Ухвала суду № 136747961, 22.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9727/26

Провадження № 1-кс/344/3951/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026091010000570 від 29.03.2026, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що Слідчим відділом Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026091010000570 від 29.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 протягом тривалого періоду часу проживає спільно із своїм чоловіком ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання, між ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_6 неодноразово виникали словесні конфлікти на побутовому ґрунті.

Так, 29.03.2026 року, приблизно о 02 годині 10 хвилин ОСОБА_4 , спільно із ОСОБА_6 , перебували в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де розпивали алкогольні напої.

Під час розпивання спиртних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, між ОСОБА_4 виник словесний конфлікт із своїм чоловіком ОСОБА_6 , в ході якого у ОСОБА_4 виник неправомірний умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень своєму чоловіку ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій неправомірний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , діючи умисно, передбачаючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків і свідомо бажаючи настання таких негативних наслідків щодо здоров`я ОСОБА_6 , взяла у руку кухонний ніж та нанесла один цілеспрямований удар ножем у ділянку грудної клітки справа потерпілого.

В результаті неправомірних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_6 , відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» заподіяно тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки справа, травматичного пневмотораксу справа, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Дубівці Галицького району Івано-Франківської області, зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , громадянка України, українка, працює вчителькою початкових класів у Івано-Франківській спеціальній школі ІФ ОР, одружена, на утриманні перебуває одна неповнолітня дитина, раніше не судима.

29 березня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та того ж дня їй було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, які містяться в протоколі огляду місця події, протоколі допиту потерпілого ОСОБА_6 , протоколі допиту свідка ОСОБА_7 , а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

30 березня 2026 підозрюваній ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27.05.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Однак, у зв`язку із складністю кримінального правопорушення, постановою від 20.05.2026 виконувача обов`язки керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження № 12026091010000570 до трьох місяців, а саме 29.06.2026 року включно.

Під час здійснення досудового розслідування проведено великий об`єм слідчих дій для доведення вини, що свідчить про складність кримінального провадження, а саме: допитано в якості потерпілого ОСОБА_6 , допитано велику кількість свідків, призначено судово-медичну експертизу потерпілому ОСОБА_6 , призначено судово-імунологічні експертизи, висновки яких ще не отримано.

Незважаючи на вже проведенні слідчі дії, що свідчать про складність кримінального провадження, для виконання завдань, визначених у ст. 2 КПК України, ще необхідно провести низку слідчих та процесуальних дій, а саме:

- завершити проведення та долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_6 ;

- завершити проведення та долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судово-імунологічної експертизи;

- провести інші слідчі дії, необхідність в яких виникне в ході досудового слідства;

- повідомити всіх учасників про завершення досудового розслідування;

- виконати вимоги ст.ст. 291, 293 КПК України - скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження;

Вище зазначені слідчі дії не вдалося завершити у двох місячний термін у зв`язку із великим навантаженням експертних установ, які проводять вищевказані експертизи, що має наслідком не можливість проведення зазначених експертиз у передбачені законодавством України строки.

Також, на теперішній час заявлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились. З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, враховуючи обґрунтованість підозри у даному кримінальному провадженні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Можливість підозрюваної ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду обґрунтовується тим, що підозрювана ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинений злочин, може намагатись уникнути покарання.

Можливість підозрюваної ОСОБА_4 незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваній відомі їх контактні дані а також те, що підозрювана перебуває у родинних зв`язках із потерпілим та свідками.

Враховуючи вищевикладене, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, та те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність продовження підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки уникнути вищевказаних ризиків шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо, так як вони не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відноситься до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого, відповідно до ч. 1 ст. 121 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Застосування м`якшого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистої поруки чи особистого зобов`язання не забезпечить належне виконання підозрюваною своїх процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні, оскільки такий вид запобіжного заходу не виключатиме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та впливати на свідків.

З урахуванням п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вчинений із застосування насильства визначати розмір застави недоцільно.

Вважають, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою є недостатнім для виконання підозрюваною ОСОБА_4 покладених на неї обов`язків, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде співмірним та доцільним задля забезпечення поза розумним сумнівом дієвості зазначеного кримінального провадження і виключно цей запобіжний захід здатен запобігти описаним вище ризикам, відтак просить клопотання задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні підозрювана та її захисник заперечили з приводу задоволення клопотання посилаючись на недоведеність ризиків. Просили врахувати характеризуючи дані підозрюваної за заяву потерпілого,який не має претензій, та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши прокурора, підозрювану та її захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В той же час згідно з ст.219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч.2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.

Ст. 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

29 березня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

29 березня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 вчинений проти життя та здоров`я особи, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, відповідно до ч. 1 ст. 121 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

30 березня 2026 підозрюваній ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27.05.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, які містяться в протоколі огляду місця події, протоколі допиту потерпілого ОСОБА_6 , протоколі допиту свідка ОСОБА_7 , а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

В той же час 27.05.2026 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Однак стороною кримінального провадження з боку обвинувачення доведено наявність об`єктивних обставин, які в свою чергу перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, у зв`язку з чим постановою виконувача обов`язки керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська від 20.05.2026 року продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження № 12026091010000570 до трьох місяців, а саме 29.06.2026 року включно.

З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів та обґрунтування обов`язків.

Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання, слідчим суддею враховується тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваній та міра покарання, яка їй загрожує у разі доведення вини, а також те, що злочин у якому підозрюється ОСОБА_4 посягає на життя та здоров`я особи, які у відповідності до Конституції України є найвищими соціальними цінностями, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваної підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваної.

В той же час доводи сторони захисту не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.

У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, а також керується ч.4 ст.183 КПК України, у відповідності до якої при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, і приходить до висновку, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Отже, враховуючи вищенаведене, відсутність підстав для зміни чи скасування підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та те, що строк тримання останньої під вартою закінчується 27.05.2026 року, вважаю, що клопотання слід задовольнити, продовжити строк тримання її під вартою до 28.06.2026 року, включно без визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 28 червня 2026 року, включно.

Тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийнятерішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1