Ухвала суду № 136747960, 22.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9774/26

Провадження № 1-кс/344/3974/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м.Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши в судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026090000000141 від 12.03.2026,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що згідно з додатком № 1, затвердженого пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 №2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п.п. 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси, вибухові речовини (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України; право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.

ОСОБА_6 , не маючи, передбаченого законом дозволу на придбання, носіння, зберігання вогнепальної зброї, діючи у порушення указаних нормативно-правових актів, вчинив кримінальне правопорушення.

При невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, не пізніше 20.05.2026, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, без передбаченого законом дозволу придбав вогнепальну зброю - 9-мм нарізну короткоствольну самозарядну вогнепальну зброю 9 мм самозарядний пістолет сист. Фромер мод. 37М № НОМЕР_1 (37 MINTA Femaru Fegyever es Gepgyar Reszvenytarsasag. Budapest), промислового виробництва (Угорщина, м. Будапешт), зберігав її при собі, після чого переніс до місця свого проживання - житлового будинку АДРЕСА_1 , де зберігав до 20.05.2026, до моменту вилучення працівниками поліції.

20 травня 2026 року у період часу з 10.07 год. до 16.21 год. під час проведення на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду обшуку у житловому будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві власності дружині ОСОБА_6 ОСОБА_7 , вказану вогнепальну зброю було вилучена правоохоронними органами.

20 травня 2026 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

21 травня 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Грабів, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, одруженому, депутатом не являється, РНОКПП: НОМЕР_2 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно до ст. 12 цього кодексу, є тяжким.

Обгрунтованість підозри підтверджується показаннями ОСОБА_8 , протоколом проведення обшуку, висновками експерта та іншими зібраними у провадженні доказами.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років та він усвідомлює про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у разі доведення його вини в суді, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Крім того ОСОБА_6 немає стійких соціальних зв`язків, що могли б свідчити про зменшення ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування і суду, перебуває у розшуку (ЄО №10412 від 15.10.2025 ВП №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 КУпАП);

- п. 3 - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може здійснювати заходи, спрямовані на розшук таких свідків та вплив для зміни ними показань;

- п. 5 вчиняти інші кримінальні правопорушення, ОСОБА_6 офіційно ніде не працевлаштований, не має будь-яких законних джерел для існування, а тому буде вчиняти кримінальні правопорушення з корисливим мотивом. Окрім цього, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , окрім вогнепальної зброї, яка зазначена у повідомленні про підозру було виявлено та вилучено предмети схожі на гвинтівку системи Мосіна 7,62 (без номерів), комбіновану гвинтівку (верх-гладка, низ - нарізна під 5,6 мм) № К 81557 (спускова скоба), Н71929 (цівка), гвинтівку системи «Мосіна» №ТЕ9160, саморобну гвинтівку калібру 5.6мм, без номера, Б/Н, револьвер нарізний калібру 5.6 № НОМЕР_3 , порох вагою близько 2 кг, патрони 16-го калібру (до гладкоствольної рушниці) 48 штук, патрони 28-го калібру (до гладкоствольної рушниці) 20 штук, набої калібру 7.62мм - 152 штуки, набої калібру 5.45мм - 16 штук, набої калібру 5.6мм - 215 штук, набої з маркуванням 8х57 - 31 штука, пістолет системи «Наган», без номера, 18 набоїв до револьвера системи «Наган», 58 набоїв 9-го калібру, по яким на даний час триває проведення експертиз та за незаконне поводження із якими ОСОБА_6 про підозру ще не повідомлено.

Враховуючи вищенаведені ризики, обрання більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застави чи особистого зобов`язання не являється за можливе.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваного, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язується, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільним, оскільки останній вчинив злочин, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та враховуючи вищенаведені ризики, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 .

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_6 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

Окрім цього, для запобігання вищевказаним ризикам, необхідно врахувати суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи неможливість застосувати щодо ОСОБА_6 інший запобіжний захід, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_6 , з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, які передбачені у ст. 194 КПК України, а також запобіганню ризикам, вказаним у пунктах 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відтак просить клопотання задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

Захисники та підозрюваний в судовому засіданні заперечили щодо поданого клопотання, посилаючись на недоведеність ризиків. Просили врахувати характеризуючи дані підозрюваного та застосувати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисників, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ч.2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 20 травня 2026 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

21 травня 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується показаннями ОСОБА_8 , протоколом проведення обшуку, висновками експерта та іншими зібраними у провадженні доказами.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Однак, прокурором жодним чином не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

Оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, за яке судом може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, це створює ризики переховуватися від досудового розслідування.

Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Доводи сторони захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного з огляду на конкретні обставини справи.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані: його вік, стан здоров`я, одружений, раніше не судимий.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує майновий стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 за інкримінований злочин.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов`язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 17 липня 2026 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Визначити заставу 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).

У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 17 липня 2026 року включно обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

3) утриматись від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1