Рішення № 136759215, 15.05.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 314/5760/25

Провадження № 2/165/569/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Нововолинськ

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Нововолинську, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

16 грудня 2025 року представник ТзОВ «Коллект центр» - керівник Ткаченко М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги представник позивач обґрунтовує тим, що 22 липня 2021 року між ТзОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №2427209, а 12 вересня 2021 року між тими ж сторонами був укладений договір №100007809. Також, 22 липня 2021 року між ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 був укладений договір №75612665. Договори підписані відповідачем у порядку, визначеному ст.12 Закону України "Про електронну комерцію". Первісні кредитори свої зобов`язання за договором виконали в повному обсязі, надали можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договорами, однак відповідач ОСОБА_1 , всупереч чинному законодавству та умовам договір, належним чином обов`язки перед фінансовими установами не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість. 13 січня 2022 року був укладений договір факторингу №19-01/2022-79, відповідно до якого ТзОВ "Мілоан" відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2427209. 17 січня 2022 року був укладений договір факторингу №17-01/2022-54, відповідно до якого ТзОВ "Мілоан" відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100007809. 22 лютого 2022 року був укладений договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75612665. 10 січня 2023 року був укладений договір №10-01/2023, відповідно до якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №2427209, №100007809, №75612665. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за договорами і за ним рахується заборгованість в розмірі 143597,16 грн., що складається з 33290 грн. заборгованості за тілом кредиту, 106805,84 грн. заборгованості за процентами, а також 3500 грн. комісії та 1,32 грн. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект центр» заборгованість за договорами №2427209, №100007809, №75612665, в розмірі 143597,16 грн. та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою від 13 січня 2026 року цивільна справа була передана за підсудністю з Вільнянського районного суду Запорізької області до Новоовлинського міського суду Волинської області (а.с.167).

Ухвалою від 04 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Представник позивача ТзОВ «Коллект центр» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви, на підставі ч.3 ст.211 ЦПК України, ОСОБА_2 просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача та не заперечида щодо заочного розгляду справи (зворот а.с.9).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про надіслання поштового відправлення (а.с.178-179).

Згідно з ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 22 липня 2021 року між ТзОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит №2427209 (а.с.60-61, 70-72).

Згідно з умовами договору сума кредиту (загальний розмір) становила 20000 грн. (п.1.2. договору). Кредит надавався строком на 30 днів з 22 липня 2021 року, термін повернення кредиту і сплати комісії обумовлений договором 21 серпня 2021 року (п.1.4.)

Комісія за надання кредиту, згідно з п.1.5.1, становила 2000 грн., яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.1.6. стандартна процентна ставка за користування кредиту становила 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Умовами кредитного договору також передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на його картковий рахунок. Відповідно до Розділу 2, сторонами також узгоджені умови щодо сплати коштівза кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на мобільний телефон відповідача. Більше того, відповідно до п.6.5. договору сторони погодили, що підписаний договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому цивільним та господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Встановлені судом фактичні обставини у справі підтверджують те, що між сторонами договору було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з наданим розрахунком (а.с.62-66), заборгованість за договором №75612665 від 22 липня 2021 року, станом на день подачі позову до суду становить 25411,98 грн., що включає 8050 грн. заборгованості за тілом кредиту, 17360,66 грн. заборгованості за процентами, 1,32 грн. 3% річних, що нараховані станом на 22 лютого 2022 року.

Крім того, судом встановлено, що 12 вересня 2021 року між ТзОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит №100007809 (а.с.36-40).

Згідно з умовами договору сума кредиту (загальний розмір) становила 15000 грн. (п.1.2. договору). Кредит надавався строком на 30 днів з 12 вересня 2021 року, термін повернення кредиту і сплати комісії обумовлений 12 жовтня 2021 року (п.1.4.)

Комісія за надання кредиту, згідно з п.1.5.1, становила 1500 грн., яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.1.6. стандартна процентна ставка за користування кредиту становила 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Умовами кредитного договору також передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на його картковий рахунок. Відповідно до Розділу 2, сторонами також узгоджені умови щодо сплати коштівза кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на мобільний телефон відповідача. Більше того, відповідно до п.6.5. договору сторони погодили, що підписаний договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Підписавши паспорт споживчого кредиту, відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування (а.с.42).

Встановлені судом фактичні обставини у справі підтверджують те, що між сторонами договору було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з наданим розрахунком (а.с.51-52), заборгованість за договором №100007809 від 12 вересня 2021 року станом на день подачі позову до суду становить 39038,46 грн., що включає 13823 грн. заборгованості за тілом кредиту, 23715,46 грн. заборгованості за процентами, а також 1500 грн. комісії.

Також, в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 12 вересня 2021 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75612665 (а.с.53).

Згідно п.1. договору позикодавець зобов`язувався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2 договору загальний розмір наданої позики становить 8050 грн, що включає в себе кошти, надані позичальнику за основним договором позики, а також додатково надані кошти (у разі наявності) на підставі укладених між сторонами додаткових угод до договору. Процентна ставка становить 1.99 % (знижена процентна ставка) та 2,70% (нараховується за понадстрокове користування), яка нараховується за кожен день користування позикою. Відповідно до договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license.

Відповідно до положень договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідно до п.6.5. правил надання грошових коштів у позику ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів (а.с.54-59).

Встановлені судом фактичні обставини у справі підтверджують те, що між сторонами договору було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з наданим банком розрахунком (а.с.78), заборгованість за договором №100007809 від 12 вересня 2021 року становить 65302,16 грн., що включає 13823 грн. заборгованості за тілом кредиту, 49979,16 грн. заборгованості за процентами, 1500 грн. комісії.

13 січня 2022 року був укладений договір факторингу №13-01/2022-79, відповідно до якого ТзОВ "Мілоан" відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2427209 (а.с. 81-96), а 17 січня 2022 року було укладено договір за №17-01/2022-54, відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами позичальників, в тому числі за договором №100007809 (а.с.97-106, 108-114).

22 лютого 2022 року був укладений договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75612665 (а.с.115-125). За договором факторингу №10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №2427209, №100007809, №75612665 (а.с.132-146).

За змістом ст.626, ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

У відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Вказані договори, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, укладено на сайті первісного позикодавця, ОСОБА_1 підписав їх одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS повідомленні, тобто без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства з введенням логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договори сторонами не могли бути укладені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Ухвалюючи рішення у справі, суд враховує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до умов договорів кошти надавалися відповідачу у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які були надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту.

Також, з огляду на те, що отримані та використані ОСОБА_1 кошти у добровільному порядку та в повному обсязі ним не були повернуті, суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Коллект Центр» загальну заборгованість за спірними договорами, у розмірі 143597,16 грн.

За ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до ст.625 ЦК України, суд виходить із того, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічний висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №922/175/18, де зазначено, що формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні ст.549 цього Кодексу і на ці суми положення Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року не поширюється.

На підставі вищезазначеного, суд визнає вірними надані позивачем розрахунки включно нарахування 3 % річних.

Згідно із ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Суд враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг, реальність та розумність їхнього розміру, ціну позову та з врахуванням усталеної практики у даній категорії справи, заявленого відповідачем клопотання про зменшення таких витрат, приходить до висновку що розмір витрат на правову допомогу адвоката у даній справі, який підлягає відшкодуванню на користь позивача з відповідача і підтверджений документально (а.с. 23-29), підлягає зменшенню до 4000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням того, що спір, який виник між сторонами відноситься до категорії типових спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання, зміст позовної заяви та інших документів потребує мінімального індивідуального підходу і мінімальних часових витрат (1-2 години роботи є достатніми для написання та укомплектування типової позовної заяви у кредитній справі), а з наданої копії договору та акту вбачається постійне представництво адвокатом позивача і в інших подібних справах.

Суд також звертає увагу сторін на те, що компенсація судових витрат не повинна перетворюватися на спосіб додаткового збагачення фінансових установ за рахунок людей з мінімальними доходами в період воєнного стану.

Також, в силу ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, суд стягує понесені позивачем та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору, в сумі 2422,40 грн., що підтверджується документально (а.с. 1).

Керуючись ст.4, ст.12, ст.13, ст.76, ст.81, ст.141, ст.258, ст.259, ст.265, ст.268, ст.274, ст.275, ст.276, ст.277, ст.278, ст.279, ст.280, ст.281, ст. 282 ЦПК України, на підставі ст.509, ст.510, ст.526, ст.546, ст.611, ст.625, ст.1050, ст.1054, ст.1055 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, м. Київ) загальну заборгованість за договорами №2427209, №100007809, №75612665, у розмірі 143597 (сто сорок три тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, м. Київ) судові витрати по справі, а саме 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 6422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк