем до матеріалів справи договори, чеки, розрахунки, щодо витрат, понесених за адресою: АДРЕСА_5 , придбання техніки, меблів, тощо (т. 1 а.с. 35 - 130), медичну картку амбулаторного хворого ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 131 - 147), докази понесення витрат на поховання ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 154 - 156), світлини сумісного відпочинку (а.с. 158 -159).

Як вбачається з Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (Вих. №875/02-31), винесеної державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 відмовлено в оформленні спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . В обгрунтування винесеної постанови нотаріусом зазначено, що з наданих документів не можливо встановити родинні відносини між померлим та ОСОБА_2 . Тому ОСОБА_2 не має права до спадкування згідно ст. ст. 1241, 1261-1265 Цивільного кодексу України, оскільки відсутні родинні відносини з померлим (т. 1 а.с. 228).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як вбачається з доказів, досліджених судом, позивач проживав разом з ОСОБА_4 однією сім`єю понад 20 років, вони мали фактичні відносини батька та сина, вели спільний побут.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо встановлення факту постійного проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обгрунтованою, вказаний факт підтверджено належними та допустимими доказами.

Щодо інших вимог позовної заяви суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (Вих. №875/02-31), винесеної державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 було відмовлено в оформленні спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 оскільки з наданих документів не можливо встановити родинні відносини між померлим та ОСОБА_2 .

При цьому, статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадкування у четверту чергу виникає за умови проживання особи зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що встановлення судом факту постійного проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини позивачем зі спадкоємцем надає йому право спадкування у четверту чергу в силу закону та не потребує додаткового судового захисту.

З огляду на наведене, вимога позивача щодо визнання його спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

З приводу вимоги щодо визнання права власності позивача на 1 / 2 частину квартири АДРЕСА_2 , суд зважає на наступне.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Ефективним способом захисту прав спадкоємця, що прийняв спадщину, є вимога про визнання права власності на спадкове майно за відсутності правовстановлюючих документів на нього.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 липня 2024 року в справі № 204/8935/22 (провадження № 61-7194св24), від 25 вересня 2024 року в справі № 707/2877/22 (провадження № 61-2621св24), від 03 січня 2025 року в справі № 754/7860/22 (провадження № 61-13339св24) та інших.

При цьому, як було встановлено судом, відмова у вчиненні нотаріальної дії - відмова в оформлені спадщини була пов`язана саме з відсутністю підтвердження родинних зв`язків позивача зі спадкодавцем, право позивача на спадкування за законом іншими особами не оспорюється, правовстановлюючі документи на квартиру не є втраченими.

За таких обставин, при усуненні підстав, які були покладені в обгрунтування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивач не позбавлений можливості оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1217, 1221, 1258, 1264 ЦК України, ст. 3 СК України, ст. 2, 12, 81, 133, 141, 212 - 218, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Київської міської ради, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_12 ) зі спадкодавцем ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_13 ).

В задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_12 ;

Відповідач: Київська міська рада, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141.

Повний текст рішення складено 22 травня 2026 року.

Суддя І. О. Тесленко