Рішення № 136761691, 21.05.2026, Вишгородський районний суд Київської області

21.05.2026 Справа № 363/3091/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

05 червня 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №75823587 від 01.07.2021 у розмірі 15 268,88 грн, а також судових витрат, що складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.07.2021 року ОСОБА_1 звернулася до первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» з метою отримання грошової позики, у зв`язку з чим уклала договір позики №75823587, ознайомилася з умовами та правилами надання грошових коштів у позику та повністю погодилася з ними. Відповідач отримала грошові кошти у розмірі 5 300 грн строком на 14 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% на день. 19.11.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено договір факторингу №1911, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором позики №75823587 від 01.07.2021. 03.04.2023 року між ТОВ «ФК «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі за зазначеним договором позики.Позивач зазначає, що відповідач не виконала зобов`язання щодо повернення отриманих коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за договором позики №75823587 від 01.07.2021 у загальному розмірі 15 268,88 грн, з яких: 5 300 грн - основна сума боргу, 9 968,88 грн - нараховані проценти за користування позикою.

Процесуальні дії та рішення у справі.

10 липня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про хід розгляду справи.

11 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано інформацію з АТ КБ «Приват Банк» щодо виписки по картці.

15 липня 2025 року, 13 серпня 2025 року, 21 серпня 2025 року, 01 жовтня 2025 року, 06 січня 2026 року, 27 листопада 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшли заяви про розгляд справи без його участі.

12 серпня 2025 року на адресу суду надійшли витребувані матеріали від АТ КБ «Приват Банк».

19 серпня 2025 року, 04 листопада 2025 року на адресу суду від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

26 грудня 2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що першочерговим обов`язком позивача після набуття права вимоги за договором факторингу є повідомлення відповідача про зміну кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання йому належних доказів переходу прав у зобов`язанні, зокрема копії договору факторингу та повідомлення про відступлення права вимоги. На думку відповідача, позивач не повідомив її належним чином про набуття права вимоги, не вживав заходів досудового врегулювання спору та не надсилав пропозицій щодо добровільного погашення заборгованості. Відповідач зазначає, що відповідне повідомлення про відступлення права вимоги вона не отримувала, а в матеріалах справи доказів такого повідомлення не міститься. Крім того, відповідач вказує, що право вимоги перейшло до позивача 03 квітня 2023 року з моменту укладення договору факторингу між ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ». Відповідач зазначає, що загальний строк позовної давності становить три роки (ст. 257 ЦК України) і обчислюється з моменту порушення права кредитора, тобто виникнення простроченої заборгованості. Також відповідач посилається на те, що нарахування процентів за користування позикою було припинено 13.10.2021, що вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Відповідно, на думку відповідача, строк позовної давності для звернення до суду сплив 13.10.2024, тоді як позов подано у травні 2025 року. Клопотання про поновлення строку позовної давності до позовної заяви не додано, а у самій позовній заяві це питання не порушувалося, у зв`язку з чим позов пред`явлено поза межами встановленого законом строку.

26 грудня 2025 року суду надійшло клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, в якому зазначено, що загальний строк позовної давності становить три роки та поширюється, зокрема, на вимоги, що випливають із кредитних правовідносин та договорів факторингу. Відповідач вважає, що у жовтні 2024 року сплив строк позовної давності щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 5 300,00 грн та нарахованих відсотків у розмірі 9 968,88 грн. Посилаючись на ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

29 грудня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, а має право здійснити виконання первісному кредитору, і таке виконання є належним.Позивач зазначає, що доказів недійсності договорів факторингу або виконання зобов`язання перед попереднім кредитором відповідачем не надано, а матеріали справи таких доказів не містять. Крім того, позивач вважає, що відповідач була повідомлена про відступлення права вимоги шляхом подання позову та долучення до матеріалів справи відповідних доказів переходу права вимоги. Також позивач посилається на положення пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020), відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у зв`язку з COVID-19, перебіг строків позовної давності продовжується на строк дії такого карантину. Позивач зазначає, що карантин на території України неодноразово продовжувався та був припинений з 30.06.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023. Крім того, позивач посилається на положення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким було передбачено зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, та зазначає, що відповідне зупинення діяло до внесення змін Законом України № 4434-IX від 14.05.2025.У зв`язку з викладеним позивач вважає, що звернення до суду 05.06.2025 здійснено в межах строку позовної давності.

02 лютого 2026 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог у повному обсязі, у якій також заявлено клопотання про розстрочення виконання судового рішення у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та витратами на лікування, а також про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на незначну складність справи.

Позиції учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Направив до суду заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати без її участі, не заперечував проти ухвалення заочного судового рішення, за наявності для того передбачених законодавством підстав.

Відповідач в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій визнала позовні вимоги, розгляд справи просила здійснювати у її відсутність.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01 липня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75823587, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався передати відповідачу грошові кошти на визначений договором строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Підписанням зазначеного договору відповідач підтвердила, що ознайомилася з повною інформацією про позикодавця та його послуги, а також погодилася з тим, що до моменту підписання договору позики вона вивчила його умови та правила надання грошових коштів у позику.

Відповідно до умов договору позики: сума позики становить 5 300 грн; строк позики (строк договору) 14 днів; базова процентна ставка 1,99% на день. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) становить 2,70% на день (не застосовується в період карантину).

Договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором NATEc6u3vP, наданим відповідачу 01.07.2021 шляхом надсилання на її електронну пошту, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Згідно з пунктами 7.157.16 Правил передбачено, що позичальник погоджується з можливістю здійснення автопролонгації необмежену кількість разів, яка не потребує додаткового документального оформлення чи окремої згоди сторін. Подовження строку позики на умовах автопролонгації здійснюється за наявності непогашеної позики (її частини) та припиняється у разі, якщо протягом 90 послідовних автопролонгацій позичальником не погашено позику.

Відповідно до платіжної інструкції №d2787748-d085-4dbd-b391-c3f666d7c2f9 від 01.07.2021 та довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000021838/ТНПП від 21.04.2025, позикодавець ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 5 300 грн на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з рухом коштів по картковому рахунку, наданим АТ КБ «ПриватБанк», зазначений рахунок належить ОСОБА_1 , яка фактично користувалася отриманими кредитними коштами, що підтверджується випискою за період 01.07.202104.07.2021.

19 листопада 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено договір факторингу №1911, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, у тому числі за договором позики №75823587 від 01.07.2021.

Згідно з реєстром прав вимоги №3 від 19.11.2021 ТОВ «ФК «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за договором позики №75823587 від 01.07.2021, у розмірі 15 268,88 грн, з яких: 5 300 грн заборгованість за тілом кредиту, 9 968,88 грн заборгованість за процентами.

03 квітня 2023 року між ТОВ «ФК «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, у тому числі за договором позики №75823587 від 01.07.2021.

Відповідно до реєстру заборгованості від 03.04.2023 позивач набув право грошової вимоги до відповідача у розмірі 15 268,88 грн, з яких: 5 300 грн заборгованість за тілом кредиту, 9 968,88 грн заборгованість за процентами.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 28.05.2025, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №75823587 від 01.07.2021 становить 15 268,88 грн, з яких: 5 300 грн основний борг, 9 968,88 грн нараховані проценти.

Застосовані норма права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положенням ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 року в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року по справі №300/438/18.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 року за №910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Мотиви і висновки суду.

Підписавши договір позики, відповідач ОСОБА_1 добровільно погодилась з його умовами, відповідно до яких отримав грошові кошти та зобов`язався повернути їх у тому ж розмірі, а також сплатити проценти за користування позикою. Вказаний правочин у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та недійсним не визнавався.

На виконання умов договору позики грошові кошти були перераховані на банківський картковий рахунок відповідача.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та у повному обсязі, натомість відповідач порушив умови договору щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується поданими позивачем письмовими доказами та визнаний відповідачем.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання з повернення заборгованості за договором позики не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 15 268,88 грн, з чим відповідач погодилась та надала суду відповідну заяву, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 579935146.1 від 27.05.2025 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн, на підтвердження чого надано: договір про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024, укладений між позивачем та адвокатом Ткаченком Ю.О., витяг з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 30.04.2025 року, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №579934663.1 від 30.04.2025.

Згідно з витягом з акта приймання-передачі, вартість наданих правничих послуг становить 3 500 грн, до яких включено: вивчення матеріалів справи, їх аналіз, визначення правової позиції, аналіз судової практики та підготовка позовної заяви.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із положень статті 137 ЦПК України, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: зв`язок витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість і пропорційність до предмета спору, поведінку сторін, стадію розгляду справи, а також вжиті заходи щодо досудового врегулювання спору.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, обсягом виконаних робіт, витраченим часом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Як зазначено у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанова від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), суд при визначенні суми відшкодування має враховувати критерії реальності, необхідності та розумності витрат, а не лише їх договірне визначення між адвокатом та клієнтом.

Аналогічний підхід висловлено Європейським судом з прав людини, який наголошує, що компенсації підлягають лише фактичні, необхідні та розумні витрати (зокрема, рішення у справах «East/West Alliance Limited проти України» та «Лавентс проти Латвії»).

Оцінивши подані докази, суд враховує, що справа є незначної складності, була розглянута у спрощеному провадженні, без участі представника позивача у судових засіданнях (за його заявою), а обсяг виконаних адвокатом робіт обмежувався підготовкою позовної заяви та аналізом документів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не повною мірою відповідає критеріям розумності та співмірності, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 2 000 грн як фактично обґрунтованого та необхідного розміру.

Щодо розстрочення виконання рішення.

Пунктом 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Наведені вище положення процесуального законодавства не містять окремо визначених підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Згідно з частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

ЦПК України врегульовано вирішення питань про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду статтею 435 ЦПК України, у зв`язку з чим, на підставі частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, суд вважає за необхідне застосувати положення цієї статті для вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Так, згідно з частиною третьою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини четвертої статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною п`ятою статті 435 ЦПК України передбачено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

На підтвердження свого важкого фінансового становища, пов`язане зі станом здоров`я та лікуванням, а також утримання двох дітей, відповідачкою долучено консультаційний висновок спеціаліста від 08.01.2026 року, заключення КНП «Димерська центральна селищна лікарня», копії свідоцтва про народження дітей.

Враховуючи те, що відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, що не дозволяє їй разово сплатити всю суму заборгованості, суд доходить висновку про можливість розстрочення виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 268,88 грн строком на десять місяців, шляхом сплати рівними платежами щомісяця.

Керуючись ст. 258, ст. 259, ст.ст. 263-265, 268, ст.280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 268 грн 88 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати по сплаті професійної правничої допомоги 2 000 грн.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду в частині стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» загальної суми заборгованості за договором №75823587 від 01.07.2021 року, розстрочивши загальну суму заборгованості у розмірі 15 268 (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн 88 коп. на 10 (десять) місяців рівними частинами по 1 526 грн (одна тисяча п`ятсот двадцять шість) грн 90 коп., починаючи з першого числа місяця, що наступає за місяцем набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», адреса місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204; код ЄДРПОУ 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя С.В. Олійник