Ухвала суду № 136759773, 20.05.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа 278/2385/26

У Х В А Л А

20 травня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Віктор Мокрецький, розглянувши заяву ОСОБА_1 про усиновлення дитини,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний Суд» звернувся до суду із заявою в якій просив оголосити його усиновлювачем неповнолітнього ОСОБА_2 .

Разом із тим, оглянувши матеріали зазначеної заяви, суд доходить висновку про необхідність її залишення без руху із огляду на наступне.

За правилами ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про усиновлення.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Водночас, відповідно до приписів ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Проте, у наданій ОСОБА_1 заяві ОСОБА_3 має процесуальний статус заінтересованої особи, а решта учасників справи має статус третьої особи, що не передбачено ЦПК України.

За таких обставин, ОСОБА_1 належить подати до суду виправлений примірник заяви у якому вказати правильний процесуальний статус усіх учасників цієї справи.

Окремо суд акцентує увагу ОСОБА_1 на тому, що при поданні до суду уточненої заяви останньому слід також врахувати, що станом на день звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою ОСОБА_2 не досяг чотирнадцятирічного віку, а отже в силу приписів ст. 47 ЦПК України не набув цивільної процесуальної дієздатності, а отже не може бути самостійним учасником цієї справи.

Окрім цього, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» суди при прийнятті заяв про усиновлення повинні перевіряти відповідність форми та змісту такого документа як вимогам, визначеним у ЦПК, так і вимогам, що випливають із глави 18 «Усиновлення» СК, а саме чи сформульовано прохання про внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини. У разі недотримання зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК.

Однак, попри зазначену вище судову практику ОСОБА_1 у прохальній частині заяви не заявлено вимогу про внесення відповідних змін у актовий запис про народження ОСОБА_2 .

Відтак, ОСОБА_1 у прохальній частині виправленого примірника заяви про усиновлення ОСОБА_2 слід відобразити вимоги про внесення відповідних змін у актовий запис про народження останнього (зокрема про зміну прізвища, ім`я, по-батькові ОСОБА_2 , а також, за необхідності, про внесення змін у місце і дату народження останнього).

Також суд зауважує, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України ОСОБА_1 до виправленого примірника заяви слід надати докази його надсилання усім учасникам цієї справи.

Також, за правилами ч. 5 ст. 177 ЦПК України заявник зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Так, приписами п. 3 ч. 2 ст. 311 ЦПК України передбачено, що до заяви про усиновлення дитини має бути додана довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи.

На виконання цієї норми права ОСОБА_1 надана довідка військової частини НОМЕР_1 від 07 жовтня 2025 року, але у ній відсутні відомості про заробітну плату заявника.

За таких обставин, ОСОБА_1 до виправленої заяви слід долучити також докази в яких буде зазначена його заробітна плата.

Поміж іншого, правила ч. 4 ст. 177 ЦПК України передбачають, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, на виконання зазначеної норми цивільного процесуального права ОСОБА_1 у тексті своєї заяви зазначив, що він звільнений від сплати судового збору в межах цього провадження, оскільки має статус учасника бойових дій.

Водночас, у постанові Верховного суду від 12 лютого 2020 року у цивільній справі № 545/1149/17 вказано, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Підстави для відступу від неї відсутні.

Виходячи із вищенаведеного, суд звертає увагу заявника на те, що предметом розгляду цієї справи є вирішення питання щодо оголошення ОСОБА_1 усиновлювачем неповнолітнього ОСОБА_2 . Тобто, в межах цього судового провадження не вирішується питання щодо захисту прав позивача у порядку статей 12, 22 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а отже на нього не поширюються пільги, передбачені приписами п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Приписи п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачають, що за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб із 01 січня 2026 року установлено на рівні 3 328 грн.

За таких обставин, заявнику в межах цього провадження слід сплатити судовий збір в сумі 665,06 грн (із розрахунку 3 328 х 0,2).

Платiжнi реквізити для перерахування (доплати) судового збору:

Отримувач коштів ГУК у Жит.обл/Житомир.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA158999980313151206000006196

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Житомирський районний суд Житомирської області (назва суду, де розглядається справа).

Недотримання заявником вказаних приписів процесуального законодавства унеможливлює суд вирішити питання стосовно відкриття провадження у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про залишення даної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 185 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву залишити без руху з наданням п`ятиденного строку для усунення недоліків зазначених в даному рішенні з дня отримання його копії.

Роз`яснити заявнику, що у випадку неусунення зазначених недоліків заява вважається неподаною та повертається авторові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Віктор Мокрецький