Рішення № 136764854, 21.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3045/26

Провадження № 2/357/3974/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 , та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 70515-05/2025 в розмірі 40468 грн., а також позивач просив вирішити питання відшкодування йому судових витрат.

І. Позиція сторін у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.05.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 70515-05/2025, який був підписаний електронним підписом позичальника. Позичальник порушила умови договору, не повернула кредитні кошти.

29.10.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 29102025, у відповідності до умов якого, ТОВ «Стар Файненс Груп» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а тому позивач, відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 29102025 від 29.10.2025 р. набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №70515-05/2025 від 30.05.2025 в розмірі 40468 грн. Відповідач є боржником за вказаним кредитним договором, порушила свої зобов`язання, а тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму боргу.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву та заперечив позовні вимоги, зазначивши, що в матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію в інформаційно телекомунікаційній системі ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» через номер телефону чи електронну пошту, які б вона сама зазначила. ОСОБА_1 не визнає факт заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір.

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Сторона відповідача зазначає що неможливо перевірити підписання оспорюваного кредитного правочину кредитодавцем. Адже, тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів. Встановлено, що в розділі 8 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» зазначено факсимільне відтворення директора Товариства ОСОБА_2 та факсимільне відтворення печатки Товариства.

Відповідач посилається на ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» де вказано, що перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації. Вочевидь, зазначення в розділі 8 роздруківки договору факсимільне відтворення підпису директора Товариства не може свідчити про підписання такого договору представником ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», оскільки позивачем не направлено протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. Так само позивач не надав електронний файл з оригіналом електронного договору, щоб суд та сторона відповідача мали можливість перевірити факт накладання КЕП та зміст електронного файлу на сайті центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України https://czo.gov.ua/verify Таким чином неможливо пересвідчитись, що договір містить електронний підпис як з боку «первісного кредитора» так і з боку відповідача.

Відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору.

Відповідно до умов наданого Договору позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ (п. 2.1 Договору). Позивачем не додано доказів того, що ОСОБА_1 , як позичальник було ідентифіковано та верифіковано за допомогою системи BankID НБУ, як зазначено в Договорі. На підтвердження укладення договорів позивач не надав докази, що одноразовий ідентифікатор був направлений ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на номер телефону чи електронну пошту ОСОБА_1 . Позивач не надав докази отримання одноразового ідентифікатора саме відповідачем, а тим більше, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор. Так, з форми та змісту кредитного договору неможливо встановити достовірність зазначених в ньому обставин.

Отже, договір № 70515-05/2025 від 30.05.2025 є нікчемним, оскільки не підписаний відповідачем та кредитором, а тому такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (нікчемністю). Таким чином, враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а договір № 70515-05/2025 від 30.05.2025 не є укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», відсутні підстави вважати, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права вимоги до ОСОБА_3 на підставі укладеного між ним та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» договору факторингу № 29102025 від 29.10.2025.

Також, сторона відповідача вказує, що у наданому позивачем договорі № 70515-05/2025 від 30.05.2025 зазначено, що сума кредиту складає 15 100,00 грн. Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц. При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. У справі, що розглядається встановлено, що на підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕНННЯ БОРГІВ» направлено до суду копію повідомлення ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», яке не відповідає вище переліченим вимогам чинного законодавства для первинних бухгалтерських документів. Разом з тим, вказана довідка не відповідає критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі.

Дослідивши надане позивачем повідомлення ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 30.12.2025, встановлено, що грошові кошти ніби перераховані через посередника, проте у наданому позивачем кредитному договорі відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Будь-яких документів, зокрема договору на підтвердження наявності правовідносин пов`язаних із співпрацею між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» позивачем не надано. Так само позивачем не надано розпорядження, доручення, звернення, тощо на адресу ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» щодо необхідності здійснення оплати за договором № 70515-05/2025 від 30.05.2025.

Крім цього, повідомлення ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 30.12.2025, встановлено, що на підставі вказаного документа не можна встановити дійсні обставини справи щодо перерахунку ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 15 100,00 грн., оскільки повідомлення не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у повідомленні ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь яких підписів, в тому числі електронних цифрових, повідомлення не містить). У цьому контексті відповідач звертає увагу на те, що у дослідженому повідомленні ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» замість визначених обов`язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, не зазначено найменування платіжної системи, зазначено номер карти частково: 547276хххххх8777, проте інформація має містити усі відкриті цифри (номер рахунку), а не їх частину, що є об`єктивною перешкодою для здійснення будь-якою банківською установою такої грошової операції.

Доказів того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить або використовувався відповідачем матеріли справи не містять. В копії повідомлення Товариства про підтвердження платежу не зазначено найменування банківської установи отримувача. Така відповідь сама по собі не свідчить про отримання відповідачем коштів в розмірі 15 100,00 грн., без інформації від банківської установи про рух коштів по картці.

Сторона відповідача щодо розрахунку заборгованості зазначила, що позивачем не надано детального розрахунку за складовими кредитної заборгованості, яку просить стягнути з відповідача, зокрема простроченої заборгованості за процентами, із зазначенням за який період була нарахована (щоденно) та за якою відсотковою ставкою. На підтвердження наявності у відповідача заборгованості по договору № 70515-05/2025 від 30.05.2025 у розмірі 40 468,00 грн. позивачем до позовної заяви було надано розрахунок позивача який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту, відсотків, штрафу та комісії, без зазначення детального розрахунку Позивачем взагалі не надано розрахунок первісного кредитора . . Як вбачається з договору № 70515-05/2025 від 30.05.2025 кредит надається строк на 120 днів - до 26 вересня 2025 року, при цьому позивачем не надано належного розрахунку, з якого можливо було б встановити базу нарахування процентів, період нарахування процентів, розмір процентів (відсоткову ставку) застосованого за період прострочення, даних про внесення платежів.

Оскільки на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за договором № 70515-05/2025 від 30.05.2025 в сумі 40 468,00 грн., з яких: 15 100,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 16 308,00 грн. прострочена заборгованість за процентами; 7 550,00 грн. заборгованість за штрафом, 1 510,00 грн комісія за видачу кредиту, позивач надав лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би базу нарахування процентів, період нарахування процентів, розмір процентів (відсоткову ставку) застосованого за період прострочення, даних про внесення відповідачем платежів, а відтак суд та сторона відповідача позбавлені можливості перевірити розмір заявленої заборгованості. Оцінюючи усе вищевикладене в сукупності, сторона відповідача вважає, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» у встановленому законом порядку, не довело факту укладення кредитних договорів в електронному вигляді, перерахування кредитних коштів за договорами, набуття позивачем право вимоги, а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості відсутні, тому відповідач вважає, що вимоги щодо стягнення заборгованості не підлягають задоволенню. Крім того, сторона відповідача звернула увагу суду, що вимога про стягнення штрафу та комісії за видачу кредиту не відповідають вимогам закону п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України .

Відповідач зазначив, що згідно пункту 1.4 договору, за користування кредитом Товариством нараховується комісія за видачу кредиту в сумі 1510,00 грн. (що складає 10,00 % від суми кредиту). Отже, пункт 1.4 договору № 70515-05/2025 від 30.05.2025 не містить зазначення переліку (банківських) послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту. Оскільки надання кредиту - це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця. Позивачем не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору про надання кредиту. За таких обставин положення договору про надання кредиту про сплату позичальником на користь Товариства комісії за надання кредиту є нікчемними. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, проводити розгляд справи за відсутності відповідача та стягнути з позивача на користь відповідача 6000 грн. за надання правничої допомоги.

Позивач скористався своїм правом та подав суду Відповідь на відзив де зазначив, що оформлення кредиту відбувалося, шляхом заповнення відповідачем Заявки на отримання кредиту на Сайті Товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. Клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в Особистий Кабінет. При підписанні документів на телефонний номер Клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який Клієнт зобов`язаний ввести на веб-сторінці (далі -«електронний підпис одноразовим ідентифікатором»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи Клієнта. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У заявці Клієнт зобов`язаний вказати повні, точні і достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття Товариством рішення про надання кредиту. Заповнюючи Заявку, Клієнт дає свою згоду на передачу Товариству своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану і його здатності виконати зобов`язання за договором. Товариство має право зателефонувати Клієнту за телефонним номером, вказаним в заявці, як для підтвердження повноти, точності, достовірності зазначеної в заявці інформації, так і для отримання інших відомостей, які необхідні для прийняття рішення про надання кредиту. Сторони дійшли згоди, що всі завершені дії в Особистому кабінеті в ІТС товариства визнаються вчиненими Позичальником. При заповненні форм Заявки Позичальнику необхідно внести всі обов`язкові дані, включаючи ПІБ, ІНН, адресу, суму бажаного кредиту, реквізити банківської картки, номер мобільного телефону та ін.

На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система Товариства здійснює реєстрацію заявника на Сайті Товариства і формує Особистий кабінет Клієнта. Приймаючи Заявку до розгляду, Товариство не бере на себе зобов`язання надати кредит. У разі прийняття позитивного рішення про видачу кредиту, Товариство робить Клієнту в Особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі Договору про надання фінансового кредиту, який містить усі істотні умови. Клієнт може прийняти (акцептувати) пропозицію укласти Договір про надання фінансового кредиту або відмовитися від пропозиції. У випадку готовності Клієнта прийняти пропозицію (оферту), Клієнт натискає кнопку згоди, після чого Клієнту надсилається смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який Клієнт має ввести у відповідне поле. У момент введення коду на Сайті Товариства Клієнт направляє Товариству електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором. Після вводу даного коду договір вважається підписаним. Тобто, для укладання договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. Сторони узгодили розмір кредиту, строки та умови користування коштами, у договорі передбачено умови та строки нарахування відсотків та відповідальність сторін за невиконання та неналежне виконання умов договору, що свідчить про ознайомлення Позичальника зі всіма істотними умовами договору та про наявність волі Відповідача для укладення кредитного договору в електронній формі на погоджених умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, підписавши договір, Позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Інформація про ідентифікацію, реєстрацію та про відправлення/надходження на номер мобільного телефону одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору та додатків до нього знаходиться безпосередньо у ІТС Первісного кредитора, доступ до якої має первісний кредитор та відповідач, як власник Особистого кабінету, в той час як ТОВ «ФК «ЄАПБ» не має доступу до такої інформації, адже передача даної інформація не передбачена договорами факторингу. Отже, з огляду на викладене, та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», якою передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, між Товариством та Клієнтом, був укладений та підписаний Тому, ТОВ "ФК"ЄАПБ" повідомляє, що не володіє та не може володіти доказами отримання саме Відповідачем одноразового ідентифікатора, який було надіслано на телефонний номер вказаний ним у договорах.

Крім того, позивач не погоджується з визначеним розміром правової допомоги наданої відповідачу, з огляду на малозначність та складність справи заявлений розмір правової допомоги 6000,00 грн. є неспівмірним та значно завищеним. Враховуючи обґрунтування заявленого розміру наданих послуг, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, позивач вважає, що стороною Відповідача не надано належного обгрунтування необхідності саме такої кількості та вартості послуг на правничу допомогу. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не вбачає підстав для відшкодування витрат відповідачу на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн. та просить суд відмовити відповідачу у стягненні витрат на правову допомогу.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 06.03.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.03.2026 представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву.

23.03.2026 позивач направив суду Відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів.

24.03.2026 представник відповідача подав заперечення на клопотання про витребування доказів та Заяву про виключення документів поданих позивачем разом із відповіддю на відзив із числа доказів по справі, як такі, що отримані судом із порушенням норм ЦПК України.

22.04.2026 ухвалою суду було поновлено позивачу строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувано від АТ «Сенс Банк» докази.

27.04.2026 представник відповідача адвокат Калінін С.К. подав суду клопотання про витребування доказів у позивача оригіналу електронного доказу на носії його створення (електронний файл) Договору про надання фінансового кредиту № 70515-05/2025. Дане клопотання суд залишив без розгляду на підставі ст. 126 ЦПК України.

11.05.2026 до суду надійшла від АТ «Сенс Банк» витребувана судом інформація за клопотанням сторони позивача.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином, просили суд проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача та відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 30 травня 2025р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 70515-05/2025. Відповідач здійснила оформлення кредиту шляхом заповнення Заявки на отримання кредиту на Сайті Товариства, повідомивши всі свої дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. Відповідач обрала персональний логін і пароль для входу в Особистий Кабінет. При підписанні документів на телефонний номер відповідача було відправлено повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який відповідач зобов`язана була ввести на веб-сторінці. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи .

На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система Товариства здійснила реєстрацію відповідача на Сайті Товариства і сформувала його Особистий кабінет.

Отже, вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), про що свідчить п.8 договору «реквізити та підписи сторін».

Згідно умов Договору про надання фінансового кредиту № 70515-05/2025 від 30.05.2025 вбачається, що сторони погодили строк на який надано кредит 120 днів. Кінцева дата погашення 26.09.2025 (п.1.2. Договору). Також, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісія за видачу здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.

В Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 70515-05/2025 від 30.05.2025 відображено Графік платежів та чітко визначені дати й суми повернення кредиту, передбачена загальна вартість кредиту 32918 грн.

29.10.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 29102025, у відповідності до умов якого, ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ «Стар Файненс Груп» і Боржниками.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 29102025 від 29.10.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40468 грн з яких: 15100 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16308 грн. - сума заборгованості за відсотками; 7550 грн. - сума заборгованості за штрафом; 1510 грн. - сума комісії за видачу кредиту.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). (ч.1 ст. 1078 ЦК України).

Отже, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала своїх зобов`язань щодо повернення наданих їй коштів в строки, що передбачені умовами цього договору, тобто існує заборгованість, право вимоги якої, набув позивач.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Стар Файненс Груп», правонаступником яких є ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів", із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Щодо заперечень сторони відповідача, суд зазначає, що Договір про надання фінансового кредиту № 70515-05/2025 від 30.05.2025, який було укладено в електронному вигляді (з підписами сторін у вигляді нанесеними за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.) є оригіналом такого правочину. Одноразовий пароль-ідентифікатор, це оті літери та цифри, що зазначені в Розділі 8 «Реквізити та підписи сторін» Договору, біля слів «Електронний підпис». При цьому, не слід плутати, даний електронний підпис одноразовим ідентифікатором із кваліфікованим електронним підписом, носієм якого є відповідний апаратний пристрій або файл, що виготовляється сертифікованим надавачем таких послуг.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не нею, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Представник відповідача Солдатенко В.Є. у відзиві на позов аналізує докази сторони позивача, вказує на їх неналежність, і при цьому, не надає жодного доказу своїх заперечень.

Натомість, суду надані докази, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ «СЕНС БАНК» , на її ім`я відкрито картку з маскою № НОМЕР_2 , вказаний рахунок картки та надходження на її рахунок 30.05.2025 15100 грн. від ТОВ «Стар Файненс Груп».

Сторона відповідача не надала жодних доказів несанкціонованого доступу до особистого кабінету відповідача, використання її персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність вільної волі відповідача на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису. Доказів того, що її персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи платника податків, реквізити банківської картки, на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення кредитних договорів від її імені, суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно відповідача шахрайських дій вона не зверталася, як і не оскаржувала правомірність укладеного договору. Доводи про те, що позивач не надав доказів отримання відповідачем листа на електронну пошту та/або смс-повідомлень, а також доказів здійснення входу до особистого кабінету, що свідчить про відсутність доказів укладення кредитного договору в електронному вигляді, також є безпідставними, адже факт укладення електронного договору підтверджується не повідомленнями про вхід, а самим електронним договором, підписаним електронним підписом із одноразовим ідентифікатором, що передбачено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Надання копії електронного договору, підписаного таким ідентифікатором, є достатнім доказом прийняття оферти відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. ( Висновок ВС викладений у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Суд при вирішенні справи керується правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц.

Таким чином, суд бере до уваги Виписку з рахунку ОСОБА_1 , надану АТ «Сенс Банк» де відображено зарахування кредитних коштів 30.05.2025 в сумі 15100 грн., а тому суд приходить до висновку, що є доведеною вимога про стягнення із відповідача заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 70515-05/2025 від 30.05.2025.

Однак, суд не погоджується з розрахунком визначеної заборгованості, зокрема, нарахування комісії за надання кредиту 1510 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1510,00 грн не підлягають задоволенню.

Також, суд зазначає, що не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 7550 грн. за Договором про надання фінансового кредиту № 70515-05/2025 від 30.05.2025р.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24).

Зокрема Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року по справі №758/5318/23 зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася та який діє і на даний час.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України і нарахування штрафів за Договором про надання фінансового кредиту № 70515-05/2025 від 30.05.2025 є безпідставним.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 70515-05/2025 від 30.05.2025 у розмірі 31408,00 грн., що складається з: 15100 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16308 грн. - сума заборгованості за відсотками. Суд відмовляє в стягненні суми боргу за штрафом та суми боргу комісії за видачу кредиту.

V. Судові витрати.

Згідно з платіжної інструкції №149862 від 16.01.2026 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 гривень.

Згідно ст. 141 ЦПК України, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача сума судових витрат. Оскільки позов задоволено на 77,61%, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить 2582, 86 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 76 81, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № Договором про надання фінансового кредиту № 70515-05/2025 від 30.05.2025 року в розмірі 31408,00 грн., (тридцять одна тисяча чотириста вісім гривень) та судові витрати у сумі 2582 грн. 86 коп. ( дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві гривні вісімдесят шість копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м.Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 21.05.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола