Рішення № 136753426, 22.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року справа №320/43432/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить суд:

1. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 262840017161 від 21.06.2023р. щодо визначення строку суддівського стажу ОСОБА_1 - 23 роки 22 дні та призначення довічного грошового утримання у розмірі 56% від заробітку.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ), з 26 травня 2023 року у розмірі 62% суддівської винагороди судді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві від 6.06.2023 за № 171 з урахуванням фактично виплачених за цей період часу сум.

Від відповідача надійшов відзив доводи в якому про відсутність підстав для зарахування до суддівського стажу періоду з 01.07.2017р. по 31.07.2019р. - вимушеного прогулу не узгоджуються з п. 1 ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді, зокрема, судді судів України, а також з Позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 3 листопада 2022року № 990/4/22, згідно якої період перебування судді у вимушеному прогулі охоплюється дією пункту 1 частини першої статті 137 Закону № 1402-VІІІ у разі визначення її стажу роботи на посаді судді судів України.

Також є безпідставним твердження відповідача про те, що застосування норм статті 137 Закону № 1402 при обчисленні збільшення розміру щомісячного довічного суддів у відставці не передбачено, а дає лише право судді подати заяву про відставку, оскільки дане твердження суперечить самому змісту статті 137 Закону №1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року), в якій чітко зазначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Отже, відповідно до ч. З ст. 142, ст. 137 Закону України Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж роботи з 16 травня 1997 року (після здобуття вищої юридичної освіти) на посаді помічника голови Радянського районного суду міста Києва до обрання на посаду судді вперше 4 березня 1998 року, який загалом становить 9 місяців 17 днів.

Крім того, не заслуговує на увагу посилання відповідача на відсутність відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки я прошу визнати протиправним саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 262840017161 від 21.06.2023р. про призначення довічного грошового утримання, яким зазначено, що суддівський стаж становить 23 роки 22 дні та відповідно до якого призначено довічне грошове утримання у розмірі 75 041.40грн., що становить 56% від заробітку, а не відмову у перерахунку пенсії.

Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 4 березня 1998 року № 164/98 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Радянського районного суду міста Києва строком на п`ять років.

Згідно Указу Президента № 1004/2001 від 23.10.2001р. та наказу від 1.11.2001р. переведена на роботу на посаду судді новоутвореного Святошинського районного суду м. Києва.

Постановою Верховної Ради України від 20 лютого 2003 року № 570 обрана суддею Святошинського районного суду міста Києва безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 592/0/15-17 від 23.03.2017 року позивача було звільнено з посади судді Святошинського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Згідно з наказом № 45/ос від 6.04.2017 року з доповненням, внесеним наказом № 78/ос від 22.06.2017р., який було видано на підставі Рішення Вищої ради правосуддя № 592/0/15-17 від 23.03.2017 року ОСОБА_1 було відраховано зі штату суддів Святошинського районного суду м. Києва.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2019 року визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 23 березня 2017 року № 592/0/15-17 від 23.03.2017року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку».

На підставі вищезазначених рішень наказом в.о. голови Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2019року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ № 45/ос від 6.04.2017р. «Про відрахування ОСОБА_1 , зі штату суддів, Святошинського районного суду міста Києва» та п. 1 наказу № 78/ос від 22.06.2017р: «Щодо доповнення наказу № 45/ос від 6.04.2017р.», ви знано ОСОБА_1 такою, що приступила до виконання обов`язків судді Святошинського районного суду м. Києва з 19.08.2019р. (додаток 1 -копія трудової книжки).

Рішенням Вищої ради правосуддя № 530/0/15-23 від 25.05.2023 року позивача звільнено з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку (додаток 2 - копія рішення ВРП).

06.06.2023 за № 171 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці про те, що станом на 1.06.2023 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 134 002,50 грн., у тому числі: посадовий оклад 78 825 грн., доплата за вислугу років 55 177,50 грн. (додаток 3 - копія довідки).

Відповідно до довідки Святошинського районного суду м. Києва стаж роботи судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання складає 26 років 0 місяців 8 днів (додаток 4 - копія довідки).

Аналогічний стаж роботі на посаді судді - 26р. 8 днів, що дає право на відставку, зазначений і в рішенні Вищої ради правосуддя № 530/0/15-23 від 25.05.2023 року.

Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 262840017161 від 21.06.2023р. зазначено, що загальний страховий стаж становить 33 роки 4 місяці 19 днів, з них 23 роки 22 дні суддівський стаж, відповідно до якого призначено довічне грошове утримання у розмірі 75 041,40грн., що становить 56% від заробітку (додаток 5 - витяг з рішення УПФ).

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині визначення Управлінням пенсійного фонду суддівського стажу, що враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання, я звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання у розмірі 62% суддівської винагороди судді, на яку отримала відповідь, що до розрахунку стажу роботи на посаді судді ввійщли періоди з 9.03.1998р. по 22.06.2017р. та з 19.08.2019р. по 25.05.2023р., тобто не було зараховано період роботи за юридичною спеціальністю на посаді помічника голови суду з 16 травня 1997р. до обрання на посаду судді вперше - 4 березня 1998р., який становить 9 місяців 17 днів, а також час перебування у вимушеному прогулі - з 23 березня 2017р. по 18.08.2019р. (додаток 6 - копія відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві).

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 262840017161 від 21.06.2023р. не ґрунтується на нормах закону та є протиправним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 22,58 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402 (під час вирішення даної справи застосований у редакції, чинній на момент виходу позивача у відставку).

Відповідно до п. 11 ч.5,ч. 7 ст. 48 Закону №1402 незалежність судді забезпечується, окрім іншого, правом судді на відставку.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Згідно з ч. 1 , 3, 5 ст. 116 Закону №1402, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Відповідно до статті 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно ч. З ст. 142 Закону № 1402-V111 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХII « 1 Іро внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, чає роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах. Київському і Севастопольському міських судах. Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

З 23 березня 2017 року до 13 червня 2019 року ОСОБА_1 перебувала у вимушеному прогулі. Для визначення її стажу роботи на посаді судді, зокрема в цей період, застосовується пункт 1 частини першої статті 137 Закону № 1402-VІІІ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді, зокрема, судді судів У країни.

Позиція з приводу врахування періоду перебування судді у вимушеному прогулі до стажу роботи на посаді судді судів України висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2022року № 990/4/22.

Так. Велика Палата Верховного Суду зазначила: «є очевидним, іцо судове визнання незаконним відсторонення позивачки від виконання повноважень судді на тривалий проміжок часу дозволяло їй очікувати відновлення її права не тільки на отримання відшкодування судової винагороди за час вимушеного прогулу, але й на зарахування до стажу роботи на посади судді, того часу роботи, який вона могла б набути, але об`єктивно не змогла цього зробити через тимчасове протиправне обмеження здійснення нею цих повноважень. Зарахування часу, впродовж якого позивачка не здійснювала повноважень судді, до «відставочного» стажу по суті є формою реалізації поновленого її права як на здійснення повноважень судді, так і на отримання соціально-матеріальних та правових заходів, котрі б забезпечували належне та повноцінне проживання судді після її виходу у відставку» та погодилась з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що період перебування судці у вимушеному прогулі охоплюється дією пункту 1 частини першої статті 137 Закону №1402-VIII у разі визначення її стажу роботи на посаді судці судів України.

Таким чином, рішення Управління пенсійного фонду України у м. Києві щодо не включення часу вимушеного прогулу до стажу, що дає право на отримання довічного грошового утримання не узгоджується з ч. 1 ст. 137 Закону № №1402-УІІІ, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Крім того, згідно із частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності ), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

З огляду на зазначене право на зарахування стажу роботи в галузі права тривалістю два роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом України «Про статус суддів» на день їх обрання.

Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402- VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Водночас частиною третьою статті 127 Конституції України (у редакції, чинній у період із 28 червня 1996 року до 5 липня 2001 року) визначалося, що на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою.

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню додатково три роки роботи в галузі права.

Вищу юридичну освіту ОСОБА_1 здобула 16 травня 1997 року, що підтверджується копією диплома.

Відповідно до записів у трудовій книжці, із 7 лютого 1994 року по 6 березня 1998 року ОСОБА_1 працювала за юридичною спеціальністю на посаді помічника голови суду.

Однак стаж роботи ОСОБА_1 до здобуття вищої юридичної освіти неможливо зарахувати до стажу роботи на посаді судді, оскільки стажем професійної діяльності за юридичною спеціальністю є стаж професійної діяльності особи після здобуття нею вищої юридичної освіти.

Отже, до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді ОСОБА_1 , вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, слід зарахувати стаж роботи з 16 травня 1997 року (після здобуття вищої юридичної освіти) на посаді помічника голови Радянського районного суду міста Києва до обрання на посаду судді вперше 4 березня 1998 року, який загалом становить 9 місяців 17 днів.

Пунктом 15.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами), передбачено, що при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв`язку з досягненням суддею шістдесяти п`яти років.

Таким чином, станом на дату ухвалення рішення Вищою радою правосуддя загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку, становить 26 років 8 днів.

Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 262840017161 від 21.06.2023р. яким зазначено, що суддівський стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 22 дні та відповідно до якого призначено довічне грошове утримання у розмірі 75 041,40грн., що становить 56% від заробітку не відповідає поданим документам та вимогам Закону, згідно яких стаж на посаді судді, що дає право на відставку, становить 26 років 08 днів, виходячи з якого довічне грошове утримання відповідно до ч. З ст. 142 Закон Україні № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» має складати 62% від заробітку.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 262840017161 від 21.06.2023р. щодо визначення строку суддівського стажу ОСОБА_1 - 23 роки 22 дні та призначення довічного грошового утримання у розмірі 56% від заробітку.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ), з 26 травня 2023 року у розмірі 62% суддівської винагороди судді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві від 6.06.2023 за № 171 з урахуванням фактично виплачених за цей період часу сум.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.