Рішення № 136765541, 22.05.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1980/26

381/7232/25

Рішення

Іменем України

22 травня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

12.12.2025 року представником товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі по тексту кредитор, позивач, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») з використанням системи «Електронний суд» подано позовну заяву до Фастівського міськрайонного суду Київської області до ОСОБА_1 (далі, відповідачка, позичальниця, боржниця) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що 05.09.2022 року між позивачем, як кредитором, та відповідачкою, як позичальницею, шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено договір № 452810-КС-002 про надання кредиту.

Цей договорів підписаний позичальницею шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був попередньо направлений кредитором на номер телефону позичальниці.

За вказаним договором в борг надані 8 000 гривень на умовах строкового платного володіння з подальшим поверненням та сплатою процентів.

Згідно тверджень позивача, станом на 01.12.2025 року, сума заборгованості за кредитним договором становить 19 154,10 гривні і складається з 7 676,64 гривень суми прострочених платежів по тілу кредиту, 11 477,46 гривень суми прострочених платежів по процентам.

Далі, позивач наводить в позовній заяві правові норми, що регулюють укладення договорів, в тому числі й у електронній формі та посилається на релевантну, на його думку, судову практику для підтвердження факту укладення договору та виникнення у відповідачки зобов`язань щодо сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, позивач, діючи через свого представника, просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у сумі 19 154,10 гривні, що складається з 7 676,64 гривень суми прострочених платежів по тілу кредиту, 11 477,46 гривень суми прострочених платежів по процентам.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін спору, клопотання представника позивача задоволено та витребувано від АТ «ОЩАДБАНК» інформацію: - чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; - про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 05.09.2022 по 26.12.2022 включно.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, витребувані докази були надані АТ «ОЩАДБАНК» повністю, а саме надано: - інформацію про те, що АТ «ОЩАДБАНК» на ім`я ОСОБА_1 була емітована картка № НОМЕР_1 .

Також, АТ «ОЩАДБАНК» надано виписку про рух грошових коштів за період з 05.09.2022 по 26.12.2022.

23 лютого 2026 року Заочним Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області були задоволені позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика», а з відповідачки на користь позивача була стягнена заборгованість у сумі 19 154,10 гривень за кредитним договором. Додатково вирішено питання розподілу судових витрат (а. с. 158-160).

В подальшому, за заявою відповідачки про перегляд заочного рішення, 31 березня 2026 року Фастівським міськрайонним судом Київської області було постановлено ухвалу про скасування заочного рішення та призначено справу до розгляду.

09 квітня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій висловлена позиція представників позивача щодо обставин укладення договору, погодження його умов та отримання коштів відповідачкою, як позичальницею. Також здійснено посилання на судову практику, яка, з точки зору представників позивача, є релевантною.

В судове засідання учасники судового розгляду не з`явились, були повідомлені належним чином. Подали клопотання про проведення судового засідання без їхньої участі. В силу приписів частини 1 статті 223 ЦПК України їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши зміст заяв по суті спору та письмові докази, суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами та перейшов на стадію ухвалення судового рішення. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 22 травня 2026 року до 09 години 50 хвилин.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Зокрема, 05 вересня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 452810-КС-002 про надання кредиту в електронній формі (а. с. 41-64).

Сума наданого кредиту становить 8 000 гривень.

Строк, на який надається кредит 16 тижнів.

Стандартна процентна ставка 2,00000000 % в день, фіксована.

Цей договір підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений шляхом направлення оферти позичальниці в електронній формі та подальшого акцептування оферти.

Кредитором були надані в користування відповідачці, як позичальниці, грошові кошти, однак остання не виконала зобов`язання щодо їх повернення, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі, зазначеній в позовній заяві.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 27 листопада 2025 року загальна заборгованість становить 19 154,10 гривень, що складається з: 7 676,64 гривень суми прострочених платежів по тілу кредиту, 11 477,46 гривень суми прострочених платежів по процентам (а. с. 20-36).

Розмір заборгованості також зазначений у довідці кредитора станом на 27 листопада 2025 року (а. с. 37).

Факт надання грошових коштів позичальниці у сумі 8 000 гривень підтверджується квитанцією про переказ коштів від 05.09.2022 року. Квитанція містить відомості про отримувача коштів та про номер і дату договору, на виконання якого кошти були перераховані (а. с. 68).

Крім того, згідно наданої АТ «Ощадбанк» виписки про рух коштів за відкритим на ім`я ОСОБА_1 рахунком № НОМЕР_3 (980), що обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 , на зазначений рахунок були зараховані грошові кошти у сумі 8 000 гривень 06 вересня 2022 року, що відповідає сумі кредиту, погодженій сторонами договору (а. с. 145).

Відповідачка обставини щодо отримання грошових коштів не спростувала, пояснень щодо інших джерел надходження цих коштів на її рахунок не надала.

До матеріалів справи долучений розрахунок заборгованості (а. с. 20-36).

Зазначений розрахунок заборгованості не спростований відповідачкою, іншого контр розрахунку надано не було.

У цьому розрахунку заборгованості наведена інформація про здійснення відповідачкою на адресу позивача двох платежів: у сумі 2 100 гривень 18 вересня 2022 року та у сумі 2 100 гривень (а. с. 20).

Обставини щодо здійснення зазначених платежів з рахунку відповідачки на рахунок позивача об`єктивно підтверджуються даними з виписки по банківському рахунку (а. с. 142, зворот, а. с. 143, зворот).

Відповідачкою не надано пояснень щодо іншого призначення цих платежів чи здійснення цих платежів в межах інших правовідносин сторін спору.

Встановивши зазначені обставини, суд вважає, що правовідносини сторін спору урегульовані наступними правовими нормами, зокрема, положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування».

Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування».

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочину та відсутності в суду даних про його нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладено та він є регулятором спірних правовідносин сторін.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З урахуванням викладеного, за відсутності доказів повного виконання умов договору позичальницею та повернення коштів, суд приходить до висновку, що відповідачкою порушені умови кредитного договору, а права позивача, як кредитора, підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку, що відповідає способам захисту права, встановленим в частині 2 статті 16 ЦК України.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що між сторонами спору було укладеного договір та погоджено всі істотні умови зобов`язання, а докази, що надані для підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідачки є належними, допустимими, достовірними та достатніми у розумінні приписів статті 77-80 ЦПК України.

Натомість судом не встановлено обставин щодо повного виконання відповідачкою, як позичальницею своїх зобов`язань.

Суд, перевіривши розрахунок сум, заявлених до стягнення, вважає його арифметично правильним та враховує, що відповідачкою не надано доказів на спростування цього розрахунку, як і іншого розрахунку заборгованості.

Отже, позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Далі, суд критично оцінює доводи відповідачки щодо не доведеності обставин укладення кредитного договору та погодження його умов, так як застосований алгоритм ідентифікації відповідачки, як позичальниці, під час укладення договору в повній мірі підтверджує наявність її волевиявлення на укладення договору та погодження його істотних умов. Відповідачкою не спростовано обставин щодо отримання та подальшого використання одноразового ідентифікатора UA-4743 для підписання договору (а. с. 66).

Суд зауважує, що відповідачка, заперечуючи обставини укладення кредитного договору, до правоохоронних органів з заявами про підроблення документів не зверталась. Інші дії для спростування факту укладення договору не вчиняла.

Крім того, суд враховує правову позицію, висловлену в Постанові Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року по справі № 359/12657/24, в якій надавалась правова оцінка обставинам укладення кредитних договорів з ТОВ «Бізнес позика».

Згідно цієї правової позиції, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитором та відповідачем не було б укладено.

Договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Окремо суд зауважує, що обставини щодо перерахування грошових коштів відповідачці на її картковий рахунок у сумі, визначеній в договорі, підтверджено відомостями, зазначеними у виписці по рахунку.

Відповідачка не спростувала обставини отримання цих коштів та не надала пояснень щодо інших джерел для отримання цих коштів.

Також, судом встановлено, що відповідачка вчиняла дії для погашення заборгованості, що підтверджується випискою про рух коштів по її банківському рахунку. При цьому, відповідачка не спростувала цих обставин та не повідомила суду про те, що зазначені платежі були здійснені нею в межах інших правовідносин.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Далі, у відповідності до приписів статті 141 ЦПК України, враховуючи повне задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту № 452810-КС-002 від 05 вересня 2022 рокуу сумі 19 154,10 гривень, що складається з 7 676,64 гривень суми прострочених платежів по тілу кредиту, 11 477,46 гривень суми прострочених платежів по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 422,40 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.