Ухвала суду № 136748518, 20.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 635/6210/21

н/п 4-с/953/15/26

УХВАЛА

"20" травня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуба Г.А.

за участю секретаря Кулікової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 (місцеперебування: АДРЕСА_1 ), зацікавлені особи: Харківський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: м. Харків, вул. Космічна, буд. 21-А, пов. 11), Державна Казначейська служба України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) на бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана скарга, в якій заявниця ОСОБА_1 просить суд: 1. Зобов?язати керівника Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Головко В.Л. усунути порушення дій та бездіяльності органу державної виконавчої служби (поновити порушене право стягувача), передбачених вимогами за п. 1 ч. 1 ст.3, ч. 1 ст.5, ч.2 ст. 5, ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 8, ст. 13, ч. 4 ст. 18, ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 26, ч. 5 ст. 26, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» віл 02.06.2016 року N? 1404-VI та вимог за ч.1.ст.18 ЦПК України; 2. Поновити порушене право ОСОБА_1 згідно з прийнятим рішенням Київського районного суду м .Харкова в особі головуючого судді Зуб Г.А. від 12 березня 2024 року по цивільній справі №635/6210/21 провадження №2/953/264/24, яке вступило в законну силу 25 березня 2024 року та виконавчого листа №б/н від 12.03.2024: «Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 10000,00 (десять тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди»; Покласти судові витрати, пов?язані з розглядом скарги, на службовців Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обгрунтування скарги посилається на те, що Київським районним судом м. Харкова в особі головуючого судді Зуб Г.А. від 12 березня 2024 року було прийнято рішення по цивільній справі №635/6210/21 провадження №2/953/264/24 за позовом ОСОБА_1 до Міськрайонного відділу виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Харків) і третьої особи: Державної Казначейської служби України по категорії: компенсація моральної шкоди, заподіяною прийнятими незаконними рішеннями та бездіяльністю органу державної влади, яким було ухвалено: «Позов ОСОБА_1 до Міськрайонного відділу виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: Державна Казначейська служба України про компенсацію моральної шкоди, заподіяною прийнятими незаконними рішеннями та бездіяльністю органу державної влади: «Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 10000,00 (десять тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди». Повний текст судового рішення виготовлено 25 березня 2024 року. Дане вищевказане судове рішення від 12.03.2024, яке вступило в законну силу 25 березня 2024 року і було прийнято на підставі того, що державні виконавці Міськрайонного відділу виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області не виконували рішення Харківського районного суду Харківської області від 12.10.2016. Також вказує, що пройшло один рік і десять місяців від вступу в законну силу даного рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.03.2024, але відповідачем Харківським відділом державної виконавчої служби та третьою особою: Державної Казначейської служби України до цього часу також не виконується дане рішення суду і знову повторюється та ж сама історія, де Харківський відділ виконавчої служби не виконує рішення суду з надісланням до нього судового виконавчого листа для примусового виконання рішення суду, де також даний відділ створює безпідставну тяганину, як і державні виконавці по невиконанню Рішення суду від 12.10.2016 протягом 2016-2021 років, якими була створена безпідставна тяганина через їх бездіяльність, а саме: по даному факту до керівника в особі Головко В.Л. Харківського відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції код ЄДРПОУ 41430395 місцезнаходження: 61165, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21-А, 11-й поверх, стягувачем Арзумановою Т.О. рекомендованою поштовою накладною № 6249148335605 від 01.11.2025 були направлені виконавчі документи відповідно вимог органу державної виконавчої служби для проведення виконавчих дій по примусовому виконанню Рішення суду від 12.03.2024, у визначеному законом порядку з подачею оригіналу виконавчого листа № б/н від 12.03.2024 по цивільній справі №635/6210/21 провадження №2/953/264/24.

Крім того, ОСОБА_1 наголошує на тому, що пройшло більше трьох місяців, з моменту отримання датою 03.11.2023 виконавчих документів даним Харківським відділом державної виконавчої служби, але до цього часу керівник даного відділу Головко В.Л. разом із державними виконавцями без прийняття до виконання судового виконавчого листа № б/н від 12.03.2024 не надав відповіді стягувачу ОСОБА_1 щодо прийняття або не прийняття виконавчого листа разом із заявами про прийняття виконавчого листа з відкриттям виконавчого провадження та стягнення моральної шкоди, де разом з державними виконавцями не виконали своїх службових обов?язків та вимоги виконавчого законодавства, а саме Закону України «Про виконавче провадження в Україні».

16.02.2026 до суду надійшла вказана скарга та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17.02.2026 цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Харківський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державна Казначейська служба України на бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та витребувано з Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином завірену копію ВП щодо виконання виконавчого листа виданого Київським районним судом м. Харкова по справі № 635/6210/21, номер провадження 2/953/264/24.

24.03.2026 на адресу суду від зацікавленої особи - Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов лист за №21207 від 18.03.2026 відповідно до якого, згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчих проваджень у Харківському відділі державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова по справі № 635/6210/21, номер провадження 2/953/264/24 на виконанні не перебувають та перебувати не можуть. Зазначають, що відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Вищенаведена норма підтверджується вимогами Розділу І ст.3 Закону України «Про гарантії держави виконання судових рішень», відповідно до змісту якої : 1) Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання ко рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджету коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Механізм виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган визначений у Постанові Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 «Про затвердження Порядку виконання про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників», відповідно до термінів якого стягувачі фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Стягувач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, повідомлена про дату та час розгляду справи належним чином. В поданій скарзі просила проводити судове засідання за її відсутності у зв`язку із неможливістю прибути до суду через стан здоров`я, вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник зацікавленої особи - Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник зацікавленої особи Державної Казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи №635/6210/21 та дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 129 Конституції Україниоднією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 рокупо справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.03.2024 позов ОСОБА_1 до Міськрайонного відділу виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: Державна Казначейська служба України про компенсацію моральної шкоди, заподіяної прийнятими незаконними рішеннями та бездіяльністю органу державної влади задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10000,00 (десять тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено (а.с. 181-188).

31.07.2025 на адресу стягувача ОСОБА_1 направлено виконавчий лист по цивільній справі №635/6210/21 (н/п 2/953/264/24) (а.с. 209).

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Законів України «Про державну виконавчу службу» та «;Про виконавче провадження» державна виконавча служба є органом, на який покладено примусове виконання рішень в Україні.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Підставою для відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення є пред`явлений до відповідного відділу державної виконавчої служби виконавчий документ разом із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав ЦПК передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах. (див. постанови Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 207/3019/17 (провадження № 61-4142св24), від 10 грудня 2024 року в справі № 755/7196/22 (провадження № 61-12242св23) та ін.).

Відповідно до статті 447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження`рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Отже, статтею 447 ЦПК та статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 815/4483/16).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У своїй скарзі стягувач ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність державних виконавців Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у порушенні ними виконавчого законодавства та законодавчих строків по примусовому виконанню рішення суду згідно з поданим виконавчим листом, виданим Київським районним судом м. Харкова у справі № 635/6210/21, відкладенні виконавчих дій і невиконанні своїх службових обов`язків.

Підстави для повернення стягувачу виконавчого листа органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання визначені в ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно достатті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Так, відповідно до вказаних положень Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано обов`язкові (імперативні норми права) та необов`язкові (диспозитивні) підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання.

З відомостей, зазначених в листі Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вбачається, що згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчих проваджень у Харківському відділі державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова по справі № 635/6210/21, номер провадження 2/953/264/24 на виконанні не перебувають.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Разом з цим, будь-яких даних, які б свідчили про отримання Харківським відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вказаних у скарзі документів, зокрема, виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова у справі №635/6210/21, заявниця або зацікавлені особи не надали.

Відповідно до норми ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України).

Таким чином, у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу вимог є диспозитивним правом заявника. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених вимог.

До близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Таким чином, підстав вважати бездіяльність державного виконавця на даний час неправомірною немає, оскільки на теперішній час виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова по справі №635/6210/21 (н/п 2/953/264/24) на виконанні не перебувають.

Положеннями частини 2, 3 статті 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави для задоволення вказаної скарги за наведених вище підстав, а тому суд відмовляє в її задоволенні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 260, 447-453 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 (місцеперебування: АДРЕСА_1 ), зацікавлені особи: Харківський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: м. Харків, вул. Космічна, буд. 21-А, пов. 11), Державна Казначейська служба України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) на бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 15-дений строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 20 травня 2026 року.

Суддя Г.А. ЗУБ