Ухвала суду № 136749778, 21.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19425/24

Провадження № 2-др/752/113/26

У Х В А Л А

21.05.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

секретаря судового засідання Пастух З.Ф.

ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кедика Богдана Ярославовича у виконавчому провадженні НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кедика Богдана Ярославовича у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

У поданій скарзі ОСОБА_2 , який є стягувачем у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , просив суд визнати дії старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедика Богдана Ярославовича у виконавчому провадженні НОМЕР_1 неправомірними; скасувати постанову про передачу виконавчого провадження НОМЕР_1 до Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Закарпатській області від 27.08.2025 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та зобов`язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) поновити виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва № 752/19425/24.

Згідно ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 28.04.2026 у справі №752/19425/24 (провадження № 4-с/752/38/26) у задоволенні скарги ОСОБА_2 було відмовлено.

15.05.2026 від ОСОБА_1 до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 були понесені витрати, пов`язані з участю у розгляді справи, прибуттям із міста Мукачево до міста Києва та у зворотному напрямку, а також із забезпеченням участі у судових засіданнях. До заяви були долучені відповідні проїзні документи та інші докази понесених витрат.

Загальна підтверджена сума витрат становить 5 348,48 гривень.

Розглянувши подану заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що суд вирішує лише питання про судові витрати, розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат здійснюється без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав про те, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від» 29.06.2004, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

У рішеннях від 06.09.2007 у справі «Моргуненко проти України» та від 27.11.2008 у справі «Крутько проти України ЄСПЛ виснував, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного провадження. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Стаття 447 ЦПК України передбачає судовий контроль за виконанням судових рішень, який полягає в тому, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Отже, положення статті 452 України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.

Таким чином, за правилами статті 452 ЦПК України, розподіл судових витрат у справах, які розглядаються в порядку судового контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах можливий лише між двома суб`єктами, а саме заявником (якщо в задоволенні скарги відмовлено) та органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем (якщо скаргу задоволено).

Суд наголошує, що цивільне процесуальне законодавство встановлює вичерпний перелік осіб, на яких покладаються судові витрати у справах судового контролю за виконанням рішень. Боржник, навіть якщо він бере участь у справі, не є ні заявником, ні особою, чиї дії оскаржуються, тому відсутні правові підстави для стягнення витрат на його користь.

У справі, що розглядалася, ОСОБА_1 є саме боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_1, яка не подавала скарги на дії державного виконавця, проте брала участь в судових засіданнях, оскільки була заінтересована в результатах розгляду скарги стягувача - ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статями: 447-452 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кедика Богдана Ярославовича у виконавчому провадженні НОМЕР_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 21.05.2026.

Суддя С.О. Чекулаєв