Рішення № 136764479, 22.05.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2971/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 24963,48 грн.

В обґрунтування позову посилалися на наступне. 29.03.2021 між АТ «Таскомбанк» і відповідачем був укладений кредитний договір, на умовами якого ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 , наданий кредит у межах встановленого кредитного ліміту.

АТ «Таскомбанк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу можливість користуватись кредитними коштами.

28 лютого 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/16-Ф, відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за договором №250143 від 29.03.2021.

Загальна заборгованість за вказаними договорами складає 24963,48 грн, яка складається з: 9996,42 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту та 14967,06 грн - загальна заборгованість за відсотками. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у сумі 3028,00 грн.

Позивач також зазначає, що всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги здійснювались безпосередньо первісні кредитори станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

Ухвалою суду від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 28).

Представником позивача не надано жодних заяв чи клопотань, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності (а.с. 6 на звороті).

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення, яке повернулось на адресу суду неврученим із відміткою «Адресат відмовився» (а.с. 32-33).

Заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.03.2021 ОСОБА_1 підписав заяву-анкету №250143 щодо приєднання до Публічної пропозиції на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проекту sportbank, в якій просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт (а. с. 5).

З довідки АТ «Таскомбанк» вбачається, що ОСОБА_1 з 29.03.2021 є власником поточного рахунку у валюті гривня НОМЕР_1 , який відкритий до заяви-Анкети №250143 з номером кредитного договору № 002/9809110-SК від 29.03.2021, № картки НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ТаскомБанк» (а. с. 6).

28 лютого 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/16-Ф, відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за договором № 002/9809110/SP від 29.03.2021 (а.с. 8-9).

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №НІ/11/16-Ф від 28.02.2024, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №002/9809110/SP, укладеним 29.03.2021, на суму заборгованості за кредитом 24963,48 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9996,42 грн; заборгованість за нарахованими процентами 14967,06 грн (а.с. 11).

Отже, на підставі ст. ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики №002/9809110/SP від 29.03.2021.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика", ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з положенням статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Виходячи із наведених вище положень ЦК України за своїм змістом кредитний договір є реальним і є укладеним з моменту отримання грошових коштів позичальником.

Однією з засад цивільного судочинства є його диспозитивність. Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині 1 статті 80 ЦПК України вказано, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (статей12,81 ЦПК України).

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, що передбачено в ст. 517 ЦК України, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

За умовами укладених кредитних договорів кредитні кошти повинні були бути перераховані на банківську картку позичальника.

Разом з тим, на підтвердження заявлених позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надано жодного первинного документу, який би засвідчив факт здійснення переказу грошових коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №002/9809110/SP від 29.03.2021 в розмірах, що передбачені кредитним договором, що відповідач ці кошти отримав та користувався ними.

Крім того, позивачем надано лише заяву-анкету №250143 від 29.03.2021, однак до матеріалів справи не долучено кредитний договір № 002/9809110/SP, укладеним 29.03.2021 на підставі якого надано кредитні кошти та зазначено умови виконання умов такого договору.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що представник позивача при подачі позову, одразу в позовній заяві просив проводити судові засідання у відсутності представника, при ухваленні заочного рішення просив його ухвалити на підставі наявних у справі доказів, тобто на власний розсуд використав надані йому процесуальні повноваження, в тому числі щодо доведення заявлених позовних вимог.

Також позивачу судом в ухвалі від 23.06.225 було роз`яснено право, що у разі неможливості самостійно надавати докази, він вправі подати клопотання про витребування доказів судом, проте жодних клопотань не подано, так які і не надано додаткових доказів.

До позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» долучений лише розрахунок заборгованості, складений представником, в якому зазначена лише сума заборгованості за тілом кредиту та за відсотками (а.с. 7), які за своїм змістом не є доказами отримання кредитних коштів позичальником. Крім того, надані документи не містять розрахунку нарахування відсотків, які заявлені до стягнення, розмір відсотків вказаний однією сумою, не вказано, за який період нараховані відсотки, за якою відсотковою ставкою, що в свою чергу унеможливлює для суду перевірити правильність їх нарахування та відповідність заявленої суми до стягнення умовам укладеного договору. Фактично розмір відсотків наведений на дату передання права вимоги однією сумою.

Будь-яких інших доказів щодо підтвердження наявності заборгованості та її розміру за укладеним кредитним договором позивачем суду не надано.

Отже, дослідивши докази, які надані позивачем на обґрунтування заявлених вимог за кредитним договором №002/9809110-SP від 29/03/2021, суд дійшов переконання, що позивачем не доведений факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 за вище вказаним договором, їх розмір та користування ним, на підтвердження розміру відсотків не долучений його розрахунок із зазначенням періоду, за який вони нараховані, із зазначенням відсоткової ставки.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, адреса для листування Київська область, м. Бровари. вул. Лісова. 2, поверх 4. ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя О. М. Дубовік