Рішення № 136756655, 19.05.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4637/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Рупташ Ю.Т., позивача ОСОБА_1 , її представника Зайцевої О.О., представників відповідача Агатія В.В. та Ткаченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - АТ Сенс банк, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 25.08.2025 №00000/26529/Ж10/24-13-24-04, від 25.08.2025 №00000/26526/Ж10/24-13-24-04 та від 25.08.2025 №00000/26530/Ж10/24-13-24-04.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року (головуючий суддя Кушнір В.О.) прийнято позовну заяву та відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року (головуючий суддя Кушнір В.О.) задоволено клопотання представника Головного управління ДПС в Чернівецькій області та залучено до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство Сенс банк; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, надати суду пояснення щодо позову та відзиву.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.11.2025 року (головуючий суддя Кушнір В.О.) задоволено клопотання представника Головного управління ДПС в Чернівецькій області та витребувано в АТ Сенс банк вичерпні документально підтверджені відомості стосовно кредитної історії ОСОБА_1 щодо укладання кредитного договору від 02.10.2007 р. та усіх укладених на підставі нього іпотечних договорів, додаткових угод, наявності або відсутності фінансових претензій, повідомлення чи неповідомлення про прощення (анулювання) боргу в установленому чинним законодавством порядку тощо; встановлено строк для подання до суду витребуваних доказів.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади, на підставі розпорядження керівника апарату суду №7-Р від 16.03.2026 року проведено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатом якого адміністративну справу №600/4637/25-а було передано для розгляду судді Лелюку О.П.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року прийнято цю справу до свого провадження; роз`яснено учасникам справи, що розгляд цієї справи починається спочатку; справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у цій справі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно змісту поданих позивачем заяв по суті справи, письмових пояснень та доводів, наданих у судовому засіданні, в обґрунтування незаконності оскаржуваних рішень позивач вказувала про відсутність самого факту прощення їй основної суми боргу за кредитним договором; про неповідомлення банком (кредитором) її (боржника) щодо прощення боргу в порядку згідно абз. «д» пп.164.2.17. п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України, навіть у разі, якщо б таке прощення мало місце; про недотримання відповідачем вимог законодавства при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Так, зазначалося, що кредитний договір, укладений між позивачем і банком, забезпечений лише одним видом забезпечення іпотекою, а тому кредитор і боржник повинні та мали право розраховувати, що заборгованість у випадку неповернення її боржником повинна та могла бути погашена в досудовому порядку саме за рахунок іпотечного майна, а тому кредитор повинен був діяти таким чином, щоб заборгованість була погашена за рахунок іпотечного майна в повному обсязі. Відтак у позивача було відсутнє додаткове благо, передбачене пп.«д» 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України у вигляді прощення боргу, оскільки такий списано у зв`язку з реалізацією банком свого права на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність нерухомого майна позивача. Твердження податкового органу в акті перевірки про те, що кошти у розмірі 3065743,39 грн є оподатковуваним доходом позивача, можна вважати такими, що не відповідають дійсності. Відтак, на думку позивача, нарахування на зазначену суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є необґрунтованим, і у неї не виникло обов`язку подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, з огляду на що нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій є також протиправним.

Також вказувалося позивачем і про те, що нею не було отримано з банку жодного повідомлення чи іншого документу, у якому б вказувалось про прощення боргу, натомість їй було надано лише повідомлення від 05.07.2019 року №1076-04.3.-б/б, у якому вказано, що зі сторони банку до позивача претензій щодо виконання зобов`язань кредитним договором не має у зв`язку з тим, що банк в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартиру, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На думку позивача, за відсутності доказів підтвердження належного повідомлення банком позивача про прощення (анулювання) боргу, викладені в акті перевірки факти не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах справи, а відтак оскаржувані рішення є протиправними.

Крім цього, позивачем зазначалося про неотримання відповідачем під час проведення перевірки жодних первинних документів, а, відтак, контролюючим органом не було вжито заходів для перевірки інформації, що міститься в базі даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, щодо складових суми прощеної (анульованої) заборгованості по кредитному договору, а саме: розміру основного боргу, відсотків, пені (за наявності), які, в свою чергу, впливають на визначення розміру податкових зобов`язань.

Отже, на думку позивача, відповідачем під час проведення перевірки не було встановлено ані факту прощення боргу, ані належного повідомлення про нього, ані складу прощених сум.

З огляду на наведене, позивач просила суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області згідно поданих заяв по суті справи, письмових пояснень та пояснень у судовому засіданні заперечувало щодо позовних вимог, вказуючи про законність оскаржуваних рішень. Зокрема, відповідач вказував, що у даних правовідносинах базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором є основна сума боргу у розмірі 3065743,39 гривень, прощена (анульована) кредитором, з відповідним повідомленням боржника - платника податків, за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності за кредитним договором. При цьому указано про законність використання контролюючим органом інформаційних баз під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Вказувалося відповідачем і про належне повідомлення банком позивача щодо прощення боргу, адже у додатках до наданих АТ Сенс банк пояснень міститься копія списку згрупованих поштових відправлень АТ «Укрсоцбанк» від 24.09.2019 року № 591 з фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 25.09.2019 року із зазначенням «група р/л», якими підтверджено направлення позивачу довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 24.09.2019 року №398.

Крім цього, податковим органом наголошено і на тому, що АТ «Укрсоцбанк» було надіслано ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 15.09.2017 року №85483. Цим повідомленням АТ «Укрсоцбанк» проінформував позивача про намір звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Так само повідомлено про прощення (анулювання) залишку заборгованості за кредитним договором від 01.10.2007 року №58 у такому разі й обов`язок самостійної сплати 18% податку на доходи фізичних осіб і 1,5% військового збору. Доказом направлення слугує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.09.2017 року з відміткою «вручено за довіреністю 25.09».

Враховуючи наведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - АТ Сенс банк, подала до суду пояснення, у яких наведені обставини взаємовідносин між позивачем та банком, а також наголошено на виконанні банком вимог Податкового кодексу України щодо повідомлення боржника про прощення йому залишку заборгованості, в тому числі основної суми боргу (тіла кредиту), які залишились не погашеними після звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши наявні матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління ДПС у Чернівецькій області направляло ОСОБА_1 запит №367/С/24-13-04-15 від 01.10.2020 року, у якому вказувалося, що у зв`язку із опрацюванням інформації, яка міститься в поданих податкових розрахунках суд доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого податку з них форми 1-ДФ за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, встановлено факти нарахування та виплати ОСОБА_1 доходів за ознакою « 126» (отриманий дохід у вигляді додаткового блага) від АТ «Укрсоцбанк» та по ознаці « 105» (дохід від продажу (обміну) рухомого майна від РСЦ МВС в Чернівецькій області. Тому податковий орган просив надати інформацію та її документальне підтвердження для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерського та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року .

У судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 , повідомила, що після отримання указаного запиту вона з`явилася до Головного управління ДПС у Чернівецькій області та надала пояснення й документи щодо запитуваної інформації (договір купівлі-продажу, іпотечний договір, лист АТ «Укрсоцбанк» від 05.07.2019 №1076-04.3.-б/б).

Представники Головного управління ДПС у Чернівецькій області у судовому засіданні не заперечували вказаних обставин, водночас повідомили про не проведення в подальшому перевірки стосовно обставин, наведених у запиті №367/С/24-13-04-15 від 01.10.2020 року.

Згідно матеріалів справи Головне управління ДПС у Чернівецькій області направляло ОСОБА_1 запит №544/Ж12/24-13-24 від 28.02.2025 року, у якому вказувалося про проведення аналізу відомостей щодо фізичних осіб, які у 2019 році отримували доходи у вигляді додаткового блага (ознака доходу « 126»). Зокрема, зазначено, що позивач у 2019 році отримала дохід у розмірі 3065743,39 грн як додаткове благо у вигляді основної кредиторської заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, який є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Податковий орган просив надати інформацію (письмові пояснення та, за наявності, їх документальне підтвердження) щодо причин недекларування такого доходу.

Позивач, отримавши указаний запит, надала відповідь листом від 28.03.2025 року, у якому повідомила, що у травні 2019 року АТ «Укрсоцбанк», керуючись статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку», реалізував своє право та задовольнив вимоги за кредитним договором №58 від 01.10.2007 року шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань. Також вказувалося, що жодних повідомлень від банку про прощення (анулювання) боргу за кредитом ОСОБА_1 не отримувала, лише у липні 2019 року банк письмово підтвердив відсутність претензій до неї щодо виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором.

Крім цього, ОСОБА_1 у листі від 28.03.2025 року вказала, що нею аналогічні пояснення вже надавалися податковому органу у 2020 році на запит №367/С/24-13-04-15 від 01.10.2020 року.

Наказом Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 28.04.2025 року №961-п вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, за результатом якої складено акт від 01.07.2025 року №23328/Ж5/24-13-24-04-06/ НОМЕР_1 .

У вказаному акті зазначено, зокрема, що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів у періоді з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року платник податків - фізична особа ОСОБА_1 , окрім отриманих доходів, обов`язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримала дохід від АТ «Укрсоцбанк» (код за ЄДРПОУ 0039019) у II кварталі 2019 року у сумі 3065743,39 грн за ознакою доходу « 126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, з якого не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за результатами річного декларування.

За результатом проведеної перевірки податковий орган дійшов висновків про порушення позивачем:

- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами звітного (податкового) 2019 року;

- пункту 36.1 статті 36, підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: заниження за звітний (податковий) 2023 рік оподатковуваний дохід, отриманий у вигляді додаткового блага на суму 3065743,39 грн, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на суму 551 833,81 грн;

- пункту 36.1 статті 36, підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпунктів 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, а саме: заниження за звітний (податковий) 2023 рік оподатковуваний дохід, отриманий у вигляді додаткового блага на суму 3065743,39 грн, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з військового збору за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на суму 45986,15 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, 08.08.2025 року позивач подала контролюючому органу письмові заперечення, за результатом розгляду яких податковий орган у відповіді від 18.08.2025 року №15197/6/24-13-24-04 повідомив про обґрунтованість та законність висновків перевірки.

На підставі акту перевірки від 01.07.2025 року №23328/Ж5/24-13-24-04-06/2463614049 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області 25.08.2025 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00000/26529/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 689792 грн 26 коп., з яких: за податковими зобов`язаннями 551833,81 грн та за штрафними санкціями 137958,45 грн;

- №00000/26526/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 57482 грн 69 коп., з яких: за податковими зобов`язаннями - 45986,15 грн та за штрафними санкціями 11496,54 грн;

- №00000/26530/Ж10/24-13-24-04, яким застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 340,00 грн.

Поряд з цим судом встановлено, що 01.10.2007 року між АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії №58 із наступними змінами та доповненнями, за умовами якого остання отримала в кредит 117000,00 дол. США, строком до травня 25.09.2012 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 02.10.2007 року укладено Іпотечний договір №58 від 02.10.2007 року, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлові приміщення площею 215,10 кв.м., що знаходились за адресою: АДРЕСА_1 .

Умовами іпотечного договору позивачем надано банку право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до останнього права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання за кредитним договором, в тому числі в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».

АТ «Укрсоцбанк» направив ОСОБА_1 . Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 15.09.2017 року №85483.

У вказаному повідомленні, окрім розміру заборгованості та вимоги погасити її протягом 30 днів, зазначено про те, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», ОСОБА_1 буде прощено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за кредитом, у зв`язку із чим вона буде зобов`язана сплатити 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору з доходу у вигляді основної суми боргу, анульованого кредитором.

Згідно наявних у справі матеріалів Повідомлення від 15.09.2017 року №85483 було направлено АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 на адресу її проживання ( АДРЕСА_2 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано адресатом 25.09.2017 року.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» банк 13.05.2019 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.05.2019, номер витягу: 166899185, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1830915973101.

Листом від 05.07.2019 року №1076-04.3.-б/б АТ «Укрсоцбанк» повідомив ОСОБА_1 про те, що зі сторони АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 претензій щодо виконання зобов`язань за кредитним договором №58 від 01.10.2007 року не має у зв`язку з тим, що банк в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартиру, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Указані обставини не заперечувалися позивачем у ході судового розгляду справи.

Водночас у матеріалах справи наявна надана суду до пояснень АТ Сенс банк Довідка про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 24.09.2019 року №398, видана АТ «Укрсоцбанк» й адресована ОСОБА_1 .

У цій довідці повідомлено про факт звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та зазначено, що згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки визначена на рівні 2170000,00 грн, в результаті чого залишок заборгованості за кредитним договором станом на 13.05.2019 року склав 15756271,34 грн, який у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки позичальнику прощено (анульовано). Також зазначено, що у відповідності до вимог Податкового кодексу України до складу річного доходу ОСОБА_1 за 2019 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 3065743,39 (три мільйони шістдесят п`ять тисяч сімсот сорок три гривні 93 копійок) гривень. Отриманий нею дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5 %, які вона, відповідно до вимог чинного законодавства, самостійно повинна сплатити до Державного бюджету України.

Враховуючи встановлені обставини, суд, вирішуючи цей спір, вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі ПК України).

Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

Пунктом 179.1 статті 179 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1. статті 162 ПК України визначено, що платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Приписами підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Зокрема, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Крім цього, за змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно підпункту 168.1.3. пункту 168.1, підпункту 168.2.1. пункту 168.2 статті 168 ПК України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Приписами підпунктів 1.2., 1.3, 1.4., 1.5. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. 1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, суд враховує висновки щодо застосування наведених вище норм права, викладені Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.07.2021 року у справі №826/12872/17.

Так, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Указане узгоджується і з висновком Верховного Суду у постанові від 08.08.2024 року по справі №200/6518/20-а про те, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Надаючи аналіз змісту підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, суд зауважує, що для включення на підставі указаної норми отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов: 1) кредитор анулював саме основну суму боргу (кредиту); 2) рішення кредитора про анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) є самостійним та не пов`язане із процедурою банкрутства; 3) рішення про анулювання (прощення) боргу (кредиту) прийняте до закінчення строку позовної давності; 4) сума анульованого (прощеного) боргу (кредиту) перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; 5) кредитор повідомив платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом або направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

У постанові від 08.04.2025 року у справі №280/9920/21 Верховний Суд також зазначив про те, що з аналізу підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України слідує, що для включення на його підставі отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов:

- кредитор анулював саме основну суму боргу (кредиту);

- рішення кредитора про анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) є самостійним та не пов`язане із процедурою банкрутства;

- рішення про анулювання (прощення) боргу (кредиту) прийняте до закінчення строку позовної давності;

- сума анульованого (прощеного) боргу (кредиту) перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

- кредитор повідомив платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом (1) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, (2) укладення відповідного договору, (3) надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом і у постанові від 28.04.2026 року у справі №140/12973/24.

Враховуючи наведені норми та висновки суду касаційної інстанції щодо їх застосування, суд звертає увагу на те, що відповідачем під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, висновки якої слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень, було взято до уваги лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів, інформацію з податкового розрахунку АТ «Укрсоцбанк» суд доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого податку з них, а також сум нарахованого єдиного внеску за формою 1-ДФ за ІІ квартал 2019 року. При цьому відповідачем не було достовірно встановлено як дотримання процедури прощення боргу, такі і складові прощеної (анульованої) кредитором суми боргу (така могла включати основну суму кредити і відсотки за користування ним, комісію та/або штрафні санкції (пеню)).

Так, відповідачем під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача не було встановлено обставин щодо обізнаності чи необізнаності ОСОБА_1 про факт прощення (анулювання) АТ «Укрсоцбанк» боргу, з якими і пов`язуються обов`язки подання податкової декларації про майновий стан та доходи й сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб й військового збору внаслідок прощення банком боргу.

У судовому засіданні представниками відповідача визнавалося не направлення Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області до АТ Сенс банк як правонаступника АТ «Укрсоцбанк» запиту в порядку статті 73 ПК України, якою передбачено отримання податкової інформації контролюючими органами, з метою отримання інформації, зокрема, щодо обставин повідомлення банком позивача про прощення (анулювання) боргу та підстав включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду. Тобто, відповідачем не було з`ясовано у який саме спосіб (шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення чи шляхом укладення відповідного договору або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) банк повідомив позивача про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу.

Поряд з цим у ході судового розгляду справи судом з`ясовано, що згідно наданих АТ Сенс банк як правонаступником АТ «Укрсоцбанк» пояснень, 29.09.2019 року ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 , рекомендованим листом було направлено Довідку про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 24.09.2019 року №398, в якій доведено факт звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та зазначено, що згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки визначена на рівні 2170000,00 грн, в результаті чого залишок заборгованості за кредитним договором станом на 13.05.2019 року склав 15756271,34 грн, який у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки позичальнику прощено (анульовано), а також вказано, що до складу річного доходу ОСОБА_1 за 2019 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 3065743,39 грн.

На підтвердження цих пояснень, окрім довідки від 24.09.2019 року №398, АТ Сенс банк надано список рекомендованої кореспонденції №591 від 24.09.2019 року та загальний фіскальний чек від 25.09.2019 року.

Надаючи оцінку указаному, суд звертає увагу на те, що список рекомендованої кореспонденції №591 від 24.09.2019 року та загальний фіскальний чек від 25.09.2019 року не містять інформації про назву, дату, зміст документа, направленого адресату. Тобто, такі беззаперечно не свідчать про направлення АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 саме Довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 24.09.2019 року №398.

Суд також зауважує, що, у разі направлення АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 . Довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 24.09.2019 року №398, таке направлення було здійснено не у спосіб, визначений приписами підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, якими перебачено направлення кредитором боржнику повідомлення про прощення (анулювання) боргу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а не рекомендованим листом, що мало місце у цій ситуації згідно тверджень АТ Сенс банк.

Подані АТ Сенс банк до суду документи можуть свідчити лише про здійснення направлення листа ОСОБА_1 , однак не свідчать про отримання нею такого.

Водночас під час судового розгляду справи позивач наголошувала на не отриманні нею Довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 24.09.2019 року №398 та, відповідно, про не виконання АТ «Укрсоцбанк» свого обов`язку, визначеного підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, і, як наслідок, про відсутність у неї обов`язків подання декларації про майновий стан та доходи за 2019 рік з відображенням доходу у сумі 3065743,39 грн, сплати податку на доходи фізичних осіб й військового збору.

Особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 75 -76 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак відповідачем під час судового розгляду справи не спростовано указаних вище тверджень позивача та не надано суду належних й достовірних доказів отримання позивачем від АТ «Укрсоцбанк» Довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 24.09.2019 року №398.

Отже, відповідачем не надано доказів на підтвердження належного повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) суми боргу, тобто доказів дотримання процедури прощення боргу, визначеної підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Щодо посилань відповідача на Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 15.09.2017 року №85483, направленого АТ Укрсоцбанк ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке отримано адресатом 25.09.2017 року, то такі суд відхиляє, адже в указаному банк лише інформує про ймовірне майбутнє позасудове врегулювання заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та можливе подальше прощення залишку непогашеної заборгованості, без зазначення конкретної суми, що підлягала б анулюванню, та дати прощення заборгованості. Вказане повідомлення датоване 15.09.2017 року, в той час як звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося лише 13.05.2019 року, тобто, майже через два роки. Відтак, повідомлення від 15.09.2017 року №85483 не може вважатися повідомленням кредитора боржнику про прощення (анулювання) суми боргу згідно підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

За таких обставин, зважаючи на недотримання умов, з якими положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу, суд вважає необґрунтованими та передчасними висновки відповідача, відображені в акті перевірки від 01.07.2025 року №23328/Ж5/24-13-24-04-06/2463614049, та приходить до висновку про незаконність рішень, прийнятих на підставі названого акту.

Суд також звертає увагу на те, що згідно обставин справи звернення на предмет іпотеки відбулося у травні 2019 року, АТ «Укрсоцбанк» відобразив у податковому розрахунку за формою №1-ДФ за ІІ квартал 2019 року суму 3065743,39 грн анульованої (прощеної) заборгованості по клієнту (позивачу), натомість довідка про прощення (анулювання) позивачу боргу у розмірі 3065743,39 грн датована вереснем 2019 року, тобто ІІІ кварталом 2019 року.

Указане свідчить про те, що повідомлення про прощення боржнику боргу здійснено (у разі направлення банком позивачу 29.09.2019 року рекомендованим листом довідки від 24.09.2019 року №398) уже після подання податкового розрахунку за формою № 1-ДФ за ІІ квартал 2019 року. Тобто, підтверджує не дотримання порядку та способу, визначеного приписами підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) йому боргу.

Наведені обставини не були з`ясовані відповідачем під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, що призвело до передчасних та необґрунтованих висновків про наявність правових підстав для винесення оскаржуваних рішень.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при їх прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржувані рішення.

Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.08.2025 року №00000/26529/Ж10/24-13-24-04, №00000/26526/Ж10/24-13-24-04 та №00000/26530/Ж10/24-13-24-04 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість податковим органом не доведено обґрунтованості та законності оскаржуваних рішень.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частин першої та сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у справі квитанцій від 29.09.2025 року та від 06.10.2025 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у загальному розмірі 5981,00 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Інших доказів (рахунків, квитанцій, платіжних інструкцій, актів виконаних робіт тощо) щодо понесення позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи, зокрема витрат про професійну правничу допомогу, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 серпня 2025 року №00000/26529/Ж10/24-13-24-04,№00000/26526/Ж10/24-13-24-04 та №00000/26530/Ж10/24-13-24-04, прийняті Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області щодо ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління ДПС у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 5981,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21.05.2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, ЄДРПОУ 44057187), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - АТ Сенс банк (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714).

Суддя О.П. Лелюк