Ухвала суду № 136760442, 20.05.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/423/26

Провадження № 1-кп/279/397/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м.Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у колегіальному складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , із секретарем судового засідання ОСОБА_4 , за участі прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22025000000001274 від 18.12.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження № 22025000000001274 від 18.12.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.

До суду надійшло клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури про продовження строку тримання під вартою до ОСОБА_6 на строк 60 днів без визначення розміру застави. На обгрунтування поданого клопотання зазначено, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, а саме державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану.

Ухвалою суду від 24.03.2026 продовжений строк тримання під вартою ОСОБА_6 без визначення розміру застави по 22.05.2026 року включно.

Продовження строку тримання під вартою обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти національної безпеки в період відбиття збройної агресії, за яке законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі від 15 років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна. Також встановлено, що він має стійкі зв`язки з представниками держави-агресора РФ, які може використати з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Окрім того, враховуючи активне ведення бойових дій, діяльність іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених і керованих та фінансованих РФ, на окремих територіях України, що зумовлює їх тимчасову неконтрольованість державною владою, не виключається можливість переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування і суду на вказаних територіях та перехід на сторону ворога.

У клопотанні зазначено, що будучи звільненим з-під варти, ОСОБА_8 , зможе повідомити представникам спецслужб держави-агресора про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що може негативно вплинути на виявлення та припинення інших кримінальних правопорушень.

Ураховуючи спосіб вчинення злочину (дистанійно з використанням загальнодоступних засобів зв`язку та мережі Інтернет), ОСОБА_6 без забезпечення його ізоляції зможе продовжити вчинення інкримінованого йому злочину.

Установлені обставини злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченого, та матеріали досудового розслідування у своїй сукупності свідчать про те, що установлені ризики продовжують існувати та не зменшились, оскільки на даний час продовжується збройна агресія РФ проти України у формі повномасштабного військового вторгнення, та будь-яких об`єктивних змін умов життєдіяльності ОСОБА_6 , які б позитивно і суттєво впливали на нього та свідчили, що він не вчинятиме відповідних дій у майбутньому, не відбулося.

Сторона обвинувачення вважає, що зазначеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування до ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони, не передбачаючи повну ізоляцію обвинуваченого від засобів зв`язку та оточення, здійснення постійного контролю за його діями та пересуванням, не зможуть гарантувати відсутність описаних ризиків.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження застосованого запобіжного заходу з підстав, викладених у ньому.

Обвинувачений та його захисник заперечували щодо продовження строку тримання під вартою, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, зокрема цілодобовий домашній арешт.

Дослідивши зміст клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом під час судового розгляду відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.176 КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У силу ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжних заходів згідно ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, зокрема передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути спонукаючим мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення від покарання у разі засудження його до позбавлення волі.

Крім того, суд враховує усвідомлення ОСОБА_6 умов воєнного стану, що може свідчити про наявність підвищеного ризику в поведінці обвинуваченого та вчиненні іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачується.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід не є формою покарання чи його очікуванням, а застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого, що може мати негативний вплив на хід та результати кримінального провадження. Тобто суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Наведені прокурором аргументи та інформація, отримана судом з обвинувального акта, а також пояснень учасників провадження свідчить, на переконання суду, що ризики, передбачені п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даному початковому етапі судового розгляду не припинили існувати та не зменшились.

Ураховуючи тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , особливу суспільну небезпеку кримінального правопорушення, з огляду на об`єкт посягання, а саме на основи національної безпеки України у період дії воєнного стану, а також наявність кількох ризиків, передбачених ст.177 КПК України, враховуючи положення ч.6 ст.176,183,199 КПК України суд, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, оскільки інші, більш м`які запобіжні заходи стосовно обвинуваченого не забезпечать його належну процесуальну поведінку та не сприятимуть досягненню цілей та завдань кримінального провадження. На переконання суду, саме такий запобіжний захід, який має тимчасовий характер, буде відповідати принципу пропорційності загальносуспільним інтересам.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою слід задовольнити.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Згідно з положенням абзацу 8 ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи вищевикладені обставини судом встановлена наявність умов, передбачених ст.177,178,183,197 КПК України, та підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 без визначення розміру застави на 60 днів.

Керуючись ст.176-178, 183,193, 194, 196, 197, 199, 205, 372,392,532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 на 60 днів по 18.07.2026 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала діє до 18.07.2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити уповноваженій особі місця попереднього ув`язнення.

Головуючий суддя: ОСОБА_9

Судді : ОСОБА_10

ОСОБА_11