Рішення № 136750931, 23.12.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/18257/21

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Білоус А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Лютої В.В., Онищенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про стягнення відсотків за договором та 3% річних,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про стягнення відсотків за договором та 3% річних.

В обґрунтування позову зазначено, що 17.01.2008 між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі начальника відділення № 832 АКІБ «УКРСИББАНК» «Київський регіональний департамент» Государської Марії Станіславівни , що діяла на підставі довіреності № 336 від 14.01.2008, було укладено договір № 270755674327215 по депозиту «Вклад з щомісячною виплатою відсотків» в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.1. договору ОСОБА_3 було внесено 446 850, 00 доларів США на депозитний рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.2. договору за час користування коштами банк нараховує і виплачує клієнту відсотки за ставкою 9, 90% річних.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер та його спадкоємцем стала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка успадкувала його майно.

Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з грошових коштів (вкладу) у сумі 446 850, 00 доларів США та відповідні відсотки за вкладом та компенсації, що знаходяться у АТ «УкрСиббанк» на рахунку № НОМЕР_1 у валюті - долар США, а також 22 831, 59 доларів США з відповідними відсотками та компенсаціями, що знаходяться у АТ «УкрСиббанк» на рахунку № НОМЕР_3 у валюті долар США.

Свідоцтво про право на спадщину за законом було видано ОСОБА_2 28.12.2020.

За період з 17.01.2008 (дата укладення договору) по 11.01.2021 (дата отримання коштів спадкоємцем) минуло 12 років, 11 місяців та 25 днів (4734 дні) та повинно бути нараховано АТ «УКРСИББАНК» 574 382, 41 доларів США за відсотками, оскільки гроші після закінчення терміну дії договору продовжували знаходитись в користуванні в АТ «УКРСИББАНК».

Оскільки банк не виконав грошові зобов`язання, не видав нараховані відсотки за договором депозиту при отримання спадкового майна, то 17.08.2021 в управління АТ «УКРСИББАНК» за адресою м. Київ, Подільський район, вул. Андріївська 2/12 було подано заяву про невиконання банком зобов`язання, проте банк відмовився виплачувати відсотки за договором депозиту та 3% річних за користування вкладом, мотивуючи це тим, що в банку діють умови, відповідно до яких за вкладом на вимогу для повернення коштів після закінчення строкових вкладів проценти не нараховуються. Крім того, АТ «УКРСИББАНК» зазначив, що оскільки до січня 2021 року за отриманням вкладу не звертались, з боку банку відсутні будь-які порушення як умов договору, так і чинного законодавства.

АТ «УКРСИББАНК» зазначив, що вимоги, викладені в заяві від 16.08.2021, є незаконними та необґрунтованими, а у банку відсутні будь-які правові підстави для донарахування та виплати як відсотків за депозитом, так і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Вказуючи на те, що дії банку щодо невиплати відсотків за договором по депозиту та 3 % річних є неправомірними та суперечать нормам діючого цивільного законодавства, позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором № 270755674327215 по депозиту «Вклад з щомісячною виплатою відсотків» в іноземній валюті, яка складається із заборгованості по відсотках, яка складається із заборгованості по відсотках в сумі 574 382, 41 доларів США (що згідно курсу НБУ станом на 24.12 2021 дорівнювало 15 663 408, 30 грн), а також три відсотки річних в сумі 1 410 994,13 грн.

Ухвалою суду від 10.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

28.01.2022 представник позивача подав заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

16.11.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи на його безпідставність та необґрунтованість з огляду на наступне.

17.01.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК», та ОСОБА_3 було укладено договір № 270755674327215 по депозиту «Вклад з щомісячною виплатою відсотків» в іноземній валюті.

Відповідно до довідки № 04/20649 від 09.11.2022, виданої начальником департаменту роздрібних продажів АТ «УКРСИББАНК» В.В. Шевченко, оригінал примірника вказаного договору, який мав зберігатись в АТ «УКРСИББАНК», втрачений. В довідці зазначено, що банком визнається факт укладення договору на умовах, викладених в копії вказаного договору, який був наданий позивачем до матеріалів судової справи.

Відповідно до п.1.1. договору клієнт вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на депозитний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 446 850,00 доларів США строком з 17.01.2008 (дата внесення) до 22.01.2009 (дата повернення), що є терміном дії договору.

Згідно з п.1.2. договору за час користування коштами банк нараховує і виплачує клієнту відсотки за ставкою 9,90% річних.

Відповідно до п.2.1. договору нарахування процентів за депозитом проводиться за час фактичного знаходження коштів на депозитному рахунку протягом строку дії договору Проценти нараховуються від дня, наступного за «датою внесення», до дня, що передує «даті повернення».

Отже, сторони узгодили в договорі строк, за який нараховуються проценти за договором за ставкою 9,9% річних за умови фактичного знаходження коштів на рахунку у цей період, а саме з 18.01.2008 по 21.01.2009.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що клієнт має право на щомісячне одержання відсотків, нарахованих за цим договором.

Пунктом 2.2.1 передбачено, що виплата відсотків проводиться протягом строку дії договору 17 числа кожного місяця, наступного за місяцем внесення вкладу («дата виплати»). Якщо «дата виплати» припадає на неробочий день, виплата відсотків проводиться в перший робочий день наступний за «датою виплати». Виплаті підлягають відсотки, нараховані банком згідно п.1.2., 2.1. цього договору на «дату виплати». Відсотки не отримані «клієнтом» у «дату виплати» можуть бути отримані в будь-який робочий день після «дати виплати» протягом строку дії договору. Не отримані клієнтом відсотки до вкладу не прираховуються.

Відповідно до п.3.2.2. договору клієнт зобов`язується забрати суму депозиту і нарахованих відсотків по закінченню строку дії цього договору.

Пунктом 2.5. договору узгоджено, що у разі порушення клієнтом обов`язку, передбаченого п.3.2.2. договору, проценти на суму вкладу після «дати повернення» не нараховуються, а договір продовженню не підлягає.

Таким чином, сторони узгодили в договорі, що в разі, якщо після закінчення строку дії договору, а саме після 22.01.2009 кошти з депозитного рахунку не отримано, договір не продовжується, проценти за договором не нараховуються.

Після укладення договору по ньому були здійснені наступні бухгалтерські операції.

17.01.2008 на депозитний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначений в п.1.1. договору, через касу відділення банку внесено грошові кошти в сумі 446 850,00 доларів США, що підтверджується: витягом з виписки по рахунку № НОМЕР_1 ; рухом по рахунку НОМЕР_4 , валюта USD, 3-є Київське упр-ня АТ «УКРСИББАНК», код 09807750, з 17.01.2008 по 17.01.2008.

23.01.2009 (оскільки вкладником не було отримано суму вкладу в термін, встановлений договором - 22.01.2009) грошові кошти було перераховано на рахунок НОМЕР_5 .

Відповідно до довідки про облік депозитної операції за договором № 270755674327215 по депозиту «Вклад з щомісячною виплатою відсотків» в іноземній валюті від 17.01.2008 за період з 17.08.2008 по 04.01.2021 від 10.11.2021, виданою директором з питань ОД АТ «УКРСИББАНК» Коломацькою Н.В., рахунок на вимогу (для Мета Карт) НОМЕР_5 USD - це консолідований рахунок банку для обліку вкладів, термін за якими завершено.

Як зазначено в довідці, дана операція врегульована Положенням про Облікову Політику АКІБ «УкрСиббанк» на 2009 р. / ІІі-2 ДЕПОЗИТИ/IV-4 Припинення визнання / Наказ № 1428 від 31.12.2008, а саме: «Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу після закінчення строку, встановленого договором банківського вкладу, то такий вклад переноситься на рахунок з обліку вкладів на вимогу (для вкладників - фізичних осіб це здійснюється автоматично) з подальшим нарахуванням процентів у розмірі, що сплачується банком за вкладами на вимогу, якщо договором не передбачено інше: Дт 2630, 2635, 2638, 2610, 2615, 2651, 2652, 2546; Кт 2620,2600,2650,2542».

Договором (п.2.5.) передбачено інше, а саме: проценти на суму вкладу після «дати повернення» не нараховуються.

В подальшому в зазначеній вище довідці описано шлях проходження коштів до моменту їх перерахування на рахунок банку № НОМЕР_7 для обліку кредиторської заборгованості для виплати спадкоємцю ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 .

Грошові кошти - сума за вкладом в розмірі 446 850,00 доларів США була виплачена спадкоємцю після її звернення до банку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., що підтверджується: ??посвідченою копією заяви від 04.01.2021 про перерахування коштів в сумі 446 850,00 доларів США на рахунок № НОМЕР_7 ; посвідченою копією заяви на видачу готівки 6 від 11.01.2021 на суму 180 000,00 доларів США; посвідченою копією меморіального ордеру № 1 від 11.01.2021 на суму 289 681,59 дол. США.

Таким чином, банком в повному обсязі було виплачено суму вкладу позивачу після звернення останньої до банку зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.12.2020.

Щодо процентів, нарахованих за вкладом, у відзиві зазначено наступне.

Відповідно до п.1.2. договору за час користування коштами банк нараховує і виплачує клієнту відсотки за ставкою 9,90%.

Банком зобов`язання було виконано в повному обсязі, що підтверджується:

- витягом з виписки по рахунку НОМЕР_8 валюта USD 3-є Київське упр-ня АТ

«УКРСИББАНК» код 09807750 за період з 11.03.2008 по 22.01.2009;

- рухом по рахунку НОМЕР_4 валюта USD, 3-є Київське упр-ня «УКРСИББАНК» код 09807750 з 11.03.2008 по 11.03.2008;

- по рахунку НОМЕР_4 валюта USD, 3-є Київське упр-ня «УКРСИББАНК» код 09807750 з 12.08.2008 по 12.08.2008;

- витягом з виписки по рахунку НОМЕР_9 в розрізі призначення платежу з номером картрахунку НОМЕР_3 АТ «УКРСИББАНК» код 09807750 з 18.08.2008 пo 22.01.2009;

- дані з корпоративного сховища даних «АБД (Аналітика база даних)».

За весь період дії договору банком було нараховано за договором проценти в розмірі 44728,94 дол. США, що підтверджується розрахунком відсотків за договором № 270755674327215 по депозиту «Вклад з щомісячною виплатою відсотків» в іноземній валюті.

Відсотки було виплачено вкладнику частково через касу відділення банку, частково -шляхом перерахування на поточний картковий рахунок.

Так, через касу відділення банку було виплачено: проценти в сумі 3 626,08 доларів США - 11.03.2008; проценти в сумі 18251,27 доларів США - 12.08.2008 , що в загальній сумі складає 21 877,35 доларів США (докази, які підтверджують виплату: витяг з виписки по рахунку НОМЕР_8 валюта USD 3-є Київське упр-ня АТ «УКРСИББАНК» код 09807750 за період з 11.03.2008 по 22.01.2009; рух по рахунку НОМЕР_4 валюта USD, 3-є Київське упр-ня АТ «УКРСИББАНК» код 09807750 з 11.03.2008 по 11.03.2008; рух по рахунку НОМЕР_4 валюта USD, 3-є Київське упр-ня АТ «УКРСИББАНК» код 09807750 з 12.08.2008 по 12.08.2008).

На рахунок № НОМЕР_3 , що належав вкладнику, було перераховано кошти за період з 18.08.2008 по 22.01.2009 - в загальній сумі 22 851,09 дол. США (докази, які підтверджують виплату: витяг з виписки по рахунку НОМЕР_8 валюта USD 22.01.2009 3-є Київське упр-ня АТ «УКРСИББАНК» код 09807750 за період з 11.03.2008; витяг з виписки по рахунку НОМЕР_9 в розрізі призначення платежу з номером картрахунку НОМЕР_3 АТ «УКРСИББАНК» код 09807750 з 18.08.2008 по 22.01.2009; дані з корпоративного сховища даних «АБД (Аналітика база даних)»).

Проценти в розмірі 22 831,59 дол. США є спадковими коштами відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, які позивач отримала від банку.

Відсотки в розмірі 20,00 дол. США виплачені Банком окремо.

Тобто, всі перераховані на рахунок вкладника проценти були отримані позивачем (докази, що підтверджують отримання процентів: копія заяви позивача до банку у зв`язку із закриттям банком рахунку № НОМЕР_3 про перерахування залишку коштів в сумі 22 831,59 дол. США на рахунок № НОМЕР_7 ; копія меморіального ордеру № 1 від 11.01.2021 на суму 289 681,59 дол. США; копія розпорядження банку від 04.10.2021 «Про повернення грошових коштів клієнту ОСОБА_2 »; копія меморіального ордеру № 2 від 04.10.2021 на суму 20,00 дол. США).

Таким чином, всі проценти за вкладом відповідно до договору були нараховані та виплачені банком.

Відповідно до п. 57, 60 Постанови Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» (далі - Постанова), інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Згідно з п. 63 виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

Як зазначено в п. 34, 35 Постанови банк самостійно визначає свою облікову політику, розробляє систему і форми управлінського обліку, внутрішньої звітності і контролю за операціями, визначає права працівників на підписування документів, затверджує правила документообороту і технологію оброблення облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Правління банку затверджує положення про облікову політику банку. Зміст положення про облікову політику банку доводиться до відома всіх структурних та відокремлених підрозділів банку. Цим документом установлюється порядок ведення бухгалтерського обліку операцій, які здійснює банк згідно із законодавством України. У ньому мають відображатися особливості організації та ведення бухгалтерського обліку банку.

Таким чином, банком підтверджено належними доказами проведення операцій з обліку, нарахування та виплати грошових коштів за договором, укладеним з вкладником.

Звертаючись з позовною заявою, позивач зазначив, що за період з 17.01.2008 (дата укладання договору) по 11.01.2021 (дата отримання коштів спадкоємицею) минуло 4 734 дні та повинно бути нараховано за відсотками суму 574 382,41 дол. США.

При цьому позивач посилається на ч. 5 ст.1061 ЦК України, відповідно до якої проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Відповідно до статті 1058 ЦК України (в редакції на момент укладення договору) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Банком в повному обсязі виконано умови укладеного договору, а саме пункти 1.1, 1.2., 2.1., 2.2.1, 2.5., 3.1.3.

Так, проценти за договором в межах строку його дії було нараховано та виплачено банком в повному обсязі: частково вкладнику, частково - на його картковий рахунок, а в подальшому грошові кошти з карткового рахунку було виплачено спадкоємцю.

Після припинення дії договору по закінченню терміну дії договору, визначеного п.1.1. договору, в зв`язку з неотриманням суми вкладу вкладником 22.01.2009 (у встановлений поговором строк) 23.01.2009 сума депозиту була списана з депозитного рахунку № НОМЕР_1 на консолідований рахунок банку для обліку вкладів, термін за якими завершено.

Пунктом 2.5. договору узгоджено, що проценти на суму вкладу після «дати повернення» не нараховуються, а договір продовженню не підлягає.

Ураховуючи наведене, після припинення договору відсутні підстави для нарахування процентів.

Крім того, відповідач вказує на безпідставність доводів позивача (із посиланням його на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2017 року у справі № 201/18005/15ц) про те, що проценти нараховуються до дня фактичного повернення коштів, оскільки вказана позиція не може застосовуватись у даному спорі.

Так, за договором, укладеним між вкладником та банком, проценти нараховано та виплачено не до моменту смерті, а до припинення договору по закінченню терміну його дії.

Таким чином, з огляду на положення статей 1216, 1218 ЦК України, у спадкодавця відповідно до договору відсутнє право на отримання процентів за договором після припинення його дії - по закінченню терміну його дії, визначеного в п. 1.1. договору, оскільки до спадкоємців не можуть переходити права, які були відсутні у спадкодавця за договором.

При цьому, на поточний рахунок позивача депозитні кошти не перераховувались, що виключає застосування ст. 1070 ЦК України про нарахування відсотків, що сплачуються банком за вкладом на вимогу.

Отже, оскільки норми ст.1070 ЦК України не регулюють оспорювані правовідносини, посилання позивача на вказану норму неправомірне.

Крім того, відповідач стверджує про безпідставність доводів позивача щодо наявності підстав для нарахування 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, виникненню обов`язку у боржника виплачувати 3% річних від суми заборгованості передує прострочення боржника.

Отже, зазначений обов`язок не є безумовним.

Прострочення боржника врегульовано ст. 612 ЦК України, відповідно до ч.1 якої боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач стверджує, що банк виконав договір в повному обсязі, проценти було виплачено в повному обсязі, а сума депозиту була переміщена на банківські рахунки відповідно до норм діючого законодавства та внутрішніх актів банку.

Неповернення депозиту вкладнику після припинення дії договору відбулось не з причин

порушення боржником договору, а була обумовлена смертю вкладника.

Виплата банком суми депозиту та нарахованих процентів спадкоємцю відбулась одразу після його звернення до банку з документом, що підтвердив право на отримання спадщини.

Право на отримання спадкового майна виникло у спадкоємця з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, тобто після 28.12.2020.

Отже, обов`язку виплачувати спадкоємцю грошові кошти раніше, ніж виникло право на спадщину і позивач звернувся до банку за отриманням коштів, у банку не виникало.

Окремо відповідач звертає увагу на те, що в розрахунку 3% річних позивач зазначив період з 24.12.2018 до 24.12.2021, тоді як сума вкладу отримана 11.01.2021.

Відповідно до ч.4 ст.625 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Як унормовано ч.1, ч. 2 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Всі наведені позивачем правові позиції Верховного Суду з приводу застосування 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України не є подібними до правовідносин, що виникли між учасниками даного спору, оскільки задовольняючи позовні вимоги у зазначених позивачем рішеннях, суди виходили з доведеності факту прострочення боржника з тих чи інших причин, що не тотожно даному спору.

Отже, виходячи з наведеного, у банку не виник обов`язок з виплати позивачу трьох процентів річних від простроченої суми, що передбачений ст. 625 ЦК України.

Із зазначених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

23.01.2023 судом постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 20.04.2023 частково задоволено клопотання представників сторін про витребування доказів: витребувано відповідні докази за клопотанням представника позивача у АТ «УКРСИББАНК»; витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. копії матеріалів спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.05.2023 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, а також його заява про зміну предмета позову.

09.05.2023 до суду повторно надійшли додаткові пояснення представника позивача та його заява про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 31.05.2023 повторно витребувано докази за клопотаннями представників сторін.

22.06.2023 до суду надійшли заперечення представника відповідача на клопотання представника позивача про витребування доказів.

26.06.2023 до суду надійшли заперечення представника відповідача на заяву представника позивача про зміну предмета позову.

27.06.2023 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача.

29.06.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про застосування заходів процесуального примусу відносно приватного нотаріуса Михайленка С.А., у задоволенні якого було відмовлено протокольною ухвалою суду від 29.06.2023.

01.08.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про застосування заходів процесуального примусу відносно приватного нотаріуса Михайленка С.А.

07.08.2023 до суду надійшла заява представника позивача про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 07.08.2023 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмета позову, поданої представником позивача до суду 07.08.2023.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника відповідача про застосування до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. заходів процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом.

28.09.2023 до суду надійшла заява представника позивача про зміну підстав позову, у задоволенні якої було відмовлено протокольною ухвалою суду від 09.11.2023.

Крім того, 28.09.2023 до суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог, яку протокольною ухвалою суду від 09.11.2023 прийнято до розгляду.

07.11.2023 до суду надійшли заперечення представника відповідача на заяви представника позивача про зміну предмета позову.

29.11.2023 до суду надійшли заперечення представника відповідача на заяву представника позивача про збільшення позовних вимог.

15.10.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача про постановлення окремої ухвали в порядку ст. 262 ЦПК України.

Крім того, 15.10.2024 до суду від представника позивача надійшли заява про збільшення позовних вимог та клопотання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті.

23.10.2024 до суду надійшли заперечення представника позивача на клопотання представника відповідача про постановлення окремої ухвали.

24.10.2024 судом постановлено ухвалу про залишення без руху заяви представника позивача про збільшення позовних вимог.

Крім того, 24.10.2024 судом постановлено окрему ухвалу в порядку ст. 262 ЦПК України, якою:

- встановлено факт порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем покладеного на нього статтею 30-1 Закону України «Про нотаріат» обов`язку щодо передачі спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідного державного нотаріального архіву;

- доручено Управлінню нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), як контролюючому органу за діяльністю нотаріату, забезпечити виконання обов`язку приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича щодо передачі до відповідного державного нотаріального архіву спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.11.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про усунення недоліків заяви про збільшення позовних вимог на виконання ухвали суду від 24.10.2024.

14.11.2024 представником позивача було подано апеляційну скаргу на окрему ухвалу суду від 24.10.2024.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15.01.2025 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

17.01.2025 до суду надійшов лист Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 324/9-25/вх.518/9-25к від 09.01.2025 щодо виконання окремої ухвали суду.

31.03.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті.

31.03.2025 судом постановлено ухвалу, якою:

- відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху;

- прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, подану представником позивача до суду 15.10.2024;

- закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

05.05.2025 до суду надійшли копії матеріалів спадкової справи № 05/2020, надані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. на виконання ухвали суду від 24.10.2024.

15.04.2025 до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача.

05.06.2025 до суду надійшли заперечення представника позивача на письмові пояснення представника відповідача.

В ході судового розгляду представники сторін підтримали свої доводи, наведені в обґрунтування та заперечення позовних вимог.

Крім того, у судових дебатах представник позивача просив врахувати наступне.

1. Щодо нарахування відсотків за договором банківського вкладу.

Позивач зазначає, що в положеннях укладеного договору між вкладником та відповідачем не було зазначено умов та порядку дій банку, які настають у випадку відсутності вимоги вкладника повернути суму строкового вкладу у зв`язку із закінченням строку його дії, то відповідна обставина регулюється нормами чинного законодавства України (Т.1, а.с. 13).

Більше того, ані вкладником, ані банком не було здійснено відповідних дій щодо розірвання вказаного договору, а відтак останній продовжував діяти до фактичного повернення вкладу позивачу, тобто до 11.01.2021.

Відповідно до п. 2.1. договору проценти нараховуються від дня, наступного за «датою внесення», до дня, що передує «даті повернення». Банком не було розірвано договір банківського вкладу, жодних письмових повідомлень, звернень на адресу вкладника чи його родичів, відповідачем не було надіслано, хоча відповідачеві було відомо про смерть вкладника ( ОСОБА_3 ).

Проаналізувавши умови договору, відповідач не заперечував проти того, що проценти нараховуються саме до дня, що передує фактичному поверненню суми вкладу, що не суперечить нормам чинного законодавства України.

Варто повторно зазначити, що жоден з пунктів та розділів договору не містить відомостей про інші обставини, права та обов`язки сторін, які настають для них у випадку відсутності вимоги щодо повернення суми вкладу у зв`язку із закінченням строку його дії регулюються чинним законодавством України.

У судовому засіданні 05.06.2025 представник позивача звернув увагу суду на документ «Розрахунок відсотків за договором № 270755674327215 по депозиту «Вклад з щомісячною виплатою відсотків» в іноземній валюті від 17.01.2008 року» (Т.1, а.с. 81), який є первинною бухгалтерською документацією відповідача та сформований самим відповідачем. У цьому розрахунку зазначена «дата нарахування» - 22.01.2022, що свідчить про нарахування процентів у 2022 році, тобто значно пізніше від формально вказаного у п. 1.1 договору терміну повернення (22.01.2009). Це прямо підтверджує, що відповідач визнав факт дії зобов`язання та здійснював нарахування процентів, що узгоджується з п. 1.2 договору («За час користування коштами «банк» нараховує і виплачує «клієнту» відсотки за ставкою 9,90 % річних»).

Посилання відповідача на те, що зазначення дати 22.01.2022 є механічною помилкою, є голослівним і не підтверджене жодними доказами. У наданих документах відсутні будь-які виправлення або застереження про помилковість дати. Документ має усі ознаки належної первинної бухгалтерської документації, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (назва документа, дата складання, назва підприємства, зміст та обсяг господарської операції, підписи уповноважених осіб). Первинні документи, що містяться у справі, не були анульовані, не відкликані та не визнані недійсними у встановленому законом порядку, а отже, є належним і допустимим доказом відповідно до ст. 76, 77, 78 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, зобов`язання відповідача виплачувати проценти за договором вкладу не припиняється зі смертю вкладника, входить до складу спадщини та триває до дня, який передує дню повернення коштів спадкоємця.

Окрім цього, позивач зазначає, що впродовж 2011 - 2012 років, після смерті ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) відповідачем продовжено нарахування та утримання комісії за картковим рахунком в розмірі 20 дол. США (Т. 1, а. с. 91,92).

22.01.2022, відповідно до довідки з розрахунку відсотків за договором № 270755674327215 по депозиту, вкладу з щомісячною виплатою відсотків в іноземній валюті від 17.01.2008 банком продовжено здійснення нарахування відсотків на депозит в розмірі 446 850,00 дол. США в розмірі нарахованих процентів 606,00 дол. США за 5 днів за ставкою 9,9% річних.(Т. 1 а.с. 81).

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (Інструкція втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 89 від 11.09.2017), затвердженої постановою правління Національного банку України 17.06.2004 № 280, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за № 919/9518, зазначено, що:

1. План рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - План рахунків) - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - Інструкція) встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку, визначає характеристику і коротке призначення рахунків для відображення інформації за типовими операціями. За рахунками Плану рахунків відображаються операції, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідно до їх економічної суті.

Рахунок № НОМЕР_1 банк прийняв вклад від клієнта 17.01.2008.

Рух по рахунку підтверджується по рахунку НОМЕР_4 .

23.01.2009 року грошові кошти було перераховано на рахунок НОМЕР_5 .

Відповідач зазначає що грошові кошти перераховані на рахунок НОМЕР_5 - консолідований рахунок Банку для обліку вкладів, термін за якими завершено. Однак дана інформація не відповідає дійсності, так як рахунки 2620 - це рахунки для коштів на вимогу фізичних осіб відповідно до змісту Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, яка діяла на момент проведення банківського перерахування.

В подальшому грошові кошти банком перераховані на рахунок НОМЕР_7 , для обліку кредиторської заборгованості.

24.09.2009 року кошти з рахунку 2620 перераховані на рахунок НОМЕР_11 .

31.05.2013 року кошти з рахунку 2903 перераховані на рахунок НОМЕР_12 , тобто перераховані в дохід банку.

04.01.2021 року кошти з рахунку НОМЕР_13 перераховані на рахунок НОМЕР_14 USD.

04.01.2021 року кошти з рахунку НОМЕР_14 USD перераховані на рахунок НОМЕР_7 USD для виплати спадкоємцю.

На підставі викладеного, посилаючись на положення статей 15, 16, 626, 629, 1058 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також практику Європейського суду з прав людини, представник позивача стверджує, що відповідач, відмовивши повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, порушив положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Протоколу № 1, підписаного і ратифікованого Україною

2. Щодо повернення відсотків, нарахованих за договором банківського вкладу.

Позивач зазначає, що у договорі не зазначено умов та порядку дій кожної зі сторін, які виникають після того як вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, у зв`язку з чим вказані умови будуть регулюватися актами Національного банку України та Цивільним кодексом України, згідно з ч. 4 ст. 1060 якого якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин, договір вважається продовжений на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлене договором.

В даному випадку відповідачем не було заявлено жодних вимог до вкладника щодо розірвання договору або невиконання його умов, зміни розміру нарахування відсотків чи інших дій, тому вважати його, таким, що втратив свою дію після 22.01.2009 не можна.

Разом з тим, під час розгляду даної справи було встановлено, що у зв`язку з тим, що договір строкового вкладу припинив свою дію 22.01.2009 та у зв`язку із неповерненням суми вкладу вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, відсотки за яким договором не зазначені, слід застосувати розмір відсотків, відповідно до затвердженої Національним банком України облікової ставки за вказаний період часу, зокрема, що зазначено у листі НБУ від 27.03.2023 року № ЗП/526/373 (Т. 2 а.с. 17, Т2 а.с. 52).

З умов договору видно, що відповідач не заперечував проти того, що проценти нараховуються саме до дня, що передує фактичному поверненню вкладу, що не суперечить закону, однак при фактичній передачі суми вкладу позивачу, що відбулося 11.01.2021, нараховані проценти вкладу позивачу, що відбулося 11.01.2021, банк не повернув, посилаючись на те, що договір був припинений 22.01.2009, що суперечить нормам закону та сформованою практикою Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти спадкоємцям не видавалися, а інформація про їх наявність умисно приховувалася банком. Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва, якою банк був зобов`язаний надати відомості про залишок коштів та відповідні документи, не була виконана, що є порушенням ст. 18, ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 та ст. 367 ЦПК України.

Такі дії відповідача мають ознаки умисного ухилення від виконання обов`язків та зловживання процесуальними правами, що прямо заборонено ч. 3 ст. 43 ЦПК України. Вони порушують майнові права позивача як спадкоємця, створюють штучні перешкоди у реалізації спадкових прав та перешкоджають здійсненню правосуддя.

Окрім цього, матеріалами справи встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання, зокрема:

1. Щодо п. 3.1.2 - відповідач не здійснював належних операцій за рахунком після смерті вкладника, зокрема, не забезпечив виплату нарахованих процентів та повернення суми вкладу спадкоємцям, чим порушив норми ст. 1060, ст. 1061 та ст. 1228 ЦК України.

2. Щодо п. 3.1.3 - відповідач не виконав обов`язку проводити нарахування відсотків щомісячно та виплачувати їх, як того вимагають п. 2.1 і п. 2.2 договору, та не повернув суму вкладу після настання терміну повернення (22.01.2009). Внаслідок цього зобов`язання банку продовжує існувати до моменту фактичного розрахунку, а проценти повинні нараховуватись до дня, що передує поверненню коштів спадкоємцям.

3. Щодо належного виконання зобов`язань - відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Банк, користуючись коштами понад 10 років після смерті вкладника, не лише не виконав умови договору, але й порушив принципи добросовісності та змагальності, закріплені у ст. 13, ст. 43 ЦПК України.

Таким чином, дії відповідача свідчать про систематичне та тривале порушення договірних зобов`язань, що є підставою для стягнення на користь позивача та його спадкоємців усієї суми вкладу, нарахованих за весь період користування коштами процентів, а також передбачених законом наслідків прострочення грошового зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України.

Відмовляючись повернути кошти, які знаходяться на банківському рахунку, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу є додатковою статтею Конвенції.

Саме тому не може бути відмовлено судом у задоволенні позову про стягнення коштів за депозитними договорами, якщо наявна достатня кількість інших письмових належних, допустимих та достовірних доказів, виданих позивачу самим же відповідачем, які поза розумним сумнівом свідчать про наявність правовідносин між сторонами та дають можливість достовірно з`ясувати розмір заборгованості перед позивачем.

Згідно з ч.4 ст. 1060 ЦК України якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора. Проте у зобов`язаннях, не пов`язаних з особою кредитора, смерть не призводить до припинення зобов`язань, а відбувається перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Досліджуючи матеріали справи, варто зазначити, що в положеннях укладеного договору №270755674327215 по депозиту «Вклад з щомісячною виплатою відсотків» в іноземній валюті від 17.01.2008 між ОСОБА_3 та АТ «УКРСИББАНК» не було зазначено умов та порядку дій банку, які настають у випадку відсутності вимоги вкладника повернути суму строкового вкладу у зв`язку із закінченням строку його дії регулюються чинним законодавством, відповідно до якого договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу.

Крім того, ані вкладником, ані банком не було здійснено відповідних дій щодо розірвання вказаного договору, відтак останній продовжував діяти до фактичного повернення вкладу позивачу, тобто до 11.01.2021.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 1228 ЦК України право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Оскільки сторонами договору банківського вкладу є банк (боржник) і вкладник (кредитор), а зобов`язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не є нерозривно пов`язаним з особою вкладника, таке зобов`язання відповідача не припиняється внаслідок смерті вкладника, входить до складу спадщини та триває до моменту фактичного повернення коштів спадкоємцям.

3. Щодо нарахування 3% річних.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач, всупереч нормам законодавства України та позиції Верховного Суду, яким має відповідати відповідний договір банківського вкладу, що був укладений між ОСОБА_3 та відповідачем, не виконав своє зобов`язання в частині виплати відсотків за договором по депозиту, що передував фактичному поверненню коштів вкладника, що у свою чергу свідчить про порушення виконання зі сторони відповідача грошових зобов`язань.

Відповідач, як сторона депозитного договору, є боржником перед вкладником або його спадкоємцями з моменту отримання грошових коштів на депозитний рахунок (ст. 1058, 1060 ЦК України) та зобов`язаний повернути вклад і нараховані проценти у термін, визначений договором (у нашому випадку - 22.01.2009, п. 1.1 договору). Згідно з п. 2.1 та 2.2 договору проценти підлягають нарахуванню щомісячно до дня, що передує «даті повернення вкладу», а в разі фактичного неповернення коштів - до моменту їх видачі спадкоємцям.

Факт прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача є очевидним, оскільки: після 22.01.2009 вклад та нараховані проценти не були повернуті ні вкладнику, ні спадкоємцям; відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений ст. 1060, 1061, 1228 ЦК України, щодо повернення коштів за першою вимогою вкладника або його правонаступників; невиконання договору триває понад 10 років, що підтверджується матеріалами справи, включаючи невиконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про надання інформації про вклад.

Твердження відповідача, що він не є боржником у розумінні ст. 625 ЦК України через «відсутність прострочення», суперечить змісту самого зобов`язання та положенням закону. Прострочення починається з моменту настання терміну виконання грошового зобов`язання (22.01.2009) і триває до моменту його повного виконання, незалежно від наявності чи відсутності окремого письмового розпорядження клієнта, оскільки зобов`язання за договором банківського вкладу є безумовним і має бути виконане в обумовлений строк (ст. 530 ЦК України).

Отже, оскільки відповідач не виконує свій обов`язок з виплати позивачу суми вкладів, процентів за договорами, то такі суми підлягають стягнення в судовому порядку разом із трьома процентами річними, а відтак позов підлягає задоволенню.

4. Щодо визначення «строк» та «термін» договору.

Позиція відповідача щодо автоматичного припинення дії депозитного договору після 22.01.2009 не враховує різниці між двома різними правовими категоріями - строком дії договору та строком прийняття грошових коштів на депозитний рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строк - це певний період у часі, зі спливом якого настає дія або подія, що має юридичне значення. При цьому строк дії договору визначає загальний період існування прав та обов`язків сторін, починаючи з моменту набрання ним чинності і до моменту його припинення на підставах, передбачених законом або договором. Строк дії депозитного договору за своєю суттю охоплює весь період, протягом якого банк зобов`язаний зберігати кошти, нараховувати та виплачувати проценти, а також виконувати інші обов`язки, передбачені договором і законодавством.

Натомість строк прийняття грошових коштів на депозитний рахунок - це конкретний період розміщення вкладу, тобто час, протягом якого грошові кошти вкладника зберігаються на депозитному рахунку на погоджених у договорі умовах (у даному випадку з 17.01.2008 до 22.01.2009), і протягом якого здійснюється виплата процентів за узгодженою договірною ставкою. Закінчення цього строку означає лише те, що спливає первісно визначений період зберігання коштів на умовах, зазначених у п. 1.1 договору, і настає момент (термін) повернення вкладу та виплати нарахованих процентів.

Однак, як прямо встановлюють ст. 530, 599 та 1060 ЦК України, якщо вказаний термін повернення настав, але зобов`язання відповідача не виконано (вклад і проценти не повернуті), строк дії договору не вважається закінченим - він продовжується до моменту належного виконання зобов`язання. При цьому, відповідно до ст. 1061 ЦК України, проценти на вклад нараховуються до дня, що передує фактичному поверненню коштів вкладнику або його спадкоємцям.

Таким чином, депозитний договір може містити положення про строк прийняття коштів на депозитний рахунок (період розміщення вкладу), але це не є тотожним строку дії договору в цілому. Строк дії договору триває доти, доки відповідач не виконає усіх своїх зобов`язань, включно з поверненням вкладу та виплатою усіх належних процентів, незалежно від того, що первісний період розміщення вкладу закінчився.

Враховуючи це, відсутність у договорі положень, які б визначали кінцевий строк дії договору саме для нарахування та виплати процентів після закінчення первісного періоду розміщення вкладу, означає, що мають застосовуватися норми закону, а саме ст. 1061 та 1228 ЦК України, які гарантують спадкоємцям право на отримання процентів за весь час фактичного користування банком коштами до моменту їх повернення.

Пункт 1.2 договору містить чітке і безумовне зобов`язання Банку: «За час користування коштами «банк» нараховує і виплачує «клієнту» відсотки за ставкою 9,90 % річних».

Цей пункт визначає одразу дві складові обов`язку банку: нарахування відсотків - здійснюється за весь період фактичного користування коштами вкладника, незалежно від того, чи триває цей період у межах визначеного договором строку прийняття коштів на депозитний рахунок чи після нього, якщо кошти не були повернуті. Це відповідає положенням ч. 1 ст. 1061 ЦК України, згідно з якою проценти на вклад нараховуються до дня, що передує його поверненню вкладникові або спадкоємцю. Виплата відсотків - має здійснюватися у строки та в порядку, передбачені договором, або, за відсутності спеціальних умов щодо нарахування після спливу первісного строку, - у строки, визначені законом. Нараховані відсотки є майновим правом вкладника, що підлягає спадкуванню (ст. 1218, ст. 1228 ЦК України).

Правовий аналіз п. 1.2 свідчить, що його дія не обмежується календарними рамками, зазначеними у п. 1.1 договору (період з 17.01.2008 до 22.01.2009), оскільки формулювання «за час користування коштами» прямо вказує на обов`язок відповідача нараховувати та виплачувати відсотки доти, доки кошти фактично перебувають у користуванні відповідача. Якщо після 22.01.2009 вклад та проценти не були повернуті, відповідач продовжує користуватися коштами, а отже, зобов`язаний продовжувати нарахування відсотків за встановленою договором ставкою 9,90 % річних до моменту фактичного повернення коштів.

Ця інтерпретація узгоджується із ст. 530, 599, 625, 1060 та 1061 ЦК України, а також із принципом належного виконання зобов`язань, закріпленим у ст. 526 ЦК України.

Таким чином, п. 1.2 договору є прямою та беззаперечною підставою для стягнення зі спадкоємців на користь вкладника або його правонаступників усіх належних відсотків за період після 22.01.2009, до моменту повного розрахунку банку з ними.

Пункт 2.2 депозитного договору прямо встановлює право вкладника: «Клієнт має право на щомісячне одержання відсотків, нарахованих за цим договором». Це положення є істотною умовою договору та відображає обов`язок Відповідача здійснювати виплату процентів у визначені договором строки без додаткових вимог з боку вкладника.

Отже, враховуючи вищевикладене, фактичні обставини справи свідчать про грубе та тривале порушення відповідачем цього зобов`язання, а саме:

1) понад 10 років відсотки за договором не виплачувалися ані вкладнику, ані його спадкоємцям;

2) навіть якщо припустити (на користь відповідача) обмеження періодом, визначеним у п. 1.1 договору як строк прийняття грошових коштів на депозитний рахунок, відповідач був зобов`язаний здійснювати виплату нарахованих відсотків щомісячно у цей період, чого зроблено не було;

3) після смерті вкладника відповідач продовжував користуватися грошовими коштами, але не виплачував ані суму депозиту, ані нараховані проценти спадкоємцям, порушуючи не лише договір, а й імперативні норми закону.

Отже, тривале невиконання відповідачем зобов`язань за п. 2.2 договору свідчить про систематичне і свідоме ухилення від виконання умов договору, що підпадає під ознаки недобросовісної поведінки (ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 43 ЦПК України) та створює підстави для стягнення з відповідача усіх належних сум процентів за весь період користування вкладом, а також інфляційних втрат і трьох процентів річних згідно зі ст. 625 ЦК України.

Окремо позивач наголошує на правовій різниці між поняттями «строк дії договору» та «термін дії договору» та їх застосування до депозитного договору в розумінні пункту 2.1 договору в частині нарахування процентів.

Позиція позивача ґрунтується на необхідності чіткого розмежування понять «строк дії договору» та «термін дії договору», які, відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мають різний правовий зміст і наслідки. Строк - це певний період у часі, зі спливом якого настає дія або подія, що має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України). Строк дії договору визначає час, упродовж якого сторони перебувають у договірних правовідносинах та зобов`язані виконувати взаємні обов`язки. Термін - це конкретний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія або подія, що має юридичне значення (ч. 2 ст. 251 ЦК України). У випадку депозитного договору терміном може бути, наприклад, дата повернення вкладу, встановлена в договорі.

Аналіз депозитного договору свідчить, що він не містить визначення строку дії договору в цілому. У п. 1.1 договору вказано лише період з 17 січня 2008 року до 22 січня 2009 року, який є строком прийняття грошових коштів на депозитний рахунок, тобто первісно погодженим періодом розміщення вкладу, за який відповідач зобов`язаний нараховувати та виплачувати проценти на узгоджених умовах.

Водночас, п. 2.1 договору прямо передбачає: «Нарахування процентів за депозитом провадиться за час фактичного знаходження коштів на депозитному рахунку протягом строку дії договору. Проценти нараховуються щомісячно, наступного за «Датою внесення» числа, до дня, що передує «даті повернення вкладу»». Це положення свідчить, що фактичний період нарахування процентів прямо пов`язаний з моментом, коли кошти перебувають у користуванні відповідачем, а не лише з формальним календарним відрізком, визначеним у п. 1.1.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Згідно з ч. 6 ст. 1061 ЦК України, проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу».

Отже, термін дії договору в розумінні конкретної дати повернення вкладу (22.01.2009 ) не є підставою для автоматичного припинення зобов`язань відповідача з нарахування та виплати процентів. Це лише момент, з якого, у разі невиконання зобов`язання, починається прострочення і діють наслідки, передбачені законом (ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати та 3% річних).

Стаття 251 Цивільного кодексу України встановлює чітке розмежування понять «строк» та «термін», що має принципове значення для визначення обсягу зобов`язань АТ «УКРСИББАНК» за депозитним договором та обґрунтування права позивача і його спадкоємців на нарахування процентів за весь період користування коштами відповідачем.

Частина 1 ст. 251 ЦК України визначає, що строком є певний період у часі, зі спливом якого настає дія або подія, яка має юридичне значення. У контексті депозитного договору таким строком є весь період, коли кошти фактично перебувають у користуванні відповідача. Це прямо узгоджується з п. 2.1 договору, який передбачає: «Нарахування процентів за депозитом провадиться за час фактичного знаходження коштів на депозитному рахунку протягом строку дії договору. Проценти нараховуються щомісячно, наступного за «Датою внесення» числа, до дня, що передує «даті повернення вкладу»».

Отже, строк нарахування процентів не обмежується лише первісно визначеним у п. 1.1 договору періодом розміщення коштів (з 17.01.2008 до 22.01.2009), а триває до моменту фактичного повернення коштів.

Частина 2 ст. 251 ЦК України встановлює, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. У нашому випадку таким терміном є дата, визначена у п. 1.1 договору - «дата повернення вкладу» (22.01.2009 р.). Ця дата є моментом, коли відповідач повинен був повернути вклад і виплатити всі нараховані проценти. Однак невиконання цього обов`язку у зазначений термін означає, що зобов`язання відповідача не припиняється (ст. 599 ЦК України), а строк його дії фактично продовжується до моменту повного розрахунку.

Частина 3 ст. 251 ЦК України передбачає, що строк і термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Для депозитних відносин спеціальними є норми ст. 1060 та ст. 1061 ЦК України, які прямо встановлюють, що проценти на вклад нараховуються до дня, що передує його фактичному поверненню вкладникові або його спадкоємцям. Це положення кореспондує з п. 2.1 та п. 2.2 договору, за якими «Клієнт має право на щомісячне одержання відсотків, нарахованих за цим договором».

Отже, посилання відповідача на припинення дії договору 22.01.2009 є юридично неспроможним, оскільки п. 2.1 та п. 2.2 договору у поєднанні зі ст. 251, ст. 530, ст. 599, ст. 1060 та ст. 1061 ЦК України підтверджують обов`язок відповідача нараховувати і виплачувати проценти за весь період фактичного користування коштами до моменту їх повного повернення.

5. Щодо статусу позивача як вкладника та припинення дії депозитного договору позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що позивач «не був вкладником за договором депозиту» та що депозитний договір нібито припинив свою дію, є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать положенням чинного законодавства України.

Позивач вказує, що його статус як спадкоємця та правонаступника вкладника відповідно до ст. 1218 та ст. 1228 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю і не припинилися внаслідок його смерті, у тому числі права вкладника за договором банківського вкладу. Спадкоємець, який прийняв спадщину, набуває статусу правонаступника вкладника та має всі права, передбачені договором банківського вкладу, включаючи право на отримання вкладу та процентів за ним.

Таким чином, позивач, будучи спадкоємцем, набув статусу вкладника в розумінні ст. 1060 та ст. 1061 ЦК України з усіма процесуальними та матеріальними правами, які належали первісному вкладнику.

Окрім цього, депозитний договір не припинив своєї дії у зв`язку із закінченням строку, зазначеного у п. 1.1 договору (22.01.2009), оскільки відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється лише його належним виконанням. Матеріали справи підтверджують, що відповідач не повернув ані суму вкладу, ані нараховані проценти ані вкладнику за життя, ані його спадкоємцю після смерті, що означає продовження дії зобов`язань і договору до моменту їх фактичного виконання.

Також, договір містить визначення лише строку прийняття коштів на депозитний рахунок (з 17.01.2008 до 22.01.2009), але не визначає загальний строк дії договору в частині зобов`язань відповідача щодо нарахування та виплати процентів у разі прострочення виконання. У п. 2.1 договору прямо зазначено, що нарахування процентів здійснюється «за час фактичного знаходження коштів на депозитному рахунку протягом строку дії договору», що у поєднанні зі ст. 1061 ЦК України означає - до дня, що передує фактичному поверненню коштів вкладнику або спадкоємцям.

Таким чином, представник позивача вказує на те, що доводи відповідача про відсутність у позивача статусу вкладника, припинення дії договору та невідповідність судової практики фактичним обставинам - є юридично неспроможними та підлягають відхиленню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що17.01.2008 між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі начальника відділення № 832 АКІБ «УКРСИББАНК» «Київський регіональний департамент» Государської Марії Станіславівни , що діяла на підставі довіреності № 336 від 14.01.2008, було укладено договір № 270755674327215 по депозиту «Вклад з щомісячною виплатою відсотків» в іноземній валюті.

Факт укладення 17.01.2008 договору між ОСОБА_3 та банком сторонами не оспорюється.

Відповідно до зазначеного договору клієнт вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на депозитний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 446 850,00 доларів США строком з 17.01.2008 (дата внесення) до 22.01.2009 (дата повернення), що є терміном дії договору (Т. 1, а.с. 13-14).

17.01.2008 клієнтом на депозитний рахунок № НОМЕР_1 було внесено готівкою грошові кошти в розмірі 446 850,00 доларів США (витяг з виписки по рахунку № НОМЕР_1 (Т.1, а.с. 80); витяг з виписки по рахунку № НОМЕР_15 (Т. 1, а.с. 84).

Згідно з п.1.2. договору за час користування коштами банк нараховує і виплачує клієнту відсотки в розмірі 9,9% річних.

Відповідно до п.2.1. договору нарахування процентів за депозитом проводиться за час фактичного знаходження коштів на депозитному рахунку протягом строку дії договору.

Проценти нараховуються від дня, наступного за «датою внесення», до дня, що передує «даті повернення».

Згідно з п.2.2. договору клієнт має право на щомісячне одержання відсотків, нарахованих за цим договором. Як встановлено п.2.2.1 договору, виплата відсотків проводиться протягом строку дії договору «17» числа кожного місяця, наступного за місяцем внесення вкладу («дата виплати»). Якщо «дата виплати» припадає на неробочий день, виплата відсотків проводиться в перший робочий день, наступний за «датою виплати». Виплаті підлягають відсотки, нараховані банком згідно з п.1.2., 2,1. цього договору на «дату виплати». Відсотки, не отримані клієнтом у «дату виплати», можуть бути отримані в будь-який робочий день після «дати виплати» протягом строку дії договору. Не отримані клієнтом відсотки до вкладу не прираховуються.

Пунктом 3.2., 3.2.1, 3.2.2. договору встановлено: «Клієнт зобов`язується: Внести кошти на депозитний рахунок у сумі й у строк, зазначені в п.1.1. цього договору. Забрати суму депозиту і нарахованих відсотків по закінченню строку дії цього договору».

Відповідно до п.2.5. договору у разі порушення клієнтом свого обов`язку, передбаченого п.3.2.2. договору, проценти на суму вкладу після «дати повернення» не нараховуються, а договір продовженню не підлягає.

Згідно з п.п. 6.1., 6.1.1. цей договір припиняє свою дію в наступних випадках: по закінченню терміну дії договору, визначеному в пункті 1.1. цього договору. Тобто, останнім днем договору є 22.01.2009, після чого договір є припиненим відповідно до його умов.

Отже, сторони узгодили в договорі строк, а саме - з 18.01.2008 по 21.01.2009, за який нараховуються проценти за договором та процентну ставку 9,9% річних за умови фактичного знаходження коштів на рахунку у цей період.

За період дії договору, з 18.01.2008 по 21.01.2009, банком було нараховано проценти за вкладом в розмірі 44 728,94 дол. США (сорок чотири тисячі сімсот двадцять вісім доларів США 94 цента) за ставкою 9,9% річних, що підтверджено розрахунком відсотків за договором № 270755674327215 по депозиту «Вклад з щомісячною виплатою відсотків» в іноземній валюті. (Т. 1, а.с. 81; Т.5, а.с. 39-40).

Нараховані проценти частково було виплачено вкладнику через касу відділення банку 11.03.2008 в сумі 3 626,08 доларів США (Т.1, а.с. 82; 89) та 12.08.2008 - в сумі 18251,27 доларів США (Т.1, а.с. 87-88), що в загальній сумі складає 21 877,35 доларів США.

В подальшому, за домовленістю з клієнтом, проценти за договором перераховувались на його картковий рахунок № НОМЕР_3 : 18.08.2008 - 3746,95 дол. США; 17.09.2008 - 3746,95 дол. США; 17.10.2008 - 3 626,08 дол. США; 17.11.2008 - 3 746,95 дол. США (за його життя); 17.12.2018 - 3626,08 дол. США; 19.01.2009 - 3 752,58 дол. США; 22.01.2009 - 606,00 дол. США(після смерті клієнта до припинення дії договору) (Т.1, а.с. 89,90). Загальна сума - 22 851,59 дол. США.

Укладеним з клієнтом договором було передбачено обов`язок клієнта забрати суму депозиту по закінченню строку дії цього договору, а саме в дату повернення - 22.01.2009.

Відповідно до п.3.2 Постанови Правління НБУ № 516 від 03.12.2003 «Про затвердження

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» (в редакції станом на момент дії договору), далі - Постанова № 516, грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з іншого вкладного (депозитного) рахунку або поточного рахунку і повертаються банками готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок.

Грошові кошти (депозит) клієнт вносив готівкою та з об`єктивної причини - внаслідок смерті - у встановлений договором строк, 22.01.2009, не виконав свій обов`язок: отримання депозиту готівкою з рахунку або надання банку заяви стосовно перерахування вкладу на визначений ним рахунок.

Оскільки в укладеному сторонами договорі не міститься умова про повернення грошових коштів в безготівковій формі на певний визначений сторонами рахунок, банк діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Банк не має права самостійно ініціювати платіж на інший рахунок клієнта, навіть якщо банку відомо про такий рахунок.

Статтею 1066 ЦК України унормовано, що банк виконує розпорядження клієнта про перерахування коштів і видачу відповідних сум з рахунка.

Внаслідок викладених вище обставин банком було застосовано норми п.5.2. Глави 5 розділу V Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ України № 481 від 27.12.2007 (в редакції на момент дії договору), якими передбачено, що якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу після закінчення строку, установленого договором банківського вкладу, то такий вклад переноситься на рахунок з обліку вкладів на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1.8 Постанови № 516 встановлено, що особливості залучення грошових коштів або банківських металів на вклали (депозити) регулюються внутрішніми положеннями банків, розробленими відповідно до законодавства України.

Положенням про Облікову Політику АКІБ «УкрСиббанк» на 2009 (наказ № 1428 від 31.12.2008), розділ III-2 Депозити врегульовано, що якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу після закінчення строку, встановленого договором банківського вкладу, то такий вклад переноситься на рахунок з обліку вкладів на вимогу (для вкладників - фізичних осіб це здійснюється автоматично з подальшим нарахуванням процентів у розмірі, що сплачується банком за вкладами на вимогу, якщо договором не передбачено інше: Дт 2630, 2635, 2638, 2610, 2615, 2651, 2652, 2546; Kт 2620, 2600, 2650, 2542.

23.01.2009 депозитні кошти списано з рахунку клієнта № НОМЕР_1 на консолідований рахунок банку для обліку вкладів, термін за якими завершено (Т.2, а.с. 173).

Детальний перелік проведених операцій зазначено в довідці про облік депозитної операції за договором № 270755674327215 по депозиту «Вклад з щомісячною виплатою відсотків» в іноземній валюті від 17.01.2008 за період з 17.01.2008 по 04.01.2021, підписаній директором з питань ОД АТ «УКРСИББАНК» Н.В. Коломацькою (Т. 1, а.с. 83).

На відміну від депозиту, проценти, нараховані за вкладом до моменту припинення договору, в тому числі і після смерті клієнта, банком перераховувались на картковий рахунок останнього, оскільки такі операції, узгоджені з клієнтом, частково проводились ще за його життя.

У зв`язку з давністю подій розпорядження клієнта на проведення таких операцій не збережено.

11.01.2021 кошти (депозит та перераховані на картковий рахунок клієнта проценти) було повернуто ОСОБА_2 на підставі її заяви та поданого до банку свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.12.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрованого в реєстрі за № 2883, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 05/2020, заведеної після смерті ОСОБА_7 .

На підставі поданих позивачкою до банку заяв від 04.01.2021, остання отримала суму депозиту в розмірі 446 850,00 доларів США та суму процентів за договором в розмірі 22 851,59 доларів США, які знаходились на картковому рахунку вкладника № НОМЕР_16 .

За розпорядженням позивачки видача спадкових коштів: частково здійснена готівкою - в розмірі 180 000,00 доларів США; частково здійснено безготівкове перерахування на її рахунок в АТ «УКРСИББАНК» (Т.1, а.с. 92-96).

За змістом статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку, право на який відповідно до частини другої статті 1228 ЦК України входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Згідно із частиною другою статі 608 ЦК України зобов`язання не припиняється зі смертю кредитора, якщо воно не є нерозривно пов`язаним з особою останнього. У такому разі права й обов`язки (спадщина) фізичної особи (вкладника), яка померла, переходять до інших осіб - спадкоємців.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як встановлено судом, смерть вкладника настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Банк нарахував проценти за вкладом до 21.01.2009, а отже, виконав умови договору в повному обсязі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.06.2020 у справі № 347/2273/17, спадкоємець може захистити права, які належали за життя спадкодавцю, однак за умови, що такі права належали останньому.

Згідно з ч. 4 ст. 1060 ЦК України якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором. Ця диспозитивна норма, на відміну від імперативної, наказує варіант поведінки, але дозволяє сторонам регульованих відносин самим визначати права й обов`язки в окремих випадках, норми заповнюють відсутність угоди і діють лише тоді, коли сторони регульованих відносин не встановили для себе іншого правила, не домовились з даного питання.

Відповідно до умов укладеного договору проценти на суму вкладу після «дати повернення» не нараховуються, а договір продовженню не підлягає (п.2.5).

Наслідком домовленості сторін є відсутність права клієнта на продовження дії договору після 22.01.2009, в тому числі і на умовах вкладу на вимогу, а отже, і у спадкоємця зазначеного права не виникає.

Відповідно до п.6.1 договору останній припиняє свою дію по закінченню терміну дії договору, визначеного в п. 1.1. цього договору, а саме - 22.01.2009.

Зазначена умова договору узгоджується з частиною першою статті 598 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17, виплата визначених у договорах і передбачених у статтях 1061, 1070 ЦК України процентів відбувається лише у період дії договорів банківського вкладу. Після припинення останніх вказані проценти не нараховуються.

Отже, підстави для нарахування відсотків після припинення строку договору банківського вкладу відсутні. Банк правомірно закрив вкладний рахунок клієнта в дату закінчення строку вкладу та обліковував вклад на відповідному консолідованому рахунку до моменту звернення спадкоємця.

Судом також враховується, що згідно з ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Зазначена норма випливає із оплатного характеру договору банківського вкладу і застосовується у разі, якщо сторони при укладенні депозитного договору розмір процентної ставки не узгодили.

Натомість, відповідно до ч. 4 ст.1060 ЦК України якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, законодавець встановлює різні підстави для застосування в правовідносинах «процентних ставок на умовах вкладу на вимогу» та «процентної ставки у розмірі облікової ставки НБУ».

Вирішуючи питання встановлення розміру процентної ставки за вкладами на вимогу в разі, якщо договір банківського вкладу продовжується за визначених умов та не містить визначеного розміру процентної ставки за цим договором, як джерело доказів Верховний Суд враховує накази голови правління банку про встановлення процентної ставки за вкладами на вимогу.

Близька за змістом позиція Верховного Суду наведена в постанові від 27.08.2020 у справі № 638/9285/19.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи відповіді АТ «УКРСИББАНК» на адвокатський запит представника позивача від 22.03.2023 (Т.1, а.с. 197-231), додатком до якого є витяги з наказів голови правління банку, де зазначені тарифи про встановлення базових процентних ставок, в яких міститься також інформація про ставки за вкладом на вимогу для повернення коштів після закінчення строкових вкладів за період з 2008 по 2021, останні застосовуються банком в разі, якщо договір про строковий вклад продовжується на умовах вкладу на вимогу.

Натомість, правове обґрунтування позовної заяви обумовлено підміною понять, а саме поняття «процентної ставки за вкладами на вимогу, передбаченого ч.4 ст. 1060 ЦК України» на поняття «процентної ставки за договором, в якому розмір процентів не встановлений, передбаченого ч.1 ст. 1061 ЦК України», які є різними по суті та застосовуються за різних підстав.

Зважаючи на наведені підстави і на той факт, що облікова ставка НБУ може застосовуватись як процентна ставка виключно для правовідносин в національній валюті з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування (близька за змістом позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц), суд вважає, що доводи сторони позивача, наведені у позовній заяві та підтримані в ході судового розгляду, є необґрунтованими.

Що стосується вимог позивача про стягнення 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, нарахованих на суму заявлених до стягнення процентів, то суд також визнає такі вимоги необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-и (пункти 24-25, 44-45)).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

3 моменту смерті вкладника та до моменту звернення спадкоємця за вкладом, права якого підтверджено належними документами, банк зберігає грошові кошти та не має права самостійно ініціювати розшук спадкоємців. Процедура наслідування ініціюється спадкоємцями, які мають звернутись до нотаріуса для відкриття спадкової справи.

Відповідно до п.9-3 розділу 1 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів, затвердженої

Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 (в редакції на момент виплати депозиту спадкоємцю) банк здійснює виплату вкладу (частини вкладу) спадкоємцю власника поточного/вкладного (депозитного) рахунку на підставі документів, визначених законодавством України.

Як встановлено судом, виплата належних спадкоємцю коштів в повному обсязі була здійснена своєчасно після звернення останньої до банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок сплатити три проценти річних від простроченої суми виникає у боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання.

Отже, виникненню обов`язку у боржника виплачувати 3% річних від суми заборгованості передує прострочення боржника.

Із урахуванням наведеного, дійшовши висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми процентів за межами дії договору з 22.01.2009 по 10.01.2021 у розмірі 670 296,42 долари США є безпідставною, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання зобов`язання також є безпідставною.

Що стосується додаткових пояснень представника позивача, наданих у судових дебатах, то такі судом не приймаються до уваги, оскільки представником позивача надано оцінку обставинами, на які він не посилався у позовні заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи усе наведене вище, виходячи із встановлених обставин справи та визначених відповідно до них правовідносин, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ураховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про стягнення відсотків за договором та 3% річних відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

- позивач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750.

Повний текст рішення складено 19.01.2026.

Суддя О. О. Ковбасюк