Рішення № 136747878, 21.05.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/581/26

Провадження №2/338/741/26

21 травня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого судді Куценка О. О., за участю секретаря судового засідання Двібородчин І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

17 квітня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» Усенко М. І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 8253053 від 26 травня 2024 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 26 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8253053, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші платежі у порядку й строки, визначені договором.

Позивач вказує, що кредитний договір укладено в електронній формі, шляхом підписання відповідачем договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 4000 грн шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку, зазначену відповідачем під час укладення договору.

Надалі відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, кредитні кошти та проценти за користування кредитом у визначені договором строки не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість.

24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8253053 від 26 травня 2024 року.

Позивач просить стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 28263 грн 36 коп., з яких: 4000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 18903 грн 36 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 4900 грн - заборгованість за порушення виконання грошового зобов`язання; 460 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» інформації щодо надходження кредитних коштів на рахунок банківської картки відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву, заяв, клопотань, доказів повного або часткового погашення заборгованості, а також контррозрахунку заборгованості до суду не подав.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 26 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8253053.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 4000 грн. Загальний строк кредиту визначено договором, а порядок повернення кредиту та сплати платежів встановлено договором і графіком платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Зі змісту договору вбачається, що кредитний договір укладено в електронній формі. Довідкою ТОВ «Мілоан» підтверджено, що відповідач був ідентифікований у інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, а акцепт договору здійснено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем подано платіжне доручення щодо перерахування 4000 грн на користь відповідача. Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , а на рахунок, до якого емітовано зазначену картку, було зараховано кошти в сумі 4000 грн у період з 26 травня 2024 року по 02 червня 2024 року, а саме 26 травня 2024 року.

Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4000 грн суд вважає доведеним належними та допустимими доказами.

24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8253053 від 26 травня 2024 року. Належність відповідача до переліку боржників, право вимоги за якими відступлено позивачу, підтверджується витягом з реєстру боржників.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором визначена позивачем у розмірі 28263 грн 36 коп., з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18903 грн 36 коп. - заборгованість за процентами; 4900 грн - заборгованість за порушення виконання грошового зобов`язання; 460 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з укладенням і виконанням договору споживчого кредиту, отриманням відповідачем кредитних коштів, обов`язком їх повернення та сплати погоджених договором процентів за користування кредитом.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4000 грн, факт невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення кредиту та сплати процентів, а також факт переходу до позивача права грошової вимоги за договором відступлення права вимоги.

Відповідач не подав до суду відзиву, не надав доказів повного або часткового погашення заборгованості, а також не подав контррозрахунку заявленої позивачем заборгованості.

Разом з тим, неподання відповідачем відзиву та контррозрахунку не звільняє суд від обов`язку перевірити законність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми, оскільки судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, а суд при вирішенні спору має надати оцінку тому, чи підлягає заявлена грошова вимога судовому захисту саме в тому розмірі, в якому вона заявлена позивачем.

Щодо позовних вимог у частині стягнення тіла кредиту та процентів

Судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 4000 грн, однак у строки та порядку, передбачені договором, їх не повернув.

З огляду на це, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення процентів у розмірі 18903 грн 36 коп., суд виходить з такого.

Проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за користування наданими кредитодавцем коштами, а не заходом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання. Право кредитодавця на одержання процентів прямо передбачене статтями 1048, 1054 ЦК України, а розмір і порядок їх сплати визначаються договором, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що умови щодо розміру процентної ставки, порядку її застосування, строку користування кредитом, орієнтовної загальної вартості кредиту та графіку платежів були визначені у кредитному договорі та додатках до нього. Відповідач, укладаючи договір в електронній формі, підтвердив прийняття його умов шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суд враховує, що договір укладено 26 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, яким були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» щодо граничного розміру денної процентної ставки.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується за встановленою законом формулою.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX, встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Оскільки кредитний договір укладено 26 травня 2024 року, тобто у період дії перехідного обмеження у розмірі 1,5 % денної процентної ставки, суд не встановив, що сама по собі заявлена позивачем вимога про стягнення процентів за користування кредитом суперечить зазначеним положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Суд також бере до уваги, що заявлені позивачем проценти є саме процентами за користування кредитом, а не сумою відповідальності за порушення грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України чи неустойкою. На відміну від суми, заявленої позивачем окремо як заборгованість за порушення виконання грошового зобов`язання, проценти за користування кредитом є елементом плати за кредит, погодженим сторонами під час укладення договору.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 18903 грн 36 коп. є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині стягнення комісії за видачу кредиту

Позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією за видачу кредиту у розмірі 460 грн.

Суд критично оцінює зазначену вимогу з огляду на таке.

Відповідно до статті 1054 ЦК України змістом основного обов`язку кредитодавця за кредитним договором є надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. Натомість позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти.

Отже, надання кредиту є не окремою додатковою послугою кредитодавця, а виконанням ним власного основного обов`язку за кредитним договором. Покладення на споживача окремого обов`язку сплатити комісію саме за видачу кредиту фактично означає оплату споживачем дії, яка становить сутність основного обов`язку кредитодавця.

Позивач не довів, що за спірною комісією у розмірі 460 грн відповідачу була надана будь-яка самостійна додаткова або супутня послуга, відмінна від самого факту надання кредиту. Саме формулювання платежу як «комісія за видачу кредиту» свідчить, що цей платіж пов`язаний із діями кредитодавця щодо виконання ним основного обов`язку за договором.

Суд виходить із того, що плата за користування кредитом уже забезпечується процентами, погодженими сторонами. За таких обставин стягнення з відповідача додаткової комісії за видачу кредиту, без доведення надання окремої послуги, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог у частині стягнення суми за порушення виконання грошового зобов`язання

Позивач просить стягнути з відповідача 4900 грн як заборгованість за порушення виконання грошового зобов`язання.

Оцінюючи зазначену вимогу, суд виходить із того, що така сума за своєю правовою природою не є основним боргом та не є платою за користування кредитом, а заявлена саме у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Спірний кредитний договір укладено 26 травня 2024 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні. Заявлена позивачем сума 4900 грн пов`язана саме з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором, а тому підпадає під дію вказаного спеціального звільнення позичальника від відповідальності.

Крім того, позивачем не надано належного та зрозумілого розрахунку цієї суми із зазначенням конкретного періоду її нарахування, правової природи такого платежу, бази нарахування та умов договору, на підставі яких вона визначена саме у розмірі 4900 грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 4900 грн за порушення виконання грошового зобов`язання задоволенню не підлягають.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню в загальному розмірі 22903 грн 36 коп., з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18903 грн 36 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У частині стягнення 460 грн комісії за видачу кредиту та 4900 грн за порушення виконання грошового зобов`язання слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28263 грн 36 коп. Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі 22903 грн 36 коп.

Отже, позовні вимоги задоволені у розмірі 81,04 % від заявленої ціни позову: 22903 грн 36 коп. * 100 % / 28263 грн 36 коп. = 81,04 %.

Позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 2662 грн 40 коп. * 81,04 % = 2157 грн 49 коп.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, другої, третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Разом з тим, при вирішенні питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з іншої сторони, суд повинен виходити не лише з факту їх заявлення, але й з критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, ціною позову та значенням справи для сторін.

Суд враховує, що дана справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, правова позиція позивача є стандартною для цієї категорії справ, а обсяг доказів та характер спірних правовідносин не свідчать про підвищену складність справи або необхідність значного обсягу правничої роботи.

З огляду на викладене, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн завищеним та таким, що не повною мірою відповідає критеріям розумності, співмірності та необхідності. Враховуючи характер спору, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та типовість заявлених вимог, суд вважає розумним і співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково - у розмірі 81,04 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: 3000 грн * 81,04 % = 2431 грн 20 коп.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 4588 грн 69 коп., з яких: 2157 грн 49 коп. - судовий збір; 2431 грн 20 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 8253053 від 26 травня 2024 року у розмірі 22903 грн 36 коп., з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18903 грн 36 коп. - проценти за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2157 грн 49 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2431 грн 20 коп.

Копію заочного рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлено і в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення чи виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 21 травня 2026 року.

Суддя: