Рішення № 136762616, 21.05.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2623/25

Провадження №2/524/1780/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 м.Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді - Алексашиної Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання - Сінельнік В.О.,

представника позивача за довіреністю - Іваницьких Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22 липня 2025 року ухвалено заочне рішення, яким задоволено вимоги банку та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» 107024 гривень 35 копійок заборгованості за кредитним договором від 19.11.2020 року., а також судовий збір. /а.с.92-93/

Ухвалою суду від 29.10.2025 року вказане заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. /а.с.127/

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що банк за допомогою проекту Monobank за заявою клієнтів встановлює кредитні ліміти та здійснює дистанційне банківське обслуговування.

17.09.2021 року ОСОБА_2 звернулася до банку та підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 80000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. За умовами кредитування клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати встановлений мінімальний платіж. Розмір обов`язкового щомісячного платежу за користування кредитом складає 4% від заборгованості. За користування кредитом передбачена сплата процентів: пільгова відсоткова ставка - 0,00001% річних (діє в пільговий період за карткою - до 62 днів), базова відсоткова ставка - 3,1 % на місяць (в разі непогашення заборгованості в пільговий період), збільшена відсоткова ставка - 6,2% у випадку наявності простроченої заборгованості.

Банк свої обов`язки за договором виконав, надавши можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах кредитного ліміту.

Відповідачка не надавала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Станом на 22.01.2025 прострочена заборгованість відповідачки за тілом кредиту становить 107024,35 грн.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 107024,35 грн. (залишок заборгованості за наданим кредитом), сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн.

Представник відповідачки - адвокат Лаврик Ю.А. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову. Вказав, що відповідачка вказаними кредитними коштами не користувалася. Зазначив, що номер телефону НОМЕР_1 , використаний як фінансовий, був подарований ОСОБА_1 в 2017 року ОСОБА_3 , з яким вона в подальшому в період з 28.04.2018 року до 28.08.2018 року перебувала у шлюбі. При цьому, стартовий пакет з секретними кодами до мобільного номеру залишився у ОСОБА_3 . У вересні 2021 року відповідачка за допомогою ОСОБА_3 оформила кредитну картку «Монобанк» № НОМЕР_2 з кредитним лімітом 10000 гривень, скориставшись згаданим номером телефону, який став фінансовим. В червні 2022 року відповідачці зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що заблокував її номер телефону НОМЕР_1 , відтоді вона ним не користувалася, а 30.10.2023 року отримала СМС повідомлення про наявну заборгованість за вказаним кредитом перед АТ «Універсалбанк». Відповідачка зазначає, що ймовірно ОСОБА_3 здійснив перевипуск її фінансового номеру телефону, оскільки знав її персональні дані, і далі продовжив користуватися кредитними коштами. 15.11.2023 року відповідачка з вказаного приводу зверталася до правоохоронних органів, на підставі чого внесені відомості до ЄРДР №12023170500002792 від 16.11.2023 року за ч.4 ст.185 КК України. В ході досудового розслідування у ОСОБА_3 проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено сім-карту з фінансовим номером телефону відповідачки, 4 мобільні телефони та квитанції, в одній з яких зафіксована транзакція по кредиту. Отримані від оператора мобільного зв`язку відомості вказують на те, що саме ОСОБА_3 з власного мобільного телефону користувався мобільним додатком «Монобанк» з кредитними коштами. Відповідачка стверджує, що своїми діями не сприяла втраті та незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції іншій особі. Просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Універсалбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

14.11.2025 року АТ «Універсалбанк» через систему «Електронний суд» направив пояснення, у яких зазначив, що в період з 17.09.2021 року до 22.01.2025 року по картковому рахунку відповідачки зафіксовані фінансові операції. 01.11.2023 року відповідачка телефонувала до банку та повідомила, що викинула свою картку «Монобанк» у смітник і припустила, що картку міг знайти хтось сторонній і здійснювати операції без її відома. Позивач наголошує на тому, що відповідачка порушила п.4.2 розділу І Умов і правил обслуговування в АТ «Універсалбанк», оскільки не дотрималась вимог банку щодо забезпечення безпеки та належного обслуговування клієнтів, не запобігла несанкціонованому використанню платіжних інструментів. На думку позивача факт викидання відповідачкою платіжної картки без її попереднього блокування чи припинення договірних відносин з банком, та передача колишньому чоловіку стартового пакета мобільного номера з секретними кодами свідчить про те, що вона своїми діями сприяла втраті та можливому незаконному використанню інформації, яка дозволяє ініціювати платіжні операції від її імені. Саме недбале ставлення відповідачки до збереження платіжного інструмента створило умови для доступу третіх осіб до його реквізитів. Згідно п.8.16 Умов і правил обслуговування в АТ «Універсалбанк» банк не несе відповідальність перед клієнтом за операції, що здійснювались після передачі мобільного телефону, сім-карти третім особам. Також позивач зазначає, що відповідачка в межах кримінального провадження може скористатися своїм правом на подання цивільного позову з метою відшкодування збитків. /а.с.145-147/

15.04.2026 року позивач направив до суду додаткові пояснення, у яких повторив аргументи щодо обв`язку відповідачки забезпечити належний контроль над мобільним номером пов`язаним із карткою. /а.с.235-236/

Представник позивача за довіреністю - Іваницьких Ю.В., в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги. Заперечила проти аргументів наведених відповідачкою у відзиві на позовну заяву. Повторила доводи наведені АТ «Універсалбанк» у поясненнях, щодо того, що відповідачка не дотрималась Умов і правил обслуговування в АТ «Універсалбанк», надала доступ до свого фінансового номеру сторонній особі, не вжила заходів щодо блокування власного карткового рахунку, навіть, коли їй стало відомо про використання кредитних коштів на її рахунку сторонньою особою. Вважає, що за таких обставин саме відповідачка має погасити наявну кредитну заборгованість.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лаврик Ю.А. в судове засідання не з`явилися. Представник відповідачки - адвокат Лаврик Ю.А. подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідачки та її представника.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд виходить з наступного.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 14 вересня 2021 року ОСОБА_2 , шляхом особистого підписання анкети-заяви, приєдналася до договору про надання банківських послуг АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». /а.с.48/

Анкетою-заявою передбачено відкриття поточного рахунку в АТ «Універсал Банк» та встановлення кредитного ліміту на суму, зазначену у додатку. При цьому, позичальник засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем.

У заяві ОСОБА_2 підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, і що вказані документи складають договір про надання банківських послуг.

Також в анкеті-заяві зазначено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає 62 календарних дні, на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.

Разом з тим, анкета-заява не містить даних про розмір кредитного ліміту та строки його повернення. Натомість, у ній йдеться про прохання відповідачки відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт.

Позивачем надано дві редакції Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»: в редакції яка набрала чинності 27.11.2021 року, та пізніше разом з поясненнями, в редакції, яка набрала чинності з 20.08.2021 року. /а.с.49-61, 151-166/

Однак, надані суду Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank не містять підпису відповідачки, лише у паспорті споживчого кредиту міститься у графі для підпису споживача надрукований текст: «ПІБ споживача, його підпис та його дата підпису накладені у вигляді цифрового підпису».

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що

«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.»

За умов, коли відсутні докази ознайомлення та підписання відповідачкою наданих позивачем Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», суд не знаходить підстав для висновку про приєднання відповідачки до вказаних Умов і правил, та для застосування до спірних правовідносин викладених у них положень.

Разом з тим, факт використання відповідачкою кредитних коштів підтверджується випискою по її особовому рахунку в період з 17.09.2021 року станом на 22.01.2025 року. /а.с.16-45/

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Саме такий висновок сформульовано у постанові ВС від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.

Отже, АТ «Універсал Банк» доведено надання грошових коштів (кредиту) відповідачці.

Станом на 22.01.2025 року сума заборгованості за укладеним кредитним договором складає 107024,35 грн. За користування кредитом нараховані проценти за ставкою 37,2% річних, що становить 3,1% на місяць, як і передбачено в анкеті-заяві. Наведене підтверджується наданим розрахунком та випискою про рух коштів по картці відповідачки. /а.с.7-14, 16-45/

Згідно пояснень до Виписки про рух коштів на рахунку заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 80000 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 27024,35 грн.

При цьому, суд зауважує, що пунктами 5.20 та 5.22 Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» передбачено стягнення «овердрафту».

Згідно п.5.22 Умов і правил, кредит збільшується на суму заборгованості за кредитом по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому Банк надає кредит згідно з Договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з Тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього Договору.

Втім, як вже зазначалося, позивачем не надані докази ознайомлення відповідачки з Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», які передбачають можливість нарахування овердрафту, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі овердрафту 27024,35 грн.

Що стосується посилань відповідачки, що вона не використовувала кредитні кошти і до утворення заборгованості причетна інша особа, суд виходить з наступного.

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 зазначено: «Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

Згідно п.140 постанови правління НБУ від 29.07.2022 № 164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Однак, з інформації наведеної відповідачкою у відзиві вбачається, що вона була обізнана про те, що інша особа (її колишній чоловік) володіє стартовим пакетом з секретними кодами від сім-карти з абонентським номером, який використовувався нею як фінансовий номер під час оформлення кредиту. Вказана обставина дозволила сторонній особі отримати доступ до кредитного рахунку відповідачки та використовувати кошти кредитного ліміту. Втім, відповідачка своєчасно не вжила заходів для блокування кредитного рахунку та припинення доступу сторонніх осіб до нього.

За таких обставин, саме відповідачка несе ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них.

Суд погоджується з аргументами представника позивача про те, що відповідачка в такому разі не позбавлена права звернутися з позовом про відшкодування шкоди до особи, яка внаслідок протиправних дій отримала доступ до її кредитного рахунку та використала без її відома кредитні кошти.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення кредитної заборгованості в межах суми встановленого кредитного ліміту - 80000 гривень. В частині позовних вимог щодо стягнення овердрафту в сумі 27024,35 гривень слід відмовити.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідачки пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у розмірі 74,75% від ціни позову, судовий збір підлягає стягненню в сумі 2263,43 гривень (виходячи з розрахунку: 3028 грн.х74,75%/100=2263,43 грн.)

Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» 80000 гривень заборгованості за кредитним договором від 17.09.2021 року.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» суми овердрафту 27024 грн. 35 коп., відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» 2263 грн. 43 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», місцезнаходження - місто Київ, вул.Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Алексашина Н.С.