Рішення № 136762770, 20.05.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/10174/25

Провадження № 2/552/1005/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2026 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючого судді Турченко Т.В.

При секретарі Дмитриченковій Ю.В.,

За участю адвоката Бойченко В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

15.12.2025 року АТ Акцент-Банк звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості. В позовній заяві просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.09.2023 року у розмірі 61515,71 грн., яка станом на 13.12.2025 року, складається з: 40499,34 грн. заборгованості за тілом кредиту, 21016,37 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом. А також просили суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 18.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження.

06.04.2026 року від представника відповідача адвоката Бойченко В.П. надійшов відзив на позовну заяву.

06.04.2026 року від представника відповідача адвоката Бойченко В.П. надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 08.04.2026 року зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору недійсним об`єднано в одне провадження з позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

18.05.2026 року від представника позивача надійшов відзив на позов.

У судове засідання представник позивача АТ «Акцент-Банк» не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника банку.

В судовому засіданні представник адвокат Бойченко В.П. позовні вимоги не визнав, просилив відмовити в їх задоволенні, зустрічний позов підтримав, просив задовольнити.

Суд, заслухавши представника відповідача за первісним позовом, представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , адвоката Бойченко В.П., вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2023 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він, ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладання та згодний з його умовами.

Внаслідок ухилення відповідача від виконання зобов`язань перед АТ "Акцент-Банк" за кредитним договором №Б/Н, утворилася заборгованість, яка станом на 13.12.2025 року складається з 61515,71 грн., з яких: 40499,34 грн. заборгованість за кредитом та 21016,37 грн. - заборгованість по відсоткам.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.

У зв`язку із вище викладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

12.09.2023 року ОСОБА_2 підписав Анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, за умовами якої банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження факту отримання кредитних коштів ОСОБА_2 позивачем надано банківську виписку по рахунку, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 12.09.2023 року, паспорт споживчого кредиту, довідку за лімітами, довідку за картами.

Анкета заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг містять підпис відповідача.

Встановлено, що на момент підписання Анкети - заяви ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був неповнолітнім.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту слід враховувати його ефективність, тобто, спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором, який одна з його сторін просить визнати недійсним. Обґрунтованість вимог про стягнення заборгованості підлягають з`ясуванню після вирішення спору про недійсність договору.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 754/5554/16-ц (провадження № 61-5251св21) зазначено, що «тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину».

Неповнолітня особа відповідно до частини другої статті 32 ЦК України вчиняє правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

У частинах першій, другій статті 222 ЦК України передбачено, що правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 607/4359/15-ц (провадження № 61-29442св18), на які міститься посилання у касаційні скарзі, зазначено, що: «відповідно до статті 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього кодексу. Вказаний правочин може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Частиною першою статті 221 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. Батьки ОСОБА_2 , дізнавшись про вчинення угоди № б/н від 12.09.2023 року, протягом одного місяця не заявили претензії відповідачу. Тобто, в силу приписів частини першої статті 221 ЦК України, вказаний правочин вважається ними схваленим».

Отже, укладений договір підлягає виконанню.

Матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_2 протягом 2023-2025 років активно користувався кредитними картками, здійснював розрахунки, повертав банку кредитні кошти.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн. на відшкодування понесених позивачем судових витрат при зверненні з позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 1054 ЦК України, ст. 4, 10,12, 81, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.09.2023 року у розмірі 61515,71 грн., яка станом на 13.12.2025 року, складається з: 40499,34 грн. заборгованості за тілом кредиту, 21016,37 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом та судові витрати по справі у розмірі 2422,40 грн., а всього 63938,11 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство Акцент-Банк», юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080,

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду виготовлено та підписано 20.05.2026 року.

Головуючий Турченко Т.В.