Ухвала суду № 136751068, 18.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/10404/26

ун. № 759/12712/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

18 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (03115, м. Київ, пр-т. Берестейський, 97) про встановлення факту постійного проживання, визнання права користування та визнання права власності на житлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 адвокат Касьяненко Д.Л., діючи в інтересах ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , з моменту її народження по теперішній час, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а також визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, одночасно із подачею позову адвокат скерував до суду клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, вказуючи на те, що остання діє в інтересах своєї малолітньої дитини, а тому, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» позивач підлягає звільненню від сплати судового збору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Суддя, вивчивши матеріли позовної заяви та додані до неї документи, доходить висновку про необхідність залишення вказаного позову без руху, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, однією із форм звернення до суду у порядку цивільного судочинства є позовна заява, яка повинна відповідати вимогам ст. 175 ЦПК України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В силу приписів ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

У свою чергу, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства.

Як вбачається зі змісту звернення ОСОБА_1 , остання звертається до суду саме із позовною заявою, за подачу якої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено відповідну ставку судового збору.

У постанові від 04.09.2023 у справі №916/1220/23 Верховний Суд наголосив, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак воно є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, яка як одну із засад судочинства визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За своїм характером позовні вимоги ОСОБА_1 є вимогами майнового та немайнового характеру, а також про встановлення факту, за заявлення яких позивач згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» повинна сплатити судовий збір.

За заявлення вимоги про встановлення факту п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону передбачено сплату судового збору у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 коп., за заявлення немайнової вимоги про визнання права користування відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331 грн. 20 коп., а за заявлення майнової вимоги про визнання права власності згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовна заява не містить ціни позову, тобто встановлення дійсної ринкової вартості майна - квартири АДРЕСА_2 , що фактично є недотриманням позивачем вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, відповідно до якої позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Суддя звертає увагу, що долучені до позову документи не дають змоги дійти висновку про дійсну вартість об`єкта нерухомості, право власності на який просить визнати позивач.

Щодо звільнення позивача від сплати судового збору суддя вважає за необхідне зауважити, що дійсно відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити сторону від сплати судового збору за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Із наведених положень закону вбачається, що сторона, звертаючись до суду із клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, повинна надати суду достатні докази, які підтверджують її майновий стан. При цьому, як слушно зауважив представник позивача у клопотанні, звільнення особи від обов`язку сплати судового збору є саме дискреційним повноваженням суду, а не закріпленим ЦПК України чи Законом України «Про судовий збір» обов`язком. Ініціюючи перед судом питання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу даного позову ні позивач, ні її представник - адвокат Касьяненко Д.Л. не надали суду документів, які б підтверджували наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

У той же час, суддя наголошує, що формальне зазначення положень законодавства України та міжнародних норм щодо захисту прав дітей не може нівелювати встановлений Законом України «Про судовий збір» та ЦПК України обов`язок особи, яка звертається до суду із позовом про визнання права власності, сплатити судовий збір.

Отже, невиконання позивачем вимог закону щодо сплати судового збору у належному розмірі, а також ненадання суду доказів наявності достатніх підстав для звільнення від його сплати є суттєвим недоліком, який підлягає виправленню у визначений судом строк.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В силу ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У той же час, згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду не дотрималася вимог ст. 175-177 ЦПК України, позовну заяву слід залишити без руху.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 175-177, 185-187, 258-261, 353 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (03115, м. Київ, пр-т. Берестейський, 97) про встановлення факту постійного проживання, визнання права користування та визнання права власності на житлове приміщення - залишити без руху.

Встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- зазначення ціни позову щодо вимоги про визнання права власності на нерухоме майно,

- сплати судового збору у розмірі, який відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», або надання суду відомостей про майновий стан позивача та обґрунтування підстав для звільнення її від сплати судового збору.

Надати позивачу строк на усунення недоліків заяви 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали.

Повідомити позивача, що в разі не усунення недоліків у зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Єросова І.Ю.