Ухвала суду № 136762413, 20.05.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/980/26

Провадження № 1-кп/382/105/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальних провадженнях № 12026111100000469, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушень (злочинів), передбаченого ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Яготинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 , обвинуваченого у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 122 КК України.

Прокурор в судовому засіданні подав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Клопотання обґрунтовано тим, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п?яти до восьми років. Останній офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх дітей або непрацездатних осіб немає, мешкає самостійно, негативно характеризується за місцем свого проживання, раніше судимий за вчинення умисних злочинів, за що відбував реальну міру покарання, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв?язків. Крім того, інкримінований злочин вчинив будучи звільненим від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком, а відтак наявні всі підстави вважати, що без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підозрюваний ОСОБА_4 під острахом отримання реального покарання у виді позбавлення волі може переховуватися від органу досудового розслідування, суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, які визначені у ст. 2 КПК України, а тому щодо останнього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Встановлено, що запобігання ризикам переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, суду та перешкоджання ним розгляду кримінального провадження становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства. Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім цього, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків чи потерпілого, оскільки відомо що останній раніше вчиняв злочини, за що відбував реальну міру покарання, в місцях позбавлення волі. Йому достовірно відомо місце проживання останніх, а тому це може вказувати на те що він може незаконно впливати на них, змушуючи їх, із застосуванням фізичного чи психологічного примусу, чи умовляння, переконання, змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань у суді. ОСОБА_4 неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, за що відбував реальну міру покарання в місцях позбавлення волі. Окрім цього інкримінований злочин вчинив будучи звільненим від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком, що може вказувати на нездатність останнього стати на шлях виправлення та є достатньою підставою вважати, що він здатний вчинити інше кримінальне правопорушення. Виходячи з вище викладеного, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України, вважає за доведене, що заявлені раніше ризики передбачені ст. 177 КПК не зменшилися, тому виправдовують продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою. Враховуючи те, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, та є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілого, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов?язків та запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою продовження до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому тяжких злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що останній може здійснити вищевказані дії, що зазначені в пунктах 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов?язання не забезпечить належної поведінки останнього, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації. Не можливе і застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки з моменту повідомлення йому про підозру по даний час до органу досудового розслідування та прокуратури не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 саме такого запобіжного заходу. Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні обвинуваченого цілодобово залишати житло не зможе запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов?язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Враховуючи викладене вище, в прокуратури є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому останньому необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, що необхідно для виконання завдання кримінального судочинства, передбаченого ст. 2 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив задовольнити.

Захисник в судовому засіданні просив змінити запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт. Обвинувачений підтримав думку захисника.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Доводи прокурора зводяться до того, що на даний час існують ризики переховування обвинуваченого від суду та він може впливати на потерпілого та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Доводи сторони захисту полягають у недоведеності існування ризиків (ст. 177 КПК України).

В силу ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Стаття 176 КПК України визначає, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про продовження (зміну) запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.

Додатково, суд враховує, що запобіжний захід не є мірою покарання, а сама лише тяжкість кримінального правопорушення і покарання за нього, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою, оскільки нормами КПК та відповідно практикою застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це не визнається.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

В силу положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання щодо зміни чи продовження дії запобіжного заходу, суд враховує, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та/або реєстрації, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність або відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи, наявність/відсутність судимостей.

При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою суд враховує продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.

Як вбачається з матеріалів провадження щодо ОСОБА_4 , останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 122 КК України.Санкція ч. 4 ст. 187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, офіційно не одружений, раніше судимий за вчинення умисних злочинів, за що відбував реальну міру покарання, тобто не має міцних соціальних зв`язків, а тому в будь-який момент може змінити місце свого перебування з метою переховування від суду. Крім цього, з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений, перебуваючи на волі, через неможливість постійного контролю за його діями, може незаконно впливати на потерпілого та свідків, які судом ще не допитані. Суд, враховуючи викладене, також погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений може вчиняти в подальшому дії з метою переховування від суду. Також суд погоджується із доводами прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки враховуючи стадію судового провадження, де не проголошено обвинувальний акт, не допитані потерпілий та свідки, не досліджено докази, ризики незаконного впливу на потерпілого і свідків оцінюються як реальні, дійсні, триваючі і такі, що не зникли. При задоволенні клопотання прокурора суд одночасно приймає до уваги і репутацію обвинуваченого, а саме неодноразове, в минулому, притягнення його до кримінальної відповідальності. Відсутність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не запобігне ризику уникнення обвинуваченим явки до суду під загрозою можливого покарання.

Отже, суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а тому на даній стадії кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Оцінюючи доводи сторони захисту, суд вважає їх такими, що не доведені належними доказами та є необґрунтованими. Стороною захисту не доведено, що зміною запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде усунено зазначені прокурором ризики. Крім того, захисником не обґрунтовано, яким чином проживання обвинуваченого за його місцем проживання усуне чи суттєво зменшить існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. У зв`язку з цим, суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашноього арешту не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин, суд приходить до переконання про відсутність підстав для зміни (обрання) обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на домашній арешт; заявлені ризики не зменшилися; під впливом тяжкості покарання, яке можливо загрожує обвинуваченому, він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, які ще не допитані судом, або вчиняти інші кримінальні правопорушення.

При цьому, приймаючи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у т.ч. вік, відсутність міцних соціальних зв`язків, постійного офіційного місця роботи, та інші дані, що характеризують особу обвинуваченого, аналізуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі й домашнього арешту, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи. Продовження тримання особи під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають право поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Враховуючи, що запобігання наведених ризиків становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні правопорядку та відправлення кримінального судочинства, цей інтерес має превалююче значення над принципом поваги до свободи особистості та виправдовує продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тож суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому даний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Тому суд дійшов до переконання, що у задоволенні клопотання захисника про зміну (обрання) запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт необхідно відмовити, в той час як клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачуваному підлягає задоволенню, у зв`язку з чим, обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 196-199, 203, 205, 314, 315, 376, 395, 532, 534КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб та утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 20.05.2026 року

Строк дії ухвали визначити до 18.07.2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому КПК України. Судове рішення, яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.

На ухвалу суду протягом 5 (п`яти) днів з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1